Рішення № 14158075, 09.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 березня 2011 р. Справа 7/31/2011/5003

за позовом: Заступника прокурора м.Вінниці в інтересах держави в особі- Кабінету Міністрів України, як органу уповноваженого Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Філії ПАТ "Вінницягаз"- Вінницького управління газового господарства, м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю поліграфічного центру "Енозіс", м.Вінниця

про стягнення 45 686,52 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

Прокурор: Мельниченко В.М., посвідчення №80-2007 від 15.10.2007 року.

позивача:Бобко Т.Є., довіреність № 07/11-Д від 31.12.2010 року, паспорт СМ 1728757 виданий 15.08.2005 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі - Кабінету Міністрів України, як органу уповноваженого Державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" Філії ПАТ "Вінницягаз"- Вінницького управління газового господарства заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю поліграфічного центру "Енозіс" 45 686,52 грн. заборгованості.

Ухвалою від 22.02.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/215-10 та призначено до розгляду на 09.03.2011 року.

Відповідач в судове засідання 09.03.2011 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 22.02.2011 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою: вул.Хмельницьке шосе, 145, м.Вінниця Вінницька область, 21000.

Слід вказати, що ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем було отримано, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20616878.

В листі ДПІ у м.Вінниці від 09.03.2011 року № 12123/10/29 (наданому позивачем) юридичною та фактичною адресою відповідача зазначено: вул.Хмельницьке шосе, 145, м.Вінниця Вінницька область, 21000.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 22.02.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За відсутності поданого прокурором та представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.07.2010 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (правонаступником якого є ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз") в особі начальника Вінницького управління газового господарства (Постачальник) та ТОВ поліграфічний центр "Енозіс" (Споживач) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № Вк-10-845.

Згідно п.1.1 Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню, послуг з реалізації НАК "Нафтогаз України" та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного Договору.

В п.4.1 Договору сторони погодили, що тариф на транспортування 1000,00 кубічних метрів газу по газових мережах складає 2 302,16 грн., крім того ПДВ 460,43 грн., всього з ПДВ - 2 762,59 грн..

Згідно п.5.1 Договору від 01.07.2010 року Споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку попередню оплату шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості послуг з газопостачання у відповідності до запланованих у п.1.2 Договору об'ємів та діючих у даному місяці цін та тарифів, зазначених у п.4.1 Договору.

В разі споживання обсягів газу понад попередньо оплачені, що відображено в актах прийому-передачі газу остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за звітним (п.5.3 Договору).

У випадку сплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного об'єму газу Постачальник зараховує її як попередню оплату на наступний період (п.5.4 Договору).

В жовтні 2010 року позивачем поставлено 20790 куб. м. газу на загальну суму 62368,61 грн..

За твердженням позивача на момент поставки газу в жовтні 2010 року за відповідачем рахувалась попередня оплата в розмірі 115,80 грн., а тому заборгованість за спожитий газ за жовтень 2010 року складає 62 252,81 грн. (62 368,61 грн. - 115,80 грн.).

09.11. 2010 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) в особі начальника Вінницького управління газового господарства та ТОВ поліграфічний центр "Енозіс"(Споживач) укладено угоду № б/н на поетапне погашення заборгованості згідно з п. 1 якої Споживач визнає свою заборгованість за спожитий природний газ в жовтні 2010 року в сумі 62 252,81 грн.

Відповідно до п.2 Угоди Споживач зобов'язується регулярно сплачувати заборгованість за природний газ рівномірними частками до 15 числа наступного місяця за звітним з розбивкою по місяцях від моменту підписання даної угоди згідно визначеного в договорі графіку.

Крім реструктуризованої заборгованості Споживач зобов'язується в останній день звітного місяця проводити оплату за поточне споживання природного газу (п.4 Угоди).

Кошти за спожитий природний газ мають переховуватись на поточний розрахунковий рахунок Вінницького управління газового господарства ( п. 5 Угоди).

Відповідно до п.6 Угоди у разі невиконання Споживачем взятих на себе зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що він не виконає свого обов'язку у встановлений Угодою строк або виконає його в неповному обсязі, Постачальник має право зупинити подачу природного газу Споживачу та розірвати дану Угоду в односторонньому порядку, а газопостачання припинити без попередження.

Також судом встановлено, що в листопаді 2010 року відповідачем спожито 1131 куб. м. газу на загальну суму 3 392,93 грн., а в грудні 2010 року 4478 куб. м. на суму 13 433,70 грн..

Таким чином позивачем поставлено протягом жовтня 2010 року по грудень 2010 року відповідачу природний газ на суму 79 195,24 грн..

Відповідачем частково проведено розрахунок за поставлений природний газ, а саме:

- 10 000,00 грн. - 24.11.2010 року;

- 3 392,92 грн. - 06.12.2010 року;

- 10 000,00 грн. - 17.01.2011 року;

- 10 000,00 грн. - 25.01.2011 року.

Окрім того, як вказувалось вище, за споживачем на момент поставки газу в жовтні 2010 року рахувалась попередня оплата в розмірі 115,80 грн..

Отже відповідачем проведено оплату на суму 33508,72 грн..

З врахуванням наведеного за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 45 686,52 грн. (79 195,24. - 33 508,72 грн.).

В підтвердження наведених вище фактів суду надано акти подачі-прийому та реалізації газу, виписки банківських установ, виписки "Клієнт-банк" тощо.

02.02.2011 року позивачем надіслано лист-претензію відповідачеві з повідомленням про розірвання Угоди на поетапне погашення заборгованості в зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань та вимогою погашення заборгованості.

Факт надіслання претензії підтверджується фіскальним чеком № 9812 від 03.02.2011 року.

Відповіді на претензію № 65 від 02.02.2011 року відповідачем надано не було, заборгованість за отриманий природний газ не погашено.

В зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем в добровільному порядку прокурором заявлено позов до суду про стягнення заборгованості.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору поставки 01.07.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами 01.07.2010 року, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 45 686,52 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також було враховані наступні приписи законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається із змісту угоди від 09.11.2010 року сторони у ньому погодили право Постачальника розірвати угоду в односторонньому порядку у разі невиконання взятих на себе Споживачем зобов'язань.

Матеріалами справи переконливо підтверджується факт порушення відповідачем взятих на себе за договором від 01.07.2010 року та угодою від 09.11.2010 року зобов'язань щодо своєчасності та повноти оплати отриманого природного газу, а тому надіслання позивачем 02.02.2011 року листа-претензії відповідачеві з повідомленням про розірвання Угоди на поетапне погашення заборгованості є обґрунтованим та правомірним, а тому оцінюється судом як відмова позивача від договору право на яке встановлено безпосередньо угодою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в абз.2 п.4.2 та п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

09.03.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю поліграфічний центр "Енозіс", вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20083525) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ВАТ "Вінницягаз", пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20099199) - 45 686 грн. 52 коп. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю поліграфічний центр "Енозіс", вул. Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 20083525) в доход Державного бюджету України - 456 грн. 87 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 березня 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - ТОВ поліграфічний центр "Енозіс", Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21000.