Ухвала суду № 14153164, 17.02.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 р. Справа № 38480/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Курчинська О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року в справі за адміністративним позовом Державного підприємства виробничого об'єднання «Карпати» до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,-

В С Т А Н О В И Л А:

08.02.2006 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства виробничого об'єднання «Карпати» (далі-ДП ВО «Карпати») до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ на суму 42674 грн. 20 коп. та штрафних санкцій на суму 43359 грн. 50 коп..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001782312/0 від 15.03.2005 року неправомірно донараховано зобов'язання по ПДВ та штрафних санкцій. Вважає, що фактично зарахувати кредиторську заборгованість до безповоротної фінансової допомоги і підстав відносити її до валового доходу немає, тому що до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську №0001782312/0 від 15.03.2005 року в частині донарахування податкового зобов'язання по ПДВ на суму 42674 грн. 20 коп. та штрафних санкцій на суму 43359 грн. 50 коп.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що за період з 01.04.2003 року по 01.01.2005 року було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з дотриманням вимог податкового та валютного законодавства. За результатами цієї перевірки складено акт, яким встановлено порушення п.п.5.2.8 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.9 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит в липні 2004 року на суму 97730 грн., на підставі перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2005 року №0001782312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платижем податок на додану вартість у розмірі 146595 грн., з них 97730 грн. основний платіж, 48865 грн. штрафні санкції. Встановлено, що позивачем завищено суму валових витрат на вартість газу в сумі 488652 грн. за газ отриманий від постачальників, по яких розрахунки як встановлено не проведені, згідно даних бухгалтерського обліку станом на 01.01.2005 року рахується кредиторська заборгованість по якій минув термін позовної давності, і яка вважається безнадійною.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Федьків В.Б. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Шкіра Н.І. у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м.Івано-Франківську проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП ВО «Карпати» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 р. по 01.01.2005 р., якою встановлено порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки було складено Акт № 223/23-6-19389809 від 15.03.2005 року, згідно якого перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 97730.00 грн. та збільшено суму валових доходів за 2004 рік на суму 586382.00 грн., яка складається по рахунку 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по Івано-Франківській філії ТД «Газ України» в сумі 256047.00 грн.; по ТД «Газ України» в сумі 330335.00 грн.; по рахунку К 505 «позика інноваційного фонду» в сумі 438732.00 грн., як кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

На підставі даного Акту ДПІ в м.Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001782312/0 від 15.03.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 146595.00 грн. З них 97730.00 грн. - основний платіж, 48865.00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржує дане податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкового зобов'язання по ПДВ на суму 42674 грн. 20 коп. та штрафних санкцій на суму 43359 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування у сумі 42674.50 грн. до узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість по кредиторській заборгованості перед ТД «Газ України» в розмірі 256047.35 грн. безпідставним, оскільки вищезгадана заборгованість перед ТД «Газ України» стягнення з позивача за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі від 08.10.2002 року, на підставі якого був виданий і звернений до виконання наказ № 15639 від 22.10.2002 року про стягнення з позивача суми заборгованості у розмірі 256047.00 грн., тобто строк позовної давності по даній заборгованості станом на час проведення документальної перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не закінчився, тому у відповідача не було підстав зараховувати заборгованість до безповоротної фінансової допомоги. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням за № 848 від 21.03.2006 року, за наказом господарського суду № 15639 від 22.10.2002 року ДВС у м.Івано-Франківські стягнуло з позивача 256047.00 грн., які згідно зазначеного платіжного доручення перерахувало ТД «Газ України».

Нарахування штрафних санкцій по кредиторській заборгованості перед Івано-Франкіською філією ТД «Газ України» є безпідставним, оскільки на момент прийняття податкового повідомлення-рішення строк позовної давності не минув, з чого і випливає безпідставність донарахування сум податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, а саме заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до ст..257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.2, та ч.3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позовом є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ в м.Івано-Франківську було повідомлено про існування вищезгаданих наказів Господарського суду Івано-Франківської області листом ДП ВО «Карпати» № 525/896 від 08.09.2005 року.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження сум податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, строк позовної давності по заборгованості перед Івано-Франківською філією ТД «Газ України» закінчився 28.02.2005 року, податкове повідомлення рішення прийняте 18.03.2005 року. Таким чином, минув тільки один податковий період, встановлений для даного виду платежу, тому сума штрафних санкцій має дорівнювати розміру десяти відсотків від суми недоплати, що складає 5505,58 грн.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нарахування штрафних санкцій по кредиторській заборгованості перед ТД «Газ України» є безпідставним, оскільки на момент прийняття податкового повідомлення-рішення строк позовної давності не минув, з чого і випливає безпідставність донарахування сум податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справі 2а-198/09 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 22.02.2011 року.

Головуючий суддяА.М.Ліщинський

СуддіС.П.Нос

Р.М. Шавель