Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 215/1342/25
2/215/254/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повний текст)
29 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.
за участю секретаря судового засідання Ренцарш А.С.
згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239) до ОСОБА_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши його підставою наявність у відповідача заборгованості за договором № 478436-КС-002 від 04.01.2024 року в сумі 43 436,38 грн..
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04 січня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 478436-КС-002, відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 24 тижні, зі сплатою процентів за користування кредитом та комісії. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак остання належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Станом на 08 лютого 2025 року її розмір становить 43 436,38 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 936,38 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 500,00 грн заборгованість за комісією. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.
Ухвалою суду від 11.03.2025 позов прийнятий до розгляду, у справі відкрито провадження та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.04.2025 відповідачка надала відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідачка позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що є дружиною військовослужбовця, у зв`язку з чим, на її думку, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона звільняється від сплати процентів за користування кредитом. Також відповідачка вказувала на неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування. На підтвердження своїх доводів надала свідоцтво про шлюб, військовий квиток чоловіка, довідку військової частини та посвідчення учасника бойових дій.
24 квітня 2025 року позивач надав додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом поширюється на дружин військовослужбовців з 18 травня 2024 року, тоді як договір укладено 04.01.2024 року, та також відповідачкою не надано належних доказів проходження її чоловіком військової служби у відповідний період. Також позивач наголосив, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося лише до закінчення строку кредитування 20 червня 2024 року, а комісія за надання кредиту передбачена умовами укладеного сторонами договору.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та доводи учасників справи, приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, 04 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачкою укладено кредитний договір № 478436-КС-002, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредит у розмірі 10 000,00 грн строком на 24 тижні, зі строком повернення до 20 червня 2024 року (а.с.19-23).
Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом за фіксованою зниженою процентною ставкою в розмірі 1,15288411 % на день та стандартною процентною ставкою в розмірі 2 % на день у випадках і порядку, визначених договором. Крім того, пунктом 2.5 договору встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн, яка підлягає одноразовій сплаті в день видачі кредиту.
Факт укладення кредитного договору, отримання коштів та наявність заборгованості відповідачка не заперечує. Водночас відповідачка просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись, зокрема, на відсутність підстав для нарахування процентів після закінчення строку кредитування та на право на звільнення від сплати процентів у зв`язку з проходженням її чоловіком військової служби.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, установлених договором або законом.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах, установлених договором.
Отже, з моменту отримання кредитних коштів у відповідачки виник обов`язок повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі в установлені строки.
На підтвердження заявлених вимог позивач надав кредитний договір (а.с.19-23), паспорт споживчого кредиту (а.с.16-17), пропозицію (оферту) укласти Договір (а.с.24-28), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір (а.с.29-33).
Згідно з наданим розрахунком (а.с.12-14), заборгованість відповідачки становить 43 436,38 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 31 936,38 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 1 500,00 грн заборгованість за комісією.
Перевіряючи обґрунтованість нарахування процентів, суд ураховує, що пунктом 3.2.2 кредитного договору сторони погодили умови застосування стандартної процентної ставки в разі прострочення виконання зобов`язань за графіком платежів, відповідно до п.3.2.3 Договору. Зокрема, у разі прострочення понад сім календарних днів застосування зниженої процентної ставки припиняється, а нарахування процентів за стандартною ставкою розпочинається з восьмого календарного дня від дати простроченого платежу.
За графіком платежів перший платіж мав бути внесений 18 січня 2024 року. З огляду на погоджені сторонами умови договору та відображений у розрахунку перехід до застосування стандартної процентної ставки з 26 січня 2024 року, суд не встановив підстав вважати, що позивач застосував таку ставку раніше, ніж це передбачено договором.
Наведений позивачем розрахунок передбачає нарахування процентів за зниженою ставкою в період з 04 січня 2024 року до 25 січня 2024 року та за стандартною ставкою з 26 січня 2024 року до 20 червня 2024 року. Арифметичний підсумок нарахованих за ці періоди процентів становить 31 936,38 грн.
При цьому суд ураховує, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування закінчився 20 червня 2024 року. Із наданого розрахунку вбачається, що після цієї дати сума процентів не збільшувалася. Отже, доводи відповідачки про неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування не знаходять підтвердження в поданому позивачем розрахунку, оскільки проценти за період після 20 червня 2024 року позивачем не нараховувалися.
Відповідачка не надала власного контррозрахунку заборгованості та не навела конкретних арифметичних помилок у розрахунку позивача. Водночас суд перевірив подані документи та не встановив розбіжностей у визначенні заявленої суми процентів за погодженими сторонами ставками й періодами їх застосування.
Щодо доводів відповідачки про звільнення від сплати процентів у зв`язку з проходженням її чоловіком військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідачка посилається на положення частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими передбачено відповідні пільги щодо сплати процентів за користування кредитом для визначених законом категорій військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Оцінюючи ці доводи, суд виходить із того, що для застосування зазначеної пільги необхідним є встановлення обставин, з якими закон пов`язує виникнення права на звільнення від сплати процентів, зокрема належності військовослужбовця до передбаченої законом категорії та проходження ним військової служби у відповідний період.
На підтвердження своїх доводів відповідачка надала свідоцтво про шлюб від 07 травня 2022 року (а.с.86), військовий квиток чоловіка (а.с.90-91), довідку військової частини від 27 травня 2022 року (а.с.92) та посвідчення учасника бойових дій, видане 17 серпня 2018 року (а.с.93).
Оцінивши зазначені документи в сукупності, суд дійшов висновку, що вони не є достатніми для підтвердження проходження чоловіком відповідачки військової служби саме в період, з яким закон пов`язує право відповідачки на звільнення від сплати процентів за кредитним договором.
Зокрема, довідка військової частини від 27 травня 2022 року підтверджує обставини проходження військової служби станом на дату її видачі, а також зарахування військовослужбовця до списків особового складу відповідно до наказу командира від 12 травня 2022 року. Проте цей документ не містить відомостей, які б підтверджували продовження проходження ним військової служби у відповідний період 2024 року.
Досліджений військовий квиток, також не дає змоги встановити, чи проходив чоловік відповідачки військову службу в період з 18 травня 2024 року до 20 червня 2024 року.
Посвідчення учасника бойових дій підтверджує наявність у відповідної особи статусу учасника бойових дій, однак саме по собі не засвідчує факту проходження військової служби в конкретний період після його видачі.
Отже, подані відповідачкою документи підтверджують окремі обставини, пов`язані з військовою службою її чоловіка в минулому, однак не підтверджують належними та достатніми доказами наявності передбачених законом умов для застосування заявленої пільги в період нарахування спірних процентів.
Відповідно до статей 7681 Цивільного процесуального кодексу України доказами є дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що мають значення для справи; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 89 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для застосування до спірних правовідносин передбаченого законом звільнення від сплати процентів, оскільки обставини, необхідні для його застосування, відповідачкою належними та достатніми доказами не підтверджені.
Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1 500,00 грн. Зазначена умова відображена також у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, у якому комісія включена до загальної вартості кредиту.
Відповідачка не заперечує проти нарахування комісії та не навела доводів щодо неправильності її розміру. Водночас суд ураховує, що відсутність заперечень відповідачки сама по собі не звільняє суд від перевірки правомірності відповідної умови договору. Оцінивши надані матеріали, суд не встановив у межах заявлених сторонами доводів і поданих доказів підстав для висновку про недоведеність заявленої суми комісії.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач підтвердив належними доказами наявність у відповідачки заборгованості за кредитним договором № 478436-КС-002 від 04 січня 2024 року в загальному розмірі 43 436,38 грн, яка складається з 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 31 936,38 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 1 500,00 грн заборгованості за комісією.
Доказів повернення кредиту, сплати нарахованих процентів і комісії або наявності інших обставин, які б спростовували заявлений розмір заборгованості, відповідачка суду не надала.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідачку пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 442,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, отже зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1054 ЦК України, п. 15 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265, 268, 273, 274279 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239) з ОСОБА_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) суму заборгованості за кредитним договором № 478436-КС-002 від 04.01.2024 в розмірі 43 436 (сорок три тисячі чотириста тридцять шість) грн 38 коп., з яких: - 10 000,00 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 31 936,38 грн сума прострочених платежів по процентах; - 1 500,00 грн сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути з з ОСОБА_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», (місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір у розмірі 2 442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн 40 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складення його повного тексту.
Повний текст складено 13.11.2026 р.
Суддя:
Судове рішення № 141518106, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 215/1342/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: