Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 681/1505/26
Провадження № 2/681/1407/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17 листопада 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Горгулько Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Смарт Пей» (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 18 737,37 грн за кредитним договором № 1001001816301 від 20.03.2018, а також про стягнення судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 20.03.2018 між АТ «ПУМБ» та відповідачкою укладено кредитний договір №1001001816301 шляхом власноручного підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов договору банк надав відповідачці кредит на умовах строковості, поворотності та оплатності.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, кредит не повернула, внаслідок чого станом на 25.06.2026 у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 1001001816301 у сумі 18 737,37 грн.
26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та Товариством був укладений договір факторингу № 1, відповідно до якого АТ «ПУМБ» передало (відступило) за плату ТОВ «ФК «Смарт Пей» права вимоги, а Товариство прийняло належні АТ «ПУМБ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема право вимоги за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018 до відповідачки на суму 18 737,37 грн, яка складається з: основної суми боргу - 6 567,24 грн, заборгованості за відсотками - 4 937,99 грн, заборгованості за комісією - 7 232,14 грн.
Оскільки станом на день звернення до суду заборгованість у вказаній вище сумі не сплачена, представник позивача просив стягнути з відповідачки зазначену заборгованість.
Ухвалою судді від 16.10.2026 відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для подачі заяв по суті справи.
Копію позовної заяви з додатками відповідачці направлено позивачем цінним листом з описом вкладення 30.09.2026.
ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження надсилалася судом за зареєстрованою адресою місця проживання, однак, згідно з відміткою відділення Укрпошти від 27.10.2026 адресат відсутній за вказаною адресою, у зв`язку з чим конверт із вкладенням повернуто суду, але згідно з положеннями п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається врученим. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Встановлено, що 20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» із заявою №1001001816301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана власноручним підписом (а.с. 6).
Відповідно до умов Заяви відповідачка просила Банк надати їй кредит у сумі 12 700 грн, зокрема на загальні споживчі цілі 10 000 грн, для оплати Договору страхування 2 400 грн та для сплати разової комісії 300 грн, строком на 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3,35 % (п.4 Заяви). Розмір процентної ставки складає 12,00 % річних (п.5 Заяви).
Згідно з платіжною інструкцією № TR.27698153.56157.8810 від 20.03.2018 підтверджується переказ кредитних коштів за договором №1001001816301 від 20.03.2018 для ОСОБА_1 у сумі 12 700 грн (а.с. 8).
Надана виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджує зарахування переказу 20.03.2018 у сумі 12 700,00 грн та користування відповідачкою кредитними коштами (а.с. 11-12 ).
Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 червня 2026 року становить 18 737,37 грн, з яких: основна сума боргу - 6 567,24 грн; заборгованість за процентами - 4 937,99 грн; заборгованість за комісією - 7 232,14 грн (а.с. 9-10 ).
26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого від АТ «ПУМБ» до ТОВ «ФК «Смарт Пей» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018. Оплата за відступлення права вимоги за договором факторингу підтверджується наданою копією платіжної інструкції № 23 (а.с. 14-16).
Відповідно до реєстру боржників № 3 до Договору факторингу № 1 від 26.06.2026 Товариство набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018 на суму 18 737,37 грн, яка складається з: основної суми боргу - 6 567,24 грн, заборгованості за відсотками - 4 937,99 грн, заборгованості за комісією - 7 232,14 грн (а.с. 7).
Вирішуючи питання щодо відповідності заявлених позовних вимог законодавчим нормам, суд зазначає таке.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За даними статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що кредитний договір №1001001816301 від 20.03.2018 укладено шляхом підписання ОСОБА_1 власноручним підписом Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Сторонами визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів.
Перерахування кредитних коштів у сумі 12 700 грн на рахунок відповідачки підтверджено платіжною інструкцією та випискою по рахунку ОСОБА_1 .
Відповідачка уклала договір добровільно, з власної волі та підтвердивши, що умови договору є їй зрозумілими.
Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк в повному обсязі не повернула, вимоги позивача у частині стягнення основної суми боргу, які доведені належними та допустимими доказами, підлягають задоволенню, і з відповідачки на користь позивача слід стягнути основну суму боргу в розмірі 6 567,24 грн за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018 нарахування процентів здійснено за умовами Договору, і вони підлягають стягненню з ОСОБА_1 у сумі 4 937,99 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення комісії за обслуговування суд зазначає таке. Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 7 232,14 грн.
Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме: якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у кредитному договорі містяться умови про комісію, а саме у п.4 Заяви розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,35 %.
Проте у кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачці та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ«ПУМБ» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому суд вважає нікчемними положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості. Відтак в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 по справі № 727/5461/23, від 09.10.2024 по справі № 582/202/22.
У зв`язку з наведеним відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості за комісією у сумі 7 232,14 грн.
На підставі вищевикладеного, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018 в розмірі 11 505,23 грн.
У силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 61,40 %, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 634,79 грн.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
У пункті 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між Товариством та адвокатом Рудзеєм Ю.В. Відповідно до умов договору адвокат зобов`язався надавати клієнту правничу допомогу, зокрема здійснювати правовий аналіз обставин справи, надавати консультації, складати процесуальні документи та представляти інтереси клієнта, а клієнт - оплатити надані послуги. Розмір гонорару визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано акт наданих послуг професійної правничої допомоги від 16.09.2026 за Договором про наданняправничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладеним між ТОВ «ФК «Смарт Пей`та адвокатом Рудзеєм Ю.В., відповідно до якого адвокатом надано такі послуги:правовий аналіз та консультація - 1 година, вартість 2 000 грн; підготовка позовної заяви - вартість 6 000 грн; супровід цивільної справи під час судового розгляду - вартість 2 000 грн, загальна вартість послуг 10 000 грн.
Відповідачкою клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, неспівмірність таких витрат не доведено.
Отже, суд доходить висновку, що у зв`язку з частковим задоволенням позову на 61,40 % від заявлених вимог, необхідно стягнути із відповідачки на користь позивача 6 140,25 грн документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись наведеним, статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279-283, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором №1001001816301 від 20.03.2018, яка складається з: 6 567,24 грн основна сума боргу, 4 937,99 грн заборгованість за відсотками, а всього в загальному розмірі 11 505 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ять) грн 23 коп.
У решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн 79 коп. та на правову допомогу в розмірі 6 140 (шість тисяч сто сорок) грн 25 коп.
Відповідачкою може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачкою не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, літ. А, офіс 303 м. Київ поштовий індекс 01042.
Відповідачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.А. Горгулько
Судове рішення № 141533287, Полонський районний суд Хмельницької області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 681/1505/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: