Рішення № 14158165, 01.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.11 р. Справа № 37/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-Донецьк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31872368

про: стягнення суми заборгованості у розмірі 60147,60грн., суми індексу інфляції у розмірі 7157,56грн., 3% річних у сумі 2105,99грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Мартинов М.В. (за довіреністю №01/13-116 від 18.01.2011р.);

від Відповідача – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 18.01.2011р. на 01.02.2011р.

У судовому засіданні 01.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-Донецьк”, м. Донецьк (далі –Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 60147,60грн., суми індексу інфляції у розмірі 7157,56грн., 3% річних у сумі 2105,99грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором № 66 від 01.06.2009р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість за період з 01.09.2009р. по 01.11.2010р. та підстави для нарахування інфляційної індексації та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №55 від 04.02.2004р., №382/16 від 25.06.2007р., №382/17 від 25.06.2007р.; дозволи на розміщення зовнішньої реклами від 27.12.2006р. №001494, №001496, №001499, №001509, №001511, №001514, №001515. №001482, №001483, №001486, №001487, №001488, №001492, №001503, №001504, №001505, №001510; договір № 66 від 01.06.2009р.; листи №01/12-4216 від 21.10.2010р., 01/12-3783 від 21.10.2010р. з доказами отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 16 Закону України „Про рекламу”, ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, п. п. 3, 24, 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами”, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, п.п.4, 25, 33 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька”, затвердженого рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 04.02.2004р. №55.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.49-54, 62).

Відповідач у судові засідання жодного разу не з’явився, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, доказів сплати стягуваних сум або відсутності спірного грошового зобов’язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.49), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.а.с.60, 65).

У судовому засіданні 01.02.2011р. представник Позивача наполягав на задоволені позову в повному обсягу та вирішенні справи за наявними документами.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для привальною юридичної кваліфікації розглядуваних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті спору із наданням підтверджуючих документів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №55 від 04.02.2004р. затверджене Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на території м. Донецька (далі – Положення а.с.а.с.11-20), п. 4 якого визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконкомом відповідно до цього Положення, видача якого (дозволу) п. 7 Положення віднесено до повноважень робочого органу, здійснюваного на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради.

Згідно п. 25 Положення виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов’язаних з розташуванням рекламного засобу. В свою чергу, плата за користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється на договірних засадах з його власником (п. 33).

25.07.2006р. на підставі рішень виконавчого комітету Донецької міської ради №382/16 (а.с.21) та №382/17 (а.с.22) Товариству з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк”, були видані дозволи (а.с.а.с.23-39) на розміщення зовнішньої реклами – рекламних конструкції розміром 1,20х1,80м (площина трьохстороннього трикутника), площина міста розташування – 3,70кв.м., у кількості 17 одиниць за адресами: м. Донецьк, вул. Артема - пр. Титова; м. Донецьк, вул. Артема – пр. Панфілова; м. Донецьк, вул. Артема - пл. Привокзальна; м. Донецьк, вул. Університетська – пр. Титова; м. Донецьк, вул. Університетська – пр. Миру („Бамбіні”); м. Донецьк, вул. Артема – пр. Миру; м. Донецьк, вул. Артема – ТЦ „Маяк” в Київському районі; м. Донецьк, вул. Артема (кінцева зупинка тролейбусу №2); м. Донецьк, вул. Артема – пр. Полеглих Комунарів; м. Донецьк, вул. Артема – пр. Комсомольський, 1; м. Донецьк, вул. Артема – пр. Комсомольський, 2; м. Донецьк, вул. Артема – пр. Гурова; м. Донецьк, вул. Артема – пр. Б.Хмельницького (готель „Україна”); м. Донецьк, вул. Університетська – пр. 25 річчя РККА; м. Донецьк, вул. Університетська – пр. Маяковського; м. Донецьк, вул. Університетська – пр. Орешково; м. Донецьк, вул. Університетська – пр. Миру („Макгрегор”) у Ворошиловському районі, зі строком дії до 19.07.2011р.

01.06.2009р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Формат Донецьк” (Розповсюджувач реклами) був укладений договір №66 (а.с.40-42), відповідно до п.п.1.1., 2.1. якого Виконком згідно із виданими на підставі рішень №382/16 та №382/17 дозволів надає, а Розповсюджувач реклами приймає за встановлену цим договором плату в користування 17 місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, зі строком дії тривалістю 5 років з 01.06.2009р. по 19.07.2011р.

Згідно з розділу 4 договору №66 сторони визначили умови щодо розміру плату та порядку розрахунків, своєчасне і повне здійснення яких п. 3.4.19. віднесено до обов’язків Розповсюджувача реклами, а саме:

- розмір платежів за цим договором становить 12888,78грн. без ПДВ за квартал, які вносяться Розповсюджувачем реклами на визначений в п. 4.4. рахунок до 15 числа першого місяця поточного кварталу (п.п.4.1., 4.2.);

- починаючи з 01.06.2009р. до 30.06.2009р. включно розмір платежу за договором становить 4296,26грн. без ПДВ.

При цьому, в п. 4.7. сторони визначили, що Розповсюджувач реклами не звільняється від внесення платежів за цим договором за відсутності рекламного засобу в місці розміщення рекламної конструкції.

У зв’язку із неналежним виконанням Розповсюджувачем зовнішньої реклами грошових зобов’язань за укладеним договором Позивачем були відправлені листи №01/12-3783 від 21.09.2010р. (а.с.47), №01/12-4216 від 21.10.2010р. (а.с.46) з вимогою сплатити суму заборгованості, які (листи) були отримані Відповідачем згідно повідомлень про вручення поштового відправлення 24.09.2010р. та 01.11.2010р. відповідно.

У зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань за І, ІІ, ІІІ квартали, а також за жовтень 2010р. в розмірі 42962,60грн., а також за 2009р. - в розмірі 17185,04грн., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на стягнення додатково до суми заборгованості нараховані 3% річних та інфляційну індексацію.

Як вбачається із наданих позивачем актів звірення розрахунків (а.с.а.с.51, 52) та довідки за підписом першого заступника міського голови №01/15-345 від 01.02.2011р. (а.с.62) в перебігу розгляду справи заявлені вимоги Відповідачем погашені не були.

Відповідач не скористався процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених грошових вимог Позивача, оскільки їх об’єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційного збільшення.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003р. , Положенням та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про рекламу” порядок розміщення зовнішньої реклами визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29 грудня 2003р. N 2067, передбачає, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. Наразі, згідно п. 32 Типових правил та п. 33 Положення означена плата визначається договором, що укладається з Розповсюджувачем реклами.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем договір №66 від 01.06.2009р. близький до договору найму, адже опосередковую тимчасове платне користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на земельних ділянках комунальної власності.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги приписи застосовуваних судом в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України за аналогією ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, що передбачають обов’язок наймача (орендаря) за користування майном на умовах оренди сплачувати орендну плату, суд зазначає, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір №66 від 01.06.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із щоквартального здійснення платежів за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, до 15 числа першого місяця поточного кварталу, - тобто – до 15.06.2009р., 15.09.2009р., 15.12.2009р., 15.03.2010р., 15.06.2010р., 15.09.2010р., 15.10.2010р. відповідно щодо розглядуваних І, ІІ, ІІІ квартали, а також за жовтень 2010р., та за попередній 2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання із сплати за користування місцями до розміщення зовнішньої реклами за визначений Позивачем період – жодних доказів іншого згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив відповідне грошове зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% річних за весь період прострочення.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок суми позову (а.с.а.с.4,5), суд дійшов висновку його відповідність умовами договору, арифметичну правильність, а відтак - про можливість задоволення вимог у повному обсягу щодо стягнення: заборгованості в сумі 60147,60грн., 3% річних – у розмірі 2105,99грн. та інфляційної індексації – в сумі 7157,56грн.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31872368) про стягнення суми заборгованості у розмірі 60147,60грн., суми індексу інфляції у розмірі 7157,56грн., 3% річних у сумі 2105,99грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31872368) на користь Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) заборгованість в розмірі 60147,60грн., інфляційну індексацію у розмірі 7157,56грн. та 3% річних у сумі 2105,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31872368) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 694 грн. 11 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.