Рішення № 141537561, 22.10.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
22.10.2026
Номер справи
910/8141/24 (910/3091/26)
Номер документу
141537561
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2026Справа № 910/8141/24 (910/3091/26)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича

до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 )

5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 )

6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 )

7. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний код НОМЕР_7 )

про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства

в межах справи № 910/8141/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315; ідентифікаційний код 38039872)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" (03191, місто Київ, вул. Василя Касіяна, будинок 8; ідентифікаційний код 21687515)

про банкрутство

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування заявлених вимог заявником зазначено, що починаючи щонайменше з третього кварталу 2012 року ТОВ "ЖЕК-107" не подає податкову, фінансову та статистичну звітність, не провадить господарської діяльності, не має активних банківських рахунків; органи управління боржника - директор та учасники фактично самоусунулися від виконання своїх обов`язків, не забезпечили збереження документів та активів товариства, не скликали загальні збори учасників, не контролювали діяльність виконавчого органу, не проводили інвентаризацію активів та зобов`язань, не ініціювали аудиторську перевірку, не вживали заходів зі стягнення дебіторської заборгованості та своєчасно не звернулися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство; майнових активів боржника, які б підлягали включенню до ліквідаційної маси, не виявлено. Крім того, ліквідатор вказує, що учасники боржника приховують печатку, штампи, установчі та інші документи товариства, а печатка ТОВ "ЖЕК-107" станом на 2017 рік перебувала у ОСОБА_3 .

Відтак, на переконання ліквідатора, стан банкрутства ТОВ "ЖЕК-107" перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з бездіяльністю учасників товариства, що відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для покладення на відповідачів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника в розмірі різниці між сумою визнаних вимог кредиторів та ліквідаційною масою, що становить 3 064 826,22 грн.

2. Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому ОСОБА_3 відзиві останній зазначає, що він дійсно входив до складу учасників ТОВ "ЖЕК-107" із часткою у статутному капіталі в розмірі 1 500,00 грн, однак виконавчим органом товариства відповідно до п. 5.6 статуту є директор, якого обирають загальні збори учасників. Кредиторські вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", ПрАТ "АК "Київводоканал" та КП "Київтеплоенерго" ґрунтуються на судових рішеннях, ухвалених у період з 2009 по 2018 роки, тобто до набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Кодексом України з процедур банкрутства, а відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 27.07.2022) учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідали за його зобов`язаннями і несли ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, лише у межах вартості своїх вкладів. Відповідач-3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ЖЕК-107" з 11.07.1995 по 10.09.2010 на посадах слюсаря-сантехніка та майстра, які не належать до керівних посад, а після звільнення жодного разу не запрошувався та не брав участі у загальних зборах учасників товариства. Також відповідач-3 повідомив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 померли.

У поданому ОСОБА_4 відзиві остання зазначає, що вона була учасником ТОВ "ЖЕК-107" із часткою у статутному капіталі в розмірі 1 000,00 грн (10 %) до 13.02.2009. 12.02.2009 відповідач-4 склала заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "ЖЕК-107" із залишенням своєї частки на користь товариства, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушенко Т.Ф., яку подано до ТОВ "ЖЕК-107" 13.02.2009 (вх. № 19). З посади головного бухгалтера ТОВ "ЖЕК-107" відповідач-4 звільнена за власним бажанням 31.01.2009, після чого жодних виплат від товариства не отримувала, а невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про її вихід перебувало поза межами її впливу. Ні заява ліквідатора, ні додані до неї документи не містять відомостей про вчинення відповідачем-4 винних дій, які призвели до неплатоспроможності боржника.

У поданому ОСОБА_2 відзиві останній зазначає, що він був учасником ТОВ "ЖЕК-107" із часткою у статутному капіталі в розмірі 1 000,00 грн (10 %) та працював на посаді головного інженера товариства до 28.02.2007. В день звільнення відповідач-2 подав загальним зборам ТОВ "ЖЕК-107" заяву про вихід зі складу учасників товариства із залишенням своєї частки на користь товариства, яку зареєстровано за № 284 від 28.02.2007. З огляду на розмір частки (10 % голосів) відповідач-2 не мав права самостійно скликати збори учасників, після 28.02.2007 участі у діяльності товариства не брав, жодних рішень не приймав, доходів і дивідендів від ТОВ "ЖЕК-107" не отримував. На думку відповідача-2, аналіз фінансово-господарського стану боржника є формальним та суперечливим, оскільки ліквідатор в різних документах визначає різні періоди виникнення неплатоспроможності боржника (2005 рік, 2014 рік, 2019-2020 роки), а ліквідатором не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача-2 та неплатоспроможністю боржника.

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відзивів на заяву ліквідатора не подали.

3. Процесуальні дії у справі

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, в якій ліквідатор просить суд:

- покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 субсидіарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі № 910/8141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107";

- стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" 3 064 826,22 грн в якості субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів банкрута.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 постановлено звернутися до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

20.04.2026 до Господарського суду міста Києва від Державної міграційної служби України надійшла інформація про те, що місце проживання ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не встановлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича залишено без руху та встановлено ліквідатору п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 5 324,80 грн.

30.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства до розгляду в межах справи № 910/8141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2026.

25.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-3 на заяву ліквідатора.

28.05.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення ліквідатора у справі.

05.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-4 на заяву ліквідатора.

24.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на заяву ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відкладено підготовче засідання на 06.08.2026.

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-3 про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 було ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 10.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 повідомлено відповідачів-1, 5, 6 та 7 про призначення розгляду справи по суті на 10.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 відкладено судове засідання на 22.10.2026.

У судовому засіданні 22.10.2026 ліквідатор підтримав заяву та просив суд про її задоволення.

Представники відповідачів-3, 4 заперечували щодо задоволення заяви та просили суд відмовити у її задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 22.10.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/8141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до боржника в розмірі 553 193,22 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 визнано кредиторами у справі № 910/8141/24 по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на суму 1 180 894,22 грн, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на суму 27 690,78 грн та Приватне акціонерне товариство "Київводоканал" на суму 1 856 241,22 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ "ЖЕК-107" зареєстровано 03.10.1997; розмір статутного капіталу товариства становить 10 000,00 грн; учасниками товариства зазначено: ОСОБА_1 (розмір частки - 3 500,00 грн), ОСОБА_3 (розмір частки - 1 500,00 грн), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (розмір частки кожного - 1 000,00 грн); керівником товариства з 22.09.2014 зазначено ОСОБА_8 .

Відповідно до п. 5.6 статуту ТОВ "ЖЕК-107" (нова редакція, затверджена загальними зборами учасників, протокол № 3 від 05.02.2002) збори учасників товариства призначають і звільняють з посади директора товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і вирішує усі питання за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників товариства. Згідно з п. 5.4 статуту збори учасників скликаються головою товариства, а учасники товариства, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників.

За результатами проведеного ліквідатором аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "ЖЕК-107" (проведений 17.03.2026) встановлено, що оцінка фінансового стану товариства не показала об`єктивної ситуації у зв`язку з відсутністю повної фінансової документації; фінансова звітність боржником подавалась лише до 2014 року; рух коштів по рахунках боржника не мав місця з 2009 року (ПАТ "Енергобанк") та 2017 року (ПАТ "Діамантбанк"); в період 2005-2011 років боржник здійснював активну господарську діяльність, наслідком чого було формування податкових зобов`язань та виникнення кредиторської заборгованості; з червня 2005 року, та зокрема станом на 01.01.2014, боржник перебував у стані критичної неплатоспроможності; ознаки фіктивного банкрутства та приховування банкрутства відсутні; наявні ознаки дій та/або бездіяльності органів управління боржника з доведення до банкрутства. Майнових активів, які підлягали б включенню до ліквідаційної маси, ліквідатором не виявлено.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви ОСОБА_2 від 28.02.2007, останній заявив про свій намір вийти зі складу засновників (учасників) ТОВ "ЖЕК-107" та залишив свою частку у статутному фонді на користь товариства. На заяві міститься відмітка про її реєстрацію за № 284 від 28.02.2007. Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 28.02.2007 його звільнено з ТОВ "ЖЕК-107" за п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ № 11 від 28.02.2007).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви ОСОБА_4 від 12.02.2009, справжність підпису на якій засвідчено 12.02.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушенко Т.Ф., остання заявила про свій намір вийти зі складу засновників (учасників) ТОВ "ЖЕК-107" та залишила свою частку у статутному фонді на користь товариства. На заяві міститься відмітка про її отримання ТОВ "ЖЕК-107" за вх. № 19 від 13.02.2009, скріплена печаткою товариства. Наказом № 2-9 від 31.01.2009 ОСОБА_4 звільнено з посади головного бухгалтера ТОВ "ЖЕК-107".

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, доходи від ТОВ "ЖЕК-107" отримувались ОСОБА_2 до 2007 року, ОСОБА_4 - до І кварталу 2009 року, а ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ЖЕК-107" до 10.09.2010.

Директор ТОВ "ЖЕК-107" ОСОБА_8 звертався до загальних зборів учасників товариства із заявами від 22.10.2015 та від 20.11.2015, в яких просив звільнити його з посади директора за власним бажанням з 31.12.2015, скликати загальні збори учасників, заслухати звіт директора та призначити відповідальну особу для передачі справ товариства.

Відповідно до довідки ТОВ "ЖЕК-107" від 17.07.2017, підписаної ОСОБА_3 як головою загальних зборів ТОВ "ЖЕК-107" та скріпленої печаткою товариства, ОСОБА_8 працював на посаді директора ТОВ "ЖЕК-107" з 22.09.2014 та звільнений з посади директора з 31.12.2015 за власним бажанням.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/8141/24 (910/5002/25), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.04.2026, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 та відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_8 . При цьому судами встановлено, що ОСОБА_8 обіймав посаду директора ТОВ "ЖЕК-107" у період з 22.09.2014 по 31.12.2015, а відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про перебування його на посаді керівника боржника не є достатнім доказом виконання ним повноважень директора після вказаної дати.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

В засіданні представники відповідачів-2-4 повідомили суд, що ОСОБА_1 помер. Іншими учасниками справи вказана обставина не заперечувалась.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Субсидіарна відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, є самостійним видом відповідальності, підставою для покладення якої є встановлення судом вини конкретної особи у доведенні боржника до банкрутства, тобто встановлення складу правопорушення саме в діях (бездіяльності) такої особи. Відтак, станом на час смерті ОСОБА_1 обов`язок нести субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "ЖЕК-107" судом на нього не покладався, а спірні правовідносини щодо покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності нерозривно пов`язані з його особою та не допускають правонаступництва.

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/8141/24 (910/3091/26) в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2024 у справі № 5006/1/23б/2012 зауважив, що процесуальними наслідками смерті або оголошення фізичної особи померлою є залучення до участі у справі її правонаступника, зупинення провадження у справі у такому випадку до залучення правонаступника, або закриття провадження у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, при цьому відповідні процесуальні наслідки можуть бути застосовані за умови встановлення факту смерті особи у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" або главами 4, 6 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява ліквідатора в частині вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розглядається судом по суті.

Так, відповідно до абзацу першого частини другої ст. 61 КузПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 61 КузПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора або кредитора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Визначене частиною другою ст. 61 КузПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою ст. 61 КузПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої ст. 61 КузПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої ст. 61 КузПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання («фірмами одноденками» тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Тлумачення ч. 2 ст. 61 КузПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до ч. 2 ст. 61 КузПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КузПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 по справі № 910/17743/18.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі «Brualla Gomez de La Torre v. Spain» наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («Benderskiy v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази

Так, задля встановлення обставин, необхідних для вирішення спору в даній справі, суд досліджує та надає оцінку доказам, що містяться як у матеріалах даної справи, так і у матеріалах справи № 910/8141/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107".

Щодо доводів відповідачів-2 та 3 про неможливість застосування до них субсидіарної відповідальності з огляду на виникнення кредиторської заборгованості боржника до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства та Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" суд зазначає, що можливість покладення на засновників (учасників) боржника субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями у разі банкрутства боржника з їх вини була передбачена і абзацом другим частини п`ятої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного до 21.10.2019, положення якого відтворено у частині другій статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Положення ж статті 140 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 27.07.2022) щодо відповідальності учасників у межах вартості їх вкладів визначають загальне правило, яке не виключає покладення на учасника товариства відповідальності за власне правопорушення - доведення товариства до банкрутства, у зв`язку з чим вказані доводи відповідачів судом відхиляються.

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини. З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Аналіз фінансового стану боржника має бути здійсненний на підставі всієї сукупності первинної документації, з урахуванням результатів інвентаризації майна боржника, а не лише за результатами фінансової звітності та виписок з банківського рахунку.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновників, керівників боржника.

Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "ЖЕК-107", який поданий суду, складений без аналізу первинної документації боржника, на підставі відповідей державних органів, інформації з відкритих джерел, реєстрів та Єдиного державного реєстру судових рішень, що визнається і самим ліквідатором, який зазначив, що проведена оцінка фінансового стану боржника не показала об`єктивної ситуації у зв`язку з відсутністю повної фінансової документації.

Крім того, висновки ліквідатора щодо часу настання неплатоспроможності боржника є суперечливими. Так, у заяві про покладення субсидіарної відповідальності ліквідатор зазначає, що боржник не подає звітність та не провадить господарську діяльність щонайменше з третього кварталу 2012 року; в аналізі фінансово-господарського стану вказано, що ознаки критичної неплатоспроможності спостерігались у боржника, починаючи з червня 2005 року, та станом на 31.12.2013; натомість у заяві про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у справі № 910/8141/24 (910/5002/25) ліквідатор визначав настання надкритичної неплатоспроможності боржника не пізніше 31.12.2019.

Ліквідатор, обґрунтовуючи заяву, посилається виключно на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо складу учасників ТОВ "ЖЕК-107" та наводить узагальнений перелік бездіяльності "учасників товариства" (нескликання загальних зборів, відсутність контролю за діяльністю директора, неініціювання інвентаризації та аудиту, нестягнення дебіторської заборгованості, незвернення до суду із заявою про банкрутство тощо), однак не зазначає, які конкретно дії/бездіяльність кожного з відповідачів, у який період та яким чином стали наслідком доведення ТОВ "ЖЕК-107" до банкрутства.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_2 28.02.2007, а ОСОБА_4 12.02.2009 (заяву отримано товариством 13.02.2009) звернулися до ТОВ "ЖЕК-107" із заявами про вихід зі складу учасників товариства із залишенням своїх часток на користь товариства, одночасно припинивши трудові відносини з боржником. Після вказаних дат відповідачі-2 та 4 доходів від ТОВ "ЖЕК-107" не отримували, а доказів їх участі у загальних зборах учасників, у прийнятті будь-яких рішень щодо діяльності боржника чи іншого впливу на діяльність товариства матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на час подання вказаних заяв) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Отже, вчинення товариством та його органами управління дій з оформлення виходу учасників та державної реєстрації відповідних змін перебувало поза межами впливу відповідачів-2 та 4, а саме по собі збереження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про відповідачів-2 та 4 як учасників ТОВ "ЖЕК-107" не свідчить про наявність у них можливості визначати дії боржника після 2007 та 2009 років відповідно.

Суд також враховує, що судовими рішеннями у справі № 910/8141/24 (910/5002/25) вже надавалась оцінка достатності відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як доказу перебування особи у відповідному статусі по відношенню до ТОВ "ЖЕК-107", за відсутності інших доказів фактичного виконання такою особою відповідних функцій.

Крім того, кредиторські вимоги, визнані у справі № 910/8141/24, ґрунтуються переважно на судових рішеннях, ухвалених у період з 2009 по 2018 роки, тобто після звернення відповідачів-2 та 4 із заявами про вихід зі складу учасників товариства. Ліквідатором не надано доказів, які б свідчили про те, що в період участі відповідачів-2 та 4 у товаристві (до 2007 та 2009 років відповідно) ними приймались рішення чи вчинялись дії (бездіяльність), які спричинили виникнення неплатоспроможності боржника.

Щодо ОСОБА_3 суд зазначає, що останній є учасником ТОВ "ЖЕК-107" із часткою у статутному капіталі в розмірі 15 % та до 10.09.2010 перебував у трудових відносинах з боржником на посадах слюсаря-сантехніка та майстра, які не є керівними посадами.

Посилання ліквідатора на довідку ТОВ "ЖЕК-107" від 17.07.2017, підписану відповідачем-3 як головою загальних зборів товариства та скріплену печаткою товариства, а також на заяви ОСОБА_8 від 22.10.2015 та від 20.11.2015, судом оцінюються критично, оскільки вказані документи можуть свідчити лише про обізнаність учасників товариства із звільненням директора та про наявність у відповідача-3 станом на 17.07.2017 доступу до печатки товариства, однак не підтверджують вчинення відповідачем-3 будь-яких дій щодо розпорядження майном боржника, прийняття ним рішень, які змінили економічну та (або) юридичну долю ТОВ "ЖЕК-107", чи наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями/бездіяльністю та неплатоспроможністю боржника.

При цьому, як вбачається з аналізу фінансово-господарського стану боржника, ознаки критичної неплатоспроможності у ТОВ "ЖЕК-107" спостерігались, починаючи з червня 2005 року, рух коштів по рахунках боржника не мав місця з 2009 року та 2017 року, а будь-яких активів, які б існували у боржника у 2015-2017 роках та могли бути втрачені внаслідок бездіяльності учасників товариства, ліквідатором не виявлено та не зазначено.

Ліквідатором не досліджено підстави виникнення кредиторської заборгованості боржника, яка, як вбачається з матеріалів справи, виникла із зобов`язань за договорами оренди майна комунальної власності та за надані послуги з водопостачання і теплопостачання у період здійснення боржником господарської діяльності з обслуговування житлового фонду; не проведено причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю кожного з відповідачів та підставами виникнення кредиторської заборгованості, зміною активів товариства та доведенням товариства до стану неплатоспроможності.

Також ліквідатором не надано доказів звернення до учасників боржника з вимогами про передачу бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, а також доказів ухилення відповідачів від виконання таких вимог.

Щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відзивів на заяву не подали, суд зазначає, що ліквідатором в заяві не зазначено жодних конкретних дій/бездіяльності вказаних осіб, які б стали наслідком доведення ТОВ "ЖЕК-107" до банкрутства, а доводи заяви щодо них зводяться виключно до їх формального статусу учасників товариства із часткою у статутному капіталі по 10 % кожен, що, з огляду на розмір часток та положення статуту, не надавало їм можливості одноосібно визначати дії боржника.

Ненадання відзиву відповідачем не звільняє ліквідатора від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, в діях кожного з відповідачів.

Тобто, ліквідатором банкрута здійснені формальні дії щодо виявлення ознак доведення до банкрутства.

Отже, відсутність у заяві ліквідатора ТОВ "ЖЕК-107" обґрунтованого документального причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та неплатоспроможністю товариства, і відсутністю у боржника майна для задоволення вимог його кредиторів - не створює об`єктивну сторону правопорушення, вчиненого начебто учасниками товариства в межах справи про банкрутство ТОВ "ЖЕК-107".

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів), або інших осіб, у тому числі керівника (учасника) боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності.

У свою чергу, ненадання ліквідатором обґрунтованих доказів за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарній відповідальності учасників ТОВ "ЖЕК-107" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належить до ризиків підприємницької діяльності, що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Натомість, інших доводів та доказів щодо доведення ТОВ "ЖЕК-107" відповідачами до стану неплатоспроможності ліквідатором банкрута не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності товариства.

Згідно з пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 субсидіарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів до боржника, у зв`язку із відсутністю вини вказаних осіб у доведені до банкрутства та відповідно банкрутстві боржника.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/8141/24 (910/3091/26) в частині розгляду заяви ліквідатора ТОВ "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, п. 6 ч. 1 ст. 231 та ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/8141/24 (910/3091/26) в частині розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, а саме на ОСОБА_1 - закрити.

2. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, а саме на: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - відмовити.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.11.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537561 ?

Документ № 141537561 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537561 ?

Дата ухвалення - 22.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537561 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537561 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141537561, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141537561, Господарський суд м. Києва було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141537561 відноситься до справи № 910/8141/24 (910/3091/26)

Це рішення відноситься до справи № 910/8141/24 (910/3091/26). Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537560
Наступний документ : 141537562