Рішення № 141546283, 17.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
320/60851/25
Номер документу
141546283
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2026 року Київ справа №320/60851/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 31 ЄДРПОУ 44168316) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2 481 грн., у 2023 році у розмірі 2 684 грн., у 2024 році у розмірі 3 028 грн., у 2025 році у розмірі 3 028 грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період 14.01.2022 р. по 20.10.2025 р. грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02 грудня 2022 року № 2710- IX у розмірі 2 481 грн., у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2 684 грн., у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3 028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3 028 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , проходив службу у Бюро економічної безпеки України у період з 14.01.2022 по 20.10.2025, обіймаючи посаду керівника відділу, та звільнений 20.10.2025 на підставі угоди сторін відповідно до наказу БЕБ від 16.10.2025 № 201-к/ДСК-ДП. За період служби позивачу було присвоєно спеціальні звання: лейтенанта Бюро економічної безпеки України (наказ від 01.12.2022 № 606-к) та старшого лейтенанта (наказ від 28.02.2025 № 36-к/ДСК-ДП). Згідно з розрахунковими листами, наданими при звільненні, встановлено, що грошове забезпечення позивачу виплачувалось із розрахунку посадового окладу: у 2022, 2023 та 2024 роках - 46 244 грн, у 2025 році - 47 295 грн. На думку позивача, розрахунок грошового забезпечення у зазначений період здійснювався із застосуванням заниженого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що призвело до визначення посадового окладу та загального грошового забезпечення у розмірі, меншому, ніж передбачено вимогами законодавства, зокрема статті 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів. ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

29.12.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду скеровано письмовий відзив. Представник Бюро економічної безпеки України заперечує проти вимог позивача щодо перерахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, вважаючи такий підхід таким, що не відповідає нормам матеріального права. На думку відповідача, хоча частина третя статті 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України визначає, що посадовий оклад не може бути меншим ніж 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, конкретні умови та розміри грошового забезпечення визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі умови встановлені постановою КМУ від 06.10.2021 № 1068, відповідно до якої посадові оклади визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму на відповідний коефіцієнт. Відповідач зазначає, що для працівників БЕБ як осіб, які проходять державну службу особливого характеру, застосовується спеціальний показник прожиткового мінімуму, передбачений законами про Державний бюджет України, а саме 2102 грн, який у 2022 2025 роках є фіксованим для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. З урахуванням цього посадовий оклад позивача обчислювався шляхом множення 2102 грн на встановлений коефіцієнт: 22 - для посади старшого аналітика (що становить 46 244 грн) та 22,5 - для посади керівника відділу (47 295 грн). Отже, відповідач вважає, що грошове забезпечення позивача нараховувалось правомірно, із застосуванням належного показника прожиткового мінімуму, а підстави для його перерахунку відсутні.

29.12.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 заперечує доводи відповідача щодо правомірності визначення посадових окладів на підставі погоджених Міністерством фінансів України штатних розписів Бюро економічної безпеки України на 2022 2025 роки. Зазначає, що погодження штатного розпису є адміністративною (бюджетною) процедурою і не є джерелом права, а відтак не може змінювати чи підміняти норми статті 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України та постанови Кабінету Міністрів України № 1068. Внутрішні документи відповідача не мають вищої юридичної сили порівняно із законами та актами Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим такі доводи не спростовують протиправність визначення бази для нарахування грошового забезпечення. Крім того, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо обчислення строків з першої виплати, оскільки вони не відповідають конституційним гарантіям. Також позивач заперечує проти клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вважаючи, що справа обґрунтовано розглядається у спрощеному позовному провадженні. У зв`язку з викладеним позивач просить відхилити доводи відповідача щодо правомірності застосування показника 2102 грн як бази для розрахунку посадового окладу осіб зі спеціальними званнями БЕБ та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06.01.2026 представник Бюро економічної безпеки України подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України у справі № 320/60851/25 у повному обсязі.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

У відзиві від 29.12.2025 сторона відповідача просила суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

13.01.2022 року, встановлено, що наказом № 4-к прийнято на службу до Бюро економічної безпеки України та призначено ОСОБА_1 на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками з посадовим окладом 46 244 грн на місяць, з випробувальним строком шість місяців.

01.12.2022 року наказом № 606-к присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу лейтенант Бюро економічної безпеки України.

29.06.2024 року наказом № 355-к/ДСК-ДП призначено ОСОБА_1 з 01.07.2024 року на вищу посаду керівника відділу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками з посадовим окладом 47 295 грн.

01.07.2024 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків на посаді керівника відділу.

28.02.2025 року наказом № 36-к/ДСК-ДП присвоєно чергове спеціальне звання старший лейтенант Бюро економічної безпеки України з 05.03.2025 року.

16.10.2025 року наказом № 201-к/ДСК-ДП звільнено ОСОБА_1 зі служби у Бюро економічної безпеки України з 20.10.2025 року.

Згідно з довідкою Бюро економічної безпеки України від 16.12.2025 № 325/03-90 про виплачені суми грошового забезпечення на ОСОБА_1 , виданою на вимогу Київського окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 320/60851/25 від 11.12.2025, ОСОБА_1 проходив службу в Бюро економічної безпеки України у період з 14.01.2022 року по 20.10.2025 року; за вказаний період його грошове забезпечення складалося з посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за спеціальне звання, доплати за доступ до державної таємниці, щомісячної премії, індексації доходу, виплат за щорічну основну та додаткову відпустки, грошової винагороди, компенсації щорічної основної та додаткової відпусток, донорських; довідка містить помісячні відомості щодо сум нарахованого (разом нараховано) та виплаченого грошового забезпечення за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року.

Як зазначає позивач, у період проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідач обчислював розміри його посадового окладу та доплати за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів у розмірі 2102 грн.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка та висновки суду.

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.

Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

З моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин [19.07.2022 року] положення статті 233 Кодексу законів про працю України , у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 Кодексу законів про працю України .

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України , у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин).

Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23.

16.10.2025 року наказом № 201-к/ДСК-ДП звільнено ОСОБА_1 зі служби у Бюро економічної безпеки України з 20.10.2025 року.

Таким чином позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки позов подано до суду 05.12.2025.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України Про Бюро економічної безпеки України від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 3 ст. 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України, Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 затверджені Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі - Умови №1068).

Згідно з п. 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спірним у цій справі є питання щодо розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка має застосовуватися для обчислення посадового окладу особи зі спеціальним званням БЕБ: прожитковий мінімум, установлений на 1 січня відповідного календарного року (2481 грн у 2022 році, 2684 грн у 2023 році, 3028 грн у 2024 та 2025 роках), чи 2102 грн, застосовані відповідачем.

Відповідач не заперечує, що посадові оклади позивача визначено шляхом множення 2102 грн на коефіцієнти 22 та 22,5, унаслідок чого вони становили відповідно 46 244 грн та 47 295 грн. Водночас застосування 20 розмірів прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня відповідного року, становить 49 620 грн у 2022 році, 53 680 грн у 2023 році та 60 560 грн у 2024 і 2025 роках. Отже, визначені відповідачем посадові оклади є меншими за зазначені суми.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

У постанові від 08.10.2026 у справі № 320/56041/25 Верховний Суд визначив, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі Ніколова проти Болгарії, заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі Баранкевич проти росії, заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Положеннями ст.1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями ст. 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Законів України Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки разом із установленням на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд звертає увагу, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України Про Бюро економічної безпеки України, а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Окрім цього, суд не вбачає підстав для обмеження періоду перерахунку посадового окладу позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 481 внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, яким визначено порядок обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу й деяких інших осіб. Водночас розмір посадового окладу працівників БЕБ зі спеціальними званнями визначається відповідно до статті 31 Закону № 1150-IX та пункту 2 Умов № 1068, які не містять відсилання до пункту 4 постанови № 704.

Крім того, відповідач обчислював посадовий оклад позивача із застосуванням розрахункової величини 2102 грн, а не 1762 грн. Отже, постанова № 481 не була підставою для спірних нарахувань, а тому питання її чинності та правових наслідків визнання її нечинною відповідно до статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України не впливає на вирішення цього спору.

Покликання відповідача у відзиві на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, суд відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються правового регулювання розміру суддівської винагороди, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів», та не регулюють спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням і виплатою грошового забезпечення позивачці. За таких умов наведені відповідачем аргументи не можуть бути визнані обґрунтованими.

Водночас, предметом даного спору є розмір грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України, які регулюються іншими законами, зокрема, статтею 31 Закону № 1150-ІХ та положеннями Умови №1068.

А відтак, правові висновки, наведені у згаданій вище постанові Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин у даній справі, тому не підлягають застосуванню у даних правовідносинах згідно з частиною 5 статті 242 КАС України.

Як уже зазначалося судом, запровадження законодавцем у Законах України про Державний бюджет України на 2022-2025 роки нової грошової величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадових окладів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів)» у розмірі 2102 грн без внесення відповідних змін до спеціальних законів, якими передбачено визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, не узгоджується з правовою природою законів про Державний бюджет України. Такі закони мають на меті врегулювання доходів і видатків держави на відповідний бюджетний період і не можуть змінювати або підміняти правове регулювання, встановлене іншими законами, що неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008. При цьому зазначена розрахункова величина у розмірі 2102 грн не передбачена і Законом № 966-ХІV.

Принцип правової визначеності, як складова верховенства права, передбачає чіткість, передбачуваність і стабільність правового регулювання, що унеможливлює довільне застосування норм права та дозволяє особі передбачити правові наслідки своїх дій. Застосування розрахункової величини, яка відсутня у спеціальному законі та не передбачена базовим законом, не може вважатися таким, що відповідає вимогам правової визначеності та принципам спеціального правового регулювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, зокрема, чи вчинені вони у спосіб, визначений законом, з належним обґрунтуванням та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за період з 14.01.2-22 по 20.10.2025 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом четвертим частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024 та 2025 роки, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, без належного обґрунтування та без урахування усіх істотних обставин справи.

Отже, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення за вказаний період без застосуванням передбаченого законом прожиткового мінімуму, порушено права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними відповідно до статей 9 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на встановлену протиправність дій відповідача, підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у визначених законом розмірах за період з 14.01.2-22 по 20.10.2025 з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки саме такий спосіб захисту є належним, ефективним та спрямованим на повне відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню за весь заявлений період з 14.01.2022 до 20.10.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., що підтверджується квитанцією № 5196-0106-9092-4924 від 05.12.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

в и р і ш и в:

. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 31, ЄДРПОУ 44168316) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316) щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2 481 грн., у 2023 році у розмірі 2 684 грн., у 2024 році у розмірі 3 028 грн., у 2025 році у розмірі 3 028 грн.

3. Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 за період 14.01.2022 р. по 20.10.2025 р. грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02 грудня 2022 року № 2710- IX у розмірі 2 481 грн., у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2 684 грн., у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3 028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3 028 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Бюро економічної безпеки України (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 31 ЄДРПОУ 44168316).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141546283 ?

Документ № 141546283 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141546283 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141546283 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141546283 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141546283, Київський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141546283, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141546283 відноситься до справи № 320/60851/25

Це рішення відноситься до справи № 320/60851/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141546278
Наступний документ : 141546285