Постанова № 14151865, 31.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.01.11Справа №2а-92/11/2770

м. Севастополь

10 год. 09 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 14.01.2006 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доКомандування військової частини А4515 Міністерства оборони Українипро визнання дій командування незаконними, стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 4221,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовомдоКомандування військової частини А4515 Міністерства оборони Українипро визнання дій командування незаконними, у частини стягнення грошової компенсації замість речового майна у розмірі 4221,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби, не був забезпеченій речовим майном та не отримала грошову компенсацію замість нього після звільнення.

Ухвалою суду від 14.01.2011р. відкрито провадження в адміністративної справі.

Ухвалою суду від 14.01.2011р. закінчено підготовче провадження і справа призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач Командування військової частини А4515 Міністерства оборони Україниу судове засідання повноважного представника не направив, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку, за адресою, зазначеною у позові, про що свідчить поштове повідомлення, прикладене до матеріалів справи (а.с. № 14), до початку судового засідання надав письмові заперечення проти позову, просить розглянути справу у відсутність представника (а.с. 15-16).

Суд, заслухавши пояснення позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи та наявні у справі письмові докази, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон № 2011), у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 9-1 Закону № 2011, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011, в редакції, що діяла до 01.01.2007 р., військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

3 11.03.2000р. Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.

Однак, частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону № 2011, нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Також, у Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002р. № 5-рп/2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007 р., військовослужбовці, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за нестримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військової частині А 4515 Міністерства оборони України майором, на посаді заступника командира ескадрильї начальника інженерно авіаційної служби авіаційної ескадрильї. Відповідно до наказу командира військової частини А 4515 № 229 від 30.11.2010р., ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку, та виключений зі списків особового складу і всіх видів військового забезпечення (а.с. 8).

При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано не було.

Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, згідно з довідкою військової частини А 4515 Міністерства оборони України № 43 від 30.11.2010 р. складає 4 221,98 грн. (а.с. 7).

Факт невидачі позивачу речового майна, що або забезпечення на протязі його служби в Збройних Силах України, на загальну суму 4 221,98 грн. відповідачем не заперечується. Але в своїх запереченнях відповідач посилається на те що, Верховний суд України в своєму розяснені № 7/4-03 від 08.04.2003 р. зазначив, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»не скасований, Конституційним судом України неконституційним не визнаний, а отже він чинний.

Також вказує, що довідка № 43 від 30.11.2010 р. на одержання грошової компенсації замість речового мана, що підлягає видачі майору ОСОБА_1 дійсно була надана позивачу, але її не слід вважати визнанням заборгованості. Речова служба лише виконала вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України…»№ 1444 від 28.10.2004 р., якою встановлено саме такий зразок довідки. Дана довідка лише про неотримання речового майна з зазначенням найменування, кількості та вартості.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності відповідача у частині не сплати грошової компенсації та стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації замість речового майна у сумі 4221,98 грн., засновані на законі, підлягають задоволенню, а сума грошової компенсації замість речового майна - з урахуванням зазначеного підлягає стягненню з військової частини А4515 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 04.02.2011р.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати дії військової частини А 4515 в частині не виплати компенсації замість речового майна, незаконними.

Стягнути з військової частини А 4515 (м. Севастополь, вул. Федоровька, б/н, ЕДРПОУ07945732) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) заборгованість по компенсації замість речового майна в сумі 4221 (чотири тисячі двісті двадцять одна) грн. 98 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного Бюджету України (р\р31113095700007, банк УДК України у м. Севастополі, МФО 824509, ЕДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн.40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.В. Мінько