Постанова № 14152102, 22.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.11Справа №2а-171/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії: Головуючої судді Дудкіної Т.М.,

суддів Лотової Ю.В., Майсак О.І.,

при секретарі Шарко С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, за участю у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, про зобовязання вчинити певні дії, стягнення 8776,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, про зобовязання Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у розмірі 8776,25 грн. для виплати судді ОСОБА_1, стягнення з Державної судової адміністрації України несплачену частину щомісячного грошового забезпечення за грудень 2010 року у розмірі 8776,25 грн. (без врахування податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці суддів»порядку обрахування заробітної плати та встановленого Законом України від 20.10.2009 р. № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», Законом України від 27.04.2010 № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»розміру мінімальної заробітної плати станом на грудень 2010 року 922,00 грн., заробітна плата за відповідний місяць 2010 року обчислена позивачу виходячи з розміру посадового окладу 332,00 грн., внаслідок чого недоплачена сума заробітної плати за грудень 2010 року склала 8776,25 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-171/11/2770, до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучено Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України.

04.02.2011 від Міністерства фінансів України надійшло заперечення (вх. №837) на позов.

Відповідачі та третя особа - Кабінет Міністрів України, письмової думки щодо суті спору суду не надали.

Позивач надав суду заяву (вх. №548 від 26.01.2011) про розгляд справи у його відсутність /а.с.18/.

У судове засідання 22.02.2011 відповідачі та треті особи явку уповноважених осіб не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог законодавства, тому суд розглядає справу у їх відсутність, за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Постановою Верховної Ради України від 11.07.2002 р. № 107-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді військового апеляційного суду Військово-Морських Сил безстроково /а.с.19/.

Наказом голови військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 04.09.2002 № 89 з дати видання наказу ОСОБА_1 приступив до виконання обовязків за посадою, яку, зокрема, займав й у грудні 2010 року /а.с.20/.

Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до статті 47 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ “Про судоустрій та статус суддів” визначає однією з гарантій незалежності суддів їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Заробітна плата судді, як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді.

Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ “Про статус суддів” (у редакції, що діяла по 31.12.2010) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

03.09.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 865 “Про оплату праці (з 01.03.2008 назву постанови викладено у наступній редакції - “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”), якою затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7. Посадові оклади, передбачені цією Постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати. За додатком №4 до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України посадовий оклад судді апеляційного суду в місті Севастополі становить *.5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною першої статті 3 Закону України “Про оплату праці” визначено, що мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у законі про Державний бюджет на відповідний рік. Так, Законом України від 27.04.2010 № 2154-VI “Про Державний бюджет на 2010 рік” на період з 01.12.2010 по 31.12.2010 встановлений мінімальний розмір заробітної плати 922,00 грн. на місяць.

Кабінетом Міністрів України 31 грудня 2005 року прийнято постанову “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865” № 1310. Серед іншого, вказану постанову доповнено пунктом 41, згідно з яким розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.

Пункт 41 постанови № 865 визнано незаконним постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суд від 19.08.2009 і набрала законної сили.

Згідно з довідкою Військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 31.12.2010, з урахуванням зміни мінімальної заробітної плати за грудень 2010 року заробітна плата ОСОБА_1 складає 14274,75 грн. /а.с.9/.

Проте, не зважаючи на викладене, відповідачі, реалізуючи владні управлінські функції на основі законодавства, що визначає їх компетенцію, за грудень 2010 року нарахували та виплатили позивачу заробітну плату на підставі пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (у редакції від 31.12.2005 №1310), який є нечинним, тобто виходячи із розміру заробітної плати у 332,00 грн., а не з її мінімального розміру станом на грудень 2010 року у 922,00 грн.

За вказаною вище довідкою позивачеві за грудень 2010 року фактично виплачена заробітна плата у розмірі 5498,50 грн.

Таким чином, сума недоотриманої позивачем заробітної плати за грудень 2010 року становить 8776,25 грн.

До 01.01.2011 відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», статей 120, 126 цього Закону Державна судова адміністрація України з 01.01.2003 виконувала функції головного розпорядника бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади.

Статтею 126 вказаного Закону встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», державна судова адміністрація України продовжує здійснювати функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За правилами частин 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, при розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).

Конституцією України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Оскільки правові положення, які передбачають виплату заробітної плати та грошового утримання суддям є чинними, тому позивач має право на їх отримання у повному обсязі, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на заробітну плату не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Державне казначейство України відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та пункту 4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до статті 42 Бюджетного кодексу України Кабінет міністрів забезпечує виконання Державного бюджету України, а Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що впозоівні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Постанова складена у повному обсязі 24.02.2011.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобовязати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів” у розмірі 8 776,25 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят шість грн. 25 коп.) для виплати судді ОСОБА_1.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, місто Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 09744400) на користь ОСОБА_1 (99007, АДРЕСА_1) недоотриману заробітну плату (без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів) за грудень 2010 року у розмірі 8 776,25 грн. (вісім тисяч сімсот сімдесят шість грн. 25 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Дудкіна

Суддя Ю.В. Лотова

Суддя О.І. Майсак