Рішення № 141538810, 19.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
921/9/26
Номер документу
141538810
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/9/26Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2 Тернопільської обласної ради

до відповідача Теребовлянської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення №2837 від 30.11.2021 з урахуванням змін, внесених рішенням №3311 від 23.12.2021; визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6125083200:01:001:0293 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки

за участі представників:

прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність;

відповідача: Ярмусь В.Д., адвокат.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява Виконувача обов`язків керівника Теребовлянської окружної прокуратури, подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, Тернопільської обласної ради до Теребовлянської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення та визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що рішення Теребовлянської міської ради №2837 від 30.11.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " прийнято без дотримання вимог ч.3 ст.123 Земельного кодексу України та з порушенням ст.ст. 7, 25 Закону України "Про природно - заповідний фонд України", ст.ст. 19, 20, 43, 44, 150 Земельного кодексу України, що призвело до незаконної зміни цільового призначення землі та безпідставного її виведення із земель природно - заповідного фонду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№1206) від 15.02.2026, запереченнях на відповідь на відзив №б/н (вх.№2268) від 21.03.2026, заяві №б/н (вх.№3035) від 18.04.2026. Зазначає, серед іншого, що будь-яких обмежень в період 1985 по 2021 роки щодо оформлення права власності земельних ділянок за КСП "Галичина" та подальшого їх розпаювання та обробітку встановлено не було. Сам факт існування рішення обласної ради 1986 року не є достатнім доказом віднесення конкретної земельної ділянки до природно-заповідного фонду, без встановлення її меж. Створення заказника не трансформує автоматично землі у категорію земель природоохоронного призначення без прийняття відповідного рішення та внесення відомостей до кадастру. Землі були передані у колективну власність для с/г виробництва (державний акт 1995 року), жодного рішення про зміну категорії земель, переведення у землі природно-заповідного фонду, їх вилучення не існує. Також відповідач звертає увагу на те, що земельна ділянка зберігала статус сільськогосподарської, а Указ Президента №720/95 не містить виключень щодо земель у межах заказників (якщо вони не вилучені). Паювання земель КСП "Галичина" здійснено у відповідності до імперативних норм Указу №720/95, який не передбачає обмежень щодо земель, які перебувають у режимі заказника без вилучення. Створення зоологічного заказника місцевого значення відбулося без вилучення земель у землекористувачів, що не припинило права розпорядження ними та не виключило можливість їх подальшої передачі у приватну власність у порядку паювання.

Оскільки загальнозоологічний заказник "Кобиловолоко - Благівщинський" є об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення, його землі належать до комунальної власності Теребовлянської міської ради. На даний час спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 також перебуває у комунальній власності Теребовлянської міської ради, тобто не вибувала з володіння власника.

Прокурор у відповіді на відзив №54/2-514ВИХ-26 від 18.02.2026 та поясненнях №б/н (вх.№3122) від 21.04.2026 заперечив викладені вище твердження відповідача. Зазначає, що у 2014 році спірна земельна ділянка формувалась вперше. На час її формування чинним та таким, що визнавалось Державою Україна згідно з постановою Верховної Ради України № 1826-VI (1826-17) від 21.01.2010, а також з 25.07.1992 часу введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" було і залишається рішення Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986. Матеріали справи не містять доказів скасування цього рішення, визнання його нечинним, чи зміни меж заказника. Відтак, в межах території цього об`єкта природно-заповідного фонду землі відносяться до категорії земель природно - заповідного фонду. Водночас, документи, на підставі яких сформовано у 2014 році територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, земельні ділянки в межах території загальнозоологічного заказника місцевого значення не містять посилань на постанови чи розпорядження Кабінету Міністрів України щодо зміни меж чи цільового призначення земель загальнозоологічного заказника місцевого значення.

Відтак, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не мали права формувати земельну ділянку 6125083200:01:001:0002 як землі сільськогосподарського призначення, оскільки така розташовувалась в межах території загальнозоологічного заказника "Кобиловолоко - Благівщинський", оголошеного та створеного в установленому законом порядку. Як наслідок, при формуванні цієї ділянки було порушено вимоги ст. 19, ч. ч. 6, 7 ст. 20, ст. 21, ст. 43-45, п. "г" ч. 1 ст. 150, п. "в" ч. 1 ст. 183, абз. 1 ч. 3 ст. 186-1, ч. ч. 5, 8 ст. 122 Земельного кодексу України у відповідних редакціях, а також норми ст. ст. 7, 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Дії щодо формування та реєстрації земельної ділянки 6125083200:01:001:0002 як земель сільськогосподарського призначення, в межах якого перебувала частина території природно-заповідного фонду - загальнозоологічного заказника "Кобиловолоко- Благівщинський" мали наслідком незаконну зміну цільового призначення та фактичне вилучення частини земель природно-заповідного фонду.

Представник позивача 1 у судове засідання не прибув, однак в матеріалах справи наявні пояснення екологічної інспекції №8-11-756 від 20.03.2026, в яких зазначено, що інспекція листом від 14.10.2025 за вих.№8-05-2996 повідомила прокуратуру, що порушення вимог природоохоронного законодавства в межах об`єкта природно-заповідного фонду України Загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко-Благівщинський", що стосується передачі земельних ділянок у приватну власність фізичним особам суб`єктом владних повноважень не документувалося, відтак вжиття заходів реагування не здійснювалось. Крім того, позивачем 1 подано клопотання №8-11-2734 від 16.09.2026 про проведення судових засідань без участі його представника.

Позивач 2 та третя особа прибуття своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що за ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків вирішення цього спору, приймаючи до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти росії" суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неявка представників позивача 2 та третьої особи у судові засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.

Розглянувши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи присутніх у судовому засіданні представників, господарський суд встановив наступне.

Висновком від 30.04.1986 правління колгоспу "Росія" Теребовлянського району надало згоду на організацію постійно діючого державного зоологічного заказника місцевого значення з метою охорони і розмноження хутрового звіра, сірої куропатви та інших видів, в границях землекористувача загальною площею 2 926 га (без площ присадибних земель, населених пунктів і інших сторонніх землекористувачів).

Висновком виконкому Теребовлянської районної ради, погоджено створення державного зоологічного заказника місцевого значення на землях цього колгоспу і Буданівського лісництва загальною площею 3 220 га.

Рішенням Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення оголошено загальнозоологічний заказник "Жовтнево-Благівщинський", площею 3220 га на території колишнього села Жовтневе та урочищ Благівщина, Кругулець Буданівського лісництва.

Згідно з додатком до рішення до переліку загальнозоологічних заказників місцевого значення увійшов державний заказник "Жовтнево-Благівщинський", площею 3220 га на території села Жовтневе та урочищ Благівщина, Кругулець та Буданівського лісництва.

Відповідно до природоохоронної характеристики території відведеної під постійно діючий загальнозоологічний заказник місцевого значення - урочища, що входять до заказника, оточують сільськогосподарські угіддя колгоспу "Росія" Теребовлянського району, які також входять в зону заказника.

Рішенням №75 від 10.02.2016 Тернопільська обласна рада змінила назву заказника з "Жовтнево - Благівщинський" на "Кобиловолоко - Благівщинський".

Положенням про загальнозоологічний заказник місцевого значення "Жовтнево -Благівщинський", що затверджене 22.07.1987 першим заступником голови виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів передбачено, що заказник "Жовтнево -Благівщинський" організовано у відповідності до рішення Тернопільського облвиконкому від 30.06.1986 року №198 з метою охорони, збереження, відтворення та відновлення тваринного світу (п.1 Положення).

Заказник "Жовтнево - Благівщинський" загальною площею 3 220 га розташований на території Теребовлянського району, з них урочища Благівщина, Кругулець с. Жовтневе квартали №№ 8-11 площею 294 га Буданівського лісництва та межуючої землі колгоспу "Росія" площею 2 926 га (п.2 Положення).

Територія, оголошена державним заказником "Жовтнево - Благівщинський" не вилучається із землекористування Тернопільського лісогоспзагу та колгоспу, які здійснюють на них свою господарську діяльність (п.4 Положення).

Відповідно на момент створення 1986 року загально зоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський", зазначена у позові земельна ділянка зазначена як рілля заповідника і не вилучалась у землекористувача і на даний час є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та обробляється.

Згідно з Положенням про загальнозоологічний заказник місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський", яке затверджене 18.01.2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області, загальнозоологічний заказник місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський" оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30 червня 1986 року №198 (п.1 Положення).

Заказник розташований на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області в межах кварталів 7-11 Буданівського лісництва державного підприємства "Тернопільське лісове господарство", лісового урочища "Благівщина" та прилеглих до лісового урочища угіддях (п.1.2. Положення). Загальна площа 3 220,0 га.

Землі заказника представлені такими угіддями: сільськогосподарські землі - 2 818,5 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя 2791,0 га, з них: рілля - 2 699,0 га, багаторічні насадження - 3 га, пасовища 77,8 га, сіножаті - 11,7 га; інші - 27,0 га; ліси та інші лісовкриті площі - 328,7 га; забудовані землі - 5,8 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 29,0; води - 38,0 га (п.1.3. Положення).

Згідно з п.3.2. Положення на території заказника у встановленому порядку дозволяється, зокрема виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення життєво необхідних потреб громадян. Отже, на території заповідника наявні сільськогосподарські угіддя рілля - 2 699,0 га.

У 1995 році в процесі роздержавлення та приватизації земель колишнього колгоспу "Галичина" були визначені землі колективної та державної власності та видано державний акт на право колективної власності. При цьому у матеріалах роздержавлення та землевпорядної документації того періоду відомості про віднесення вказаних земель до території, об`єкту природно-заповідного фонду відсутні. Спірна територія позначена на картографічному матеріалі проекту роздержавлення земель, віднесена до земель державної власності як землі природоохоронного призначення площею 28га.

Після розпаювання площа цих земель зменшилась, відповідно розпорядженням голови Теребовлянської РДА №387-ОД від 05.11.2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності за межами населеного пункту с. Кобиловолоки на території Кобиловолоцької сільської ради, ділянка склала площу 19,8190 га як землі сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду, угіддя-рілля.

Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 27.01.2014 № ТН/6125083200:01:001/00001170 надано дозвіл Леньзі В.А. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 19,8190 га, для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області та внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 за цільовим призначенням 01.02. для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області №19-494/14-14-СГ від 26.08.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду Леньзі В.А. для ведення фермерського господарства терміном на 7 років.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 51-ОТГ від 11.12.2020 передано Теребовлянській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 404,7037 га, які розташовані на території Теребовлянської міської, колишніх Вербовецької, Довгенської, Долинської, Кобиловолоцької, Ласковецької, Лошнівської, Могильницької, Мшанецької, Острівецької, Підгайчицької, Плебанівської та Сущинськох сільських рад згідно додатку.

Відповідно земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,8190 га за кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 передано з державної у комунальну власність Теребовлянської територіальної громади в особі Теребовлянської міської ради згідно з актом приймання-передачі як землі сільськогосподарського призначення.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №395376318 від 18.09.2024 земельна ділянка площею 19,819 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 зареєстрована на праві комунальної власності за Теребовлянською міською радою 10.02.2021 (номер запису про речове право: 40539983).

В подальшому, із вище зазначеної земельної ділянки, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 було сформовано спірну земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293.

Рішенням Теребовлянської міської ради №2837 від 30.11.2021 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кобиловолоки Тернопільського району за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля.

В подальшому, рішенням Теребовлянської міської ради від №3311 від 23.12.2021 внесено зміни до рішення №2837 від 30.11.2021 надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яким сформовано земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га.

Проектом також встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки: - 10.04 - заказники площею 2,0 га; - 06.04 - умова додержання природоохоронного законодавства або виконання визначених робіт площею 2,0 га.

Земельну ділянку із кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 зареєстровано 30.12.2021 в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства (секція А, підрозділ 01.03).

При цьому, земельна ділянка площею 2 га за кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 для ведення особистого селянського господарства, була виділена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га для ведення фермерського господарства яка перебувала у державній власності перебувала у власності Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

На даний час рішення про затвердження проекту землеустрою уповноваженим органом не приймалось, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 не зареєстровано, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Водночас, прокурор стверджує, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 розташована в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський", що свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду.

Зокрема, відомості про розміщення спірної земельної ділянки у межах території природно-заповідного фонду місцевого значення міститься в проекті землеустрою, інформаціях Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА (від 17.01.2022, №05.1/1110 від 20.06.2024), ДП "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (лист №01-10/143 від 19.06.2024), протоколі огляду від 17.09.2024, Публічній кадастровій карті , картосхемах створення заказника.

Як зазначає прокурор, у вказаних письмових доказах доступно для візуального сприйняття зображено накладення площі спірної земельної ділянки на територію заказника, у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 входить в його межі і за категорією належить до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, на час прийняття рішення Теребовлянською міською радою від 30.11.2021 №2837 на Публічній кадастровій карті було відображено фактичне геопросторове розташування території загальнозоологічного заказника місцевого значення " Кобиловолоко Благівщинський ", а відтак остання мала змогу встановити дійсне цільове призначення спірної земельної ділянки, а також обмежену оборотоздатність цих земель.

Як наслідок, Теребовлянська міська рада повинна була відмовити в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки вона входить у межі загальнозоологічного заказника та належить до земель природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність.

Тобто, рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2837 прийнято з недотриманням вимог ч. 3 ст. 123 ЗК України та з порушенням ст. ст. 7, 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. ст. 43, 44, 19, 20 (ч. ч. 2, 7, 9), 150 ЗК України.

Окрім цього, при прийнятті вказаного рішення грубо порушено вимоги п. "в" ч. 4 ст. 83 ЗК України (імперативно заборонено передавати у приватну власність землі природно - заповідного фонду), оскільки розпочато процедуру передачі обмежено оборотоздатних земель у приватну власність.

Таким чином, за доводами прокурора, рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2837 підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку.

Наведені вище обставини й стали підставою для звернення прокурора до суду із позовною заявою.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити, з наступних міркувань.

Наявність процесуальних підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, обґрунтовано судом в ухвалі від 25.03.2026, що була прийнята за наслідками розгляду заяви Теребовлянської міської ради надійшла заява №б/н (вх.№1199) від 14.02.2026 про залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Теребовлянської міської ради суд вказує на наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а положеннями ст. 19 ЗК України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням, на які поділяються землі України.

Визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальність за порушення земельного законодавства тощо.

Відповідно до ч.3 ст.19 ЗК України земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтею 43 ЗК України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до п. г ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

За нормами ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Із змісту вказаної норми слідує, що землі, надані національним природним паркам можуть перебувати лише у державній власності, що фактично і передбачено статтею 84 ЗК України.

За ст. 5 цього ж Закону завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно - заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст. 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі шляхом: встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно - заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Тернопільської обласної ради № 198 від 30.06.1986 об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення оголошено загальнозоологічний заказник "Жовтнево - Благівщинський", площею 3220 га на території колишнього села Жовтневе та урочищ Благівщина, Кругулець Буданівського лісництва. У подальшому, Тернопільська обласна рада рішенням № 75 від 10.02.2016 змінила назву заказника на "Кобиловолоко - Благівщинський".

Статтею 5 Закону України "Про екологічну мережу України" передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 вказаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Водночас, ч. 4 цієї статті визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2014 році спірна земельна ділянка формувалась вперше. На час її формування чинним та таким, що визнавалось Державою Україна згідно з постановою Верховної Ради України № 1826-VI (1826-17) від 21.01.2010, а також з 25.07.1992 часу введення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" було і залишається рішення Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986.

Матеріали справи не містять доказів скасування цього рішення, визнання його нечинним, чи зміни меж заказника. Відтак, в межах території цього об`єкта природно-заповідного фонду землі відносяться до категорії земель природно - заповідного фонду.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6125083200:01:001:0293 повністю розташована в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський", оголошеного рішенням Тернопільської обласної ради № 198 від 30.06.1986 (зі зміною назви рішенням № 75 від 10.02.2016).

Межі заказника визначені проектом його створення (п. 1.5 Положення про заказник, затвердженого 18.01.2011), що прямо передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції, чинній на 2014- 2022 роки).

Уповноваженим органом, на якого згідно із Законом України "Про природно - заповідний фонд України" покладено обов`язок щодо ведення обліку таких територій надано копії картосхем заказника (лист Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА від 20.06.2024), які є частиною матеріалів - проекту створення заказника.

Правління колгоспу "Росія" надало свій висновок у квітні 1986, яким надало згоду на організацію постійно-діючого державного зоологічного заказника місцевого значення з метою охорони і розмноження хутрового звіра, сірої куропатки та інших видів загальною площею 2 926 га (без площ присадибних земель, населених пунктів і інших сторонніх землекористувачів).

Пунктом 4 Положення, затвердженого 22.07.1987 визначено, що територія оголошена заказником не вилучається із землекористування Тернопільського лісгоспзагу, колгоспу "Росія".

Наведене свідчить про відсутність даних, що на час оголошення заказника спірна земельна ділянка перебувала у власності фізичних осіб.

У пунктах 1.3 Положення, затвердженого 18.01.2011 зазначено, що загальна площа заказника 3 220,0 га. Землі заказника представлені такими угіддями: сільськогосподарські землі - 2818,5 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя 2791,0 га тощо.

Водночас, розподіл земель по угіддях в межах Заказника жодним чином не свідчить про приналежність спірної земельної ділянки саме до земель сільськогосподарського призначення.

Термін "угіддя" не визначений у Земельному кодексі та не є тотожним цільовому призначенню земельної ділянки (її категорії).

Термін "угіддя" містився у ГОСТ 26640-85 "Землі. Терміни та визначення", затверджений постановою Державного комітету зі стандартів від 28.10.1985 № 3453, які не застосовуються на території України з часу набрання чинності постановою КМУ від 23.11.2016 № 1066.

Згідно ГОСТ 26640-85 угіддя - ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і які відрізняються за природно-історичними ознаками. Головною ознакою, що покладена в основну розділення окремих видів угідь є характер їх використання.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1993 затверджено "Державну програму переходу України на міжнародну систему обліку і статистики".

Наказом Держстандарту України від 02.10.1996 затверджено і введено в дію класифікацію земельних угідь згідно з Стандартною статистичною класифікацією землекористувань Європейської Економічної Комісії (ЄЕК), розробленою Статистичною комісією та ЄЕК ООН, а також Класифікацію видів економічної діяльності (ДК 009-96).

Згідно з цією класифікацією виділяють наступні категорії земельних угідь: сільськогосподарські землі; ліси та інші лісовкриті площі; забудовані землі; відкриті заболочені землі; сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом; води.

Перелік категорій угідь є вичерпним. Наведене свідчить, що такого складу угідь як землі природно - заповідного фонду не існує.

Відомості про розміщення спірної земельної ділянки у межах території природно-заповідного фонду місцевого значення міститься в проекті землеустрою, інформаціях Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА (від 17.01.2022, №05.1/1110 від 20.06.2024), ДП "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" листом №01-10/143 від 19.06.2024, протоколі огляду від 17.09.2024 Публічної кадастрової карти, картосхеми створення заказника.

Наведені вище відомості підтверджують накладення контурів спірної ділянки на територію заказника.

Як встановлено судом, у 1995 році в процесі роздержавлення та приватизації земель колишнього колгоспу "Галичина" були визначені землі колективної та державної власності та видано державний акт на право колективної власності. Спірна територія позначена на картографічному матеріалі проекту роздержавлення земель, віднесена до земель державної власності як землі природоохоронного призначення площею 28 га. Після розпаювання площа цих земель зменшилась, відповідно до розпорядження голови Теребовлянської РДА №387-ОД від 05.11.2013, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності за межами населеного пункту с. Кобиловолоки на території Кобиловолоцької сільської ради, ділянка склала площу 19,8190 га як землі сільськогосподарського призначення державної власності резервного фонду, угіддя рілля.

Отже, в результаті проведення інвентаризації земель сформовано нові земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 6125083200:01:001:0002, а також встановлене цільове призначення спірної земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення, що породжує відповідні правові наслідки.

В подальшому, наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земель, у тому числі й земельної ділянки площею 19.8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002, цільове призначення якої встановлено як землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

Крім цього, наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 51-отг від 11.12.2020 здійснено розпорядження земельною ділянкою площею 19,8190 га із кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 як землями сільськогосподарського призначення шляхом передачі такої до комунальної власності Теребовлянській міській раді.

Надалі, на підставі та з врахуванням наказу Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ, яким визначено цільове призначення земельної ділянки, земельну ділянку із кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 поділено на підставі рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 № 2836, у тому числі на земельну ділянку 6125083200:01:001:0293 площею 2.00 га із зміною виду використання в межах секції А - землі сільськогосподарського призначення із "Для ведення фермерського господарства" на "Для ведення особистого селянського господарства".

Таким чином, на момент прийняття розпорядження голови Теребовлянської РДА №387-ОД від 05.11.2013, наказу ГУ Держземагентства від 26.08.2014 № 19-94/14-14-СГ та рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 № 2837 заказник уже існував понад 28 років. Жодних рішень про зміну його меж, скасування статусу чи виведення спірної території з ПЗФ не приймалося. Доказів наявності чинних таких рішень, прийнятих у порядку ст. ст. 51-53 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" матеріали справи не містять.

У пункті 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що: "Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення".

Стаття 20 ЗК України передбачає встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок.

У ч.1 ст. 20 ЗК України зазначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Відповідно до частини 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно частини 7 статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно - заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Крім того, законодавством встановлено особливий порядок втрати територіями статусу об`єкта природно-заповідного фонду. Так, для зміни меж, категорії та скасування статусу територій природно-заповідного фонду вимагається дотримання такої самої процедури, яка встановлена ст. ст. 51- 53 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" для створення цих об`єктів, а також погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та наявність відповідного експертного висновку, який би засвідчив втрату територією тієї природоохоронної, наукової, естетичної чи іншої цінності, яка стала підставою для її заповідання.

Враховуючи вище наведене, суд констатує, що документом, яким визначено об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення оголошено загальнозоологічний заказник "Жовтнево - Благівщинський" залишається рішення Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986.

Визначене розпорядженням голови Теребовлянської районної державної адміністрації від 05.11.2013 № 387-од цільове призначення земельної ділянки як земель сільськогосподарського призначення має наслідком незаконну зміну цільового призначення земель та безпідставного виведення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду, які відповідно до ст. 150, 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною та відносяться до особливо цінних земель та є складовою частиною світової системи природних територій та об`єктів, що охороняються як національне надбання, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення і використання.

Таким чином, судом встановлено, що розпорядження голови Теребовлянської районної державної адміністрації від 05.11.2013 № 387-од є незаконним.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 51-ОТГ від 11.12.2020 передано Теребовлянській міській раді у комунальну власність, зокрема спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного.

Окрім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

В постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №904/917/23, викладено висновок про те, що "незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним".

У постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 420/10968/23 сформульовано висновок про те, що "правовідносини з приводу особливого режиму використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду виникають не з моменту встановлення їх меж в натурі, складання і затвердження проектів землеустрою, формування земельних ділянок та передачі їх у користування об`єкту природно-заповідного фонду, складання і затвердження проектів організації території об`єкту та охорони його природних комплексів, а з моменту визначення їх меж за проектом створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду".

В постанові Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 179/36/22 викладено такий висновок: "Розташування спірної земельної ділянки у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський" свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, на які поширюється особливий режим територій об`єктів природно-заповідного фонду."

Межі загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський" згідно з нормами ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" визначається проектом створення.

Судом встановлено та не заперечується жодним із учасників справи, що ні на даний час, ні на час винесення у січні та серпні 2014 року відповідних наказів межі заказника не встановлено в натурі, однак межі заказника визначаються відповідно до матеріалів/проєкту створення цієї території, одним із складових якого є картосхема меж.

Надана Управлінням екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА картосхема місця розташування загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський" є належним та допустимими доказом наявності та встановлення меж цього об`єкта, оскільки є частиною матеріалів/проєкту створення заказника, та на підставі якого визначаються дійсні межі цієї території та об`єкта природно-заповідного фонду.

Аналогічний висновок щодо застосування ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" міститься у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16 (пункт 23).

Згідно із законодавством України, природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Правовий статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду регулюється в тому числі Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України".

Відповідно до ст. ст. 43, 44 ЗК України, а також ст. 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 3, 23 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказники належать до природно-заповідного фонду України, яким законодавець надав особливий, виключний статус.

Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" території та об`єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.

Обмеження щодо передачі деяких об`єктів у приватну власність передбачено ст. ст. 83, 93 Земельного Кодексу України, ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якими землі природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

Отже, заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду є неможливим.

За приписами ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади в межах його повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На час прийняття рішення Теребовлянською міською радою від 30.11.2021 №2837 на Публічній кадастровій карті було відображено фактичне геопросторове розташування території загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський", а відтак остання мала змогу встановити дійсне цільове призначення спірної земельної ділянки, а також обмежену оборотоздатність цих земель.

Таким чином, Теребовлянська міська рада повинна була відмовити в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки вона входить у межі загальнозоологічного заказника та належить до земель природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у власність.

Тобто, рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2837 прийнято з недотриманням вимог ч. 3 ст. 123 ЗК України та з порушенням ст. ст. 7, 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. ст. 43, 44, 19, 20 (ч. ч. 2, 7, 9), 150 ЗК України.

Окрім цього, при прийнятті вказаного рішення грубо порушено вимоги п. "в" ч. 4 ст. 83 ЗК України (імперативно заборонено передавати у приватну власність землі природно-заповідного фонду), оскільки розпочато процедуру передачі обмежено обороноздатних земель у приватну власність.

Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2837 суперечить положенням законодавства та інтересам держави, а відтак таке повинно бути визнано недійсним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

З огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок природно - заповідного призначення та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, суд зазначає, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного рішення органу місцевого самоврядування за встановлених обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібний за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду вже формулювала у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Обраний прокурором спосіб захисту безпосередньо передбачений у п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та, за встановлених судами обставин справи є достатнім і ефективним у спірних правовідносинах, відповідає правовій природі відносин учасників спору. З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язував порушення прав та інтересів держави, скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти приведе до усунення порушення прав держави на землі природно - заповідного фонду.

Подібну за змістом правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 22.05.2024 у справі №916/1750/22.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 цього ж Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містяться й у пункті 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Також, згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 1562 цього Порядку.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

Тому суд, погоджується з доводами прокурора, що ефективним способом захисту інтересів держави є саме скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки 6125083200:01:001:0293.

Таким чином, позовні вимоги прокурора в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному розмірі.

Керуючись статями ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2837 "Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " з урахуванням змін внесених рішенням сесії Теребовлянської міської ради № 3311 від 23.12.2021 "Про внесення змін до рішення сесії Теребовлянської міської ради № 2387 від 30.11.2021 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ".

3. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6125083200:01:001:0293 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Теребовлянської міської ради (вул. Князя Василька, будинок 104-А, м. Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська область, 48100, код ЄДРПОУ 04058456) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, який перерахувати на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 17.11.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141538810 ?

Документ № 141538810 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141538810 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141538810 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141538810 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141538810, Господарський суд Тернопільської області

Судове рішення № 141538810, Господарський суд Тернопільської області було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141538810 відноситься до справи № 921/9/26

Це рішення відноситься до справи № 921/9/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141538809
Наступний документ : 141538811