Рішення № 141537977, 09.11.2026, Господарський суд Кіровоградської області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
912/1594/26
Номер документу
141537977
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 рокуСправа № 912/1594/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. за правилами загального позовного провадження справу № 912/1594/26

за позовом заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області (25006, м. Кропивницький, вул. Є.Чикаленка, 11) в інтересах держави в особі:

Кіровоградської обласної ради (25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1),

Кіровоградської обласної військової адміністрації (25022, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1)

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (04064, м. Київ, вул. Костанайська, буд. 10),

Комунального некомерційного підприємства "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" (25005, м. Кропивницький, вул. Короленка, 58)

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 262 076,82 грн,

представники учасників справи в судових засіданнях з розгляду справи по суті:

від прокуратури - Ледовська Т.В.,

від позивача 1 - Назаренко Ю.В.,

від позивача 2 - Донченко С.В.,

від відповідача 1 - участі не брали,

від відповідача 2 - Позненко Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява заступника керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" в якій просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 050124/03/170 від 15.01.2024, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994971) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник" (код ЄДРПОУ 44986633); визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 31.07.2024 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 050124/03/170 від 15.01.2024, укладену між Комунальним некомерційним підприємством "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01994971) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник" (код ЄДРПОУ 44986633); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник" (код ЄДРПОУ 44986633) на користь загального фонду обласного бюджету Кіровоградської області безпідставно сплачені кошти в сумі 262 076,82 гривень (ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./24060300, код ЄДРПОУ 37918230, банк - Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA828999980314060544000011001); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник" (код ЄДРПОУ 44986633) на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір в сумі 8 471,32 грн (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800).

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" під час укладення оскаржених додаткових угод. Прокурор зазначає про ненадання відповідачем-2 належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни у період дії договору. Прокурор указує на перевищення оскарженими додатковими угодами дозволеного законодавцем відсотку підвищення ціни за одиницю товару, тобто більше ніж на 10% порівняно з основним договором.

Ухвалою від 22.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1594/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

30.06.2026 до суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач - 2 не визнає заявлені до нього позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування відзиву відповідач - 2 зазначив, що він є неналежним відповідачем у даній справі. Також, на переконання відповідача - 2 органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах на території Кіровоградської області, є Управління Східного офісу Держаудитслужби у Кіровоградській області.

03.07.2026 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача - 2, за змістом якої прокурор зазначає, що належним органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, виступає саме Кіровоградська обласна рада, яка в межах наданих повноважень відповідає за реалізацію державної політики у сфері надання медичних послуг КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради", оскільки прийняла рішення про його створення, є засновником комунального закладу та власником комунального майна, закріпленого за ним. Прокурор також зазначив, що Кіровоградська обласна військова адміністрація наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання відповідного місцевого бюджету, контролю за його виконанням, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права державної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету), а Департамент охорони здоров`я - повноваження з фінансування видатків з місцевого бюджету, управління в межах майном (зокрема, коштами), що належить до державної власності. Щодо тверджень відповідача - 2 про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, прокурор зазначив, що відповідач - 2 є стороною недійсних правочинів та особою, за рахунок якої відповідачем - 1 безпідставно набуто стягувані грошові кошти (кошти за непоставлений товар - електричну енергію), не скористався правом відмови від укладання додаткових угод, підписав їх без жодних заперечень.

16.07.2026 до суду від позивача - 1 надійшла заява, в якій позивач - 1 вважає себе неналежним позивачем у даному спорі і повідомляє, що не може ані підтримати, ані заперечити проти підтримання позовних вимог прокурора.

17.07.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву позивача - 1 від 16.07.2026, в яких прокурор зазначає, що Кіровоградська обласна рада як засновник відповідача - 2 та представник інтересів територіальної громади та Кіровоградська обласна військова адміністрація як виконавчий орган та розпорядник вищого рівня уповноважені здійснювати функції у спірних правовідносинах та є належними позивачами.

20.07.2026 до суду від позивача - 2 надійшли додаткові пояснення у справі, за змістом яких позивач - 2 зазначає, що обласна державна (військова) адміністрація не здійснює управління закладами охорони здоров`я, оскільки засновником закладу (Кіровоградською обласною радою) не делеговані такі повноваження обласній державній (військовій) адміністрації, а лише надано право структурним підрозділам облдержадміністрації забезпечувати галузеву політику.

20.07.2026 від прокурора надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача - 2 щодо неналежного позивача, у яких прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду в інтересах Кіровоградської обласної ради та Кіровоградської обласної військової адміністрації є правомірним і виправданим.

Протокольною ухвалою від 28.07.2026, надалі оформленою окремим документом, суд на підставі частини 3 статті 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.09.2026.

Протокольною ухвалою від 10.09.2026 на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву у судовому засіданні до 17.09.2026.

Оскільки судове засідання 17.09.2026 не відбулося через повітряну тривогу, ухвалою від 17.09.2026 судове засідання у справі № 912/1594/26 призначено на 20.10.2026.

20.10.2026 до суду від позивача - 1 надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 20.10.2026 на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву в судовому розгляді до 29.10.2026.

У судовому засіданні 29.10.2026 суд перейшов у стадію ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 09.11.2026.

Під час розгляду справи по суті прокурор позовні вимоги підтримала і просила задовольнити позов. Представники позивачів підтримали раніше письмово висловлені позиції про неналежність позивачів. Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач-1 представника в судові засідання не направляв, причин неявки не повідомляв, про дату, час і місце розгляду справи був належно повідомлений.

За пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

На підставі зазначеного суд розглянув справу за відсутності представника відповідача-1.

09.11.2026 суд ухвалив рішення у справі, підписав його вступну та резолютивну частини.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень проти таких вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема, розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників учасників справи, повно, всебічно і безпосередньо дослідивши наявні в справі докази, суд установив обставини, які є предметом доказування.

15.01.2024 за результатами публічної закупівлі між КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" (далі - Споживач) та ТОВ "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (далі - Постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 050124/03/170 (далі - Договір, а.с. 50-54), відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2024 році електричну енергію (код за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія) в кількості 570 000 кВт*год, як різновид товарної продукції для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами, що визначені Договором.

Відповідно до пункту 2.3. Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком № 1 до даного Договору (пункт 3.1. Договору).

За умовами пункту 5.1. Договору вартість даного Договору становить 3 302 741.87 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 550 456,98 грн.

Розрахунковим періодом за даним Договором с календарний місяць, з першого по останнє число такого місяця (пункт 5.4. Договору).

За умовами пункту 5.6. Договору розрахунки Споживача за даним Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спец рахунок). При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за даним Договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за даним Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по "31" грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення (пункт 13.1. Договору).

Пунктом 13.6. Договору сторони погодили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункт 13.6.1.);

- погодження зміни ціни за одиницю товару в Договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому, зміна величини регульованих складових по даному Договору не вважається зміною ціни за одиницю товару в зв`язку з її коливанням на ринку. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання суми, визначеної в Договорі на момент його укладення (пункт 13.6.2.);

Механізм збільшення ціни з підстав визначених пунктом 13.6.2. даного Договору погоджено сторонами та здійснюється виходячи з наступних критеріїв: інформацію щодо середньозваженої ціни електричної енергії, в тому числі "за місяць". Під середньозваженою ціною РДН ОЕС України "за місяць" на певну датує Сторони розуміють середньозважену ціну, що склалась на РДН ОЕС України за період (кількість днів) з 01 числа місяця включно до даної дати, відповідно середньозважена ціна РДН ОЕС України "за місяць" станом на останнє число місяця відображає ціну на ринку, що склалась за увесь календарний місяць.

Оскільки розрахунковим періодом за даним Договором є календарний місяць, факт збільшення ціни за одиницю товару на ринку засвідчується виходячи з середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України "за місяць" шляхом порівняння ціни на дату укладання договору та на останнє число місяця, в якому відбулось підвищення ціни.

Сторони погоджуються та допускають, що документальним підтвердженням коливання ціни товару на ринку для даного Договору є експертні висновки уповноважених органів, в тому числі Торгово-промислових палат, сформовані на підставі інформації, розміщеної на офіційному веб сайті ДП "Оператор ринку".

У разі настання обставин визначених пунктом 13.6.2. Постачальник письмово звертається до Споживача, та направляє проект додаткової угоди щодо внесення змін до Договору, з відповідним обґрунтуванням. Якщо зміна ціни за одиницю товару в договорі вже проводилась, то наступна зміна здійснюється на підставі інформації щодо середньозваженої ціни товару на РДН ОЕС України "за місяць" на дату; що відповідає останній зміні ціни даного Договору, та на останнє число місяця, в якому відбулось підвищення ціни.

Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості товару здійснюється у додатковій угоді виходячи з ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах - від останньої зміни ціпи даного Договору та кількості товарної продукції (пункт 13.6.2.2.).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Додатком № 1 до Договору є Комерційна пропозиція (а.с. 54), за умовами якої:

- ціна за одиницю товару для Споживача складає 4,828569985 грн/Квт*год без ПДВ та 5,79428398 грн/кВт*год з ПДВ (пункт 1);

- початок постачання за цим Договором з моменту підписання договору (пункт 2);

- загальний обсяг постачання електричної енергії становить 3 302 741,87 грн (пункт 4);

- загальна сума договору становить 3 302 741,87 грн, в т.ч. ПДВ - 550 456,98 грн (пункт 5).

Листом від 29.06.2024 Постачальник направив Споживачу проєкт Додаткової угоди № 1 до Договору про зміну ціни з 01.06.2024. До листа додано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № 238 від 29.06.2024 з посиланням на коливання ціни товару на ринку (т.1, а.с. 55-58).

01.07.2024 сторони, посилаючись на пункт 13.6.2. Договору уклали Додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода № 1, а.с. 58) до Договору, якою:

- зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії до 487 367,668 кВт/год та внесли відповідні зміни до пункту 2.1 Договору та пункту 4 Додатку 1 до Договору;

- збільшили ціну за 1 кВт/год електричної енергії на 32,20%, а саме - до 7,4558 грн/кВт*год з ПДВ та внесли відповідні зміни до пункту 1 Додатку 1 до Договору.

Відповідач домовились, що Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, керуючись п. 13.6.2.3. Договору та ч. 3 ст. 631 ЦК України, її дія розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з "01" червня 2024 року і діє в межах строку дії Договору (пункт 6).

Додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Листом від 31.07.2026 Постачальник направив Споживачу проєкт Додаткової угоди № 2 до Договору про зміну ціни з 01.07.2024. До листа додано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № Листом від 31.07.2026 Постачальник направив Споживачу проєкт Додаткової угоди № 2 до Договору про зміну ціни з 01.07.2024. До листа додано експертний висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати № 295 від 31.07.2024 з посиланням на коливання ціни товару на ринку (т.1, а.с. 59-61).

31.07.2024 сторони, посилаючись на пункт 13.6.2. Договору уклали Додаткову угоду № 2 (далі - Додаткова угода № 2, т. 1, а.с. 59-61) до Договору, якою:

- зменшили загальний обсяг постачання електричної енергії до 465 076,695 кВт/год та внесли відповідні зміни до пункту 2.1 Договору та пункту 4 Додатку 1 до Договору;

- збільшили ціну за 1 кВт/год електричної енергії на 10,43%, а саме - до 8,16727 грн кВт/год з ПДВ та внесли відповідні зміни до пункту 1 Додатку 1 до Договору.

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, керуючись п. 13.6.2.3. Договору та ч. 3 ст. 631 ЦК України, її дія розповсюджується на розрахункові періоди починаючи з "01" липня 2024 року і діє в межах строку дії Договору (пункт 6).

Додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Також 30.08.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3 до Договору (а.с. 63), в якій узгодили термін дії договору до 30.09.2024 включно, а в частині постачання електричної енергії - до 31.08.2024, але до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

09.09.2024 сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору (а.с. 64), якою збільшили суму бюджетних зобов`язань до 2 112 307,58 грн; вартість договору узгоджено в сумі 2 112 307,58 грн; загальний обсяг постачання електричної енергії зменшено до 319 320 кВт/год.

Додаткові угоди № 3, 4 підписані сторонами та скріплено печатками.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Постачальник фактично поставив Споживачу 319 320 кВт/год електричної енергії на загальну суму 2 112 307,58 грн, що підтверджується актами приймання-передавання електричної енергії (а.с. 69-76).

Споживач, у свою чергу, на виконання умов Договору забезпечив повну оплату отриманої електричної енергії на суму 2 112 307,58 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 69-76).

З матеріалів справи убачається, що обставини передачі Товару за Договором та оплати вказаних сум визнаються сторонами та не заперечуються ними.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з частинами 3-4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Як убачається з Статуту КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради", затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради (т. 1, а.с. 79-86, далі - Статут), засновником (учасником) комунального підприємства є Кіровоградська обласна рада (пункт 1.9. Статуту).

КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради" належить до об`єктів комунальної власності та користується майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області (пункт 1.5. Статуту).

Майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління (пункт 5.1. Статуту).

Джерелами формування майна та коштів Підприємства є комунальне майно передане Підприємству, бюджетні кошти (державного та місцевих бюджетів), державні субвенції, інші субвенції обласного та державного бюджетів (пункт 5.7. Статуту).

З протоколу затвердження річного плану закупівель (т.1, а.с. 46) убачається, що фінансування закупівлі, проведеної КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради", здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до пункту 3 статті 90 Бюджетного кодексу України підприємство отримує з обласного бюджету кошти на видатки для здійснення розрахунків на комунальні послуги та тепло енергоносії, як одержувач бюджетних коштів.

Згідно з частинами 1, 4, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 142 Конституції України, частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1-2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Згідно з статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з статтею 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зроблено висновок, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до пункту 2.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Згідно з довідником місцевих бюджетів, розміщеним на офіційному сайті Міністерства фінансів України (https://mof.gov.ua/uk/dovidnyky-misc-budg), розпорядником зведеного обласного бюджету є Кіровоградська обласна рада.

За такого, у разі підтвердження стверджуваних прокурором у позові порушень законодавства про публічні закупівлі, ефективним засобом захисту інтересів держави у цьому випадку є стягнення безпідставно отриманих коштів до місцевого бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробила висновок, що коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробив такий правовий висновок. Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002.

Стаття 18-1 Закону наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації їх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет (https://www.kradmin.gov.ua/Rozpor/Ua/2023/1400.pdf) .

Відповідно до додатку 3 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації № 1016-р від 21 грудня 2022 року "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів обласного бюджету які забезпечують фінансування КНП "Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради".

Пунктом 10 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації №1016-р від 21.12.2023 "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" - "Головним розпорядникам коштів обласного бюджету забезпечити: 1) затвердження паспортів бюджетних програм протягом 45 днів з дня набрання чинності цим розпорядженням відповідно до частини восьмої статті 20 Бюджетного кодексу України; 2) здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінки ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України; 3) здійснення контролю за своєчасним поверненням у повному обсязі до обласного бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України; 4) взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету відповідно до частини сьомої статті 22 Бюджетного кодексу України; 5) під час складання та затвердження кошторисів, планів використання бюджетних коштів - в першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами; 6) у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладання договорів за кожними видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Згідно з Положенням про Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 16.11.2021 № 805-р, Департамент утворюється головою Кіровоградської обласної держаної адміністрації, входить до її складу і в межах Кіровоградської області забезпечує виконання покладених на нього завдань (т. 2, а.с. 187- 192).

Департамент відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони здоров`я на території Кіровоградської області; управління закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; здійснює повноваження, делеговані самоврядування; забезпечує галузеву політику (управління діяльністю) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у сфері охорони здоров`я; здійснює фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових відносин; здійснює як головний розпорядник коштів обласного бюджету управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; на виконання делегованих обласною радою галузевих повноважень здійснює погодження фінансових планів комунальних некомерційних підприємств системи охорони здоров`я обласного підпорядкування, які перебувають в управлінні Кіровоградської обласної ради, та здійснює щокварталу аналіз виконання результативних показників їх фінансово-господарської діяльності, заслуховує (при необхідності) їх керівників.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок щодо застосування норм права:

"10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24: "… у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду".

За такого в сукупності, суд відхиляє доводи позивача - 1 (Кіровоградської обласної ради), який вважає себе неналежними позивачем, та доходить висновку, що Кіровоградська обласна рада є органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також суд погоджується з доводами позивача - 2 (Кіровоградської обласної військової адміністрації), викладеними у письмових поясненнях, який вважає себе неналежними позивачем, та доходить висновку, що Кіровоградська обласна держадміністрація не є органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, таким позивачем міг би виступати Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації, з огляду на наведене вище.

Проте, Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації не має статусу позивача у цій справі, а Кіровоградська обласна державна (військова) адміністрація не є належним позивачем.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором орган не уповноважений державною на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного органу, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 918/536/23).

Водночас, суд ураховує, що статус позивача в цій справі має Кіровоградська обласна рада, яка, за висновком суду, є належним позивачем.

Суд також ураховує, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 в справі №912/9/20, від 19.08.2020 в справі № 923/449/18.

З метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру, Кропивницька окружна прокуратура звернулася до обласної ради з відповідним листом (т. 1, а.с. 95- 97).

У листі 24.01.2025 Кіровоградська обласна рада повідомила, що не вживала заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави, та зазначила, що у разі подання Кропивницькою окружною прокуратурою до суду позовної заяви, обласна рада підтримуватиме позовні вимоги в суді (т. 1, а.с. 98).

На запит Кропивницької окружної прокуратури (т. 1, а.с. 91-93), у листі від 10.06.2026 Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повідомило, що джерелом фінансування закупівлі постачання електричної енергії є кошти Кіровоградського обласного бюджету (а.с. 94).

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Кропивницька окружна прокуратура 04.06.2026 направила Кіровоградській обласній раді повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 03.06.2026 (т. 1, а.с. 115-116).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків: бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77); невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80). Сам факт незвернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

Кіровоградська обласна рада самостійно до суду з позовом не зверталася.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду. Прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Кіровоградську обласну раду.

Наведене вище в сукупності утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд ураховує таке.

Відповідно до статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до договору та закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Станом на час укладення Договору та Додаткових угод порядок закупівель за державні кошти регулювався Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 у відповідній редакції та Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 " у відповідній редакції.

За змістом Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції станом на дату укладання Договору (15.01.2024):

- договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини 1 статті 1);

- договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41);

- умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41);

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41);

- установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз. (пункт 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення").

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За підпунктом 2 пункту 19 Особливостей в редакції станом на дату укладення Додаткових угод, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав, що постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

Законом України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026 до пунктів 2 та 7 частини 5 статті Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 були внесені зміни, а саме: за їх змістом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) (пункт 2 частини 5 статті 41);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 7 частини 5 статті 41).

Отже, натепер, за пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015, надається можливість учасникам договірних відносин збільшувати ціну товару після укладення договору про закупівлю необмежену кількість разів, але таке збільшення можливе щоразу не більше ніж на 10%. Інакше кажучи, учасники можуть збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10 % від попередньої ціни.

Згідно з пунктом 7 положення пункту 2 частини 5 статті 41 Законом України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 4888-ІХ від 27.05.2026 "Про публічні закупівлі" застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Закону України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі".

Правозастосування цього положення, яке має фактично ретроспективну дію, полягає у тому, що з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 пункт 2 частини 5 статті 41 необхідно застосовувати у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026, за яким установлене обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

З урахуванням ретроспективної дії правової норми (починаючи з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015), станом на час укладення додаткових угод сторони могли збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10 % від попередньої ціни.

Ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України); зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).

Отже, Закон про публічні закупівлі та Особливості здійснення публічних закупівель дозволяли змінювати ціну за договором закупівлі за бюджетні кошти після його укладення у випадку, коли це передбачено договором або законом. У контексті спірних правовідносин вони дозволяли змінювати ціну закупівлі товару у окремому випадку - збільшення ціни до 10 відсотків (необмежену кількість разів) пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку.

Суд установив, що підпунктом 13.6.2 пункту 13.16. Договору сторони погодили, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в Договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення Договору або останнього внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару. При цьому, зміна величини регульованих складових по даному Договору не вважається зміною ціни за одиницю товару в зв`язку з її коливанням на ринку. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання суми, визначеної в Договорі на момент його укладення.

За такого, сторони урегулювали у межах законодавчих положень можливість збільшення ціни електричної енергії за наявності умови збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору, проте вона обмежує збільшення ціни 10 % стосовно кожного з випадків збільшення.

На підставі зазначеного, фактично, умови Договору урегульовують підставу для зміни ціни електричної енергії - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. Таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо).

Отже, серед іншого, довідки, експертні висновки Торгово-промислової плати України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Суд бере до уваги, що у постанові від 13.10.2026 у справі № 912/2710/25 Верховний Суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані відповідачем довідки торгово-промислової палати не підтверджують належним чином коливання ціни саме у ті періоди, які мають значення для оцінки правомірності укладення кожної конкретної додаткової угоди, оскільки не містять інформації про зміну ціни саме за період між датою укладення договору та наступною зміною ціни, яка поширена сторонами на відносини на підставі додаткової угоди, а також між датою попередньої зміни ціни за попередньою додатковою угодою та наступною зміною ціни за наступною додатковою угодою.

Відхиляючи доводи постачальника (відповідача у справі), Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 916/13/24 узяв до уваги, що в наявному у справі висновку торгово-промислової палати відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що положення Договору не визначають формування ціни залежно від середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу на перед" та порядку зміни такої ціни, оскільки у пункті 1 Комерційної пропозиції (додатку до договору) встановлюють конкретну ціну за одиницю товару без порядку її визначення у процесі його виконання.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не застосовується порядок зміни ціни за наслідками зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед.

Подібний висновок також наявний у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 922/3937/25. Зокрема, у пункті 64 Верховний Суд зазначив, що внесення Законом № 4888-IX відповідних змін до пункту 7 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII підтверджує волевиявлення законодавця на встановлення самостійного механізму зміни ціни договору про закупівлю для спірних правовідносин, який не пов`язується із 10-відсотковим обмеженням, застосовним до випадків зміни ціни внаслідок ринкового коливання, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 1 від 01.07.2024 недійсною.

Суд установив, що оскаржуваною Додатковою угодою № 1 від 01.07.2024 ціну з 5,79428398 грн/Квт/год з ПДВ збільшено до 7,4558 грн/Квт/год з ПДВ, тобто на 28,68% (7,4558*100/5,79428398-100) порівняно попередньою з ціною, визначеною у комерційній пропозиції.

Наведені обставини свідчать про те, що Додаткова угода № 1 суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що сам факт збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % є окремим порушенням цієї норми і є підставою для визнання її недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 2 від 31.07.2024 недійсною.

Суд установив, що Додатковою угодою № 2 від 31.07.2024 сторони підвищили вартість товару з 7,4558 грн/Квт*год з ПДВ до 8,16727 грн/Квт*год з ПДВ, тобто на 9,54% (8,16727*100/7,4558-100) порівняно з ціною, узгодженою у Додатковій угоді № 1 до Договору.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У зв`язку з цим, встановлена судом недійсність Додаткової угоди № 1 анулює її юридичні наслідки ex tunc (з моменту підписання). Це означає, що у юридичному вимірі ціни за одиницю товару, яку сторони намагалися запровадити Додатковою угодою № 4, в правовому полі ніколи не існувало.

Оскільки вказана ціна є неіснуючою, вона в силу закону не могла слугувати легітимною базою (відправною точкою) для розрахунку будь-яких подальших коливань ринкових цін чи визначення відсоткового співвідношення для укладення наступних правочинів.

Суд зазначає, що імперативне обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, передбачене Законом України "Про публічні закупівлі", спрямоване на захист бюджетних коштів та збереження балансу інтересів, визначеного за результатами відкритих та прозорих торгів. За умови недійсності Додаткової угоди № 1, розрахунок відсотка підвищення вартості товару в кожній наступній додатковій угоді має здійснюватися не відірвано від загальної структури договору, а виключно шляхом кумулятивного порівняння нової запропонованої ціни з ціною за одиницю товару, чинною до внесення змін Додатковою угодою № 1, яка є недійсною з моменту укладення.

Якщо порівняти визначену в Додатковій угоді № 2 (8,16727 грн) ціну за одиницю товару з ціною, передбаченою у Комерційній пропозиції (5,79428398 грн), відсоток підвищення ціни за одиницю товару становить 40,95% (8,16727*100/5,79428398-100).

Тобто укладення Додаткової угоди № 2, хоча формально й передбачало збільшення ціни порівняно з Додатковою Угодою № 1 на крок, менший за 10 відсотків, фактично базувалося на незаконному підвищенні, зафіксованому в Додатковій угоді № 1.

За таких обставин, презумпція правомірності Додаткової угоди № 2 від 31.07.2024 спростовується її похідним характером від недійсного правочину - Додаткової угоди № 1 від 01.07.2024.

Ураховуючи викладене, оскільки зміст Додаткової угоди № 2 від 31.07.2024 в частині її істотної умови (ціни товару) суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вона підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод підлягають задоволенню.

За такого, оскільки оскаржені Додаткові угоди № 1 від 01.07.2024 та № 2 від 31.07.2024 є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленими у них цінами відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню відповідачем - 1.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, за подібних обставин, дійшла висновку, що оскільки додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, мають бути повернуті.

Недійсність оскаржених додаткових угод № 1 та № 2 до Договору означає, що зобов`язання сторін регулюються дійсною комерційною пропозицією до Договору, а, отже, розрахунок має здійснюватися сторонами відповідно до умов такої комерційної пропозиції, тобто розрахунок ціни за одиницю товару має проводитись згідно з ціною, зазначеній у комерційній пропозиції, відповідно, в розмірі 5,79428398 грн/кВт*год з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Постачальник фактично поставив Споживачу 319 320 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 112 307,58 грн, що підтверджується актами приймання-передавання електричної енергії.

Споживач, у свою чергу, на виконання умов Договору забезпечив повну оплату отриманої електричної енергії на суму 2 112 307,58 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Ураховуючи викладене, відповідач - 1 на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, має повернути 262 076,82 грн (2 112 307,58 - (319 320 кВт*год х 5,79428398 грн/кВт*год з ПДВ).

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача - 1 надмірно сплачених споживачем коштів підлягають задоволенню.

Доводи відповідача - 2 про неналежність його як відповідача та про те, що в позові фактично не пред`явлено позовних вимог до відповідача-2, суд відхиляє, з огляду на таке.

Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі залучаються всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оскаржуваного договору (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18, від 10.09.2021 у справі № 909/207/20 та від 29.08.2023 у справі № 912/1550/22).

Отже, залучення відповідача-2 до участі в цій справі в статусі відповідача є обґрунтованим, а позовними вимогами, пред`явленими до відповідача-2, є позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод.

Суд зазначає, що, за приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати у справі становить судовий збір за подання позовної заяви, сплачений прокурором за платіжною інструкцією № 1324 від 03.06.2026 в сумі 10 587,15 грн (т. 1, а.с. 22).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується таким.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", прокурор за подання позову у цій справі мав сплатити судовий збір у розмірі 8 469,72 грн, натомість прокурор судовий збір сплатив у розмірі 10 587,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1324 від 03.06.2026 (т. 1, а.с. 22), тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір у розмірі 2 117,43 грн, в силу вимог пункту частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернутий Кіровоградській обласній прокуратурі з Державного бюджету за її письмовим клопотанням.

За пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за частиною 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод звернуті до обох відповідачів, а позовна вимога про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів - до відповідача-1.

Проте, суд вважає, що спір виник насамперед з неправильних дій відповідача-1 як постачальника електричної енергії та ініціатора укладення оскаржених додаткових угод.

Зокрема, у листах від 29.06.2024 № 666/29/06д та від 31.07.2024 № 853/31/07д (т.1. а.с. 55-56, 59-600, якими відповідач - 1 ініціював перед відповідачем - 2 укладення додаткових угод до Договору, йдеться про те, що відмова відповідача-2 від внесення змін до Договору унеможливлює подальше постачання електроенергії відповідачу-2 (Споживачу). Указано, що в разі відсутності діючого електропостачальника Споживач в одноденний термін переводиться на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

На переконання суду, сформоване на підставі досліджених матеріалів справи, відповідач- 2, як комунальне підприємство і Споживач електричної енергії, отримавши листи Постачальника щодо укладення додаткових угод, був обмежений у свободі вибору щодо того, чи погоджуватись на збільшення ціни за одиницю товару, оскільки в протилежному разі (розірвання Договору, перехід на постачання електроенергії від постачальника "останньої надії"), це спричинило б додаткові витрати бюджетних коштів та, у разі виникнення пов`язаних з цим перерв в електропостачанні, поставило б під ризик виконання госпіталем його функцій як закладу охорони здоров`я, базового елементу системи соціального забезпечення населення та об`єкту критичної соціальної інфраструктури.

За такого суд вважає, що судові витрати прокуратури повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача - 1.

Отже, з відповідача - 1 на користь прокуратури належить стягнути 8 469,72 грн судового збору.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, - задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 01.07.2024 до Договору № 050124/03/170 від 15.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (код ЄДРПОУ 44986633) та Комунальним некомерційним підприємством "ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ГОСПІТАЛЬ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" (код ЄДРПОУ 01994971).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 31.07.2024 до Договору № 050124/03/170 від 15.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (код ЄДРПОУ 44986633) та Комунальним некомерційним підприємством "ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ГОСПІТАЛЬ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ" (код ЄДРПОУ 01994971).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (04064, м. Київ, вул. Костанайська, буд. 10, код ЄДРПОУ 44986633) на користь загального фонду обласного бюджету Кіровоградської області (розрахунковий рахунок UA828999980314060544000011001, банк - Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач - ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./24060300, код отримувача - 37918230) грошові кошти в сумі 262 076,82 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (04064, м. Київ, вул. Костанайська, буд. 10, код ЄДРПОУ 44986633) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, просп. Європейський, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 8 469,72 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову прокурора, заявленого в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної військової адміністрації, - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".

Дата складення повного судового рішення - 17.11.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537977 ?

Документ № 141537977 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537977 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537977 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537977 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141537977, Господарський суд Кіровоградської області

Судове рішення № 141537977, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141537977 відноситься до справи № 912/1594/26

Це рішення відноситься до справи № 912/1594/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141500318
Наступний документ : 141537980