Постанова № 14157378, 21.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2011 року 11:59 № 2а-1697/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Тимошенко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління

юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2

провизнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобовязання

вчинити дії, -

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (довір. № 848230 від 10.11.2010);

від відповідача - Кравець В.В. (довір. № 5770 від 14.02.2011);

від третьої особи - не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, третя особа - ОСОБА_2, про визнання бездіяльності неправомірною, скасування постанови та зобовязання вчинити дії.

У позовній заяві позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.09.2010 року, реєстровий номер 1541, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, заборгованість грошових коштів, що виникла в період з 06 серпня 2010 року по 08 вересня 2010 року в сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок без урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також без трьох процентів річних від простроченої суми, неправомірною;

- скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві Білоус О.В. від 15.12.2010 року;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві звернути стягнення на майно боржника ОСОБА_2, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відмовляється звертати стягнення на арештоване нерухоме майно боржника (вищевказані квартири), обґрунтовуючи свою відмову тим, що на майно в судовому порядку в забезпечення позовів накладено арешти.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, вважав, що накладені ухвалами суду арешти на майно боржника не є перешкодою для його відчуження та звернення стягнення на нього державною виконавчою службою.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у поданих письмових запереченнях, зазначив, що хоча державною виконавчою службою і проведено арешт майна, але у зверненні стягнення на вказане майно позивачу було відмовлено тому, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є записи про арешти нерухомого майна на квартири боржника (третьої особи), а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 відповідно до ухвал Оболонського районного суду м. Києва та Київського районного суду м. Одеси.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши необхідне законодавство, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

У Відділі державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві знаходиться на виконанні виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08 вересня 2010 року, реєстровий номер 1541, про звернення стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості грошових коштів в сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок, на підставі договору позики грошей між ними, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 липня 2010 року за реєстровим № 1274, на виконання якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 вересня 2010 року ВП № 21316084 та якою накладено арешт на майно боржника (копія виконавчого напису, договору позики грошей та копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2010 року наявні в матеріалах справи).

У зв'язку з невиконанням боржником зазначеного виконавчого документа (виконавчого напису) в строк, встановлений для добровільного виконання, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Кравець Вадим Валентинович описав нерухоме майно боржника (копії актів опису і арешту майна від 04.10.2010 року в матеріалах справи), а саме: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2.

Проте на вимогу позивача звернути стягнення на вказане арештоване нерухоме майно боржника (третьої особи), державний виконавець відмовився вчиняти такі дії, мотивуючи свою відмову тим, що на майно в судовому порядку в забезпечення позовів накладено арешти, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 03.11.2010 року (копія витягу від 03.11.2010 року № 29093840 в матеріалах справи).

Не погоджуючись з відмовою державного виконавця звертати стягнення на арештоване нерухоме майно, представником позивача-стягувача 08 грудня 2010 року на ім'я начальника Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві було подано скаргу на бездіяльність державного виконавця.

За результатами розгляду вказаної скарги начальником Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Білоусом О.В. винесено постанову від 15 грудня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні скарги від 08 грудня 2010 року, вказавши у останній перелік проведених державним виконавцем дій та зазначивши, що у нього немає правових підстав для направлення пакетів документів до Начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві для проведення засідання конкурсної комісії стосовно порядку передачі спеціалізованим торговельним організаціям на реалізацію арештованого державним виконавцем майна (вищевказаних квартир).

Як вбачається з ухвали Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року у справі № 2-2458/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Фінпростбанк»до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заяву Публічного акціонерного товариства «Фінпростбанк про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_2.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2010 року у справі № 2-2634/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»про забезпечення позову та накладено арешт, й, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_2 (копії ухвал в матеріалах справи).

Зазначені ухвали набрали законної сили, на момент розгляду справи є чинними, що сторонами не заперечувалось.

Відповідно до частини 1 статті 151 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Таким чином, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 208 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення викладаються у двох формах: 1) ухвали; 2) рішення.

Відповідно до частини 2 статті 208 Цивільного процесуального кодексу України питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Згідно з частиною 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 11 лютого 2010 року № 1878-VI визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон), цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 вказаного Закону обтяження заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 19 цього Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець звертається з запитом до відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та про його вартість, а також до нотаріального органу, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису й оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення про накладення арешту нотаріальному органу за місцезнаходженням майна. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про накладення арешту на нерухоме майно боржника державний виконавець зобовязаний був перевірити наявність обтяжень щодо такого майна, що фактично ним зроблено не було.

Проте, оскільки сторони та треті особи, у яких може виникнути право на дане майно, зазначені дії державного виконавця не оскаржують та не заявляють вимог про захист прав, свобод чи інтересів, суд розглядає даний адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права у їх сукупності, суд приходить до висновку, що передача спірного майна державним виконавцем на реалізацію фактично буде означати здійснення ним дій щодо відчуження майна, відносно якого раніше внесено дані про заборону його відчуження (обтяження).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа-ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст постанови складено та підписано 28 лютого 2011 року.