Ухвала суду № 14152276, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3513/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Літвіної Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю. Хрімлі О.Г.

при секретарі: Соловіцькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»до Київської регіональної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень форми «Р»№112, №113 від 11 грудня 2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»до Київської регіональної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень форми «Р»№112, №113 від 11 грудня 2009 року було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»звернулося з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Київською регіональною митницею проведена позапланова документальна перевірка стосовно дотримання ТОВ «Бар Імпорт»законодавства України з питань митної справи за період з 03 березня 2006 року по 03 жовтня 2009 року за результатами якої складено акт №17/9/100000000/32667177 від 12 листопада 2009 року.

Перевіркою встановлено, що позивач в 2006-2008 роках порушив вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості товарів, в частині правильності визначення бази оподаткування, що спричинило заниження податкових зобовязань товариства при сплаті податків та зборів (обовязкових платежів).

За результатами перевірки Київською регіональною митницею винесені податкові повідомлення форми «Р»від 11 грудня 2009 року:

- № 112 - про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України на суму 13 815, 87 грн., з яких 9 210, 58 за основним платежем, 4 605, 29 грн. за штрафними санкціями.

- №113 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 229 251, 08 грн., з яких 152 834, 05 грн. за основним платежем, 76 417,03 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бар Імпорт»здійснює зовнішньоекономічну діяльність з імпорту та експорту товарів.

В період що підлягав перевірці, позивачем задекларовано 614 вантажних митних декларацій. З яких 435 декларацій у митному режимі імпорту загальною митною вартістю 50633363, 00 грн. Загалом було ввезено 6419749, 00 тонн вантажів.

Постачання імпортованих товарів від нерезидентів здійснювалося на договірних умовах та (офіційні правила Міжнародної торгової палати - Інкотермс). Найбільші поставки товарів позивач отримував від іноземних субєктів підприємництва, що знаходяться в Чеській Республіці, Німеччині, Бельгії, Литві. Франції, Нідерландах тощо.

Перевезення товарів як за межами митної території України, так і по митній території України забезпечували суб'єкти господарювання, з якими позивачем укладено угоди (договори) про надання транспортно - експедиторських послуг або транспортних послуг.

Розрахунки з підприємствами, що надавали транспорті (транспортно-експедиційні) послуги позивач здійснював на підставі актів виконаних робіт, рахунків-фактур, податкових накладних, які подаються перевізниками після розвантаження транспортних засобів і митного оформлення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем задекларовано витрати на транспортування до митного кордону України на низькому рівні та нерівномірно розподілено транспортні витрати, зокрема, в 2006-2007 роках витрати на транспортування з м. Антверпен (Бельгія) товарів з однаковими характеристиками вантажу (вага, назва товару) складають від 5050, 00 грн. до 15 323, 50 грн. - в 2008 році витрати на транспортування з вищевказаної країни та за тими самими характеристиками вантажу складають від 7199, 00 грн. до 25059, 00 грн.

Крім того, як вбачається з аналізу транспортних витрат, які задекларовані позивачем з фактичними витратами на транспортування вантажу, які підтверджені документально перевізниками (експедиторами) було встановлено, що ним занижувалися величини транспортних витрат, які включаються до митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 МК України - при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Актами виконаних робіт та рахунками-фактурами, наданими до сплати підприємствами -перевізниками, з урахуванням дати митного оформлення було встановлено, що фактичні транспортні витрати за окремими вантажними митними деклараціями відрізняються від суми витрат, що були фактично витрачені за авансовими звітами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено вимоги ст. 267 МК України у частині повноти визначення митної вартості, що в свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення та визначено позивачу податкові зобов»язання.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бар Імпорт»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 березня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 03 березня 2011 року.