Постанова № 14152213, 02.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.03.11Справа №2а-620/11/2770

о 12 год. 00 хв. Категорія 12.3.

каб. № 215

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді Шаповал І.І.,

при секретарі Богдановій В.О.,

без участі сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до військової частини А 4515

про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 4515 про визнання дій протиправними щодо невиплати йому грошової компенсації за не отримане речове майно та зобов`язання відповідача розрахувати грошову компенсацію за не отримане речове майно за цінами на день звільнення позивача та стягнення грошової компенсації відповідно до довідки про розмір грошової компенсації за не отримане речове майно.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу у військової частині А 4515, знаходився на речовому забезпеченні при військової частині А 4515, не був забезпечений речовим майном та не отримав грошову компенсацію замість нього при звільненні.

Ухвалою від 18.02.2011 відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою від 18.02.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, у письмовому клопотанні просив розглянути справу без його участі у зв`язку з відсутністю його у м.Севастополі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, до початку судового засідання надав до суду заперечення на адміністративний позов, просив прийняти рішення по справі без його участі.Позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає їх необґрунтованими.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом Командувача ПС Збройних Сил України № 86-пм від 19.08.2010 р. ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за пунктом “в” частини шостої статті 26 (за віком).

Наказом командира Військової частини А4515 № 210 від 03.11.2010 р. ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, з 05.11.2010 виключений зі списків особового складу військової частини, знятий, зокрема, з речового забезпечення при військової частини А 4515 (а.с.10).

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначається Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”від 20.12.1991 №2011-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон).

Згідно зі статтею 12 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до статті 91 Закону, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”від 17.02.2000 №1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (пункт 2).

Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”до пункту 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” після слів “замість речового майна” доповнений словами “(за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців)”.

Разом з тим, в Положенні про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1135 від 22.07.1998 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444) зазначається, що при звільненні військовослужбовців з ними проводиться розрахунок згідно з законодавством, а пунктом 27 постанови від 28.10.2004 передбачено, що військовослужбовці, які звільнені у запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Відповідно до статті 2 Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах визначених законодавством України.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що їхня дія в частині призупинення права на отримання грошової компенсації за речове майно стосується виключно військовослужбовців, які проходять військову службу, та не поширюється на звільнених з цієї служби громадян.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого відповідач має перед ним заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове забезпечення.

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до посадових осіб військової частини А 4515 з вимогою виплати грошової компенсації за речове майно, але компенсація до теперешнього часу не виплачена, отже позивач вважає дії відповідача протиправними, що порушують його права та інтереси.

Згідно довідки військової частини А 4515 від 30.11.2010 року № 53 заборгованість перед позивачем по виплаті грошової компенсації за не отримане речове майно складає 4757, 17 грн. (а.с.9). В зазначеній довідці ціни на речове майно визначені на момент виникнення права на отримання речі, а не на момент звільнення військовослужбовця, як визначено п.27 Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час».

Отже, розмір компенсації за належне до видачі речове майно потрібно розрахувати за цінами на день звільнення позивача з лав Збройних Сил України, тобто на 05.11.2010 року.

Таким чином, судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку за період його служби, а саме, - не видано грошову компенсацію замість речового майна.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за неотримане речове забезпечення відповідно до довідки про розмір грошової компенсації замість речового майна на день його звільнення.

Частиною четвертою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто, належним способом захисту права позивача на судовий захист є саме зобовязання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неодержане речове майно при звільнені.

Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе в цієї частині вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати бездіяльність командування військової частини А 4515 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно- протиправною.

3.Зобовязати командування військової частини А 4515 (99013, м.Севастополь, вул. Федорівська б/н) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за не отримане речове майно за цінами на день його звільнення.

4.Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Для суб`єкта владних повноважень 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту повідомлення його про можливість отримання копії постанови безпосередньо у суді.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

СуддяІ.І. Шаповал