Постанова № 14157167, 21.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2011 р. № 2-а- 12938/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В.

за участю секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представника позивача -Машир В.О.;

представника відповідача - Шляхти В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова

провизнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними дії податкового органу з визначення суми податкового зобов'язання ТОВ "НВО" Харківський завод електрообладнання" з ПДВ на суму 517470,80 грн., скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000211550/0 від 06.09.2010 року та № 0000211550/1 від 07.10.2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

На підставі акту № 2120/155-33067821 від 25.08.2010 року про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з ПДВ ТОВ "НВО" Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" за травень 2010 року податковий орган встановив завищення податкового кредиту ТОВ "НВО" Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" за наслідками вчинених правочинів з ТОВ "ЕДАН ПЛЮС" у зв'язку з не визнанням податкової декларації контрагента ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова як податкової звітності. Тому 06.09.2010 року державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення № 00002 11550/0 від 06.09.2010 року та № 0000211550/1 від 07.10.2010 року яким визначено податкове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання" Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" з ПДВ на суму 517470,80 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, а тому підлягає скасуванню, а дії відповідача з визначення суми податкового зобов'язання незаконними.

Представник відповідача, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " з питання встановлення причин розбіжності даних, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При проведенні звірки за допомогою Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за травень 2010 року по даному платнику визначено суму завищення податкового кредиту у розмірі 369622,00 грн. по податковій декларації за травень 2010 року. Підприємство ТОВ „Едан Плюс" не включило до складу податкових зобов'язань ПДВ за травень 2010 року на вказану суму, таким чином контрагент не сплатив відповідний податок з здійснених операцій за травень 2010 року. У зв'язку з чим ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " порушило п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Тому, просив відмовити в задоволенні позову ТОВ „НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання ".

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом - 33067821, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п.1 ч.1 якої передбачено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.08.2010 р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " з питання встановлення причин розбіжності даних виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації за травень 2010 року (вх. від 18.06.10 р № 9002182506) та додатку 5 (вх. від 18.06.10 р № 9002182505) по контрагенту ТОВ „Едан Плюс".

Результати проведеної перевірки оформлені актом № № 2120/155 33067821 від 25.08.2010 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»ТОВ „НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " занижено нарахування ПДВ за травень 2010 року на суму 369622,00 грн.

06.09.2010 року з посиланням на зазначений акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000211550/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 517470,80 грн. (основний платіж 369622 грн.; штрафні (фінансові санкції) 147848,8 грн.).

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означених податкових зобовязань ДПІ було складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000211550/1 від 07.10.2010 року.

Проаналізувавши норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в кореспонденції з нормами Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України" (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом Інструкція), суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України і первісне податкове повідомлення-рішення, так як саме цій правовий акт індивідуальної дії створив для позивача обовязок здійснити до бюджету додатковий платіж, і податкових повідомлень-рішень, що були складені в процедурі оскарження рішень контролюючих органів, позаяк ці податкові повідомлення рішення визначили строк виконання обовязку, а отже і первісні, і наступні податкові повідомлення-рішення вплинули на права та обовязки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 25.08.2010 р. № 2120/155-33067821 висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про порушення ТОВ „НВО Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, а саме: занижено нарахування ПДВ за травень 2010 року на суму 369622,00 грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених ТОВ "ЕДАН ПЛЮС".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 п.п.7.4.1.п.7.4.ст.7 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум по операціям з підприємствами, які не задекларували свої податкові зобовязання з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання ".

Стосовно судження податкового органу про порушення ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " (в якості покупця) та ППВ ТОВ "ЕДАН ПЛЮС" (в якості продавця) договору № 26/05-09 від 26.05.2010 року, предметом якого є передача у власність покупця комплектуючих для виробництва свічок запалювання та датчиків високого тиску. Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за зазначеним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, укладеному між позивачем та ТОВ „Едан Плюс", до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності правочину вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін вказаного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень відповідач не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на правочин, укладені між ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " та ППВ ТОВ "ЕДАН ПЛЮС", а отже не забезпечив виконання вимог п.3 ч.3 ст. 2 КАС України в частині обґрунтованості власних суджень, які були покладені в основу спірних правових актів індивідуальної дії.

Аналізуючи положення п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459; далі за текстом Інструкція), Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758; далі за текстом - Порядок), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії у формі податкових повідомлень-рішень, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобовязань, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих рішень містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 25.08.2010 р. № 2120/155 33067821 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ППВ ТОВ "ЕДАН ПЛЮС", про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність вказаного договору або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7).

Наявними у справі копіями податкових накладних, які складені особою зі статусом платника ПДВ підтверджена правильність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що за правилом п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно порушення п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 169/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним із порушенням: вказане місце розташування юридичної особи - постачальника, яке не відповідає, дійсності, то звертаємо вашу увагу, що ТОВ "ЕДАН ПЛЮС" знаходиться за юридичною адресою, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання " п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1.п.7.4., п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.5. п. 7.4.,п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” за взаємовідносинами з ППВ ТОВ "ЕДАН ПЛЮС".

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ „НВО „Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання ", то поданий позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000211550/0 від 06.09.2010 року та №0000211550/1 від 07.10.2010 року підлягає задоволенню.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у частині визнання незаконними дії податкового органу з визначення суми податкового зобов'язання, оскільки судом встановлено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розподіл судових витрат по справі належить здійснити за правилами ч.3 ст.94 КАС України, стягнувши на користь позивача здійснені ним витрати по оплаті державного мита (судового збору) в сумі 1,70грн.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000211550/0 від 06.09.2010 року та №0000211550/1 від 07.10.2010 року.

3. В задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Харківський завод свічок запалювання та електрообладнання" (61106, м. Харків, пр-т Московський, 281) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 (одна гривня 70 коп.) грн.

5. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.01.2011 року.

СуддяСтаросєльцева О.В.