Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 346/3511/26
Провадження № 2/346/3046/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2026 р.м. КоломияКоломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді Сольського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Пігуляк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У С Т А Н О В И В:
03.07.2026р. Акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК» через систему "Електронний суд" звернулося до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з вищевказаним позовом в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за укладеним між ними кредитним договором № 290RPUA202800001 від 06.10.2020 р., за яким відповідачу надано кредит у розмірі 550 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з фіксованою процентною ставкою 17,99% та 28,99%.
На виконання умов вищевказаного кредитного договору банк свої зобов`язання з видачі відповідної суми кредиту виконав повністю та пеперахував грошові кошти на рахунок позичальника. В свою чергу АТ відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед АТ «Правекс-Банк», розмір якої станом на 22.04.2026р. становить 74 865,43 грн., яка складається з: 74 865,43 грн. заборгованість за тілом кредиту. Оскільки в добровільному досудовому порядку відповідач залишок кредитних коштів та нарахованих йому відсотків не повертає, позивач просив захистити його майнові права шляхом стягнення вищевказаної суми заборгованості.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 06.07.2026 р. в даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву.
01.10.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Зазначив, що у справі № 346/2605/24 Позивач заявив вимогу про стягнення 422 974,84 грн станом на 14.02.2024, з яких 353 997,24 грн «заборгованість за тілом кредиту». За розрахунком Позивача (Додаток № 3 до цього позову) ця сума є залишком основного боргу, що включає платежі, строк сплати яких на момент звернення до суду (16.05.2024) ще не настав.
Тобто Позивач вимагав повернення кредиту в повному обсязі до спливу строку кредитування (05.10.2025), що за змістом є реалізацією права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення суми кредиту, що залишилася, до спливу визначеного договором строку.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29.07.2025 вимогу задоволено лише частково: стягнуто 278 831,81 грн за тілом кредиту. Вимога щодо решти суми була предметом розгляду в цій справі, а обставини, встановлені постановою, не доказуються при розгляді іншої справи між тими самими особами (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Відповідач не заперечує, що підставою відмови у достроковому стягненні стала відсутність доказів досудової вимоги. Проте, на його думку, це не дає Позивачеві права подати ту саму частину раніше заявленої суми повторно як «платежі за графіком».
Заявлена сума 74 865,43 грн арифметично дорівнює різниці між сумою, заявленою у справі № 346/2605/24 як залишок тіла кредиту (353 997,24 грн), та сумою, зарахованою Позивачем (279 131,81 грн). Вона не збігається з платежами, передбаченими Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору).
Позивач заявляє шість однакових «платежів» по 13 062,71 грн, тоді як Графік передбачає для цих дат різні суми. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок довести, що сума є самостійною заборгованістю за новий період, а не залишком раніше розглянутої вимоги, лежить на Позивачеві. Тому позиція Позивача є суперечливою.
У розрахунку Позивача (Додаток № 3) ставка становить 17,99% лише до 03.04.2025, а з 03.04.2025 застосовано 0,00%, і проценти за 06.04.202505.10.2025 не нараховано, тобто Позивачем змінено спосіб кредитування.
Оскільки новий позов в цій справі заявлено щодо періоду з 06.04.2025 по 05.10.2025, тобто щодо платежів, які, за твердженням Позивача, виникли вже після пред`явлення Банком попереднього позову про дострокове стягнення всієї заявленої ним заборгованості, відтак Позивач повинен чітко обґрунтувати, яка саме частина заявлених 74 865,43 грн. виникла після попереднього судового розгляду, на якій правовій підставі вона виникла та чому такі платежі не є частиною заборгованості, щодо якої Банк уже реалізував право на дострокове стягнення.
Позивач уже реалізувавши право на дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення до суду у справі № 346/2605/24, у межах нового позову фактично посилається на подальший період виконання того самого Кредитного договору та заявляє до стягнення 74 865,43 грн. При цьому з поданих Позивачем матеріалів не вбачається належного обґрунтування того, на якій саме правовій підставі ця сума виникла після пред`явлення попереднього позову та чому вона не була складовою заборгованості, щодо якої Банк уже реалізував право на дострокове стягнення. Більше того, за розрахунком самого Позивача, заявлена у цій справі сума 74 865,43 грн складається виключно із заборгованості за кредитом, тоді як проценти та штрафні санкції визначені у розмірі 0,00 грн. Отже, предметом цього позову фактично є частина основної суми кредитної заборгованості, правова підстава повторного пред`явлення якої після попереднього звернення Банку з вимогою про дострокове стягнення має бути доведена Позивачем належними та допустимими доказами.
Заявлена Позивачем сума 74 865,43 грн не підтверджена як самостійне зобов`язання за новий період. Вона арифметично дорівнює залишку вимоги, заявленої у справі № 346/2605/24 (353 997,24 грн мінус зарахована сума 279 131,81 грн), і не збігається з Графіком платежів (Додаток № 1 до Договору), зокрема шість однакових платежів по 13 062,71 грн не відповідають різним сумам за графіком. Розрахунок Позивача внутрішньо суперечливий з 03.04.2025 застосовано ставку 0,00% і проценти не нараховано, тобто банк діє так, ніби строк виконання змінено, проте водночас заявляє платежі за графіком. Позивач, який у справі № 346/2605/24 заявив вимогу про стягнення всього залишку тіла кредиту, не довів, що нині заявлена сума не є частиною вимоги, яка вже була предметом судового розгляду (ч. 4 ст. 82, ч. 1 ст. 81 ЦПК України), і повторно подає докази (Анкету-заяву), яким апеляційний суд уже дав оцінку. Оскільки Позивач не довів ані права вимоги в заявленому розмірі, ані його складу й періоду виникнення, у задоволенні позову АТ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення 74 865,43 грн слід відмовити повністю, а судові витрати покласти на Позивача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 року між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 290RPU202800001.
В пунктах 1, 2, 3, 4, 5 частини 1 «Особлива частина» договору сторони погодили, що сума кредиту становить 550 000,00 грн, цільове призначення на споживчі цілі, строк кредитування: з 06.10.2020 по 05.10.2025 року, дата повернення кредиту 05.10.2025р., процентна ставка фіксована 17,99%, і 28,99% у разі настання невідкладної обставини, передбаченої у п. 1.7 загальної частини договору, період нарахування процентів з 6 числа попереднього місяця по 5 число поточного календарного місяця. Видача кредиту та повернення кредиту (в тому числі основної суми боргу, нарахованих процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів) здійснюється, шляхом перерахування, внесення грошових коштів на поточний рахунок позичальників, відкритий у банку.
В пункті 1.1 та 1.2 «Загальна частина» договору вказано, що банк має право надати позичальнику грошові кошти (далі кредит) на цілі, в сумі та в строк, зазначені в «Особливій частині договору». За користування грошовими коштами встановлюється процентна ставка, тип і розмір якої наведено в п. 4 Особливої частини договору.
В п. 4.1 «Загальної частини» договору зазначено, що кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок, зазначений в п. 5 Особливої частини.
Пунктом 9.1 загальної частини кредитного договору №290RPU202800001 передбачено, що банк має право достроково припинити строк користування кредитом та вимагати погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, що залишилась, належних процентів, пені та інших платежів та відшкодування завданих банку збитків у разі настання будь-якої з подій зазначених в цьому пункті договору, які сторони домовились вважати суттєвим порушенням умов цього договору: зокрема у разі невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань по цьому договору, у тому числі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з затримання позичальником строків платежів, які встановлені п.п. 4.2, 4.3 даного договору більше ніж на один календарний місяць).
Заявою від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 просив відповідно до умов укладеного кредитного договору №290RPU202800001, перерахувати йому кредитні кошти в сумі 550000,00 грн на його поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в столичному відділенні АТ «Правекс Банк».
Згідно меморіального ордеру №302733382 від 06 жовтня 2020 року АТ «Правекс Банк» перерахувало відповідачу суму кредиту в розмірі 550 000,00 грн за призначенням платежу «надання кредиту згідно договору 290RPU202800001».
Позичальник свої боргових зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 22.04.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Правекс Банк» за період з 06.04.2025 по 05.10.2025 становить 74 865,43 гривні, з яких: заборгованість за тілом кредиту 74 865,43 гривень.
29 квітня 2026 року АТ «Правекс Банк» направило відповідачу досудову вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за кредитним договором №290RPU202800001 від 06.10.2020 року за період з 06.04.2025 по 05.10.2025 року у розмірі 74 865,43 грн.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 1054 Цивільного кодексу Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Згідно частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України«Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Умовами кредитного договору передбачено право банку достроково припинити строк кредитування та вимагати дострокового повернення кредиту за умови наявності у позичальника простроченої заборгованості за сумою кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій більше, ніж на один банківський день та направлення письмової вимоги позичальнику і її отримання іншою стороною.
З матеріалів справи вбачається, що досудова вимога щодо дострокового погашення заборгованості від 22.04.2026 року була направлена банком 29.04.2026 року ОСОБА_1 за адресою реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_1 .
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі №638/13683/15-ц(провадження № 14-680цс19) зроблено висновок, що «частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Велика Палата Верховного Суду вважає, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів`у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача,то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором»; «…суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів`у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту»; «…порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень,факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами».
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захистправ споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживчекредитування» (стаття 11 Закону №1023-ХІІ у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». Лише з 10 червня 2017 року на ці відносини поширюються Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10 червня 2017 року, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Враховуючи, що умовами кредитного договору № 290RPU202800001 від 06.10.2020 року передбачено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів і банк ним скористався, то заявлену позивачем заборгованість за кредитним договором в розмірі 74 865,43 грн слід вважати як протерміновану, строк платежу за якою настав, а отже позов про стягнення цієї заборгованості є підставним.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В даній справі судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір №290RPU202800001 від 06.10.2020, умови якого щодо своєчасних та повних щомісячних платежів на погашення кредитної заборгованості та сплати відсотків, відповідно до умов графіку погашення, відповідач не виконав, що призвело до утворення заборгованості в загальні сумі 74 865,43 грн, підтвердженням чого є виписка за особовим рахунком та розрахунок заборгованості, які узгоджуються між собою та суд вважає їх належними і допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.
Доводи відповідача, що вказана заборгованість є арифметичим залишком вимоги, заявленої у справі № 346/2605/24, не спрсотовує права позивача вимангати її стягнення з відповідача. Суд звертає увагу, що спір щодо стягнення вказаної суми у справі № 346/2605/24 не вирішено за його передчасністю, то суд вважає, що у позиівача виникло право на стягнення в межах нового заявленного позову і таке стягнення не буде подвійним.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов суд задовольняє в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн, які були сплачені АТ «Правекс Банк» при зверненні до суду згідно платіжної інструкції №20481 від 18.06.2026 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 614, 627, 629, 1048-1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 274, 354-355 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованість за кредитним договором № 290RPU202800001 від 06.10.2020 р. у розмірі 74 865,43 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК», адреса: м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/2, код ЄДРПОУ 14360920.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя:Сольський В. В.
Судове рішення № 141563774, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 346/3511/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: