Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер справи 183/758/26
Провадження № 2/183/326/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики-,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - позивач, новий кредитор) звернулося до суду з цим позовом, ву якому просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі - відповідач, позичальник) заборгованість за договором позики № 7013488 від 28 лютого 2024 року у розмірі 13 176,00 грн, з яких: 3 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 5 600,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою; 4 376,00 грн - заборгованість за процентами на прострочену позику, та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» (надалі - Первісний кредитор, Позикодавець) та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7013488 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачеві надано позику в сумі 3 200,00 грн на строк 80 днів, до 18 травня 2024 року. Позивач указує, що за договором факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, з урахуванням додаткової угоди № 7 від 21 серпня 2024 року та відповідного реєстру боржників, набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з повернення позики та сплати процентів, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошення на сайті суду. Причини неявки відповідач суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. За таких обставин, з урахуванням положень частини першої статті 223 ЦПК України, неявка належно повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у цій справі є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що з наданої копії договору позики № 7013488 від 28 лютого 2024 року вбачається, що його сторонами зазначено ТОВ «МАНІФОЮ», як Позикодавця, та ОСОБА_1 , як Позичальника. Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів та сплатити проценти на умовах договору. Сума позики становить 3 200,00 грн. Строк позики - 80 днів, до 18 травня 2024 року; дата надання позики - 28 лютого 2024 року.
Пунктом 2.4 договору передбачено фіксовану акційну процентну ставку 1,625 % на день протягом першого розрахункового періоду за умови дотримання вимог пункту 3.1.1 договору; базову процентну ставку 2,5 % на день для першого розрахункового періоду та основну процентну ставку 2,5 % на день протягом другого розрахункового періоду. Перший розрахунковий період становить 30 днів, до 29 березня 2024 року, другий - 50 днів, до 18 травня 2024 року.
За пунктом 3.1.1 договору в разі несплати процентів за акційною ставкою протягом трьох днів після закінчення першого розрахункового періоду проценти за кожен день цього періоду перераховуються за базовою ставкою. Згідно з пунктом 3.3 договору до періоду нарахування процентів ураховується день надання позики та не враховується останній день першого розрахункового періоду.
Додатком № 1 до договору визначено графік обов`язкових платежів: 29 березня 2024 року - 4 440,00 грн, з яких 2 880,00 грн - повернення позики та 1 560,00 грн - проценти; 18 травня 2024 року - 720,00 грн, з яких 320,00 грн - повернення позики та 400,00 грн - проценти. Отже, наведений у графіку загальний розмір процентів 1 960,00 грн розраховано за умови своєчасного виконання першого платежу, застосування акційної ставки та зменшення залишку позики до 320,00 грн.
Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору одностороннє продовження строку позики не допускається; продовження можливе шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди. У наданій копії договору міститься відмітка про підписання Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Паспорт позики містить одноразовий ідентифікатор z20310 та дату 28 лютого 2024 року.
Згідно з відповіддю ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс онлайн-платежів iPay.ua) вих. № 2782_241105152825 від 05 листопада 2024 року, товариство є фінансовою установою, яка здійснює переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Маніфою» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-20/05-05 від 08 липня 2020 року. На виконання зазначеного договору 28 лютого 2024 року о 16:51:40 через платіжний сервіс iPay.ua успішно прийнято платіж на користь ТОВ «Маніфою» у розмірі 3 200,00 грн. Номер транзакції в системі iPay.ua - 349652135, маска платіжної картки - 4149493782. Призначення платежу: «Зарахування 3200 грн на карту 4149493782».
11 січня 2024 року між ТОВ «Маніфою» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу № 11-01/2024, за умовами якого фактор набуває права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідних реєстрів боржників.
Додатковою угодою № 7 від 21 серпня 2024 року сторони погодили передачу прав вимоги за реєстром боржників № 6. Відповідно до акта приймання-передачі від 21 серпня 2024 року зазначений реєстр передано фактору.
Згідно з платіжною інструкцією № 410 від 21 серпня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» перерахувало ТОВ «Маніфою» 767 986,50 грн як оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 6 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 7013488 від 28 лютого 2024 року.
Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов`язань за договором.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Як убачається з Договору, він підписаний електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача з зазначенням адреси проживання, паспортних даних, РНОКПП, а крім того, за умовами договору його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору кредитної лінії за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Кредитора.
Окрім того, між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, у якому вказані усі умови кредитування.
З урахуванням установлених судом обставин справи та досліджених доказів, змісту самого договору, доказів перерахування грошових коштів на рахунок Позичальника та наданих позивачем, доказів створення, направлення та накладення на договір електронного підпису Позичальника, за умовами якого Позичальник взяв на себе зобов`язання отримати кошти у кредит, повернути їх разом з процентами Кредитору у встановлений договором строк, суд висновує про існування між позивачем та Первісним кредитором кредитних правовідносин.
Щодо переходу права вимоги, то за п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Так, позивачем надано всі докази, що підтверджують відступлення та подальший перехід від Первісного кредитора до позивача прав вимоги за кредитним договором, документи, які засвідчують право вимоги у виді кредитного договору та додатків. Доказів сплати відповідачем первісному та наступним кредиторам заборгованості не надано.
З огляду на викладене, суд висновує, що до позивача, як правонаступника кредитора у зобов`язанні перейшло право вимоги до відповідача.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Дослідивши матеріали справи, ураховуючи встановлені судом обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Договору, зобов`язань перед позивачем, як правонаступника Первісного кредитора, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам. Перевіряючи розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками суд ураховує, що розмір відсотків відповідає положенням Кредитного договору, нарахований у межах строку його дії та відповідно до ставки, вказаній у договорі. Доказів сплати тіла кредиту, відсотків суду не надано. Відтак, наявні підстави для задоволення позову в частиін тіла кредиту та відсотків.
Щодо вимоги про стягнення 4 376,00 грн процентів на прострочену позику суд ураховує таке. Пункт 6.2 договору віднесено до розділу «Відповідальність сторін». Він передбачає нарахування процентів за неправомірне користування позикою: 12 % від суми позики на четвертий день такого користування та 3 % від суми позики починаючи з п`ятого дня за кожен день неправомірного користування. Отже, підставою цих нарахувань є порушення строку виконання грошового зобов`язання, а не правомірне користування позикою протягом погодженого строку.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечує частина друга статті 625 ЦК України. Цей висновок підлягає врахуванню при розмежуванні плати за користування позикою та наслідків прострочення її повернення.
За пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник за кредитним договором чи договором позики звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, та від обов`язку сплати неустойки за прострочення. Нараховані включно з 24 лютого 2022 року неустойка та інші передбачені договором платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем.
Оскільки строк повернення позики визначено 18 травня 2024 року, а заявлені 4 376,00 грн є платежем саме за її прострочення, зазначена сума не підлягає стягненню. Найменування такого платежу «процентами на прострочену позику» не змінює його обумовленості порушенням зобов`язання. Відступлення права вимоги новому кредитору не усуває встановлених законом обмежень. Тому в цій частині позову належить відмовити.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд висновує про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 800,00 грн, з яких: 3 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 5 600,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою. У решті позову належить відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи задоволення вимог на суму 8 800,00 грн із заявлених 13 176,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 022,34 грн судового збору (3 028,00 ? 8 800,00 / 13 176,00). У решті судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 7013488 від 28 лютого 2024 року у розмірі 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 3 200,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 5 600,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 022 (дві тисячі двадцять дві) гривні 34 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 03 листопада 2026 року.
Суддя Г. Є. Майна
Судове рішення № 141517496, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 183/758/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: