Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"17" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3343/26
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3343/26
за позовом: Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланаподове 1" (75313, Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Подове, вул. Зернотоківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38656066)
про стягнення 1 553 333,38 грн,
обставини справи:
14.08.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Акціонерного товариства (далі АТ) «Кредобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Ланаподове 1", в якій воно просить:
- стягнути заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором № Л1165/1021 про фінансовий лізинг від 13.10.2021 у розмірі 1 489 918,08 грн заборгованість по сплаті вартості Об`єкта лізингу, 42 066, 50 грн прострочені проценти;, 21 348,80 грн прострочена сума комісії.
Обґрунтувуючи позов Акціонерне товариство «Кредобанк» посилається на невиконання відповідачем умов Договору № Л1165/1021 про фінансовий лізинг від 13.10.2021 в частині сплати лізингових платежів.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.08.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/3343/26, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Ухвала суду від 19.08.2026 направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак згідно з інформацією Укрпошти у с. Подове припинено роботу поштових відділень в умовах воєнного стану.
Для повідомлення відповідача про розгляд справи суд зробив публікацію на сайті судової влади, що підтверджується витягом з журналу реєстрації телеграм, телефонограм, факсограм, електронної пошти, публікації в мережі Інтернет.
Ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі суд офіційно оприлюднив у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду на викладене відповідачам надано право бути обізнаними про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Отже, ураховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
13.10.2021 ТОВ «Ланаподове 1» (Лізингоодержувач) та АТ «Кредобанк» (Лізингодавець) уклали Договір №Л1165/1021 про фінансовий лізинг (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого за цим Договором Лізингодавець зобов`язується відповідно до умов Договору на строк та за плату, визначені Договором, передати Лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу (надалі - «Об`єкт Лізингу») спеціально придбане у Продавця на підставі договору купівлі-продажу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій (Додаток №2 до цього Договору) та умов а Лізингродержувач зобов`язується сплачувати встановлену плату (Лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим Договором та Додатковими договорами. Сторони дійшли згоди про те, що взаємні права, обов`язки та інші умови фінансового лізингу визначаються у Додатку №1 - Загальних умовах фінансового лізингу, які є невід`ємною частинок) цього Договору. Ці Загальні умови фінансового лізингу, (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг, усіма додатками до нього спільно, іменуються як «Договір»), а також Графік лізингових платежів як додаток до Договору (Додаток №4 до цього Договору), що: є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, разом є домовленістю (правочином), між Сторонами щодо придбання Об`єкта Лізингу Лізингодавцем та його передання Лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг», а також іншими чинними положеннями українського законодавства. Сторони дійшли згоди про те, що взаємні права, обов`язки та інші умови придбання та поставки Об`єкта Лізингу визначаються у Договорі купівлі-продажу, який укладається між Продавцем, Лізингодавцем та Лізингоодержувачем.
Об`єктом лізингу: Сільськогосподарська/Спеціальна техніка: Марка: JCB. Модель: 531-70 F Agri F Basic. Тип Об`єкту лізингу: Телескопічний навантажувач. Рік, випуску: 2021 (новий).
Умови лізингу: Вартість Об`єкта лізингу: 2 469 120,80 грн.
Авансовий платіж: 493 824,16 грн.
Строк лізингу: до 12 місяців.
Обсяг фінансування.: 1 975 296,64 грн.
Періодичний лізинговий платіж: розмір та кількість лізингових платежів визначається Графіком лізингових платежів.
Процентна ставка: Фіксована ставка: 4,80 % річних (п. 2.1. Договору).
У п. 2.7. Договору сторони погодили комісії:
- Комісія за надання фінансування - 1,00% з ПДВ від Остаточної Вартості Об єкта лізингу, сплачується Лізингоодержувачем одноразово до підписання Акту приймання-передачі (п. 2.7.1).
- Комісія за управління - 0,10% від Остаточної вартості Об`єкта лізингу, сплачується Лізингоодержувачем щомісячно в складі Періодичних лізингових платежів (п. 2.7.2).
- Комісія за префінанс - 4,80% річних від суми різниці у платежах, яка визначена відповідно до п; 2.5. Договору за період від дня перерахування Лізингоодержувачем коштів Продавцю Об`єкта лізингу і до дня, що передує дню передачі Об єкта лізингу. Лізингоодержувачу. Комісія за префінанс сплачується одноразово протягом 3 (трьох) робочих днів від дати виставлення відповідного рахунку Лізингодавцем (п. 2.7.3).
- Інші комісії, визначені Тарифами Лізингодавця (Додаток №5) (п. 2.7.4).
Відповідно до п. 12.1. Додатку 1 «Загальні умови фінансового лізингу» до Договору лізингу (надалі Загальні умови фінансового лізингу) строк лізингу визначається у Договорі лізингу та графіку лізингових платежів. Строк лізингу починається з дати підписання Лізингоодержувачем акту приймання-передачі об`єкта лізингу (п. 12.2. Загальні умови фінансового лізингу).
Згідно з п. 3.6. Загальних умов фінансового лізингу: з дати підписання Акту приймання-передачі Лізингоодержувач має право використовувати Об`єкт лізингу і несе всю відповідальність і ризики, пов`язані з ним, в т. ч. перед третіми особами і за нанесення шкоди Об`єкту лізингу.
Додатком №4 до договору сторони погодили «Графік сплати лізингових платежів», який складається із 30 лізингових платежів з кінцевою датою платежу 21.10.2022.
Пунктом 3.1. Договору лізингу Лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь АТ «Кредобанк» періодичні Лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток 4 до Договору лізингу).
Відповідно до п. 6.4. Загальних умов фінансового лізингу у графіку лізингових платежів відображаються Періодичні лізингові платежі з урахуванням процентів/ процентної ставки за отримання та використання Об`єкту лізингу, розмір яких ( якої) узгоджено Сторонами в Договірі. Проценти нараховуються щомісячно на суму остаточної вартості Обєкту лізингу за методом «Факт/360 » (фактична днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною відповдіно до п. 2.1 Договору з моменту підписання Сторонами та Продавцем Акту Приймання передачі Обєкта Лізингу до закінчення строку лізингу, вказаного у пункті 2.1. Договору.
Відповідно до п. 13.4. Загальних умов фінансового лізингу у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору відповідно до умов Договору лізингу, а також якщо Лізингодавець вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень договору, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути за свій власний рахунок у ідеальному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Лізингодавця, якщо інша адреса не вказана Лізингодавцем, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту (повідомлення/вимоги) Лізингодавця.
Також Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити Лізингодавцю загальну всіх Періодичних лізингових платежів та інших платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка лізингових платежів, інших умов Договору, у зв`язку із достроковим закінченням строку лізингу/розірвання Договору з вини Лізингоодержувача за період після дати такого закінчення/розірвання, - впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання запиту (повідомлення/вимоги) Лізингодавця про сплату відповідних платежів.
Сторони погодили і підтверджують, що вказана загальна сума несплачених платежів, передбачених Графіком лізингових платежів, іншими умовами Договору, за період після дати дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Договору, з вини Лізингоодержувача є збитками (упущеною вигодою) Лізингодавця та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Договору та чинного законодавства. Зобовязання щодо сплати такої суми залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі закінчення строку лізингу/розірвання Договору.
Кінцевий строк лізингу 21.10.2022, сума боргу та проценти нараховувались до 21.10.2022 (кінцевий строк лізингу) та складають 1 489 918,08 грн заборгованість по сплаті вартості Об`єкта лізингу, 42 066,50 грн - прострочені проценти, 21 348,80 грн прострочені комісії.
Ураховуючи викладене, станом на 09.06.2026 заборгованість ТОВ «Ланаподове 1» за Договором № Л1165/1021 про фінансовий лізинг від 13.10.2021 становить 1 553 333,38 грн, з яких:
- 1 489 918,08 грн заборгованість по сплаті вартості Об`єкта лізингу;
- 42 066,50 грн - прострочені проценти;
- 21 348,80 грн - прострочені комісії.
Оскільки відповідач не сплачує наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і надалі в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За приписами ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Умовами ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку що між сторонами за Договором №Л1165/1021 про фінансовий лізинг склалися правовідносини у сфері фінансового лізингу.
Господарський суд зазначає, що факт передачі об`єкту лізингу Лізингоодержувачу підтверджується Актом приймання-передачі майна (об`єкту лізингу) від 20.10.2021.
Отже, позивач свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу виконав у повному обсязі.
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати вартості об`єкту лізингу, процентів та комісії згідно з умовами Договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач не надав до матеріалів справи доказів належного виконання своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті вартості Об`єкта лізингу у розмірі 1 489 918,08 грн, за прострочені проценти у розмірі 42 066,50 грн та за прострочені комісії у розмірі 21 348,80 грн.
За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланаподове 1"- задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланаподове 1" (75313, Херсонська обл., Новотроїцький р-н, с. Подове, вул. Зернотоківська, буд. 1, код ЄДРПОУ 38656066) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78, код ЄДРПОУ 09807862) заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором №Л1165/1021 про фінансовий лізинг від 13.10.2021 у розмірі 1 489 918,08 грн заборгованість по сплаті вартості Об`єкта лізингу, 42 066, 50 грн за прострочені проценти, 21 348,80 грн за прострочені комісії та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 300 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 17 листопада 2026 р.
Суддя Т.І. Демченко
Судове рішення № 141538552, Господарський суд Одеської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/3343/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: