Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/7574/26
Провадження № 2/466/4551/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васинчик М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
19 серпня 2026 року, ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №5611242 від 05.02.2025 року у розмірі 21840,00 грн., за договором №2124346 від 27.02.2025 року ?у розмірі 3090,00 грн. та судовий збір.
В обґрунтування вимог зазначає, що 05 лютого 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5611242, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти в розмірі 8 000 грн строком на 360 днів, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші передбачені договором платежі.
Укладення кредитного договору відбулося в електронній формі, шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачці кредитні кошти в розмірі 8 000 грн на банківську платіжну картку, зазначену нею під час оформлення кредиту. Проте відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе договірних зобов`язань, не здійснювала своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.
27 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5611242 від 05 лютого 2025 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором загальний розмір заборгованості становить 21 840 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 7 840 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 6 000 грн - штрафні санкції.
Крім того, 27 лютого 2025 року , між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2124346, відповідно до якого відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 600 грн , строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 відсоток на день. Зазначений кредитний договір також укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» перерахувало відповідачці кредитні кошти в розмірі 600 грн на зазначену нею банківську платіжну картку. Однак відповідачка належним чином не виконувала зобов`язань за цим кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість.
30 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2124346 від 27 лютого 2025 року.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за зазначеним договором становить 3 090 грн, з яких: 600 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 290 грн - заборгованість за процентами; 1 200 грн - пеня.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань та набуття права вимоги за договорами факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за двома кредитними договорами в загальному розмірі 24 930 грн, а також судовий збір.
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву на позовну заяву не подала.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5611242.
Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в розмірі 8 000 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, передбачені договором комісії та виконати інші договірні зобов`язання.
Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів. Конкретні дати здійснення платежів визначені графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору.
Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 24 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредитних коштів.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту за весь строк кредитування становить 24 640грн та нараховується за ставкою 14 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього, відповідно до графіка платежів.
Пунктами 1.5.3, 1.5.4 договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, умовами договору передбачено відповідальність позичальниці у вигляді штрафу в розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення строків внесення платежів, визначених графіком платежів, якщо таке порушення триває понад два дні.
Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.
З матеріалів кредитної справи вбачається, що 05 лютого 2025 року відповідачка зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН», заповнила електронну заявку на отримання кредиту та здійснила акцепт пропозиції щодо укладення кредитного договору.
На номер мобільного телефону, зазначений відповідачкою під час реєстрації, було направлено одноразовий ідентифікатор 956955, який 05 лютого 2025 року о 18 год 03 хв використано для підписання кредитного договору.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.
Згідно зі статтею 12 цього Закону електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у визначеному законом порядку, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні правові висновки щодо належності електронної форми кредитного договору та можливості його підписання одноразовим ідентифікатором викладені в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання сторонами встановленого законом порядку укладення кредитного договору в електронній формі, погодження його істотних умов та виникнення між сторонами відповідних цивільних прав і обов`язків.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачці кредитні кошти в розмірі 8 000 грн шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені нею під час оформлення кредиту.
Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 147428234 від 05 лютого 2025 року.
Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала платежі в рахунок виконання кредитного договору, зокрема 21 березня 2025 року внесла 1 120 грн.
Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують фактичне виникнення кредитних правовідносин між сторонами та виконання первісним кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від його виконання не допускається.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.
На час вирішення спору погоджений сторонами строк кредитування закінчився, однак доказів повернення основної суми кредиту в повному обсязі суду не надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 27 червня 2025 року заборгованість за основною сумою кредиту становить 8 000 грн.
Дослідивши умови кредитного договору, документи щодо перерахування коштів та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 8 000 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору № 5611242 від 05 лютого 2025 року сторонами погоджено комісію за обслуговування кредиту, розмір та порядок нарахування якої визначені умовами договору та графіком платежів.
Згідно зі статтями 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються проценти, комісії та інші обов`язкові платежі споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Судом встановлено, що умова щодо комісії за обслуговування кредиту була визначена сторонами під час укладення кредитного договору, її розмір та порядок нарахування передбачені договором і графіком платежів, з якими відповідачка погодилася шляхом підписання електронного правочину.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за комісією за обслуговування кредиту становить 7 840 грн.
Зазначена комісія за умовами договору нараховується у зв`язку з обслуговуванням кредиту протягом відповідних розрахункових періодів та не визначена сторонами як штраф чи пеня за прострочення виконання зобов`язання.
Матеріалами справи підтверджено договірну підставу нарахування комісії, погодження її розміру та порядку нарахування, а також заявлений позивачем залишок заборгованості в розмірі 7 840 грн.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5611242 вбачається, що позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції в загальному розмірі 6 000 грн.
Зазначені санкції нараховані у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, а саме порушенням строків внесення передбачених договором платежів.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Крім того, зазначеною нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, законодавцем встановлено спеціальне регулювання відповідальності позичальників за порушення кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.
При цьому зазначене звільнення від відповідальності має імперативний характер та не залежить від того, чи передбачено відповідну санкцію умовами кредитного договору.
Судом встановлено, що кредитний договір укладений 05 лютого 2025 року, а штрафні санкції в розмірі 6 000 грн нараховані за порушення зобов`язань, які виникли в період дії воєнного стану на території України.
Відтак, незалежно від погодження сторонами відповідних умов кредитного договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання у зазначений період суперечить імперативним положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Суд враховує, що правова природа штрафних санкцій полягає саме у застосуванні до боржника негативних майнових наслідків за порушення договірного зобов`язання.
Тому такі платежі не можуть розглядатися як звичайна плата за користування кредитними коштами та не підлягають стягненню в період дії встановлених законом обмежень.
Відповідний підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема викладеними в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 6 000 грн штрафних санкцій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, судом встановлено, що 27 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2124346.
Відповідно до умов зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредитні кошти в розмірі 600 грн, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші договірні зобов`язання.
Строк кредитування становить 360 днів, стандартна процентна ставка за користування кредитом - 1 відсоток на день. Кредитний договір укладено в електронній формі.
З матеріалів кредитної справи вбачається, що 27 лютого 2025 року відповідачка зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заповнила електронну заявку на отримання кредиту та здійснила акцепт пропозиції щодо укладення кредитного договору.
27 лютого 2025 року о 21 год 34 хв 05 с кредитодавцем на номер мобільного телефону, зазначений позичальницею під час реєстрації, було направлено одноразовий ідентифікатор C921, який о 21 год 34 хв 11 с використано для підписання кредитного договору.
Таким чином, укладення зазначеного договору відбулося в електронній формі з дотриманням порядку, передбаченого статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
На виконання умов договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачці кредитні кошти в розмірі 600 грн шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 .
Факт перерахування коштів підтверджується долученим до матеріалів справи документом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».
Наведені обставини підтверджують фактичне виникнення кредитних правовідносин між сторонами та виконання первісним кредитодавцем обов`язку з надання кредитних коштів.
Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за основною сумою кредиту становить 600 грн. Доказів повернення зазначеної суми кредиту матеріали справи не містять.
Дослідивши умови кредитного договору, документи щодо перерахування коштів та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 600 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Умовами кредитного договору № 2124346 передбачено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1 відсоток на день.
З огляду на розмір наданого кредиту - 600 грн, сума процентів за один день користування кредитом за стандартною ставкою становить 6,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачки за процентами за користування кредитом становить 1 290 грн.
Суд враховує, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами та за своєю правовою природою відрізняються від неустойки, яка є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.
Заявлений позивачем розмір процентної заборгованості відповідає погодженій сторонами стандартній процентній ставці та не перевищує розміру процентів, які могли бути нараховані в межах установленого договором строку кредитування.
Доказів внесення платежів у рахунок погашення зазначеної процентної заборгованості або обставин, які свідчили б про припинення відповідного зобов`язання, матеріали справи не містять.
Водночас суд виходить не лише з відсутності заперечень відповідачки, а й з досліджених письмових доказів, які підтверджують договірну підставу та розмір заявленої заборгованості.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 1 290 грн процентів за користування кредитними коштами.
Разом із тим із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2124346 вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 200 грн.
Зазначена пеня нарахована у зв`язку з порушенням відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України пеня є різновидом неустойки та застосовується до боржника як захід цивільно-правової відповідальності за порушення виконання зобов`язання.
Оскільки кредитний договір укладено 27 лютого 2025 року, а пеню нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану, її стягнення суперечить імперативним положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, позовні вимоги про стягнення 1 200 грн пені задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що 27 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25.
Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
На підтвердження набуття права вимоги позивачем надано копію договору факторингу, витяг із реєстру боржників, а також документи щодо виконання умов договору факторингу.
Із витягу з реєстру боржників убачається, що до складу переданих прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5611242 від 05 лютого 2025 року.
Крім того, 30 вересня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-39/25, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2124346 від 27 лютого 2025 року.
На підтвердження переходу права вимоги за зазначеним договором позивачем також надано договір факторингу, витяг із реєстру боржників та документи щодо виконання умов договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.
Досліджені матеріали справи підтверджують набуття ТОВ «СВЕА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами № 5611242 від 05 лютого 2025 року та № 2124346 від 27 лютого 2025 року.
Водночас суд зазначає, що перехід права вимоги до нового кредитора не змінює правової природи первісного зобов`язання та не надає новому кредитору права вимагати стягнення сум, нарахування яких суперечить вимогам закону.
Відтак позивач має право на стягнення лише тієї заборгованості, яка виникла на законних підставах та підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 7680 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву та доказів на спростування заявлених вимог.
Разом із тим неподання відповідачкою відзиву та її неявка в судове засідання самі по собі не є підставою для автоматичного задоволення позову, оскільки обов`язок встановлення фактичних обставин справи та оцінки належності й достатності доказів покладається на суд.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених цією нормою умов, зокрема належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив факт укладення кредитних договорів, надання кредитних коштів, неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань та переходу права вимоги до позивача.
При цьому судом встановлено, що заборгованість, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 5611242 від 05 лютого 2025 року, складається з: 8 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 7 840 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню за зазначеним договором, становить 15 840 грн.
Заборгованість, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 2124346 від 27 лютого 2025 року, складається з: 600 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 1 290 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню за зазначеним договором, становить 1 890 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості за двома кредитними договорами, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 17 730 грн.
Водночас у задоволенні позовних вимог про стягнення 6 000 грн штрафних санкцій за кредитним договором № 5611242 та 1 200,00 грн пені за кредитним договором № 2124346 слід відмовити з огляду на пряму законодавчу заборону їх стягнення за прострочення кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Отже, позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.
Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 268, 280284 ЦПК України, ст. ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», суд,
ухвалив:
позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5611242 від 05 лютого 2025 року в розмірі 15 840 грн. яка складається з: 8 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 7 840,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2124346 від 27 лютого 2025 року в розмірі 1 890 грн. яка складається з: 600 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 290 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» за двома кредитними договорами, становить 17 730 грн. (сімнадцять тисяч сімсот тридцять гривень)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662, 40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони в справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя І. Є. Зима
Судове рішення № 141514367, Шевченківський районний суд м. Львова було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 466/7574/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: