Рішення № 141537436, 17.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
910/7098/26
Номер документу
141537436
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026Справа № 910/7098/26

За позовом Приватного закладу освіти «УС Кампус Т»

до Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В`ячеславівни

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Приватний заклад освіти «УС Кампус Т» (далі - ПЗО «УС Кампус Т», позивач) до Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В`ячеславівни (далі - ФОП Шталтовна Н.В., відповідач) про стягнення грошових коштів у сумі 1 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на виконання умов договору про надання комплексних інформаційно-консультаційних послуг № 20220114-1-М від 14.01.2022 ним було перерахувано відповідачу грошові кошти у сумі 1 100 000,00 грн., однак відповідач жодних послуг за договором не надав. Акти надання послуг № 162 від 30.12.2023 та № ПО000000012 від 30.01.2024 сторони визнали такими, що були підписані помилково та не підтверджують факт надання послуг, а за актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.07.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 100 000,00 грн. Листом-вимогою (претензією) від 06.05.2026 позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання його зобов`язань за договором та вимагав повернути сплачені кошти, проте відповідач цю вимогу не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що послуги за договором фактично надавалися, зокрема, у вигляді підбору педагогів, проведення навчань для педагогів, формування списку ресурсів, підбору навчального матеріалу, розробки навчального плану та контролю за здійсненням педагогічної діяльності, оскільки відповідач є бенефіціарним власником ТОВ «УОЛД СКУЛ», що входить до мережі шкіл «World School». На думку відповідача, після підписання 18.07.2024 акта про помилково підписані документи між сторонами склались інші ділові відносини, за якими відповідач без їх оформлення відповідними замовленнями позивача надавав останньому послуги у період з 01.08.2024 по 01.05.2026.

20.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що не визнає обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, засновником позивача є ТОВ «УОЛД ІЗ МАЙН», учасником якого відповідач не є, а спірні правовідносини ґрунтуються на господарському договорі між позивачем та відповідачем. Позивач також вказав, що суперечлива поведінка з його боку відсутня, оскільки акт про помилково підписані документи підписаний обома сторонами.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2022 між ПЗО «УС Кампус Т» (замовник) та ФОП Шталтовною Н.В. (виконавець) був укладений договір про надання комплексних інформаційно-консультаційних послуг № 20220114-1-М (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання, за винагороду, надати замовнику комплексні інформаційно-консультаційні послуги, спрямовані на впровадження у закладі стандартів Кембриджської освіти, а саме: 1.1.1 підбір педагогів; 1.1.2 проведення навчання педагогів, а саме, проведення для них тренінгів, воркшопів, модельних уроків; 1.1.3 формування списку ресурсів, підбір навчальних матеріалів; 1.1.4 розробка/адаптація навчального плану закладу з врахуванням стандартів Кембриджської освіти; 1.1.5 контроль за здійсненням педагогічної діяльності на предмет її відповідності стандартам Кембриджської освіти у вигляді проведення спостережень та формування відповідних звітів.

У п. 1.2 договору сторони визначили строки та порядок надання кожної з послуг, а також момент, з якого послуга вважається наданою: підбір педагогів - у випадку прийняття рішення замовником про працевлаштування кандидата (кандидатів), рекомендованого виконавцем (п. 1.2.1); навчальний захід - у випадку його проведення відповідно до графіку та плану заходу (п. 1.2.2); формування списку ресурсів та підбір навчальних матеріалів - після надання виконавцем переліку ресурсів та матеріалів у формі звіту, а також узгодження його замовником (п. 1.2.3); розробка або адаптація навчального плану - після надання та узгодження замовником навчального плану (п. 1.2.4); проведення спостереження - після складення звіту про оцінку та направлення його замовнику у електронному вигляді (п. 1.2.5).

Відповідно до п. 1.3 договору на підтвердження факту надання послуг сторони один раз на місяць, не пізніше останнього числа місяця, складають акти приймання-передачі наданих послуг, в яких міститься інформація про перелік, кількість та вартість послуг, наданих за місяць.

Згідно з п. 3.1.1 договору виконавець зобов`язаний забезпечити процес надання послуг, які є предметом цього договору, максимально ефективно та якісно, з урахуванням свого досвіду, вмінь та навичок.

Загальна вартість послуг, наданих виконавцем за один місяць, визначається актами приймання-передачі наданих послуг. Оплата вартості послуг здійснюється протягом 90 днів з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 4.1 договору).

За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 серпня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти з призначенням платежу «Часткова оплата згідно договору №20220114-1-М від 14.01.2022р. Без ПДВ», а саме: згідно з платіжною інструкцією № 23 від 30.09.2022 - 200 000,00 грн., які 30.12.2022 були повернуті позивачу; згідно з платіжною інструкцією № 57 від 08.02.2023 - 100 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією № 44 від 28.04.2023 - 100 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією № 84 від 31.07.2023 - 700 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією № 222 від 08.12.2023 - 200 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням поверненої суми, позивачем сплачено відповідачу за договором грошові кошти у сумі 1 100 000,00 грн.

Сторонами також були підписані акти надання послуг № 162 від 30.12.2023 на суму 400 000,00 грн. та № ПО000000012 від 30.01.2024 на суму 700 000,00 грн., у яких зазначено найменування послуг «інформаційно-консультаційні послуги, спрямовані на впровадження у закладі стандартів освіти» у кількості однієї послуги.

У подальшому 18.07.2024 сторонами був підписаний акт про помилково підписані документи, яким ПЗО «УС Кампус Т» в особі директора Давидової Н.Л. та ФОП Шталтовної Н.В. визнали, що акти надання послуг № 162 від 30.12.2023 на суму 400 000,00 грн. та № ПО 000000012 від 30.01.2024 на суму 700 000,00 грн. по договору № 20220114-1-М від 14.01.2022 були підписані помилково та не підтверджують факт надання зазначених в них послуг, а також не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків для кожної із сторін, в бухгалтерському та податковому обліку сторін використані бути не можуть, а також не є підставою для оплати зазначених в них сум.

Крім того, сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за договором № 20220114-1-М від 14.01.2022 за період з 01.01.2018 по 19.07.2024, відповідно до якого станом на 19.07.2024 заборгованість на користь ПЗО «УС Кампус Т» становить 1 100 000,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний кваліфікованими електронними підписами директора позивача Давидової Н.Л. 22.07.2024 та відповідача 23.07.2024 у сервісі «Вчасно».

06.05.2026 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (претензією), в якому повідомив, що відмовляється від прийняття будь-яких зобов`язань відповідача за договором, як виконавця, оскільки жодні послуги надані не були, після закінчення строку дії договору минуло майже два роки і виконання таких зобов`язань втратило інтерес для замовника, та вимагав у семиденний строк, але не пізніше 15.05.2026, перерахувати на рахунок позивача 1 100 000,00 грн.

Вказаний лист-вимогу було надіслано відповідачу 06.05.2026 на адресу електронної пошти Shtaltovnaya@gmail.com, а також 06.05.2026 цінним листом з описом вкладення (відправлення № R041760020980) на адресу: 03028, м. Київ, просп. Науки, буд. 24, кв. 35, який згідно з відомостями відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» вручено одержувачу 11.05.2026.

Доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 1 100 000,00 грн. матеріали справи не містять.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 зазначила, що за змістом ст.901 ЦК договір про надання послуг передбачає наявність завдання від замовника, за яким виконавець надає замовнику послугу, що споживається в процесі вчинення дії чи здійснення певної діяльності. Предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Зі змісту умов договору вбачається, що передумовою для здійснення оплати позивачем послуг за договором є складання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 1.3, 4.1 договору).

Таким чином, саме акт, підписаний сторонами, є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за відповідний місяць, визначає їх вартість та є підставою для здійснення позивачем оплати.

Отже, грошові кошти у сумі 1 100 000,00 грн., перераховані позивачем відповідачу у період з 08.02.2023 по 08.12.2023, тобто до складання сторонами актів надання послуг № 162 від 30.12.2023 та № ПО000000012 від 30.01.2024, є попередньою оплатою (авансом) за послуги, які мали бути надані за договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зазначила, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий висновок про застосування норм права викладено також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема, статті 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 зазначив, що припис ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару продавцем у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, ч. 2 ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права певним шляхом.

У цій же постанові Верховний Суд з посиланням на постанову від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17 зазначив, що умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Щодо актів надання послуг № 162 від 30.12.2023 та № ПО000000012 від 30.01.2024 суд зазначає, що актом про помилково підписані документи від 18.07.2024 сторони визнали, що ці акти були підписані помилково, не підтверджують факт надання зазначених в них послуг та не є підставою для оплати зазначених в них сум. Факт підписання акта про помилково підписані документи відповідач у відзиві не заперечує та зазначає, що він не оспорюється сторонами щодо підписання.

За таких обставин акти надання послуг № 162 від 30.12.2023 та № ПО000000012 від 30.01.2024 не можуть бути прийняті судом як докази надання відповідачем послуг за договором.

Крім того, відповідно до підписаного кваліфікованим електронним підписом відповідача акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.07.2024 заборгованість на користь позивача за договором становить 1 100 000,00 грн. Посилання відповідача на те, що акт звірки лише засвідчує проведені позивачем оплати, суд не приймає, оскільки вказаний акт містить кінцеве сальдо саме на користь позивача та узгоджується зі змістом акта про помилково підписані документи від 18.07.2024.

Суд враховує, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі №905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі №916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

У даному випадку акт звірки взаєморозрахунків за договором № 20220114-1-М від 14.01.2022 за період з 01.01.2018 по 19.07.2024 підписано кваліфікованими електронними підписами директора позивача Давидової Н.Л. 22.07.2024 та відповідача 23.07.2024, а відображені в ньому суми відповідають платіжним інструкціям № 23 від 30.09.2022, № 57 від 08.02.2023, № 44 від 28.04.2023, № 84 від 31.07.2023 та № 222 від 08.12.2023.

Водночас, будь-яких інших доказів надання позивачу послуг, передбачених п. 1.1 договору, відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на надання послуг у період з 01.08.2024 по 01.05.2026 без укладення з позивачем відповідних додатків та замовлень суд не приймає, оскільки вказані обставини не підтверджені жодними доказами, а договором передбачено підтвердження надання послуг виключно актами приймання-передачі.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача щодо його участі у ТОВ «УОЛД СКУЛ» та мережі шкіл «World School», оскільки сторонами договору є позивач та відповідач, а вказані обставини не стосуються предмета доказування у цій справі.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав позивачу послуг за договором на суму отриманої попередньої оплати в розмірі 1 100 000,00 грн. ні протягом строку дії договору, тобто до 31.08.2024, ні після його закінчення до отримання 11.05.2026 листа-вимоги позивача про відмову від прийняття виконання.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22 зазначив, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.06.2015 у справі № 904/5381/14, про те, що саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Отже, закінчення 31.08.2024 строку дії договору не припинило зобов`язань сторін, які виникли на його підставі, зокрема зобов`язання відповідача надати послуги на суму отриманої попередньої оплати, та не позбавило позивача права на захист його порушених прав.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, листом-вимогою (претензією) від 06.05.2026, отриманим відповідачем 11.05.2026, позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання його зобов`язань за договором у зв`язку з втратою інтересу та вимагав повернути сплачені кошти.

Тобто позивач скористався правом, наданим йому ч. 3 ст. 612 ЦК України, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань з надання послуг протягом усього строку дії договору.

Відтак, оскільки оплачені послуги не були надані, позивачу належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за ненадання послуг, яке за своїм змістом є правом замовника на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання виконавця перед замовником по наданню послуг і виникає грошове зобов`язання.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання повернути позивачу сплачену попередню оплату у сумі 1 100 000,00 грн.

Щодо посилань відповідача на суперечливу поведінку позивача суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2026 у справі № 911/969/24 зазначила, що Верховний Суд (як Велика Палата, так і касаційні суди - цивільний, господарський і адміністративний) у своїх численних рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних (господарських) правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. У зв`язку із цим Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), який базується на давньоримській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Основою цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

У даному випадку поведінка позивача, який сплатив попередню оплату, а після невиконання відповідачем зобов`язань вимагає її повернення, не суперечить його попереднім заявам чи поведінці.

Натомість, саме відповідач, підписавши акт про помилково підписані документи від 18.07.2024 та акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.07.2024 із заборгованістю на користь позивача у сумі 1 100 000,00 грн., у відзиві стверджує про належне надання послуг за договором. Таким чином, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, перевіривши доводи позивача, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача коштів попередньої оплати за договором у сумі 1 100 000,00 грн., а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шталтовної Наталії В`ячеславівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Приватного закладу освіти «УС Кампус Т» (03189, Україна, місто Київ, вулиця Здановської Юлії, будинок 83а; ідентифікаційний код: 44285878) грошові кошти у розмірі 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 листопада 2026.

Суддя О.В. Котков

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537436 ?

Документ № 141537436 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537436 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537436 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537436 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141537436, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141537436, Господарський суд м. Києва було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141537436 відноситься до справи № 910/7098/26

Це рішення відноситься до справи № 910/7098/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537435
Наступний документ : 141537437