Рішення № 141537437, 19.10.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
910/14818/25
Номер документу
141537437
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/14818/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Колесник А.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/14818/25

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

про стягнення 36 515 271,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Батракова О.Ю.

відповідача-3 ОСОБА_3.

від відповідача-4 Шиганський В.В.

від відповідача-8 Савченко Т.В.

від відповідачів-1, 2, 5, 6, 7 не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, Фонд) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - відповідач-4, ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - відповідач-5, ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - відполвідач-6, ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - відповідач-7, ОСОБА_7 ), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 ), ОСОБА_8 (далі - відповідач-8, ОСОБА_8 ) про солідарне стягнення з відповідачів 36 515 271,00 грн шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачі були пов`язаними особами (контролерами, керівниками банку, керівниками афілійованих та споріднених осіб) ПАТ "СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК" та прийняли рішення/вчинили дії, які спричинили збитки Банку під час процедури ліквідації останнього, а також його кредиторам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 вищевказану позовну заяву залишено без руху, а також встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: зазначення вірної адреси відповідача ( ОСОБА_8 ); надання доказів направлення позовної заяви на адресу відповідача ( ОСОБА_8 ), яка вказана в Єдиному державному демографічному реєстрі, або в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

08.12.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.01.2026.

29.12.2025 від відповідачів-5,6,7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29.12.2025 від ОСОБА_7 надійшла заява про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_9 у зв`язку із його смертю, до якої додано копію свідоцтва про смерть.

29.12.2025 від відповідача-8 надійшов відзив на позов, в якому ОСОБА_8 зокрема, просила суд відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для повного чи часткового задоволення позовних вимог - застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цієї самостійної підстави.

07.01.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

07.01.2026 від відповідача-8 надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_8 , оскільки такі вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

У підготовчому засіданні 08.01.2026 було оголошено перерву до 29.01.2026.

13.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзиви.

19.01.2026 від Фонду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів у справі.

20.01.2026 від ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.01.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив, зокрема, продовжити строк на подачу цього відзиву, відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для повного чи часткового задоволення позовних вимог - застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цієї самостійної підстави.

29.01.2026 від ОСОБА_8 надійшли клопотання про долучення доповнень до клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів.

29.01.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів.

29.01.2026 від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд протокольною ухвалою поновив строки на подання документів, які надійшли від відповідачів і долучив їх, а також відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог, що пред`явлені до ОСОБА_8 .

Суд протокольною ухвалою ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.02.2026.

Ухвалою суду від 29.01.2026 закрито провадження у справі № 910/14818/24 у частині вимог до ОСОБА_9

19.02.2026 від Фонду надійшли відповідь на відзиви та заява про визнання поважними причин пропуску позовної давності та захист порушеного права.

19.02.2026 від ОСОБА_1 та ОСОБА_8 надійшли клопотання про викладення в новій редакції прохальної частини клопотання про витребування доказів у справі.

У підготовчому засіданні 19.02.2026 було оголошено перерву до 09.03.2026.

09.03.2026 від ОСОБА_7 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою суду від 09.03.2026 було частково задоволено клопотання про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 30.03.2026.

10.03.2026 від ОСОБА_7 надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

24.03.2026 від Фонду надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 у справі №910/14818/25.

30.03.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про долучення доказів.

30.03.2026 від ОСОБА_7 надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкладено підготовче засідання на 20.04.2026 та повторно витребувано у Національного банку України (далі - НБУ) документи.

13.04.2026 від НБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли документи.

17.04.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У підготовчому засіданні 20.04.2026 було оголошено перерву до 07.05.2026.

06.05.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

У підготовчому засіданні 07.05.2026 було оголошено перерву до 21.05.2026.

21.05.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні 21.05.2026 було оголошено перерву до 11.06.2026.

10.06.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026.

09.07.2026 від Фонду надійшли додаткові пояснення у справі.

13.07.2026 від ОСОБА_8 надійшли додаткові пояснення у справі щодо банківських виписок, доданих до позовної заяви.

У судовому засіданні 13.07.2026 було оголошено перерву до 30.07.2026.

30.07.2026 від ОСОБА_2 надійшли клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, заява про застосування позовної давності та клопотання про усунення недоліків додаткових пояснень.

Суд протокольною ухвалою від 30.07.2026 поновив строк на подання документів, які надійшли, долучив їх, задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 06.08.2026.

03.08.2026 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема, просив поновити строк на подання відзиву, визнати причини пропуску поважними та відмовити у задоволенні позову, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для повного чи часткового задоволення позовних вимог - застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цієї самостійної підстави.

06.08.2026 від Фонду надійшли заперечення проти поновлення строку на подання відзиву та додаткові пояснення щодо виписок.

06.08.2026 від ОСОБА_7 надійшли заперечення проти поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Суд протокольною ухвалою від 06.08.2026 поновив строк на подання документів, які надійшли, долучив їх, задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 03.09.2026.

03.09.2026 від адвоката Куропати О.В. надійшла заява про визнання припиненими його повноважень як представника ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у разі неявки в судове засідання іншого представника - відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 03.09.2026 позивача та відповідачів викликано у судове засідання на 21.09.2026.

18.09.2026 від ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Суд у судовому засіданні 21.09.2026 задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та оголосив перерву до 05.10.2026.

У судовому засіданні 05.10.2026 було оголошено перерву до 19.10.2026.

У судове засідання 19.10.2026 представники відповідачів-1, 2, 5, 6, 7 не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 19.10.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

При цьому судом було задоволено низку клопотань учасників справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, відповіді на відзиви, заперечення, пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 Постановою Правління Національного банку України № 276/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» (далі - ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙБАНК», Банк) до категорії проблемних.

17.06.2014 через високий ризик ліквідності, що становив загрозу своєчасному виконанню зобов`язань перед клієнтами/кредиторами, а також через невідповідність діяльності вимогам НБУ, Постановою Правління НБУ № 365 було віднесено до категорії неплатоспроможних ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».

На підставі вказаної постанови рішенням від 17.06.2014 № 50 виконавчої дирекції Фонду було розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації.

Постановою Правління НБУ від 11.09.2014 № 563 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».

На підставі вказаної постанови НБУ рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2014 № 92 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію Банку.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) 25.09.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10681110023024349 про державну реєстрацію припинення ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» як юридичної особи.

Позивач вказує, що у зв`язку з внесенням вказаного вище запису ліквідація Банку вважається завершеною, а Банк - ліквідованим.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 12.09.2019 № 2315 було затверджено звіт уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», яким визначено, що сума незадоволених вимог кредиторів до Банку на дату завершення ліквідації складає 291 456 036,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Згідно з абзацами четвертим - шостим частини шостої статті 52 Закону особи, зазначені у частині п`ятій цієї статті, у разі, якщо шкоду (збитки) було завдано внаслідок спільного прийняття рішення, вчинення спільної дії чи бездіяльності, несуть солідарну відповідальність.

У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову.

Якщо підставами для пред`явлення Фондом вимог про відшкодування шкоди (збитків), зокрема, стали дії пов`язаних з банком осіб, направлені на приховування реального фінансового стану банку, у тому числі систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності щодо операцій з пов`язаними з банком особами, які були вчинені протягом трьох місяців до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, вчинені пов`язаними з банком особами правочини, визнані нікчемними, та/або правочини, визнані недійсними у встановленому порядку, або якщо шкода (збитки) виникла внаслідок вчинення пов`язаними з банком особами дій, передбачених пунктами 1-10 частини восьмої цієї статті, ці підстави є достатніми для суду для прийняття рішення про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно осіб та/або заборону вчиняти певні дії особам, до яких Фондом заявлені вимоги, у межах суми пред`явлених вимог, якщо інші обставини не встановлені в судовому порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 52 Закону право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків).

Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

Згідно з частиною дев`ятою статті 52 Закону кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).

Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

Позивач вказує, що за результатами проведеного Фондом дослідження операцій, які заподіяли Банку збитки, на предмет наявності ознак ризиковості (поза межами розумного ризику) було виявлено операції з беззаставного кредитування пов`язаних із Банком компаній, а саме:

- ТОВ «АРМІТ» (код 33146578) - кредитні договори №39-2007 від 21.03.2007, №100-2008 від 13.10.2008, №113-2008 від 20.11.2008;

- ТОВ «Бін`ян Девелопмент» (код 35432049) - кредитний договір №56-2008 від 13.06.2008;

- ТОВ «Розінбуд» (код 35508950) - кредитний договір №57-2008 від 13.06.2008;

- ТОВ «Терембуд» (код 33935691- кредитні договори №104-2007 від 25.06.2007, №34-2008 від 21.04.2008, №114-2008 від 24.11.2008, № 117-2008 від 27.11.2008, № 119-2008 від 08.12.2008, №3-2009 від 12.02.2009.

Позивач зазначає, що загальний збиток за вказаними операціями - 36 515 271,77 грн.

Позивач вказує, що на виконання частини п`ятої статті 52 Закону 31.10.2025 звернувся до пов`язаних з Банком осіб (відповідачів у цій справі) з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної Банку рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів без проведення належної оцінки кредитного ризику, які, в деяких випадках, використовувались не за цільовим призначенням.

Оскільки вказані вимоги не були задоволені відповідачами, Фонд звернувся з цим позовом про солідарне стягнення шкоди у загальному розмірі 36 515 271,00 грн.

На переконання позивача, пов`язаними з Банком особами, які мають відшкодувати шкоду, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

- істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

- контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

- афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.

Згідно з приписами статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

- пов`язаними з банком особами (в редакції від 27.01.2007, 20.06.2007, 16.05.2008, 05.11.2008, 09.01.2009, 05.08.2009, 24.11.2009, 30.07.2010, 20.08.2010, 02.10.2010, 12.10.2010, 19.10.2010, 01.01.2011, 16.02.2011, 08.03.2011, 25.05.2011, 12.06.2011) є:

- керівники банку;

- власники істотної участі в банку;

- близькі родичі, чоловік, жінка, діти, батьки будь-якої особи, що зазначені в пунктах 1 і 2;

- афілійовані особи банку, керівники і власники істотної участі в афілійованих особах, а також їх близькі родичі;

- пов`язаними з банком особами (в редакції від 16.06.2011, 16.10.2011, 18.12.2011, 17.06.2012, 19.08.2012, 21.09.2012, 13.10.2012, 19.11.2012, 02.12.2012, 01.01.2013, 09.06.2013, 03.08.2013, 11.08.2013, 11.10.2013) є:

- керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

- особи, які мають істотну участь у банку;

- керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

- керівники та контролери споріднених осіб банку;

- керівники та контролери афілійованих осіб банку;

- афілійовані особи банку;

- споріднені особи банку;

- асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини;

- юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами

З огляду на вказане вище, пов`язаними особами (контролерами, керівниками банку, керівниками афілійованих та споріднених осіб) ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», якими, на переконання Фонду, були прийняті рішення/вчинені дії, які спричинили збитки Банку та його кредиторам, є такі особи:

- ОСОБА_1 - Заступник Голови правління, директор Департаменту по роботі з юридичними особами, Голова кредитного комітету (в період з 06.06.2007 до 17.06.2014);

- ОСОБА_2 - Заступник Голови Правління, Начальник управління фінансового моніторингу, Член кредитного комітету (в період з 06.06.2007 до 17.06.2014);

- ОСОБА_3 - Начальник управління обліку та звітності, Член кредитного комітету (в період з 06.06.2007 до 17.06.2014);

- ОСОБА_4 - Заступник Голови Правління, начальник управління валютних операцій, Член кредитного комітету (в період з 01.03.2011 до 17.06.2014);

- ОСОБА_5 - Заступник Директора департаменту роздрібного продажу, Член кредитного комітету (в період з 30.05.2011 до 01.07.2013);

- ОСОБА_6 - в.о. головного бухгалтера, головний бухгалтер, Член кредитного комітету;

- ОСОБА_7 - Заступник Директора департаменту роздрібного продажу, Член кредитного комітету (в період з 01.07.2013 до 17.06.2014);

- ОСОБА_9 - Голова правління, Член кредитного комітету (в період з 19.12.2013 до 17.06.2014), майновий вигодонабувач, прямий власник істотної участі в ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК»;

- ОСОБА_8 - майновий вигодонабувач, опосередкований власник істотної участі ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» через ПрАТ «СК «МД-ГАРАНТ».

Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Позивач вважає, що членами Правління банку та членами Кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» (пов`язані особи, які внаслідок таких дій прямо отримали майнову вигоду - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) було завдано шкоду.

При цьому суд під час розгляду справи встановив, що ОСОБА_9 помер, що стало підставою для закриття провадження в частині позовних вимог до нього.

Засновниками ТОВ «АРМІТ» у період 2007-2009 рр., серед іншого, були ТОВ «СТРОЙПРОЕКТ» (код 33442118, пов`язана особа, засновник - ОСОБА_8 ), ТОВ «ВОДОСПАД» (код 32766987, ОСОБА_9 володів 100% статутного капіталу).

ОСОБА_9 був прямим, а ОСОБА_8 через ПрАТ «СК «МД-ГАРАНТ» є опосередкованим власниками істотної участі ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».

Зокрема, в структурі власності ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» 21,07% належить ПрАТ «СК «МД-ГАРАНТ», в якому 25,95% належить ТОВ «Кампус Девелопмент», 100% якого належить ТОВ «Стройпроект», яке, в свою чергу, на 100% належить ОСОБА_8 .

У період з 23.03.2012 до 04.02.2014 керівником ТОВ «АРМІТ» була ОСОБА_7 - Заступник Директора департаменту роздрібного продажу Банку, член Кредитного комітету Банку.

У період з 25.10.2004 до 24.02.2005 керівником ТОВ «АРМІТ» був ОСОБА_9 - власник істотної участі в Банку.

У свою чергу, єдиним засновником інших позичальників ТОВ «Бін`ян Девелопмент» та ТОВ «Розінбуд» є вищезгадане ТОВ «АРМІТ».

Засновниками позичальника ТОВ «Терембуд» з моменту реєстрації були ОСОБА_10 та ТОВ «АРМІТ».

ТОВ «Бін`ян Девелопмент», ТОВ «Розінбуд», ТОВ «Терембуд» зареєстровані за однією юридичною адресою - м. Київ, вул. Микільсько- Ботанічна, 6/8, яка, водночас, була й юридичною адресою ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК».

Також про пов`язаність контрагентів ТОВ «АРМІТ», ТОВ «Бін`ян Девелопмент», ТОВ «Розінбуд», ТОВ «Терембуд», на переконання позивача, свідчить той факт, що керівником вказаних юридичних осіб з листопада 2014 року (12.11.2014 - ТОВ «АРМІТ», 14.11.2014 - ТОВ «Бін`ян Девелопмент», ТОВ «Розінбуд», ТОВ «Терембуд») є ОСОБА_11 , який, у свою чергу, є засновником/учасником ТОВ «АРМІТ» із часткою 100,0%.

Позивач вказує, що станом на момент подання позову до суду у всіх чотирьох позичальників в Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначений один і той самий номер телефону - НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, позивач вважає, що ТОВ «АРМІТ», ТОВ «Бін`ян Девелопмент», ТОВ «Розінбуд», ТОВ «Терембуд» є групою пов`язаних між собою та Банком контрагентів, що підтверджується структурою власності, спільним місцезнаходженням (м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8), спільною адресою засновників підприємств та іншими ключовими ознаками.

Пов`язаність вказаних юридичних осіб, за твердженням Фонду, також підтверджується рухом кредитних коштів.

Позивач вважає, що вказане вище достеменно підтверджує пов`язаність позичальників ТОВ «АРМІТ», ТОВ «Бін`ян Девелопмент», ТОВ «Розінбуд», ТОВ «Терембуд» з Банком, в той час, як їх кінцеві бенефіціари - власники істотної участі банку ( ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) отримали майнову вигоду від здійснених операцій з кредитування.

Так, Банком і ТОВ «АРМІТ» були укладені такі кредитні договори:

- № 39-2007 від 21.03.2007 з лімітом кредитування 3 000 000,00 грн до 28.05.2014 під 20% річних;

- № 100-2008 від 13.10.2008 з лімітом кредитування 1 000 000,00 грн до 29.09.2014 під 20% річних;

- № 113-2008 від 20.11.2008 з лімітом кредитування 900 000,00 грн до 31.07.2014 під 20% річних.

Позивач вказує, що отримані позичальником кошти за кредитним договором № 100-2008 від 13.10.2008 були використані не за цільовим призначенням, зокрема, наприклад, на повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код 35432049), як наслідок, на часткове погашення відповідно до договору кредитної лінії №56-2008 від 13.06.2008 по ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код 35432049) перед ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» у сумі 800 000,00 грн тощо.

За кредитним договором №113-2008 від 20.11.2008 позичальникові надано кредитні кошти, які використовувались не за цільовим призначенням, зокрема, на оплату поворотних безвідсоткових допомог за відповідними договорами ТОВ «ТЕРЕМБУД» (код 33935691), та, як наслідок, були направлені на погашення кредитів та сплату відсотків відповідно до кредитних договорів по ТОВ «ТЕРЕМБУД» (код 33935691) перед ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» тощо.

Отже, як стверджує позивач, кошти від кредитування були використані не за цільовим призначенням, у значній частині направлені на погашення кредитної заборгованості самого позичальника та інших пов`язаних компаній перед Банком.

Також позивач вважає, що фінансовий стан позичальника ТОВ «АРМІТ» був неналежним, оскільки відповідно до фінансової звітності ТОВ «АРМІТ» за 2006 рік компанія є збитковою: чистий збиток за результатами річної діяльності 991,3 тис. грн, непокритий збиток за попередні періоди діяльності - 434,3 тис. грн, дохід (виручка) від реалізації продукції взагалі відсутній (підприємство не веде основної діяльності, що є ознакою фіктивності). Основні засоби вказаного товариства незначні і складають 126,9 тис.грн, грошові кошти та їх еквіваленти лише 33,7 тис.грн, інформація про кількість співробітників відсутня, проте витрати підприємства на оплату праці за рік становили лише 77,1 тис.грн, що вказує на наявність тільки 3-4 співробітників (ознака фіктивності). Основним видом діяльності за КВЕД у ТОВ «АРМІТ» є 41.10 - «Організація будівництва будівель», проте задекларованих основних засобів та коштів, а також кількості співробітників, явно недостатньо для ведення такої діяльності. Основним активом компанії задекларовано незавершене будівництво на суму 20 201,8 тис.грн: вказаний актив з`явився наприкінці звітного періоду, проте, як вже вказувалось, підприємство не вело основної діяльності з будівництва, а наявних на початок звітного періоду активів було явно недостатньо для його придбання (баланс товариства на початок 2006 року складав 2,28 млн.грн), також у звітності відсутні запозичення на відповідну суму. Наведене свідчить про те, що вказаний актив з`явився виключно в результаті переоцінки незавершеного будівництва, яке на початок звітного періоду становило 954,2 тис.грн.

Фонд стверджує, що дуже невисокий показник такого активу, як грошові кошти, разом із наявністю низьколіквідних активів, свідчить про дуже низьку платоспроможність підприємства, а тому видача кредиту такому позичальнику, тим більше - без забезпечення, була надмірно ризиковою операцією.

Відповідно до фінансової звітності ТОВ «АРМІТ» за 2007 рік компанія продовжила декларувати збитки від своєї діяльності, чистий збиток від річної діяльності склав 477,1 тис.грн, загальний непокритий збиток 1 902,7 тис.грн. Основні засоби несуттєво збільшились до 179,3 тис.грн. Витрати на оплату праці також суттєво не змінились та склали 96,9 тис.грн. Основний актив підприємства у вигляді незавершеного будівництва на суму 20 201,8 тис.грн з балансу зник, натомість основним активом підприємства стала інша поточна дебіторська заборгованість на суму 10 728,7 тис.грн, а загальний баланс зменшився з 31 692,8 тис.грн до 21 367,4 тис.грн.

Позивач вважає, що видача такому позичальнику додаткових кредитів так само була надмірно ризиковою та не мала жодного економічного сенсу. Наведений вище аналіз показав, що частина виданих нових кредитів була використана для погашення заборгованості позичальника перед Банком, тобто позичальник не міг самостійно погашати поточні кредитні зобов`язання перед Банком, а сам факт видачі кредиту для таких цілей свідчить про схемність кредитування.

Позивач вказує, що аналіз фінансової звітності позичальника за наступні після отримання кредитів роки показав динаміку щодо подальшого погіршення фінансового стану. Чистий фінансовий результат діяльності позичальника за 2008 рік - 263,5 тис. грн збитків, у 2009 році - 244,7 тис.грн прибутку, проте підприємство знову припинило здійснювати основну діяльність, податок на прибуток не сплачувався (прибуток сформовано за рахунок оцінки активів), у 2010 році - збиток 1 138,9 тис.грн, у 2011 році - збиток 1 167,7 тис.грн. Загальний баланс підприємства в 2008 році знизився до 12 382,4 тис.грн, у 2009 році - 4 312,6 тис.грн, у 2010 році - 5 056,1 тис.грн, у 2011 році - 4 445,4 тис.грн. Основні засоби товариства в 2008 році зменшелись до 161,4 тис. грн, у 2009 році - 147,8 тис.грн, у 2010 році -133,1 тис.грн, у 2011 році - 109,9 тис.грн. У 2011 році витрати на оплату праці склали 0 грн, тобто працівники відсутні.

Позивач зазначає, що у 2008 році має місце різке зниження високоліквідних активів - грошових коштів у національній валюті - з 466,7 тис.грн до 4,3 тис.грн, що свідчить про виведення валюти та зниження платоспроможності підприємства. У подальші роки показник зазначеного активу суттєво не змінюється, що свідчить про те, що платоспроможність підприємства не підвищується.

Договори кредитування, як вже неодноразово вказано, були укладені без надання забезпечення кредитних зобов`язань. Натомість, рішеннями Кредитного комітету Банку неодноразово продовжувались строки кредиту за вказаними кредитними договорам, зокрема:

- за кредитним договором №39-2007 від 21.03.2007 - Рішення про продовження строку кредиту на 1 рік (протокол від 13.07.2010), до 11.08.2011 (протокол від 12.07.2011), до 11.09.2012 (протокол від 11.08.2011), до 11.03.2013 (протокол від 11.09.2012), до 28.05.2014 (протокол від 29.11.2013);

- за кредитним договором №100-2008 від 13.10.2008 - Рішення про продовження строку кредиту до 08.04.2011 (протокол від 11.10.2010), до 06.04.2012 (протокол від 08.04.2011), до 07.05.2012 (протокол від 06.04.2012), 07.11.2012 (протокол від 07.05.2012), до 01.10.2013 (протокол від 02.10.2012);

- за кредитним договором №113-2008 від 20.11.2008 - Рішення про продовження строку кредиту до 17.11.2011(протокол від 18.11.2010), до 16.03.2012 (протокол від 17.11.2011), до 15.08.2012 (протокол від 28.02.2012), до 12.08.2013 (протокол від 14.08.2012).

Одночасно з цим, строк сплати процентів за користування кредитними коштами також переносився на кінець строку кредитування.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення про кредитування неплатоспроможного позичальника ТОВ «АРМІТ» без належного забезпечення, видача додаткових кредитів для обслуговування боргу, а також прийняття подальших рішень про відтермінування строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитами, не відповідали інтересам Банку та були завідомо збитковими, а також сприяли збільшенню збитків Банку від такого кредитування.

Позивач вказує, що протоколи Кредитного комітету про видачу вищезазначених кредитів ТОВ «АРМІТ» серед документів Банку були відсутні, що також вказує на схемність кредитування та намагання керівництва Банку приховати причетних до вказаного кредитування осіб, натомість, наявні рішення Кредитного комітету підтверджують участь у кредитуванні вказаного позичальника таких посадових осіб Банку:

- за кредитним договором №39-2007 від 21.03.2007 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ;

- за кредитним договором №100-2008 від 13.10.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

- за кредитним договором №103-2008 від 20.11.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/22084/14 від 19.11.2014 з ТОВ "АРМІТ" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №113-2008 від 20.11.2008 у розмірі 1 662 064,87 грн.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22078/14 від 01.12.2014 з ТОВ "АРМІТ" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №100-2008 від 13.10.2008 у розмірі 1 835 989,49 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/22083/14 від 01.12.2014 з ТОВ "АРМІТ" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №39-2007 від 21.03.2007 у розмірі 5 714 546,22 грн.

За результатами проведення Фондом відкритих торгів (аукціону) в рамках реалізації активів ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», за лотом №GL6N26099, оформлено протоколом від 09.08.2019 №UA-EA-2019-08-02-000070-b, ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі до ТОВ «АРМІТ».

Позивач вказує, що станом на 02.09.2019 (дату вибуття активу з балансу) в обліку Банку відображено таку заборгованість ТОВ «АРМІТ»:

- за кредитним договором №39-2007 від 21.03.2007: кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 2 999 104,78 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 5 000 699,17 грн; всього - 7 999 803,95 грн;

- за кредитним договором №100-2008 від 13.10.2008: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 000 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 667 397,29 грн; всього - 2 667 397,29 грн;

- за кредитним договором №113-2008 від 20.11.2008: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 900 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 500 657,47 грн; всього - 2 400 657,47 грн.

Позивач зазначає, що 02.09.2019 було відображено відчуження активу - майнових права, а саме:

- за кредитним договором №39-2007 від 21.03.2007 по позичальнику ТОВ «АРМІТ» балансовою вартістю 7 999 803,95 грн, сума відчуження - 3 559,66 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 7 996 244,29 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №100-2008 від 13.10.2008 по позичальнику ТОВ «АРМІТ» балансовою вартістю 2 400 657,47 грн, сума відчуження - 1 186,91 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 2 666 210,38 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №113-2008 від 20.11.2008 по позичальнику ТОВ «АРМІТ» балансовою вартістю 2 400 657,47 грн, сума відчуження - 1 068,22 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 2 399 589,25 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Позивач вказує, що між ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та позичальником ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» було укладено Кредитний договір №56-2008 від 13.06.2008 з лімітом кредитування 1 500 000,00 грн до 18.11.2014 під 20% річних.

Позивач зазначає, що за вказаним вище кредитним договором позичальникові надані кредитні кошти, які використовувались не за цільовим призначенням, зокрема, наприклад, направлені на часткове погашення боргу по кредиту ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» перед Банком відповідно до договору кредитної лінії №56-2008 від 13.06.2008 та списання відсотків за договором кредитної лінії №56-2008 від 13.06.2008; надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «Укрспецпоставка» (код 32310502), яку було направлено від ТОВ «Укрспецпоставка» на рахунок ТОВ «АРМІТ», у подальшому кошти пішли на погашення кредиту та списання відсотків ТОВ «АРМІТ» перед Банком за договором кредитної лінії №183-2006 від 03.10.2006 тощо.

Позивач вважає, що гроші від кредитування використовувались не за цільовим призначенням, в значній частині направлені на погашення кредитної заборгованості самого позичальника та інших пов`язаних компаній перед банком.

Позивач вказує, що фінансовий стан позичальника ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» був неналежним, оскільки відповідно до фінансової звітності вказаного товариства за 2007 рік чистий прибуток за результатами річної діяльності становить 0 тис.грн, непокритий збиток становить 0,1 тис.грн, дохід (виручка) від реалізації продукції взагалі відсутній (підприємство не веде основної діяльності, що є ознакою фіктивності), товариство не сплачувало податків. Основні засоби - відсутні (ознака фіктивності), грошові кошти та їх еквіваленти лише 22,9 тис.грн, інформація про кількість співробітників відсутня, проте витрати підприємства на оплату праці за рік - відсутні, що вказує на відсутність співробітників (що також є ознакою фіктивності). Основним видом діяльності за КВЕД у ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» є 41.10 - «Організація будівництва будівель», проте основні засоби у підприємства - відсутні, виробничі запаси та готова продукція - відсутні, співробітники відсутні, що унеможливлює ведення такої діяльності. Основним активом компанії визначено грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті в сумі 22,9 тис.грн., що також є недостатнім для ведення господарської діяльності, а тим більше, для здійснення будівництва.

Відповідно до фінансової звітності ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» за 2008 рік товариство задекларувало чистий збиток від річної діяльності - 111,1 тис.грн, загальний непокритий збиток на кінець періоду становив 111,2 тис.грн. З`явились основні засоби на суму 0,3 тис.грн (ознака фіктивності). Витрати на оплату праці склали 32,8 тис.грн. Кількість працівників на підприємстві не зазначена, але з розміру витрат на оплату праці очевидно, що кількість працівників на підприємстві становить 1-2 людини (ознака фіктивності). З`явився актив підприємства у вигляді незавершеного будівництва на суму 579,2 тис.грн, одним із основних активів підприємства стала інша поточна дебіторська заборгованість на суму 213,8 тис.грн., проте аналіз використання отриманих від Банку кредитних коштів показав їх спрямування на погашення боргових зобов`язань товариства та інших пов`язаних компаній, а також на поточні витрати товариства, тобто придбання або створення активу у вигляді незавершеного будівництва за рахунок отриманого кредиту було неможливим. Інші запозичення або активи, за рахунок яких могло бути створено або придбано вищевказане незавершене будівництво, відсутні, що вказує на недостовірність фінансової звітності. Грошові кошти суттєво знизились протягом року з 22,9 тис.грн до 0,6 тис.грн.

На переконання позивача, все зазначене вище свідчить про фіктивність діяльності та низький рівень платоспроможності підприємства.

Рішеннями Кредитного комітету неодноразово продовжувались строки кредиту за вказаними кредитними договорами, зокрема, приймались Рішення Кредитного комітету про пролонгацію до 07.10.2011 (протокол від 10.12.2010), до 07.11.2011 (протокол від 07.10.2011), до 10.01.2012 (протокол від 07.11.2011), до 10.01.2013 (протокол від 10.01.2012), до 19.11.2013 (протокол від 20.11.2012). Одночасно з цим, строк сплати процентів за користування кредитними коштами також переносився на кінець строку кредитування.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення про кредитування неплатоспроможного позичальника ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» без належного забезпечення, а також прийняття подальших рішень про відтермінування строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитами, не відповідали інтересам Банку та були завідомо збитковими, а також сприяли збільшенню збитків Банку від такого кредитування.

При цьому протоколи Кредитного комітету про видачу вищезазначеного кредиту №56-2008 від 13.06.2008 ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» серед документів Банку також були відсутні, що також вказує на схемність кредитування та намагання керівництва Банку приховати причетних до вказаного кредитування осіб. Натомість, наявні рішення Кредитного комітету підтверджують участь в кредитуванні вказаного позичальника наступних посадових осіб Банку: голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Вигоду від вказаних збиткових операцій Банку, як стверджує позивач, отримали пов`язані особи Банку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/26678/14 від 03.02.2015 з ТОВ "БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №56-2008 від 13.06.2008 у розмірі 2 823 390,85 грн.

За результатами проведення Фондом відкритих торгів (аукціону), в рамках реалізації активів ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», за лотом №GL6N26099, оформлено протоколом від 09.08.2019 №UA-EA-2019-08-02-000070-b, ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі до ТОВ «Бін`ян Девелопмент».

Станом на 02.09.2019 (дата вибуття активу з балансу) в обліку Банку відображено заборгованість ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» за кредитним договором №56-2008 від 13.06.2008: кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 1 500 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 2 499 451,89 грн; всього - 3 999 451,89 грн.

02.09.2019 відображено відчуження активу - майнових прав за кредитним договором №56-2008 від 13.06.2008 по позичальнику ТОВ «БІН`ЯН ДЕВЕЛОПМЕНТ» балансовою вартістю 3 999 451,89 грн, сума відчуження - 1780,36 грн, отже, на переконання позивача, сума збитку від такої операції становить 3 997 671,53 грн, а відповідальні за збиток особи - це ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Фонд вказує, що між Банком і позичальником ТОВ «РОЗІНБУД» було укладено кредитний договір №57-2008 від 13.06.2008 з лімітом кредитування 1 500 000,00 грн до 18.12.2014 під 20% річних.

За кредитним договором №57-2008 від 13.06.2008 позичальникові надано кредитні кошти, які використовувались не за цільовим призначенням, зокрема, наприклад, було направлено на виплату поворотної безвідсоткової допомоги ТОВ «ТЕРЕМБУД» (код 33935691), які в подальшому було використано ТОВ «ТЕРЕМБУД» на повне погашення перед Банком згідно з договором кредитної лінії №70-2007 від 10.05.2007 тощо.

Позивач вважає, що гроші від кредитування в значній частині були направлені на погашення кредитної заборгованості самого позичальника та інших пов`язаних компаній перед Банком.

Позивач вказує, що фінансовий стан позичальника ТОВ «РОЗІНБУД» був неналежним, оскільки відповідно до фінансової звітності ТОВ «РОЗІНБУД» за 2007 рік компанія є збитковою: чистий збиток за результатами річної діяльності становить 3,7 тис.грн, непокритий збиток попередніх періодів становить 2,7 тис.грн, дохід (виручка) від реалізації продукції взагалі відсутній (підприємство не веде основної діяльності, що є ознакою фіктивності). Загальний баланс підприємства становив лише 21,1 тис.грн, тобто явно не відповідав розміру виданого кредиту. Основні засоби - відсутні, грошові кошти та їх еквівалент лише 5,1 тис.грн, інформація про кількість співробітників відсутня, проте витрати підприємства на оплату праці за рік - лише 2,6 тис.грн, що не може свідчити про наявність достатньої для здійснення господарської діяльності кількості працівників на підприємстві (що також є ознакою фіктивності). Основним видом діяльності за КВЕД у ТОВ «РОЗІНБУД» є 41.20 - «Будівництво житлових і нежитлових будівель», проте основні засоби у підприємства - відсутні, виробничі запаси та готова продукція - відсутні, співробітники в достатній кількості відсутні, що унеможливлює ведення такої діяльності. Основним активом компанії визначено іншу поточну дебіторську заборгованість у сумі 16 тис.грн. Вказаний актив з`явився в кінці звітного періоду, проте, як вже вказувалось, підприємство не вело ані основної діяльності з будівництва, ані будь-якої іншої діяльності, не отримувало ніяких доходів, не сплачувало податків.

Позивач вважає, що видача кредиту такому позичальнику, тим більше без забезпечення, була надмірно ризиковою.

Так, відповідно до фінансової звітності ТОВ «РОЗІНБУД» за 2008 рік товариство продовжило отримувати збитки від своєї діяльності, чистий збиток від річної діяльності склав 250,7 тис.грн, загальний непокритий збиток на кінець періоду становить 254,4 тис.грн. Основні засоби - відсутні. Витрати на оплату праці склали 52,4 тис.грн. Кількість працівників на підприємстві не зазначено, але з розміру витрат на оплату праці очевидно, що кількість працівників на підприємстві становить 2-3 людини. З`явився актив підприємства у вигляді незавершеного будівництва на суму 447,1 тис.грн, проте аналіз використання отриманих від Банку кредитних коштів показав направлення їх на погашення боргових зобов`язань товариства та інших пов`язаних компаній, а також на поточні витрати товариства, тобто придбання або створення активу у вигляді незавершеного будівництва за рахунок отриманого кредиту було неможливим. Інші запозичення або активи, за рахунок яких могло бути створено або придбано вищевказане незавершене будівництво, відсутні, що вказує на недостовірність фінансової звітності. Активи формуються переважно за рахунок дебіторської заборгованості. Рівень грошових коштів в національній валюті знизився з 5,1 тис.грн на початок періоду до 0,1 тис.грн на кінець періоду.

Позивач вважає, що договір кредитування укладений без надання забезпечення кредитних зобов`язань. Натомість, рішеннями Кредитного комітету неодноразово продовжувались строки кредиту за вказаними кредитними договорами, зокрема, приймались Рішення Кредитного комітету про пролонгацію до 07.11.2011 (протокол від 07.10.2011), до 10.01.2012 (протокол від 07.11.2011), до 10.01.2013 (протокол від 10.01.2012), до 19.11.2013 (протокол від 20.11.2012). Одночасно з цим, строк сплати процентів за користування кредитними коштами також переносився на кінець строку кредитування.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення про кредитування неплатоспроможного позичальника ТОВ «РОЗІНБУД» без належного забезпечення, а також прийняття подальших рішень про відтермінування строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитами, не відповідали інтересам Банку та були завідомо збитковими, а також сприяли збільшенню збитків Банку від такого кредитування.

При цьому протоколи Кредитного комітету про видачу вищезазначеного кредиту №57-2008 від 13.06.2008 ТОВ «РОЗІНБУД» серед документів Банку були відсутні, що також може вказувати на схемність кредитування та намагання керівництва Банку приховати причетних до вказаного кредитування осіб. Натомість, наявні рішення Кредитного комітету підтверджують участь в кредитуванні вказаного позичальника таких посадових осіб Банку: голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Водночас, позивач вважає, що вигоду від вказаних збиткових операцій Банку отримали пов`язані особи Банку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/22432/14 від 02.12.2014 з ТОВ "РОЗІНБУД" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №57-2008 від 13.06.2008 у розмірі 2 823 390,85 грн.

За результатами проведення Фондом відкритих торгів (аукціону), в рамках реалізації активів ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», за лотом №GL6N26099, оформлено протоколом від 09.08.2019 №UA-EA-2019-08-02-000070-b, ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі до ТОВ «Розінбуд».

Станом на 02.09.2019 (дата вибуття активу з балансу) в обліку Банку відображено наступну заборгованість ТОВ «РОЗІНБУД» за кредитним договором №57-2008 від 13.06.2008: кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 1 500 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 2 499 451,88 грн; всього - 3 999 451,88 грн.

02.09.2019 було відображено відчуження активу - майнових прав за кредитним договором №57-2008 від 13.06.2008 по позичальнику ТОВ «РОЗІНБУД» балансовою вартістю 3 999 451,88 грн, сума відчуження - 1780,36 грн, отже, сума збитку від такої операції, за твердженням позивача, становить 3 997 671,52 грн, а відповідальні за збиток особи - це ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Позивач зазначає, що між Банком і та позичальником ТОВ «ТЕРЕМБУД» було укладено такі кредитні договори:

- №104-2007 від 25.06.07 з лімітом кредитування 1 000 000,00 грн до 19.12.2014 під 20% річних;

- №34-2008 від 21.04.08 з лімітом кредитування 300 000,00 грн до 07.05.2014 під 20% річних;

- №114-2008 від 24.11.08 з лімітом кредитування 1 500 000,00 грн до 10.12.2014 під 20% річних;

- №117-2008 від 27.11.2008 з лімітом кредитування 1 500 000,00 грн до 15.12.2014 під 20% річних;

- №119-2008 від 08.12.2008 з лімітом кредитування 1 000 000,00 грн до 01.10.2014 під 20% річних;

- № 3-2009 від 12.09.2009 з лімітом кредитування 500 000,00 грн до 12.05.2014 під 20% річних.

Позивач вказує, що отримані позичальником кошти:

- за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007 було направлено, зокрема, наприклад, на повне погашення кредиту та на списання відсотків по договору №130-2006 від 26.06.2006 по ТОВ «ТЕРЕМБУД» перед ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» тощо;

- за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 було, зокрема, направлено на купівлю іноземної валюти (103 058,00 ЄВРО) з подальшим направленням на повне погашення кредиту по договору №123-В від 28.12.2006 по ТОВ «ТЕРЕМБУД» перед Банком 26.11.2008 в сумі 48 200,00 ЄВРО; на повне погашення кредиту за договором №17-В від 01.02.2008 по ТОВ «ТЕРЕМБУД» перед Банком 26.11.2008 в сумі 46 500,00 ЄВРО; на повне погашення кредиту по договору №16-В від 31.01.2008 по ТОВ «ТЕРЕМБУД» перед Банком 26.11.2008 в сумі 6 018 ЄВРО та на сплату відсотків за користування кредитним коштами за вказаними договорами;

- за кредитним договором №117-2008 від 27.11.2008 було направлено, у тому числі, на часткове погашення заборгованості ТОВ «Терембуд» перед Банком за договором кредитної лінії №117-2008 від 27.11.2008, списання відсотків ТОВ «Терембуд» перед Банком по кредитним договорам №117-2008 від 27.11.2008, №114-2008 від 24.11.2008, №34-2008 від 21.04.2008, №4-2008 від 12.02.2008, №104-2007 від 25.06.2007, №16-2007 від 05.02.2007; на повернення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ «Розінбуд» в сумі 600 000,00 грн, ТОВ «АРМІТ» в сумі 1 248 700,00 грн, які у подальшому були використані ТОВ «АРМІТ» на часткове погашення заборгованості перед Банком за договорами кредитної лінії №100-2008 від 13.10.2008, №113-2008 від 20.11.2008 на загальну суму 1 100 000,00 грн тощо;

- за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008 в сумі 1 000 000,00 грн було направлено на повернення ТОВ «АРМІТ» зворотної фінансової допомоги за договором №б/н від 05.12.2008 з подальшим частковим погашенням ТОВ «АРМІТ» заборгованості згідно договору кредитної лінії №113-2008 від 20.11.2008 та №100-2008 від 13.10.2008;

- за кредитним договором №3-2009 від 12.09.2009 в сумі 500 000,00 грн було направлено на повернення ТОВ «АРМІТ» поворотної фінансової допомоги з подальшим перерахуванням ТОВ «АРМІТ» коштів на часткове погашення згідно договору кредитної лінії №113-2008 від 20.11.2008.

Позивач вважає, що гроші від кредитування в значній частині були направлені на погашення кредитної заборгованості самого позичальника та інших пов`язаних компаній перед банком, а також на взаєморозрахунки з іншими пов`язаними компаніями.

Позивач вказує, що фінансовий стан позичальника ТОВ «ТЕРЕМБУД» був неналежним. Так, відповідно до фінансової звітності ТОВ «ТЕРЕМБУД» за 2007 рік, компанія є збитковою: чистий збиток за результатами річної діяльності 747,0 тис. грн, непокритий збиток за попередні періоди діяльності 138 тис.грн на початок періоду та 885 тис.грн на кінець звітного періоду, дохід (виручка) від реалізації продукції взагалі відсутні (підприємство не веде основної діяльності, що є ознакою фіктивності). Основні засоби Товариства незначні і складають 29,4 тис.грн на кінець періоду, Загальний баланс підприємства становив 3 883,2 тис. грн, натомість зобов`язання становили 4 733,2 тис. грн. Грошові кошти та їх еквівалент майже відсутні, на початок періоду грошові кошти в національній валюті складали лише 2,8 тис.грн та зменшились до 0,2 тис.грн на кінець періоду. Відсутність грошових коштів у підприємства свідчить про його низьку платоспроможність. Інформація про кількість співробітників відсутня, витрати підприємства на оплату праці за рік повністю відсутні, що вказує на відсутність співробітників (ознака фіктивності). Основним видом діяльності за КВЕД у ТОВ «ТЕРЕМБУД» є 41.20 - «Будівництво житлових і нежитлових будівель», проте за відсутності необхідної кількості основних засобів, відсутності працівників - ведення такої діяльності є неможливим.

Позивач вказує, що видача кредиту такому позичальнику, тим більше - без забезпечення, була надмірно ризиковою та аналіз фінансової звітності позичальника за наступні після отримання кредитів роки показав динаміку щодо подальшого погіршення фінансового стану.

Так, відповідно до фінансової звітності ТОВ «ТЕРЕМБУД» за 2008 рік компанія продовжила декларувати збитки від своєї діяльності, чистий збиток від річної діяльності склав 1 226,9 тис.грн. Основні засоби не збільшились. Витрати на оплату праці відсутні (відсутні працівники). Загальний баланс майже не змінився (3 883,2 тис.грн на початок періоду, 3 951,2 тис.грн на кінець періоду), одночасно з цим збільшився обсяг зобов`язань підприємства до 6 028,1 тис. грн. Грошові кошти (високоліквідний актив) у підприємства майже відсутні, що свідчить про низьку платоспроможність підприємства.

Відповідно до фінансової звітності за 2009 рік фінансовий стан ТОВ «ТЕРЕМБУД» лишився незадовільним.

Зокрема, чистий збиток від річної діяльності у 2009 році склав 1 276,2 тис.грн. Основні засоби не збільшились. Витрати на оплату праці відсутні (відсутні працівники). Загальний баланс зменшився (3 951,2 тис.грн на початок періоду, 3 688,5 тис.грн на кінець періоду), при цьому вчергове збільшився обсяг зобов`язань підприємства до 6 917,6 тис.грн. Готова продукція відсутня, виробничі запаси майже відсутні (37,8 тис.грн), грошові кошти майже відсутні (10 тис.грн на кінець періоду).

Позивач вважає, що всі зазначені ознаки свідчать про фіктивність діяльності підприємства.

Фонд вказує, що грошові кошти (високоліквідний актив) у вказаного товариства майже відсутні, що свідчить про низьку платоспроможність підприємства. Видача такому позичальнику додаткових кредитів так само була надмірно ризиковою та не мала жодного економічного сенсу. Наведений вище аналіз показав, що частина виданих нових кредитів була використана для погашення заборгованості позичальника та інших пов`язаних компаній перед Банком, тобто, позичальник не міг самостійно погашати поточні кредитні зобов`язання перед Банком, а сам факт видачі кредиту для таких цілей вказує на схемність кредитування.

Позивач стверджує, що договори кредитування були укладені без надання забезпечення кредитних зобов`язань. Натомість, рішеннями Кредитного комітету неодноразово продовжувались строки кредиту за вказаними кредитними договорами, зокрема:

- за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007- Рішення про продовження строку кредиту до 19.07.2013 (протокол від 20.07.2012), до 20.07.2013 (протокол від 20.06.2012);

- за кредитним договором №34-2008 від 21.04.2008 - Рішення про продовження строку кредиту на 1 рік, до 13.07.2011 (протокол від 13.07.2010), до 11.08.2011 (протокол від 12.07.2011), до 10.11.2011 (протокол від 11.08.2011), до 10.05.2012 (протокол від 10.11.2011), до 08.05.2013 (протокол від 10.05.2012), до 07.05.2014 (протокол від 08.05.2013);

- за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 - Рішення про продовження строку кредиту до 20.05.2011 (протокол від 22.11.2010), до 18.06.2012 (протокол від 18.05.2012), до 18.07.2012 (протокол від 18.06.2012), до 17.07.2013 (протокол від 18.07.2012);

- за кредитним договором №117-2008 від 27.11.2008 - Рішення про продовження строку кредиту до 24.05.2011 (протокол від 25.11.2010), до 23.05.2012 (протокол від 24.05.2011), до 23.08.2012 (протокол від 23.05.2012);

- за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008 - Рішення пролонгувати до 05.12.2011 (протокол від 06.12.2010), до 01.10.2013 (протокол від 02.10.2012), до 10.05.2012 (протокол від 05.12.2011), до 02.10.2013 (протокол від 02.10.2012);

- за кредитним договором №3-2009 від 12.02.2009 - Рішення про продовження строку кредиту на 1 рік (протокол від 10.02.2011), до 08.02.2013 (протокол від 09.02.2012), до 11.03.2013 (протокол від 08.02.2013), до 11.04.2013 (протокол від 11.03.2013), до 12.05.2014 (протокол від 13.05.2013).

Одночасно з цим, строк сплати процентів за користування кредитними коштами також переносився на кінець строку кредитування.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що рішення про кредитування неплатоспроможного позичальника ТОВ «ТЕРЕМБУД» без належного забезпечення, а також прийняття подальших рішень про відтермінування строків повернення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитами, не відповідали інтересам Банку та були завідомо збитковими, а також сприяли збільшенню збитків Банку від такого кредитування. При цьому протоколи Кредитного комітету про видачу вищезазначених кредитів ТОВ «ТЕРЕМБУД» серед документів Банку були відсутні, що також вказує на схемність кредитування та намагання керівництва Банку приховати причетних до вказаного кредитування осіб. Натомість, наявні рішення Кредитного комітету підтверджують участь в кредитуванні вказаного позичальника наступних посадових осіб Банку:

- за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

- за кредитним договором №34-2008 від 21.04.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

- за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

- за кредитним договором №117-2008 від 27.11.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3

- за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

- за кредитним договором №3-2009 від 12.02.2009 - голова та члени кредитного комітету ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», які відповідно до внутрішніх нормативних документів Банку приймали рішення про продовження строку дії кредитних договорів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ;

Позивач зазначає, що вигоду від вказаних збиткових операцій Банку отримали пов`язані особи Банку - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/29218/14 від 10.02.2015 з ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007 у розмірі 1 836 499,17 грн.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22429/14 від 08.12.2014 ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №34-2008 від 21.04.2008 у розмірі 578 010,34 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/28491/14 від 19.02.2015 ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 у розмірі 2 733 273,77 грн.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/28491/14 від 19.02.2015 ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 у розмірі 2 733 273,77 грн.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/22428/14 від 19.11.2014 ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008 у розмірі 1 852 755,70грн.

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22430/14 від 02.12.2014 ТОВ "Терембуд" на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором №3-2009 від 12.09.2009 у розмірі 969 659,90 грн.

За результатами проведення Фондом відкритих торгів (аукціону), в рамках реалізації активів ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК», за лотом №GL6N26099, оформлено протоколом від 09.08.2019 № UA-EA-2019-08-02-000070-b, Банком та ТОВ «ФК «ШВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» було укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі до ТОВ «Терембуд» (код 33935691).

Станом на 02.09.2019 (дата вибуття активу з балансу) в обліку банку відображено таку заборгованість ТОВ «ТЕРЕМБУД»:

- за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 000 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 666 301,40 грн; всього - 2 666 301,40 грн;

- за кредитним договором №34-2008 від 21.04.2008: кредити в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 300 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб`єктам господарювання - 496 274,05 грн; всього - 796 274,05 грн;

- за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 500 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 2 501 095,72 грн; всього - 4 001 095,72 грн;

- за кредитним договором №117-2008 від 27.11.2008: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 500 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 2 501 095,72 грн; всього - 4 001 095,72 грн.

- за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 000 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 1 666 301,39 грн; всього - 2 666 301,39 грн;

- за кредитним договором №3-2009 від 12.02.2009: кредити в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 500 000,00 грн; нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, надані суб`єктам господарювання - 833 698,67 грн; всього - 1 333 698,67 грн.

Позивач зазначає, що 02.09.2019 відображено відчуження активу - майнових прав:

- за кредитним договором №104-2007 від 25.06.2007 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 2 666 301,40 грн, сума відчуження - 1186,90 грн, отже, сума збитку від операції становить 2 665 114,50 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а також ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №34-2008 від 21.04.2008 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 796 274,05 грн, сума відчуження - 354,18 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 795 919,87 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №114-2008 від 24.11.2008 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 4 001 095,72 грн, сума відчуження - 1780,36 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 3 999 315,36 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №117-2008 від 27.11.2008 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 4 001 095,72 грн, сума відчуження - 1 780,35 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 3 999 315,37 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №119-2008 від 08.12.2008 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 2 666 301,39 грн, сума відчуження - 1186,91 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 2 665 114,48 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;

- за кредитним договором №3-2009 від 12.02.2009 по позичальнику ТОВ «ТЕРЕМБУД» балансовою вартістю 1 333 698,67 грн, сума відчуження - 593,45 грн, отже, сума збитку від такої операції становить 1 333 105,22 грн; відповідальні за збиток особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що загальний збиток, який завданий операціями з укладання зазначених вище кредитних договорів та надання кредитних коштів на користь пов`язаних з банком осіб, становить 36 515 271,77 грн, а дії керівництва Банку були не просто ризикованими, а спрямованими на виведення з Банку коштів та видачу кредитних коштів, які завідомо не могли бути повернуті.

Позивач зазначає, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених Постановою Правління НБУ від 28.03.2007 № 98 (далі - Методичні рекомендації), керівники банку мають виконувати свої обов`язки сумлінності та лояльності щодо банку відповідно до законодавства України та стандартів банківського нагляду.

Позивач вказує, що однією з фундаментальних концепцій, що покладена в основу корпоративного управління, є концепція фідуціарних обов`язків, яка застосовувалася в римському праві (фідуціарний від лат. fiducia - довіра).

Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Порядку погодження наміру набуття або збільшення особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку" від 13.03.2012 № 394 визначено, що фідуціарні відносини - це відносини між двома або більше особами, за яких одна особа має фідуціарний обов`язок стосовно іншої(их) особи (осіб), а саме обов`язок діяти якнайкраще в інтересах такої особи (осіб).

Фідуціарний обов`язок - це обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів (пункт 1.12 Методичних рекомендацій).

Позивач вказує, що фідуціарні обов`язки покладаються на керівників банку, які відповідають за управління та контроль за діяльністю банку.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і ставити інтереси банку вище власних. Якщо фідуціарні обов`язки порушуються, суди можуть визнати керівника банку персонально відповідальним за шкоду або упущену вигоду банку.

До фідуціарних обов`язків належать два таких основних обов`язки: обов`язок лояльності та обов`язок сумлінності.

Згідно з обов`язком лояльності керівники банку повинні повністю розкрити свої конфлікти інтересів і не повинні використовувати власну посаду в особистих інтересах за рахунок банку (включаючи шахрайську поведінку та ведення бізнесу із самим собою). Хоча члени спостережної ради можуть бути призначені певними великими акціонерами, вони повинні надавати перевагу інтересам банку в цілому (тобто інтересам міноритарних акціонерів та інших заінтересованих осіб, таких як вкладники), а не інтересам цих великих акціонерів.

Обов`язок сумлінності вимагає від керівників банку діяти спокійно, з усвідомленням й почуттям моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством і приймати рішення на підставі всієї необхідної інформації. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків. Обов`язок сумлінності також покладає на членів спостережних рад постійну відповідальність за моніторинг дотримання банком законодавства України, а також за діяльністю банку як такою. Під час прийняття рішень керівники можуть покладатися на інформацію, що надається працівниками банку, а також найманими консультантами. Однак, ця можливість не звільняє керівників від їх відповідальності за прийняття незалежних рішень.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

З огляду на викладене, позивач вважає, що є підстави для стягнення з відповідачів шкоди та наявний склад цивільного правопорушення:

- шкода, яку було завдано Банку, становить 36 515 271,77 грн і відповідає розміру списаної Банком у збиток від операцій з кредитування пов`язаних компаній;

- протиправність дій відповідачів, як елемент складу цивільного правопорушення, проявляється в двох аспектах:

1) по-перше, завдання шкоди апріорі є протиправним. Визначаючи застосування заходів відповідальності за заподіяну шкоду, закон виходить із «принципу генерального делікту». Згідно з цим принципом заподіяння шкоди однією особою іншій само по собі є підставою виникнення обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Отже, потерпілий не повинен доводити ні протиправність дій заподіювача шкоди, ні його провину. Наявність їх презюмується. У зв`язку з цим, особа яка спричинила шкоду може звільнитися від відповідальності, лише довівши їх відсутність;

2) по-друге, відповідно до відповідно до частин третьої та четвертої статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Протиправна поведінка членів Кредитного комітету Банку полягає в порушенні ними свого фідуціарного обов`язку перед банком (обов`язку діяти як найкраще в інтересах банку) та недобросовісному виконанні покладених на них функцій. Здійснюючи керівництво банком, відповідачі не тільки не виконали покладених на них функцій з управління ризиками, контролю і моніторингу усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку, а навпаки, приймали рішення, які наносили Банку шкоду і прямо суперечили його інтересам, зокрема: банком не встановлено фінансовий стан позичальників належним чином, при цьому позичальники станом на дату кредитування були некредитоспроможні; банком не були проаналізовані джерела погашення зобов`язань вказаних позичальників; кредити беззаставні, відсутнє будь-яке забезпечення виконання позичальниками зобов`язань. Наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями/рішеннями керівництва банку та збитками нанесеними Банку та його кредиторам. Протиправна поведінка майнових вигодонабувачів ОСОБА_9 і ОСОБА_8 полягає в тому, що вони як прямі та опосередковані власники істотної участі Банку, здійснюючи контроль над ним та маючи вплив на керівництво цього банку, організували видачу банком кредитів пов`язаним з ними компаніям, не зважаючи на їх неплатоспроможність та відсутність забезпечення. Дані особи фактично контролювали банк та отримували вигоду від його ризикової діяльності. Все вище викладене вказує, що єдиною метою кредитування пов`язаних компаній було заволодіння коштами банку, а не забезпечення господарської діяльності вказаних компаній;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів полягає в тому, що завдана Банку шкода є прямим наслідком недобросовісних дій відповідачів, які організували або сприяли реалізації схеми з заволодіння коштами Банку через кредитування пов`язаних із власниками істотної участі Банку компаній. Завдані ПАТ «СТАРОКИЇВСЬКИЙ БАНК» збитки не охоплюються звичайним кредитним ризиком, не є результатом форс-мажорних або інших незалежних від волі сторін обставин, не можуть бути пояснені випадковими обставинами, не відбулися поза межами волі сторін тощо. Вказане підтверджується тим, що всі без виключення позичальники мали численні ознаки фіктивності, були збиткові або їх прибуток не міг забезпечити обслуговування, а тим більше повернення, отриманих кредитів;

- вина заподіювача шкоди презюмується. Усталена практика Верховного Суду у закріплює презумпцію вини заподіювача шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на особу, яка завдала шкоду.

При цьому відповідачі-1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 заперечили проти задоволення позовних вимог, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

У свою чергу, позивач подав суду заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності та захист порушеного права

Суд виходить з того, що статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

В абзаці першому та п`ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Заперечення відповідачів-1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 узагальнено зводяться до того, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення шкоди та наявність всіх елементів для притягнення до цивільної відповідальності.

Також, слід зазначити, що відповідачі-4, 5, 6, 7 заперечили те, що вони голосували за продовження строків дії кредитних договорів, що не було спростовано позивачем.

Суд звертається до правових висновків, які наведені Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 такого змісту:

« 112. Так, стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

113. Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

114. Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

115. Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

116. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

117. При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

118. Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

119. Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21.

120. Отже, спростування вини є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

121. Верховний Суд звертає увагу на специфіку відносин Банку з вкладниками та іншими кредиторами, які мають рахунки у банку.

122. Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

123. Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частина третя цієї статті передбачає, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

124. Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (статті 1 Закону "Про банки і банківську діяльність").

125. Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" (який діяв у 2011-2014 роках), Законом "Про банки і банківську діяльність", Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності Банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.

126. Тобто особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на "чужих", тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб`єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.

127. За змістом Закону "Про банки і банківську діяльність" (в редакції що діяла на момент вчинення протиправних дій), зокрема з урахуванням статей 36, 44 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

128. Частиною четвертою статті 110 ЦК України передбачено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

129. Ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

130. Виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених ст.39 цього Закону. Ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (частина перша статті 2 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

131. Повноваження Фонду, регулювання відносин між Фондом, банками, НБУ, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків урегульовано Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

132. Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (частина перша статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

133. Відповідно частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта про формування ліквідаційної маси) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

134. Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла під час проведення ліквідаційної процедури банку) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду

135. Приписами частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату звернення Фонду з позовом) у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

136. У разі невиконання вимог про відшкодування шкоди (збитків) особами, визначеними у частині п`ятій цієї статті, Фонд звертається до суду про відшкодування шкоди (збитків). Вимоги Фонду про відшкодування шкоди (збитків) можуть забезпечуватися накладенням арешту на рухоме та нерухоме майно осіб, до яких вони заявлені, та/або шляхом застосування інших заходів забезпечення у порядку забезпечення позову (частина шоста статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

137. Частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату звернення Фонду з позовом) визначено, що право на звернення до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) з позовом про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності умов, визначених частиною першою цієї статті, виникає у Фонду з моменту виявлення рішень, дій чи бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам, виявлення осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної шкоди (збитків). Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність).

138. Згідно абзаців 2-3 частини дев`ятої статті 52 названого Закону кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).

Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

139. Слід зазначити, що недостатність майна банку - перевищення розміру зобов`язань банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси банку, за винятком майна банку, що є предметом застави та використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя (пункт 6-2 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі).

140. Крім того, питання відповідальності банку за своїми зобов`язаннями урегульовані статтею 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

141. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час запровадження ліквідаційної процедури Банку) власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

142. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час звернення Фонду до суду з позовом у цій справі) пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

143. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час запровадження ліквідаційної процедури Банку) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

144. За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на час звернення Фонду до суду з позовом у цій справі) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку.

145. Слід зазначити, що протягом періоду здійснення ліквідаційної процедури у цій справі норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (зокрема вищенаведені) зазнавали певних змін. Однак незмінною є спрямованість процедури, яку вони регулюють - задоволення вимог кредиторів.

146. З огляду на викладене відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову предметом доказування у цій справі та обставинами, що складають предмет дослідження судами, є:

1) належність відповідача до пов`язаних з Банком осіб, зокрема до керівників Банку станом на дати прийняття відповідних рішень; дати обрання / призначення та звільнення з посади відповідача; персональний склад органів управління Банку станом на дати прийняття відповідних рішень;

2) факти протиправної поведінки відповідача та пов`язані з цим обставини, а саме:

- факт ухвалення органами управління Банку рішень про вчинення сумнівного правочину, участь відповідача у прийнятті цих рішень, результати голосування кожного члена органу управління Банку (за, проти, утримався) щодо прийняття таких рішень, у зв`язку з чим та на підставі яких документів ухвалювалися рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо прийняття та погодження таких рішень, інші фактичні обставини ухвалення таких рішень;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину / правочинів (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

- недотримання відповідачем законодавства про банківську діяльність, внутрішніх нормативних актів Банку, індивідуальних приписів НБУ при прийнятті рішень про вчинення спірних операцій, при вчиненні самих операцій; обставини, що підтверджують невиваженість та ризикованість проведеної відповідачем інвестиційної та кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, недобросовісність, нерозумність дій відповідача (всупереч інтересам Банку), порушення відповідачем фідуціарних обов`язків тощо;

3) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, оціночна вартість активу, визначена у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку), розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами;

4) наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою (обставини того, що існуюча недостатність майна Банку є наслідком саме протиправних дій відповідача).

5) відсутність вини відповідачів у завданні шкоди, яку мають довести відповідачі».

Втім, у цій справі Фондом не доведено належними, достовірними, допустимими доказами наявність всіх елементів необхідних для стягнення шкоди з відповідачів, з огляду на таке.

Суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що обґрунтування позовних вимог нормами частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в частині притягнення відповідачів до відповідальності як пов`язаних осіб є безпідставним, оскільки вказані норми почали діяти з 08.03.2015, водночас спірні рішення прийняті Кредитним комітетом раніше.

При цьому посади ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на час прийняття спірних рішень не відносилися до тих, які несуть відповідальність, встановлену чинною на той час частиною п`ятою статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У свою чергу, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , як керівники Банку також не можуть бути притягнуті до відповідальності відповідно до частини п`ятої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у діючій на той час редакції, оскільки прийняті Кредитним комітетом спірні рішення не призвели до фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності Банку, ураховуючи те, що Банк було віднесено до категорії проблемних 12.05.2014.

Суд також звертається до правових висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/12930/18, такого змісту:

« 148. Водночас норми ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально- правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України) вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997).

146. Отже, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватись тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у 2012 2013 роках».

У постанові від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21, на яку посилаються сторони у цій справі, Верховний Суд зазначив про розподіл між сторонами обов`язку доказування та казав таке:

«Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування».

Разом з тим, позивач обґрунтовує та обраховує розмір шкоди, враховуючи балансову вартість, з якої вираховано суму відчуження.

Втім, продаж позивачем (укладення договору відступлення права вимоги, тому числі за кредитними договорами, які вказані вище) кредитів вартістю у десятки мільйонів, які в частинах все ж таки сплачувались позичальниками, за декілька тисяч гривень не є достовірним свідченням проведення незалежної та об`єктивної оцінки цих активів.

При цьому, Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що до предмету доказування у такій категорії справ входить саме збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини (постанови від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, від 09.01.2024 у cправі №910/7305/21).

Фонд у позовній заяві вказує на те, що Банк звертався до суду щодо стягнення заборгованості за вказаними вище кредитними договорами, були прийняті відповідні судові рішення.

Втім, позивач не вказав та документально не підтвердив виконання/невиконання вказаних судових рішень та неможливість стягнути грошові кошти з позичальників.

Відсутність таких даних і доказів не надає можливість достеменно перевірити розмір заявленої до стягнення шкоди, а суд не наділений правом самостійно збирати докази.

Слід зазначити, що надмірна ризиковість вказаних кредитних договорів обґрунтовується позивачем фактично лише тим, що кредитні гроші за такими договорами не було повернуто.

Також Банком не доведено належними та допустимими доказами незадовільний фінансово-майновий стан позичальників.

Посилання Фонду на звітність позичальників жодним чином не свідчить, що у вказаних юридичних осіб були відсутні інші активи, які б могли стати джерелом погашення кредитної заборгованості та/або виконання судових рішень.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що відповідачі голосували за спірні рішення. Взагалі не надано доказів, з яких можна було б чітко встановити, хто та яким чином голосував (за/проти/утримався).

При цьому позивач вказує на те, що деякі протоколи Кредитного комітету про видачу кредитів серед документів Банку були відсутні, що також, на його переконання, вказує на схемність кредитування та намагання керівництва Банку приховати причетних до вказаного кредитування осіб.

Втім, вказане вище є припущенням і жодним чином не може свідчити про причетність відповідачів до зникнення таких документів.

Крім того, Фонд не повідомив про те, чи проводилося відповідне розслідування щодо втрати певних документів, чи відповідальні особи з їх зберігання повідомили, що такі документи втрачені саме з вини відповідачів тощо.

Стосовно доводів позивача про те, що вигодонабувачами за кредитними договорами були ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , то у матеріалах справи відсутні докази, що саме ці особи отримали спірні кошти та збагатилися якимось чином внаслідок отримання юридичними особами кредитів.

Отже, позивачем не доведено наявність елементів цивільного правопорушення та не надано належні достовірні, достатні та вірогідні докази, що б підтвердили обставини, які входять у предмет доказування у такій категорії справ.

З огляду на викладене, позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, ураховуючи те, що позивачем не доведено його обґрунтованість, то обставини наявності/відсутності спливу позовної давності та наявність/відсутність поважності причин пропуску такого строку у цій справі не встановлюються.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17.11.2026.

Суддя О.Г. Удалова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537437 ?

Документ № 141537437 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537437 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537437 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537437 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141537437, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141537437, Господарський суд м. Києва було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141537437 відноситься до справи № 910/14818/25

Це рішення відноситься до справи № 910/14818/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537436
Наступний документ : 141537439