Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" жовтня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/2622/26
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Музичук Є.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури (07400, вул. Київська, 137, місто Бровари, код 02909996) в інтересах держави
до:
1. Баришівської селищної ради (07501, Київська обл., Броварський р-н, селище Баришівка, вул. Центральна, будинок 27, код 04360623)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "УБА - АГРОСВІТ" (07545, Київська обл., Броварський р-н, село Волошинівка, вул. Шкільна, будинок 41-А, код 34248426)
про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки площею 3,6598 га та 10,7940 га,
за участю представників:
позивача: Перетятько Ірина Сергіївна;
відповідачів 1: Руссу Владислав Вячеславович,
відповідачів 2: не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави до Баришівської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "УБА - АГРОСВІТ" про визнання договорів недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки площею 3,6598 га та 10,7940 га.
Ухвалою суду від 07.09.2026, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 28.09.2026.
Через систему «Електронний суд» 10.09.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Через систему «Електронний суд» 21.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів викладених у відзиві на позов, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Через систему «Електронний суд» 23.09.2026 від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), у яких представник відповідача заперечує проти обставин викладених у відповіді на відзив, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 28.09.2026 повідомлено учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 12.10.2026.
Відповідач 2 не подав до суду жодної заяви по суті спору.
Учасникам справи було надано достатній строк та забезпечено можливість реалізувати процесуальні права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема щодо подання заяв по суті спору, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень та інших процесуальних документів. Станом на час проведення підготовчого засідання судом вчинено всі необхідні дії, передбачені ст. 182 ГПК України, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 12.10.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026.
У судовому засіданні 27.10.2026 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін
Броварською окружною прокуратурою під час здійснення представницьких повноважень виявлено обставини, які свідчать про порушення інтересів держави внаслідок передачі Баришівською селищною радою Броварського району Київської області у користування ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 3220281700:04:043:0172 площею 3,6598 га та 3220281700:04:043:0204 площею 10,7940 га.
Рішенням Баришівської селищної ради VIII скликання від 21.11.2025 №3989-83-08 надано згоду на укладення з ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» тимчасових договорів оренди зазначених земельних ділянок, віднесених до земель запасу, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Волошинівського старостинського округу строком на 11 місяців.
На виконання вказаного рішення 21.11.2025 між Баришівською селищною радою в особі секретаря ради Ільченка О.І. та ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» в особі директора Орла О.І. укладено два договори тимчасового використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на період з 02.12.2025 по 01.11.2026.
Умовами договорів передбачено передачу товариству у строкове платне тимчасове користування земельної ділянки з кадастровим номером 3220281700:04:043:0172 площею 3,6598 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3220281700:04:043:0204 площею 10,7940 га.
Згідно з пунктами 7-8 договорів плата за тимчасове використання земельних ділянок визначена у розмірі 25 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області, яка станом на 01.01.2025 становила 31230,17 грн за 1 га. При цьому нормативна грошова оцінка самих земельних ділянок не проводилася.
Так, плата за користування земельною ділянкою площею 3,6598 га визначена у розмірі 26192,87 грн за 11 місяців із щомісячною сплатою 2381,17 грн, а за земельну ділянку площею 10,7940 га - у розмірі 77251,73 грн за 11 місяців із щомісячною сплатою 7022,88 грн. Внесення плати передбачено виключно у грошовій формі до місцевого бюджету Баришівської селищної ради.
Зазначені договори зареєстровані у Книзі реєстрації короткострокових договорів Баришівської селищної ради за №1014 та №1013 відповідно. Водночас, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.07.2026 державна реєстрація права оренди вказаних земельних ділянок за ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» не здійснювалася.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки є землями комунальної власності сільськогосподарського призначення, які передані товариству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення земельних торгів.
Посилаючись на положення статей 6, 16 Закону України «Про оренду землі», статей 122124, 134 Земельного кодексу України, прокурор вказує, що передача земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду за загальним правилом здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів, за винятком випадків, прямо передбачених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України.
За твердженням прокурора, передача земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не належить до передбачених законом випадків, за яких допускається передача комунальних земель в оренду без проведення земельних торгів. Відтак, на думку прокурора, Баришівська селищна рада не мала законних підстав для передачі спірних земельних ділянок ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» у позаконкурентному порядку.
Крім того, прокурор зазначає, що передача земельних ділянок не могла здійснюватися із застосуванням спеціального порядку, передбаченого пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України на період дії воєнного стану.
Так, прокурор посилається на те, що після набрання 19.11.2022 чинності Законом України від 19.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» застосування відповідних особливостей передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення було пов`язане з періодом призупинення функціонування Державного земельного кадастру на всій території України.
Водночас, відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.06.2022 № 141 функціонування Державного земельного кадастру було відновлено. У зв`язку з цим прокурор вважає, що на час прийняття оспорюваного рішення та укладення договорів передбачений пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України спеціальний порядок не підлягав застосуванню, а передача земельних ділянок мала здійснюватися за загальною процедурою, визначеною земельним законодавством.
Також прокурор звертає увагу на положення частини одинадцятої статті 93 Земельного кодексу України та частини третьої статті 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути меншим як сім років. Натомість спірні договори укладено строком на 11 місяців.
З огляду на викладене прокурор, посилаючись на статті 203, 215, 626, 792 Цивільного кодексу України, зазначає, що укладення договорів із порушенням установленого законом порядку передачі земельних ділянок комунальної власності в користування свідчить про недодержання сторонами вимог законодавства на момент вчинення правочинів та є підставою для визнання таких договорів недійсними.
Окремо прокурор зазначає, що відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України та статей 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного речового права. При цьому, за посиланням прокурора на статтю 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Прокурор наголошує, що відомості про державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок за ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
З урахуванням наведеного прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки передані товариству в користування без дотримання встановленої законом конкурентної процедури, а також із порушенням інших вимог земельного законодавства, унаслідок чого порушено права та інтереси Баришівської об`єднаної територіальної громади як власника земельних ділянок.
У зв`язку з цим прокурор просить суд визнати недійсними договори тимчасового використання земельних ділянок від 21.11.2025 та зобов`язати повернути спірні земельні ділянки їх власнику.
Щодо ефективного способу захисту та обґрунтування позовних вимог
Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту інтересів держави, прокурор посилається на положення статей 5 Господарського процесуального кодексу України, 15, 16 Цивільного кодексу України та зазначає, що судовий захист має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права чи інтересу, характеру його порушення та забезпечувати реальне поновлення такого права без необхідності повторного звернення до суду.
Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 та від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, прокурор зазначає, що під час обрання способу захисту необхідно враховувати зміст порушеного права, характер його порушення та результат, якого позивач прагне досягти внаслідок вирішення спору.
При цьому прокурор вказує, що підставою для укладення оспорюваних договорів стало рішення Баришівської селищної ради від 21.11.2025 № 3989-83-08 «Про надання згоди ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» на укладення короткострокових договорів оренди земельних ділянок».
Водночас, посилаючись на статтю 21 Цивільного кодексу України, частину десяту статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та практику Верховного Суду, прокурор зазначає, що вимога про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке вже реалізоване шляхом укладення договору оренди, не є ефективним способом захисту, оскільки таке рішення вичерпує свою дію виконанням, а його скасування саме по собі не забезпечує відновлення права власника на земельну ділянку.
З огляду на це прокурор не заявляє окремої позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Баришівської селищної ради від 21.11.2025 № 3989-83-08, вважаючи належним способом захисту визнання недійсними укладених на його підставі договорів тимчасового використання земельних ділянок та повернення спірних земельних ділянок їх власнику.
Прокурор стверджує, що оскільки спірні земельні ділянки не могли бути передані в оренду без проведення земельних торгів, а відповідні законодавчі обмеження були відомі або мали бути відомі сторонам договорів, укладення таких договорів свідчить про недобросовісність їхньої поведінки.
З урахуванням наведеного прокурор вважає наявними підстави для визнання недійсними двох договорів тимчасового використання земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 21.11.2025, зареєстрованих у Книзі реєстрації короткострокових договорів Баришівської селищної ради за №1013 та № 1014.
Щодо наслідків недійсності правочинів прокурор посилається на положення статей 216, 236, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та зазначає, що у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути іншій стороні в натурі все одержане на його виконання, а особа, яка набула або зберегла майно без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути його потерпілому.
У зв`язку з цим прокурор вважає, що ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» зобов`язане повернути Баришівській об`єднаній територіальній громаді в особі Баришівської селищної ради земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 3220281700:04:043:0172 площею 3,6598 га та 3220281700:04:043:0204 площею 10,7940 га, розташовані на території Волошинівського старостинського округу Баришівської селищної ради.
Отже, позовні вимоги прокурора обґрунтовані необхідністю визнання недійсними договорів тимчасового використання земельних ділянок від 21.11.2025 та повернення зазначених земельних ділянок їх власнику - Баришівській об`єднаній територіальній громаді в особі Баришівської селищної ради.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в суді та визначення належного позивача
Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист, а також у разі відсутності такого органу.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зокрема постанови від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 13.11.2018 у справі №910/2989/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, прокурор вказує, що поняття «інтереси держави» є оціночним і охоплює широке коло законних, зокрема публічних, інтересів, наявність яких має оцінюватися судом у кожному конкретному випадку.
Обґрунтовуючи наявність інтересу держави у цій справі, прокурор зазначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, а право комунальної власності територіальної громади підлягає захисту на рівних умовах із правами власності інших суб`єктів. На думку прокурора, інтереси держави у спірних правовідносинах збігаються з інтересами жителів Баришівської об`єднаної територіальної громади.
Прокурор стверджує, що передача Баришівською селищною радою ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» земельних ділянок комунальної власності без проведення земельних торгів порушує права громади як власника землі, зокрема право розпоряджатися нею у встановленому законом порядку. При цьому територіальна громада, за доводами прокурора, позбавлена можливості визначити користувача земельних ділянок за результатами конкурентної процедури, який міг би запропонувати найвигідніші умови користування, у тому числі більший розмір орендної плати.
Також прокурор наголошує, що проведення земельних торгів спрямоване на забезпечення ефективного використання земельних ресурсів, отримання максимально можливих надходжень до місцевого бюджету та фінансування програм соціально-економічного розвитку громади, комунальних підприємств, установ і організацій, а також інших суспільно важливих потреб. Натомість передача земельних ділянок в обхід конкурентної процедури, на його переконання, створює умови для отримання суб`єктами господарювання комунальних земель без належного правового обґрунтування та негативно впливає на економічний і соціальний розвиток громади й держави.
Крім того, прокурор зазначає, що короткострокове використання земель сільськогосподарського призначення може стимулювати орендаря до їх інтенсивної експлуатації з метою отримання максимального прибутку протягом нетривалого періоду, що, на його думку, створює ризики зниження родючості та виснаження ґрунтів. У зв`язку з цим прокурор вважає, що дотримання законодавчо визначеного порядку передачі земель у користування, належне правове врегулювання земельних відносин та забезпечення надходжень орендної плати до місцевого бюджету становлять суспільний інтерес і належать до інтересів держави.
Щодо визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор зазначає, що таким органом є Баришівська селищна рада, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності.
Водночас, оскільки саме селищна рада прийняла рішення про передачу спірних земельних ділянок у користування та є стороною укладених договорів, прокурор вважає, що вона сама порушила інтереси держави і не може виступати позивачем за вимогами, спрямованими на оспорювання правомірності її власних дій.
Прокурор зазначає, що у випадку, коли орган місцевого самоврядування є учасником спірних правовідносин і сам порушив інтереси держави, саме прокурор має звертатися до суду як самостійний позивач, а відповідний орган місцевого самоврядування - визначатися відповідачем.
Таким чином, прокурор стверджує, що Броварська окружна прокуратура звертається до суду самостійно, в інтересах держави, оскільки Баришівська селищна рада, будучи уповноваженим органом у спірних правовідносинах, сама допустила порушення інтересів держави шляхом прийняття рішення про надання ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» згоди на укладення короткострокових договорів оренди земельних ділянок без проведення земельних торгів. Крім того, прокурор вказує, що відповідне рішення не містило кадастрових номерів земельних ділянок, що, на його думку, суперечить принципам регулювання земельних відносин, закріпленим у ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.
Відтак прокурор вважає наявними передбачені законом підстави для представництва інтересів держави в суді та звернення з цим позовом як самостійного позивача.
У відзиві на позовну заяву Баришівська селищна рада проти задоволення позову заперечує та вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що оспорювані договори від 21.11.2025 укладені нею в межах наданих законом повноважень, з дотриманням чинного на момент їх укладення нормативного регулювання.
Зазначає, що відповідно до статей 140, 142, 143 Конституції України та статті 12 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо управління майном комунальної власності, розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування. При цьому пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад вирішення питань регулювання земельних відносин.
Відповідач вказує, що оспорювані договори укладені на виконання рішення Баришівської селищної ради від 08.11.2024 № 3044-64-08 «Про затвердження Тимчасового порядку використання земель сільськогосподарського призначення». На час укладення договорів зазначене рішення було чинним, не скасованим та не визнаним незаконним у встановленому законом порядку, а тому, на думку ради, підлягало обов`язковому виконанню. У зв`язку з цим відповідач вважає, що, діючи відповідно до положень затвердженого Тимчасового порядку, рада реалізувала надані їй повноваження на підставі та у спосіб, визначені законом і власним нормативним актом. На підтвердження обов`язковості актів органів місцевого самоврядування посилається на частину першу статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Щодо можливості укладення договорів тимчасового використання земельних ділянок відповідач зазначає, що відсутність у Земельному кодексі України окремого виду договору з такою назвою сама по собі не свідчить про незаконність відповідного правочину. Посилаючись на статті 3, 6, 11, 627 Цивільного кодексу України, рада наголошує на принципі свободи договору та праві сторін укладати договори, не передбачені актами цивільного законодавства, за умови їх відповідності загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому відповідач стверджує, що спірні договори не є договорами оренди землі в розумінні Закону України «Про оренду землі», оскільки не передбачають державної реєстрації речового права оренди, а за своєю правовою природою є строковими правочинами щодо тимчасового платного користування земельними ділянками для їх сільськогосподарського обробітку. Метою їх укладення, за доводами ради, є забезпечення обробітку земель, виробництва сільськогосподарської продукції та надходження коштів до місцевого бюджету без відчуження земельних ділянок, зміни їх цільового призначення чи припинення права комунальної власності.
Обґрунтовуючи необхідність прийняття Тимчасового порядку та укладення спірних договорів, відповідач посилається на об`єктивні обставини, пов`язані з тривалістю процедур оформлення земельних ділянок, визнання земельних часток (паїв) відумерлою спадщиною, формування земельних ділянок та проведення земельних торгів. Зазначає, що процедура визнання спадщини відумерлою відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України передбачає тривалий строк, а підготовка земельних ділянок до аукціону, зокрема проведення землевпорядних робіт, потребує часу та значних витрат місцевого бюджету.
На думку ради, залишення земель сільськогосподарського призначення необробленими протягом тривалого часу призводить до їх захаращення бур`янами та самосівом деревних порід, ерозії ґрунтів, поширення шкідників і, як наслідок, погіршення стану земель та зниження їх родючості. Водночас забезпечення безперервного сільськогосподарського виробництва відповідає завданням продовольчої безпеки держави. У зв`язку з цим Тимчасовий порядок, за твердженням відповідача, був спрямований на раціональне використання земель сільськогосподарського призначення, недопущення їх захаращення, забезпечення виробництва сільськогосподарських культур та наповнення місцевого бюджету на період до проведення земельних торгів.
Щодо економічної вигідності спірних правочинів відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Тимчасового порядку плата за тимчасове використання земельних ділянок встановлюється у розмірі від 3 до 25 відсотків нормативної грошової оцінки. При укладенні договорів із ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» щодо земельних ділянок площею 3,6598 га та 10,7940 га рада застосувала максимальну передбачену Тимчасовим порядком ставку - 25 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області.
Зазначає, що розмір плати за один гектар становить 31230,17 грн станом на 01.01.2025, а загальна сума платежів за обома договорами за весь період їх дії (11 місяців) становить 103444,60 грн. За доводами відповідача, ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» здійснює сплату зазначених коштів рівними частинами відповідно до встановленого графіка на рахунок управління фінансів Баришівської селищної ради, а отримані кошти спрямовуються до місцевого бюджету та використовуються для фінансування соціальних програм і підтримки інфраструктури громади.
У зв`язку з цим відповідач вважає, що укладення договорів забезпечило надходження коштів до місцевого бюджету за період, протягом якого земельні ділянки могли б залишатися необробленими та не приносити громаді доходу. На думку ради, твердження прокурора про завдання шкоди інтересам держави через непроведення земельних торгів не враховує фактичних надходжень до бюджету та економічної доцільності тимчасового використання земель.
Баришівська селищна рада заперечує також проти наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді. Посилаючись на статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, відповідач зазначає, що представництво прокурором інтересів держави допускається лише у виключних випадках та за умови належного обґрунтування нездійснення або неналежного здійснення компетентним органом захисту таких інтересів.
При цьому відповідач наводить правові висновки Верховного Суду щодо субсидіарного характеру участі прокурора в судовому процесі та необхідності встановлення причин, які перешкоджають компетентному органу самостійно захищати інтереси держави. На думку ради, прокурор повинен не лише послатися на формальне порушення законодавства, а й обґрунтувати, у чому полягають негативні наслідки для держави, які саме інтереси порушені та якої шкоди їм завдано.
Відповідач стверджує, що прокурором не надано належних і допустимих доказів реального порушення або загрози порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки земельні ділянки залишаються у комунальній власності, передані лише в тимчасове користування без права приватизації чи зміни цільового призначення, строк дії договорів обмежений 11 місяцями, а після його закінчення земельні ділянки підлягають поверненню раді. Крім того, відповідач наголошує, що за користування земельними ділянками здійснюється плата у розмірі 25 відсотків від нормативної грошової оцінки, яка надходить до місцевого бюджету.
Рада вказує, що ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» є добросовісним користувачем земельних ділянок, здійснює їх обробіток на підставі укладених договорів та вже понесло значні витрати, пов`язані з придбанням паливно-мастильних матеріалів, насіння, засобів захисту рослин і добрив, оплатою праці працівників та проведенням сезонних польових робіт.
На думку відповідача, визнання договорів недійсними під час сільськогосподарського сезону призведе до припинення користування земельними ділянками, втрати вкладених коштів, ризику втрати врожаю та завдання фермерському господарству істотних майнових збитків. При цьому прокурором, як зазначає рада, не доведено наявності такого суспільного інтересу, який би переважав над наслідками втручання у майнові права добросовісного користувача.
Підсумовуючи викладене, Баришівська селищна рада вважає, що діяла в межах наданих їй повноважень, а укладення договорів тимчасового використання земельних ділянок від 21.11.2025 на підставі затвердженого Тимчасового порядку забезпечило раціональне використання земель, безперервність сільськогосподарського виробництва, захист земель від захаращення та надходження до місцевого бюджету коштів у загальному розмірі 103444,60 грн.
З огляду на наведене Баришівська селищна рада просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області.
Прокурор, надаючи відповідь на відзив Баришівської селищної ради, не погоджується з викладеними у ньому доводами та вважає їх необґрунтованими, такими, що не спростовують позовних вимог і не відповідають обставинам справи.
Щодо посилань відповідача на повноваження селищної ради як власника та розпорядника земель комунальної власності, а також на правомірність прийняття відповідного рішення прокурор зазначає, що наявність у ради повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками ним не заперечується. Водночас позовні вимоги обґрунтовані порушенням установленого статтями 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України порядку та умов передачі земельних ділянок в оренду.
Прокурор стверджує, що передача земель комунальної власності в користування на підставі внутрішніх актів органу місцевого самоврядування, зокрема Тимчасового порядку використання земель сільськогосподарського призначення, є незаконною у разі суперечності такого порядку вимогам законодавства. При цьому правовідносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», а порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування має відповідати вимогам статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України.
Посилаючись на статтю 13 Закону України «Про оренду землі» та статтю 638 Цивільного кодексу України, прокурор зазначає, що за змістом спірних правовідносин укладені сторонами правочини є договорами оренди землі, оскільки передбачають передачу земельних ділянок за плату у володіння та користування на певний строк із обов`язком використовувати їх відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У зв`язку з цим, на думку прокурора, посилання ради на свободу договору не спростовує необхідності дотримання імперативних вимог земельного законодавства щодо порядку передачі земельних ділянок у користування.
Щодо доводів відповідача про економічну вигідність укладених договорів для місцевого бюджету прокурор зазначає, що такі посилання не враховують мети та правового значення земельних торгів. Зокрема, відповідно до статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі електронного аукціону, за результатами якого право оренди земельної ділянки набуває учасник, який запропонував найвищий розмір орендної плати.
Прокурор наголошує, що конкурентний спосіб передачі земельних ділянок спрямований на отримання максимально вигідного для територіальної громади та держави результату, зокрема залучення додаткових коштів до місцевого бюджету. Передача спірних земельних ділянок у користування без проведення земельних торгів, за його твердженням, позбавила територіальну громаду можливості отримати вищий розмір орендної плати за результатами конкурентної процедури.
Зазначає, що додаткові надходження від проведення земельних торгів могли б бути спрямовані на фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, діяльності комунальних підприємств, установ і організацій, житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров`я, транспорту, зв`язку, а також на потреби оборони та інші потреби територіальної громади.
Прокурор також вказує, що Баришівська селищна рада, приймаючи рішення про передачу спірних земельних ділянок у тимчасове користування поза процедурою земельних торгів, повинна була діяти виключно на підставі закону та в інтересах територіальної громади як власника землі. Водночас, за доводами прокурора, рада була обізнана про відсутність законних підстав для передачі ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» земельних ділянок площею 3,6598 га та 10,7940 га без проведення земельних торгів, проте прийняла відповідне рішення та уклала оспорювані договори, надавши товариству незаконну перевагу перед іншими потенційними користувачами земельних ділянок. На думку прокурора, такі дії суперечать принципам справедливості, розумності та добросовісності й можуть створювати підґрунтя для корупційних проявів.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави
Заперечуючи проти доводів ради про відсутність порушення інтересів держави та необґрунтованість представництва прокурором таких інтересів, прокурор зазначає, що предметом спору є правомірність передачі земельних ділянок комунальної власності Баришівської об`єднаної територіальної громади в користування з порушенням установленого законом порядку, а тому спірні правовідносини безпосередньо стосуються інтересів держави та територіальної громади.
Посилаючись на статті 13, 14 Конституції України, прокурор наголошує, що земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, а права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією повноважень.
Прокурор зазначає, що суспільство та Український народ мають право очікувати від держави належного захисту суспільних інтересів і вжиття передбачених законом заходів для відновлення становища, яке існувало до порушення прав на землю. На його думку, незаконна передача земельних ділянок в оренду порушує інтереси держави та право власності Українського народу на землю, оскільки позбавляє територіальну громаду можливості реалізувати повноваження власника відповідно до вимог законодавства.
При цьому прокурор вказує, що правовідносини щодо передачі земель комунальної власності в оренду становлять суспільний і публічний інтерес, а інтереси територіальної громади в цих правовідносинах є складовою інтересів держави.
Щодо визначення належного позивача та порушення інтересів територіальної громади
Прокурор зазначає, що відповідно до статей 14 Конституції України, 1, 2, 78, 83, 116, 122 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується, а земельні ділянки, які належать територіальним громадам, перебувають у комунальній власності. При цьому громадяни та юридичні особи набувають права власності та користування земельними ділянками державної або комунальної власності на підставі рішень уповноважених органів у межах їхніх повноважень або за результатами земельних торгів.
Зазначає, що Баришівська селищна рада відповідно до статті 12 Земельного кодексу України наділена повноваженнями щодо розпорядження землями Баришівської об`єднаної територіальної громади та надання земельних ділянок комунальної власності у користування, а отже, здійснює функції у спірних земельних правовідносинах.
На думку прокурора, необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає у захисті інтересів Баришівської об`єднаної територіальної громади як власника земельних ділянок, оскільки передача їх в оренду без проведення земельних торгів позбавляє громаду можливості отримати максимально можливий розмір орендної плати за результатами конкурентної процедури.
Водночас прокурор наголошує, що саме Баришівська селищна рада допустила порушення під час здійснення власних повноважень у сфері земельних відносин та не вжила заходів для усунення такого порушення. За таких обставин, на його думку, рада не може виступати позивачем за вимогами, спрямованими на оспорювання правомірності її власних дій, а тому має бути визначена відповідачем у справі. Інший орган, уповноважений розпоряджатися землями територіальної громади у спірних правовідносинах, за твердженням прокурора, відсутній.
На підтвердження наведеної позиції прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, зазначаючи, що територіальна громада реалізує свої цивільні права та обов`язки через відповідний орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, а у випадку, коли саме цей орган допустив порушення інтересів держави та не вжив заходів для їх захисту, прокурор вправі звернутися до суду самостійно.
З огляду на наведене прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги.
Баришівська селищна рада, заперечуючи проти доводів, викладених прокурором у відповіді на відзив, зазначає, що прокурором не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними, а також порушення інтересів територіальної громади.
Зокрема, відповідач зазначає, що цивільне законодавство не містить вичерпного переліку договорів, які можуть укладатися учасниками цивільних правовідносин. Посилаючись на статті 6, 627 ЦК України, рада вказує на право сторін укладати договори, не передбачені актами цивільного законодавства, за умови їх відповідності загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, сама по собі відсутність у законодавстві окремої назви договору тимчасового використання земельної ділянки не є підставою для визнання такого правочину недійсним.
При цьому відповідач наголошує, що спірні договори укладені на обмежений строк - до 11 місяців, не передбачають переходу права власності на земельні ділянки чи зміни їх цільового призначення. Також, на думку ради, відсутність кадастрового номера у тексті договору сама по собі не свідчить про невизначеність його предмета, оскільки земельні ділянки були індивідуалізовані за площею, місцем розташування та іншими характеристиками.
Відповідач зазначає, що для вирішення спору необхідно встановити, чи відповідали спірні правовідносини всім юридичним ознакам передачі сформованих земельних ділянок в оренду, на які поширюються положення Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів. Водночас, за твердженням ради, прокурором цього належним чином не доведено.
Крім того, рада вказує, що під час прийняття рішення та укладення спірних договорів керувалася Тимчасовим порядком використання земель сільськогосподарського призначення, затвердженим рішенням Баришівської селищної ради від 08.11.2024 № 3044-64-08. Зазначений нормативний акт на той час був чинним, окремо прокурором не оскаржувався та не був визнаний судом незаконним. Посилаючись на статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідач стверджує, що рада діяла відповідно до чинного акта органу місцевого самоврядування, а ТОВ «УБА-АГРОСВІТ», укладаючи договори з таким органом, мало підстави виходити з правомірності його рішення та наявності відповідних повноважень.
Щодо економічної вигоди для територіальної громади відповідач зазначає, що відповідно до Тимчасового порядку плата за тимчасове використання земель визначалася у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а при укладенні спірних договорів радою застосовано максимальну ставку - 25 відсотків. За користування земельними ділянками площею 3,6598 га та 10,7940 га договорами передбачено сплату коштів до бюджету територіальної громади на загальну суму 103444,60 грн.
За твердженням відповідача, прокурором не надано доказів того, що проведення земельних торгів у конкретному випадку забезпечило б отримання громадою більшого доходу, ніж передбачено спірними договорами. Посилання на можливість одержання вищої орендної плати за результатами потенційного аукціону рада вважає припущенням, яке саме по собі не підтверджує наявності збитків чи упущеної вигоди територіальної громади.
Заперечуючи щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, відповідач зазначає, що сам по собі конституційний статус землі як національного багатства не звільняє прокурора від обов`язку довести наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для такого представництва у конкретній справі.
Рада наголошує, що саме вона є органом, через який територіальна громада реалізує повноваження власника комунального майна та земель, при цьому не вважає власні дії незаконними та самостійно здійснює захист своєї правової позиції у суді.
На думку відповідача, незгода прокурора з рішенням органу місцевого самоврядування не може автоматично свідчити про неналежне здійснення ним захисту інтересів громади; для цього необхідно встановити конкретні обставини бездіяльності або неналежного захисту з боку компетентного органу. Водночас територіальна громада зберегла право власності на земельні ділянки, а селищна рада - повноваження щодо подальшого розпорядження ними.
Щодо наслідків можливого задоволення позову відповідач зазначає, що ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» є добросовісним користувачем земельних ділянок, отриманих на підставі рішення органу місцевого самоврядування та письмових договорів. Товариство здійснює сільськогосподарську діяльність та понесло витрати на обробіток земель, придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин і пального, оплату праці та проведення інших сільськогосподарських робіт. При цьому, за твердженням ради, прокурором не доведено, що товариство діяло недобросовісно або знало про очевидну незаконність дій селищної ради.
Також відповідач наголошує на необхідності врахування фактичних обставин, за яких було прийнято Тимчасовий порядок. Зазначає, що його метою було недопущення захаращення земель, забезпечення їх раціонального використання, підтримання сільськогосподарського виробництва та надходження коштів до місцевого бюджету. На думку ради, залишення земель сільськогосподарського призначення без використання на невизначений строк не відповідало б інтересам територіальної громади, у зв`язку з чим було запроваджено механізм їх тимчасового використання до завершення необхідних процедур щодо подальшого розпорядження ними. При цьому метою прийняття відповідного рішення, за твердженням відповідача, не було незаконне відчуження земель чи приховане передання їх у приватну власність, а забезпечення фактичного використання земель та отримання доходу територіальною громадою.
З огляду на викладене Баришівська селищна рада вважає, що наведені прокурором у відповіді на відзив доводи не спростовують її заперечень, а обставини справи свідчать про вчинення радою відповідних дій на підставі чинного на момент укладення договорів рішення, у межах повноважень та з метою забезпечення використання земель сільськогосподарського призначення і надходження плати до місцевого бюджету.
У зв`язку з цим відповідач просить прийняти заперечення та долучити їх до матеріалів справи, врахувати викладені в них доводи під час розгляду справи, а в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути земельні ділянки площею 3,6598 га та 10,7940 га - відмовити повністю.
Висновки господарського суду
Судом встановлено, що рішенням Баришівської селищної ради VIII скликання від 21.11.2025 №3989-83-08 надано згоду на укладення Договорів тимчасового використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення строком на 11 місяців для товарного сільськогосподарського виробництва.
На виконання зазначеного рішення 21.11.2025 між Баришівською селищною радою та ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» укладено договори тимчасового використання земельних ділянок площею 3,6598 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0172, та площею 10,7940 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0204. Строк користування земельними ділянками визначено з 02.12.2025 до 01.11.2026, а метою їх використання - товарне сільськогосподарське виробництво.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що для правильного вирішення справи необхідно встановити правову природу спірних правовідносин, дотримання відповідачами встановленого земельним законодавством порядку передачі земельних ділянок комунальної власності у користування, наявність передбачених законом підстав для передачі таких земель без проведення земельних торгів, а також те, чи порушено внаслідок укладення спірних договорів інтереси держави та територіальної громади.
Щодо правової природи спірних договорів та порядку передачі земельних ділянок
Суд зазначає, що відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, а право власності на землю гарантується. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника землі від імені Українського народу лише в межах, визначених Конституцією та законами України.
Згідно зі статтями 80, 83, 122 Земельного кодексу України територіальні громади є суб`єктами права комунальної власності на землю, а відповідні сільські, селищні та міські ради здійснюють повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності.
Водночас наявність у ради повноважень розпоряджатися такими землями не означає можливості здійснювати їх передачу в користування на власний розсуд, поза встановленими законом процедурами та обмеженнями.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, або за результатами проведення земельних торгів у випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, установлених частинами другою та третьою статті 134 цього Кодексу.
При цьому частиною першою статті 134 Земельного кодексу України встановлено загальне правило, відповідно до якого земельні ділянки державної чи комунальної власності передаються в користування, зокрема в оренду, на конкурентних засадах - на земельних торгах, за винятком прямо передбачених законом випадків.
Отже, законодавцем установлено обов`язковість конкурентного порядку передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в користування, а перелік випадків, за яких така передача може здійснюватися без проведення земельних торгів, є спеціальним та визначеним законом. Саме по собі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки певній особі не створює винятку із загального правила та не замінює процедуру земельних торгів.
Як убачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки передані ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» для товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому судом не встановлено, що передача цих земельних ділянок відповідачу підпадала під будь-який із передбачених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України випадків, за яких земельні торги не проводяться.
Посилання відповідача на те, що спірні правовідносини оформлено не договорами оренди землі, а договорами тимчасового використання земельних ділянок, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Отже, визначальними для кваліфікації правовідносин як орендних є не назва договору, обрана його сторонами, а зміст прав та обов`язків сторін, зокрема передача земельної ділянки у платне володіння та користування на визначений строк.
Зі змісту спірних договорів убачається, що Баришівська селищна рада передала ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» земельні ділянки у платне користування на визначений строк, установила розмір плати за таке користування та визначила цільове призначення їх використання - товарне сільськогосподарське виробництво.
Таким чином, за своїм змістом спірні договори передбачають саме передачу земельних ділянок у платне строкове користування, тобто містять істотні ознаки договору оренди землі у розумінні статті 13 Закону України «Про оренду землі».
Застосування сторонами іншого найменування договору не змінює правової природи фактично погоджених ними правовідносин та не може бути підставою для обходу імперативних вимог земельного законодавства щодо порядку передачі земель комунальної власності в користування.
В іншому випадку орган місцевого самоврядування та потенційний користувач земельної ділянки могли б шляхом надання договору іншої назви уникати обов`язкових процедур, установлених законом для передачі земель державної та комунальної власності, що суперечило б меті правового регулювання земельних відносин.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення земельного законодавства, які регулюють передачу земельних ділянок комунальної власності в оренду, незалежно від найменування, використаного сторонами у договорах.
Крім того, суд враховує, що відповідно до частини одинадцятої статті 93 Земельного кодексу України строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути меншим як сім років. Аналогічне положення закріплено у частині третій статті 19 Закону України «Про оренду землі».
Отже, навіть за умови погодження сторонами всіх істотних умов договорів та їх фактичного виконання, визначення строку користування земельними ділянками тривалістю 11 місяців не відповідає встановленому законом мінімальному строку оренди земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва.
За таких обставин суд доходить висновку, що спірні договори за своєю правовою природою є договорами оренди землі, укладеними на строк, менший за встановлений законом мінімальний строк, та без проведення обов`язкових земельних торгів.
Щодо доводів відповідача про свободу договору та чинність Тимчасового порядку
Посилання Баришівської селищної ради на положення статей 6, 627 Цивільного кодексу України та свободу договору суд оцінює критично, оскільки принцип свободи договору не є абсолютним і підлягає реалізації з урахуванням вимог законодавства.
Частиною першою статті 6 Цивільного кодексу України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, за умови, що такий договір відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Водночас статтею 627 цього Кодексу встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, положення цивільного законодавства щодо свободи договору не надають сторонам права відступати від імперативних вимог земельного законодавства, зокрема тих, що визначають порядок розпорядження землями комунальної власності, умови передачі їх у користування та обов`язковість проведення земельних торгів.
У спірних правовідносинах сторони, визначивши договір як договір тимчасового використання земельної ділянки, фактично погодили передачу земельних ділянок у платне строкове користування для здійснення господарської діяльності. Відтак, обраний сторонами спосіб договірного оформлення не може змінювати встановлений законом порядок набуття права користування земельними ділянками комунальної власності.
Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що Тимчасовий порядок використання земель сільськогосподарського призначення, затверджений рішенням Баришівської селищної ради від 08.11.2024 №3044-64-08, був чинним на момент укладення спірних договорів, а тому підлягав обов`язковому застосуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Отже, рішення органу місцевого самоврядування, зокрема нормативного характеру, не може суперечити актам законодавства вищої юридичної сили та не може встановлювати інший порядок передачі земель комунальної власності в користування, ніж той, що визначений Земельним кодексом України.
Встановивши у Тимчасовому порядку можливість передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення юридичним особам у платне тимчасове користування без проведення земельних торгів, рада фактично запровадила самостійний механізм розпорядження землями комунальної власності, який не може підміняти передбачену законом процедуру передачі таких земель у користування.
При цьому та обставина, що зазначений Тимчасовий порядок окремо не оскаржувався прокурором та не був визнаний судом незаконним, не свідчить про можливість його застосування всупереч положенням Земельного кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справи Конституцію України, закони України та інші нормативно-правові акти, а в разі невідповідності правового акта закону України чи іншому правовому акту - акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, для вирішення цього спору суд не позбавлений можливості перевірити відповідність положень Тимчасового порядку вимогам земельного законодавства та не застосовувати його положення в частині, яка суперечить актам вищої юридичної сили. Саме по собі існування чинного рішення ради про затвердження такого порядку не звільняло відповідачів від обов`язку дотримуватися імперативних приписів Земельного кодексу України.
За наведених обставин суд вважає, що посилання ради на рішення від 08.11.2024 № 3044-64-08 не спростовує встановленого порушення порядку передачі спірних земельних ділянок у користування.
Щодо застосування положень пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України
Суд також ураховує доводи прокурора про незастосовність до спірних правовідносин спеціального порядку передачі земель сільськогосподарського призначення в оренду, передбаченого пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України на період дії воєнного стану.
Як убачається з положень зазначеного пункту, окремі особливості регулювання земельних відносин, зокрема щодо укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, були пов`язані з періодом, протягом якого функціонування Державного земельного кадастру було призупинено на всій території України.
Водночас Законом України від 19.10.2022 №2698-IX було змінено правове регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану та визначено, що відповідні особливості, пов`язані із призупиненням функціонування Державного земельного кадастру, застосовуються лише протягом періоду такого призупинення.
Як зазначає прокурор, функціонування Державного земельного кадастру було відновлено, а зміни, внесені Законом № 2698-IX, набрали чинності 19.11.2022. Натомість спірні договори укладені 21.11.2025, тобто після відновлення функціонування Державного земельного кадастру та набрання чинності відповідними законодавчими змінами.
За таких обставин передбачені пунктом 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України особливості правового регулювання, пов`язані із призупиненням функціонування Державного земельного кадастру, не могли бути правовою підставою для укладення спірних договорів поза загальним порядком, установленим земельним законодавством.
Щодо доводів про відсутність порушення економічних інтересів територіальної громади
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що укладення спірних договорів не порушило економічних інтересів територіальної громади з огляду на встановлення максимальної ставки плати за користування земельними ділянками у розмірі 25 відсотків нормативної грошової оцінки та фактичне надходження коштів до місцевого бюджету.
Як уже зазначалося, стаття 134 Земельного кодексу України встановлює обов`язковість передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в користування на конкурентних засадах, крім прямо визначених законом випадків.
Відповідно до статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі електронного аукціону, за результатами якого право оренди земельної ділянки набуває учасник, який запропонував найвищий розмір орендної плати.
Запровадження конкурентного порядку передачі земельних ділянок комунальної власності має на меті забезпечення прозорості розпорядження комунальним майном, рівного доступу потенційних користувачів до набуття прав на землю, а також отримання територіальною громадою найбільш економічно вигідних умов користування належними їй земельними ресурсами.
Отже, порушення інтересів територіальної громади у цій справі полягає не лише у можливому недоотриманні коштів до місцевого бюджету, а насамперед у позбавленні громади можливості розпорядитися земельними ділянками у встановлений законом конкурентний спосіб та отримати найбільш вигідну пропозицію за результатами земельних торгів.
При цьому суд зазначає, що для встановлення порушення вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України не є необхідним доведення того, що за результатами гіпотетичного земельного аукціону обов`язково була б запропонована більша орендна плата, ніж передбачена спірними договорами.
Предметом доказування у цій частині є дотримання встановленої законом процедури розпорядження земельними ділянками, а не визначення ймовірного результату торгів, які фактично не проводилися саме внаслідок прийняття радою рішення про передачу земельних ділянок конкретному товариству без конкурентної процедури.
Встановлення радою плати у розмірі 25 відсотків нормативної грошової оцінки свідчить лише про погодження сторонами відповідного розміру платежу в межах застосованого ними Тимчасового порядку, однак не підтверджує, що такий розмір є найвищим можливим доходом для територіальної громади.
Інші потенційні учасники земельних торгів були позбавлені можливості взяти участь у конкурентній процедурі та запропонувати власні умови користування земельними ділянками. Відтак, твердження відповідача про економічну вигідність спірних договорів не спростовує порушення встановленого законом порядку розпорядження комунальними землями.
Також саме по собі фактичне надходження плати за користування земельними ділянками не може легалізувати правочини, укладені з порушенням імперативних вимог законодавства. Виконання сторонами умов договору, який не відповідає вимогам закону, не усуває допущеного під час його укладення порушення та не створює підстав для визнання такого правочину правомірним.
Таким чином, суд доходить висновку, що передача земельних ділянок у користування без проведення обов`язкових земельних торгів порушила встановлений законом порядок розпорядження комунальними землями та позбавила територіальну громаду можливості реалізувати належні їй права власника на конкурентних засадах.
Щодо наявності порушення інтересів держави та підстав для представництва прокурором
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність порушення інтересів держави та безпідставність звернення прокурора до суду з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що бездіяльність компетентного органу означає, що такий орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, однак не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому звернення прокурора до компетентного органу перед поданням позову має на меті надати такому органу можливість самостійно відреагувати на виявлене порушення, зокрема шляхом звернення до суду.
Водночас суд ураховує, що у спірних правовідносинах Баришівська селищна рада не лише є органом, уповноваженим розпоряджатися землями комунальної власності, а й безпосередньо прийняла рішення про передачу спірних земельних ділянок у користування та виступила стороною оспорюваних договорів.
Отже, саме дії органу місцевого самоврядування, який мав забезпечити дотримання інтересів територіальної громади під час розпорядження належними їй земельними ділянками, стали предметом оскарження у цій справі.
За таких обставин визначення Баришівської селищної ради позивачем у справі фактично означало б покладення на неї обов`язку звернутися з позовом щодо оскарження власного рішення та укладених нею договорів, правомірність яких вона відстоює. Такий процесуальний статус не відповідав би суті спірних правовідносин та не забезпечував би належного захисту інтересів територіальної громади.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу, що у випадку, коли орган державної влади або місцевого самоврядування діє чи приймає рішення всупереч закону та інтересам держави, такий орган набуває статусу відповідача, а прокурор має право звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави. Аналогічний підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 587/1382/15-ц.
Таким чином, у цій справі прокурор обґрунтовано визначив Баришівську селищну раду відповідачем, оскільки саме її рішення та дії щодо розпорядження земельними ділянками оспорюються, а самостійним позивачем - прокурора, який звернувся до суду на захист інтересів держави.
При цьому суд зазначає, що інтереси держави не обмежуються виключно майновими інтересами центральних органів державної влади чи державного бюджету. До них належать також суспільні інтереси, пов`язані із забезпеченням законності у сфері використання та охорони земель, належним управлінням об`єктами комунальної власності та захистом майнових прав територіальних громад.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому дотримання встановленого законом порядку розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності становить публічний інтерес.
У цій справі порушення полягає у передачі земельних ділянок комунальної власності конкретному суб`єкту господарювання без дотримання обов`язкової конкурентної процедури, що позбавило інших потенційних користувачів можливості взяти участь у земельних торгах, а територіальну громаду - можливості розпорядитися належними їй земельними ресурсами відповідно до вимог закону.
Отже, порушення порядку розпорядження комунальними земельними ділянками одночасно зачіпає інтереси територіальної громади як власника земель та публічний інтерес держави у забезпеченні законності у сфері земельних відносин.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність у прокурора передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України підстав для звернення до суду з цим позовом.
Щодо доводів про добросовісність ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» та принцип пропорційності
Суд також не погоджується з доводами відповідача щодо добросовісності ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» та необхідності відмови у позові з огляду на понесені товариством витрати на здійснення сільськогосподарської діяльності.
Як убачається з матеріалів справи, товариство отримало спірні земельні ділянки на підставі рішення органу місцевого самоврядування та укладених із ним договорів. Водночас сам факт укладення письмових договорів із відповідним органом не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку діяти відповідно до вимог законодавства та не є безумовною підставою для висновку про правомірність набуття ним права користування земельними ділянками.
ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» як юридична особа, що здійснює господарську діяльність, мало враховувати встановлені земельним законодавством правила набуття прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема обов`язковість проведення земельних торгів у випадках, визначених законом.
Крім того, правова оцінка спірних правочинів здійснюється виходячи з вимог законодавства, чинного на момент їх укладення. Обставини подальшого використання земельних ділянок, понесення товариством витрат на придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин, пального та оплату праці не можуть усунути порушення імперативних вимог законодавства, допущене під час укладення договорів, про яке відповідачі не могли не знати.
Посилання відповідача на принцип пропорційності та практику Європейського суду з прав людини також не спростовують висновків суду щодо незаконності передачі земельних ділянок.
Суд ураховує, що втручання у майнові інтереси учасників цивільних правовідносин має відповідати вимогам законності, переслідувати легітимну мету та забезпечувати справедливий баланс між публічним інтересом і правами приватної особи.
Водночас у цій справі предметом судового захисту є інтереси територіальної громади у належному розпорядженні землями комунальної власності та дотриманні встановленої законом конкурентної процедури їх передачі в користування.
При цьому очікування товариства щодо можливості користування земельними ділянками на умовах спірних договорів не можуть розглядатися як такі, що мають перевагу над імперативними вимогами земельного законодавства.
Саме по собі укладення договору з органом місцевого самоврядування не створює для особи безумовного права вимагати збереження правовідносин, оформлених із порушенням установленого законом порядку.
Відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність у товариства самостійного законного права на користування спірними земельними ділянками поза процедурою, визначеною Земельним кодексом України.
Також суд зазначає, що необхідність забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, недопущення їх захаращення, підтримання сільськогосподарського виробництва та отримання доходів до місцевого бюджету є легітимними цілями діяльності органу місцевого самоврядування. Проте досягнення таких цілей має здійснюватися виключно у спосіб, передбачений Законом.
Наявність у ради господарських, економічних чи організаційних міркувань щодо необхідності тимчасового використання земель не надає їй права відступати від законодавчо визначеного порядку їх передачі у користування.
Отже, наведені відповідачем обставини щодо понесених товариством витрат, здійснення сільськогосподарської діяльності та отримання громадою плати за користування земельними ділянками не спростовують встановлених судом порушень та не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо правових підстав для визнання спірних договорів недійсними
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як установлено судом, спірні договори укладено з порушенням установленого законом порядку передачі земельних ділянок комунальної власності у користування, оскільки їх передано ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» без проведення земельних торгів за відсутності передбачених законом винятків із загального правила. Крім того, строк користування земельними ділянками визначено меншим за мінімальний строк оренди земель сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва.
Наведене свідчить про невідповідність змісту спірних правочинів імперативним вимогам земельного законодавства, чинного на момент їх укладення, а отже, про недодержання сторонами вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що порушення встановленої законом процедури передачі земельної ділянки у користування не може бути усунуте шляхом подальшого виконання сторонами умов договору, сплати передбачених ним платежів або посилання на економічну доцільність укладення такого правочину.
Також суд ураховує, що станом на 27.07.2026 право оренди спірних земельних ділянок за ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване не було. Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України та статті 17 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Отже, укладення спірних договорів саме по собі не спричинило виникнення у товариства зареєстрованого речового права оренди на відповідні земельні ділянки.
Водночас відсутність державної реєстрації права оренди не усуває необхідності судової оцінки правомірності самих договорів, оскільки вони були підставою для фактичної передачі земельних ділянок відповідачу та визначали умови їх платного використання.
З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що спірні договори тимчасового використання земельних ділянок від 21.11.2025 щодо земельних ділянок площею 3,6598 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0172, та площею 10,7940 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0204, укладені з порушенням вимог земельного законодавства, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.
Щодо вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки
Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання такого правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість одержаного.
Зі змісту спірних договорів та матеріалів справи вбачається, що на їх виконання земельні ділянки комунальної власності були передані ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» у користування для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відтак, у зв`язку з визнанням спірних договорів недійсними товариство зобов`язане повернути одержані на їх виконання земельні ділянки їх власнику - територіальній громаді в особі Баришівської селищної ради.
При цьому суд зазначає, що вимога про повернення земельних ділянок спрямована на відновлення становища, яке існувало до укладення недійсних правочинів, та забезпечення можливості територіальної громади реалізовувати повноваження власника щодо належних їй земель відповідно до вимог законодавства.
Оскільки спірні земельні ділянки є об`єктами права комунальної власності, а їх передача відповідачу відбулася на підставі договорів, які підлягають визнанню недійсними, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» повернути Баришівській об`єднаній територіальній громаді в особі Баришівської селищної ради земельну ділянку площею 3,6598 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0172, та земельну ділянку площею 10,7940 га, кадастровий номер 3220281700:04:043:0204.
Отже, за результатами дослідження матеріалів справи та оцінки доводів учасників справи суд установив, що Баришівська селищна рада, приймаючи рішення від 21.11.2025 № 3989-83-08 та укладаючи з ТОВ «УБА-АГРОСВІТ» спірні договори, передала земельні ділянки комунальної власності у платне строкове користування для товарного сільськогосподарського виробництва без проведення обов`язкових земельних торгів та без наявності передбачених законом винятків із загального порядку передачі таких земель.
При цьому визначення сторонами іншого найменування договорів не змінює їх правової природи, оскільки за змістом вони передбачають передачу земельних ділянок у платне строкове користування, тобто містять ознаки договорів оренди землі. Відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні положення земельного законодавства щодо порядку передачі земель комунальної власності в оренду, обов`язковості проведення земельних торгів та мінімального строку оренди земель сільськогосподарського призначення.
Посилання відповідачів на свободу договору, чинність Тимчасового порядку використання земель сільськогосподарського призначення, економічну вигідність спірних правовідносин для територіальної громади, фактичне надходження плати до місцевого бюджету, а також добросовісність користувача не спростовують установлених судом порушень та не можуть бути підставою для відступу від імперативних вимог законодавства.
Суд також установив наявність порушення інтересів держави, яке полягає у недотриманні встановленого законом порядку розпорядження землями комунальної власності, позбавленні територіальної громади можливості передати земельні ділянки в користування на конкурентних засадах та забезпечити рівний доступ потенційних користувачів до набуття відповідних прав на землю.
З огляду на те, що Баришівська селищна рада сама прийняла рішення та уклала договори, правомірність яких є предметом спору, прокурор обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши відповідний орган місцевого самоврядування відповідачем. Таким чином, судом підтверджено наявність передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Враховуючи, що зміст спірних правочинів суперечить вимогам земельного законодавства, а під час їх укладення сторонами не дотримано вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання таких договорів недійсними відповідно до статті 215 цього Кодексу.
Оскільки спірні договори стали підставою для передачі земельних ділянок у користування ТОВ «УБА-АГРОСВІТ», визнання їх недійсними зумовлює необхідність повернення земельних ділянок територіальній громаді як їх власнику.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідачів повністю в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним Договір тимчасового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3220281700:04:043:0172 площею 3,6598 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №б/н від 21.11.2025 укладений між Баришівською селищною радою (код 04360623) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» (код 34248426).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» (код 34248426) повернути Баришівській об`єднаній територіальній громаді Броварського району Київської області в особі Баришівської селищної ради (код 04360623) земельну ділянку кадастровим номером 3220281700:04:043:0172 площею 3,6598 га, яка знаходиться на території Волошинівського старостинського округу Баришівської селищної ради.
Визнати недійсним договір тимчасового використання земельної ділянки з кадастровим номером 3220281700:04:043:0204 площею 10,7940 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №б/н від 21.11.2025 укладений між Баришівською селищною радою (код 04360623) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» (код 34248426).
Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УБА-АГРОСВІТ» (код 34248426) повернути Баришівській об`єднаній територіальній громаді Броварського району Київської області в особі Баришівської селищної ради (код 04360623) земельну ділянку з кадастровим номером 3220281700:04:043:0204 площею 10,7940 га, яка знаходиться на території Волошинівського старостинського округу Баришівської селищної ради.
Стягнути з Баришівської селищної ради (07501, Київська обл., Броварський р-н, селище Баришівка, вул. Центральна, будинок 27, код 04360623) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБА-АГРОСВІТ" (07545, Київська обл., Броварський р-н, село Волошинівка, вул. Шкільна, будинок 41-А, код 34248426) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) - 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 16.11.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз
Судове рішення № 141537802, Господарський суд Київської області було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/2622/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: