Ухвала суду № 141500318, 16.11.2026, Господарський суд Кіровоградської області

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
912/3216/26
Номер документу
141500318
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16 листопада 2026 рокуСправа № 912/3216/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув заяву позивача від 12.11.2026 про забезпечення позову у справі № 912/3216/26

за позовом Приватної агрофірми "Глодоси", с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110

до відповідача Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Центральна, 41, с. Глодоси Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110,

про визнання укладеною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватної агрофірми "Глодоси" до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з вимогами визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди водного об`єкта від 01.12.2016, щодо водного об`єкту - водосховища площею 56,9216 га, розташованого за межами с. Глодоси, на території Глодоської сільської територіальної громади, Новоукраїнського району Кіровоградської області для рибогосподарських потреб, а також земельної ділянки загальною площею 110,263 га, у тому числі земельна ділянка під ставками - 56,9216 га, під пасовищами - 53,081 га, під гідротехнічними спорудами - 0,2604 га з кадастровим номером 3524080600:02:000:7503 в редакції викладеній у прохальній частині позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність права на поновлення договору оренди водного об`єкта, так як в установленому порядку та строк звернувся з листом повідомленням про поновлення договору та продовжує користуватись спірним об`єктом.

Ухвалою від 16.11.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3216/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

До позову позивач додав заяву про забезпечення позову з вимогами вжити таких заходів забезпечення позову:

- заборонити Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3524080600:02:000:7503 загальною площею 110,263 га в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - водосховищем площею 56,9216 га, розташованого за межами с. Глодоси, на території Глодоської сільської територіальної громади, Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 110,263 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:7503, яка знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області;

- заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки площею 110,263 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:7503, яка знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України позивач додав платіжну інструкцію № 149 від 10.11.2026, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В обґрунтування заяви від 12.11.2026 позивач, зокрема, зазначає, що з огляду на зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди, можливі протиправні дії сільської ради щодо розпорядження земельною ділянкою в комплексі із розташованим на ній водним об`єктом, що можуть утруднити та/або унеможливити виконання судового рішення у справі. Відповідач, як розпорядник земельної ділянки, в силу приписів статі 122 ЗК України на даний час при наявності спору, має всі можливості здійснювати дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки та подальшого відчуження та/або передання в користування частин вказаної ділянки третім особам, і вказаний факт може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, господарський суд враховує таке.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

У своїх постановах Верховний Суд наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання укладеною додаткової угоди між Глодоською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області та Приватною агрофірмою "Глодоси" до договору оренди водного об`єкта від 01.12.2016 у редакції, зазначеній у прохальній частині позову, і як зазначає позивач на умовах, узгоджених сторонами під час реалізації процедури переважного права на укладення договору оренди на новий строк.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів заяви позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що він, як користувач земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк відповідно до частини першої-п`ятої статті 33 ЗУ "Про оренду землі" завчасно звернувся до Глодоської сільської ради із листом-повідомленням, врахував пропозиції сільської ради щодо збільшення розміру орендної плати, однак сільська рада зволікає з укладенням договору.

Позивач зазначає, що з огляду на зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди, сільська рада як уповноважений орган на розпорядження об`єктом оренди, може у будь-який момент розпорядитися земельною ділянкою в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом шляхом вчинення дій, спрямованих на іі розпорядження, в тому числі передання іі в користування третім особам, що призведе у подальшому додаткові звернення господарства до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, позивач має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів господарства, за захистом яких останнє звернулося до суду.

Між Приватною агрофірмою "Глодоси" та Кіровоградською обласною державною адміністрацією 01.12.16 року укладений договір оренди водного об`єкта від 01.12.2016. Об`єктом даного договору є водний об`єкт водосховище площею 56,921616 га, розташованого за межами с. Глодоси, на території Глодоської сільської територіально громади, Новоукраїнського району Кіровоградської області для рибогосподарських потреб а також земельна ділянка загальною площею 110,263 га, у тому числі земельна ділянка під ставками - 56,9216 га, під пасовищами - 53,081 га, під гідротехнічними спорудами з кадастровим номером 3524080600:02:000:7503.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки зазначено Кіровоградську обласну державну адміністрацію, водночас відомості про державну реєстрацію права комунальної власності за відповідною територіальною громадою у Державному реєстрі речових прав відсутні.

За змістом пункту 24 Розділу ХХ "Перехідні положення" ЗК України, що набрав чинності 27 травня 2021 року, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Системно - структурний аналіз наведених положень земельного законодавства дає підстави для висновку, що моментом переходу у комунальну власність земельних ділянок, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є дата та час проведення державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Натомість, земельні ділянки, стосовно яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про зареєстроване право державної власності, та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності пунктом 24 Розділу ХХ "Перехідні положення" ЗК України, тобто з 27 травня 2021 року.

Таким чином, законодавець пов`язує момент виникнення права комунальної власності на вищезазначені земельні ділянки із фактом реєстрації права державної власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.06.2024 у справі № 908/63/23, відповідно до якого за наявності зареєстрованого права державної власності на земельну ділянку до моменту державної реєстрації права комунальної власності територіальна громада ще не набуває права власності на таку земельну ділянку, а органи виконавчої влади, які здійснювали розпорядження нею, позбавлені права подальшого розпорядження.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2026 у справі № 909/634/26, відповідно до якої наявність у органу місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою може свідчити про існування ризику вчинення дій, які унеможливлять реалізацію позивачем права на поновлення договору оренди землі.

Разом з тим, у зазначеній постанові суд виходив із установлених судами обставин, що відповідач є розпорядником спірної земельної ділянки та має повноваження щодо розпорядження нею.

Натомість у цій справі судом установлено інший правовий режим спірної земельної ділянки, зокрема наявність зареєстрованого права власності за Кіровоградською обласною державною адміністрацією та відсутність державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою.

Отже висновок Верховного Суду у справі № 909/634/26 щодо можливості виникнення обґрунтованої загрози внаслідок реалізації органом місцевого самоврядування повноважень розпорядника земельної ділянки не можу бути застосовний без урахування відмінностей у правовому статусі земельної ділянки та повноваження відповідача.

Суд зауважує, що наведені позивачем обставини щодо звернення до селищної ради із заявами про поновлення договору оренди та зволікання відповідача з іх розглядом самі по собі не підтверджують наявності у відповідача юридичної можливості розпорядитися спірною земельною ділянкою на користь інших осіб.

При цьому позивачем не наведено належних доказів існування конкретних дій відповідача, спрямованих на передачу спірної земельної ділянки у власність чи користування іншим особам, включення іі до переліку земельних ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах, поділу чи об`єднання земельної ділянки або вчинення інших дій, які б свідчили про реальну загрозу порушення прав позивача.

Натомість на сайті відповідача міститься рішення від 08.09.2026 № 1749 "Про перенесення питання поновлення терміну договорів оренди водного фонду ПАФ "Глодоси"", в пункті 2.2. якого зазначено, що після укладення додаткових угод до договорів оренди водних об`єктів повернутися до розгляду питання щодо можливості продовження строку їх дії.

Суд також враховує, що заявлений захід забезпечення позову має відповідати предмету позову, бути адекватним та співмірним із заявленими вимогами, а його застосування не повинно призводити до безпідставного обмеження прав та законних інтересів інших осіб.

У цьому випадку позивач не доводить, що заборона сільській раді вчиняти будь-які дії спрямовані на розпорядження спірної земельної ділянки за відсутності встановлених у неї повноважень щодо розпорядження такою ділянкою забезпечуватиме досягнення мети забезпечення позову і не матиме характеру невиправданого обмеження діяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в першій частині.

Також суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви в частині заборони державним кадастровим реєстраторам скасовувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки та заборони органам і суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо неї .

Відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру; 3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки не є дією, яка може бути вчинена державним кадастровим реєстратором довільно, поза межами визначених законодавством підстав і процедур.

Заявником не наведено та не підтверджено належними доказами обставин, які б свідчили про наявність конкретних передумов для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, звернення відповідних осіб із заявами про вчинення таких дій або розпочату процедуру їх проведення.

Так само матеріали заяви не містять доказів звернення будь-яких осіб до суб`єктів державної реєстрації речових прав із заявами щодо реєстрації, припинення або зміни речових прав на спірну земельну ділянку, які б свідчили про реальність загрози порушення прав заявника до вирішення спору по суті.

Також вимога про заборону органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно земельної ділянки площею 110,263 га, кадастровий номер 3524080600:02:000:7503, яка знаходиться на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, фактично є похідною вимогою від вимоги про заборону Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області здійснювати будь-які дії, спрямовані на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3524080600:02:000:7503.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав до застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Приватної агрофірми "Глодоси" від 12.11.2026 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Копію ухвали надіслати учасникам до електронних кабінетів.

Суддя В.Г. Кабакова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141500318 ?

Документ № 141500318 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141500318 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141500318 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141500318 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141500318, Господарський суд Кіровоградської області

Судове рішення № 141500318, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141500318 відноситься до справи № 912/3216/26

Це рішення відноситься до справи № 912/3216/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141500316
Наступний документ : 141537977