Рішення № 141513599, 13.11.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
725/8170/26
Номер документу
141513599
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 725/8170/26

Провадження № 2/727/4108/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до Чернівецького районного суд м. Чернівців із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову становить 10 950,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Чернівецького районного суд м. Чернівців від 18 серпня 2026 року справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівців.

Ухвалою Шевченківського суду м. Чернівців від 21 вересня 2026 року відкрито провадження у справі. Суд вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача не надійшло.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення процентів.

Представник позивача, Романенко М.Е., подав додаткові письмові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 листопада 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

В судове засідання учасники справи не з`явились. У відповідності до частини 3 статті 211 ЦПК України скористались своїм правом та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позиції учасників справи

Позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовані такими доводами.

28.09.2022 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 227432 в електронній формі, шляхом підписання відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на його номер мобільного телефону.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 227432 від 28.09.2022.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка становить 10 950,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 950,00 грн заборгованість за процентами.

У поданому відзиві відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення 5 850,00 грн процентів, нарахованих після закінчення погодженого сторонами 14-денного строку кредитування.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору № 227432 від 28.09.2022 строк кредитування становив 14 днів, тобто до 11.10.2022, а проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 5 % на день. Таким чином, за погоджений строк кредитування сума процентів становить 2 100,00 грн, а загальна сума кредиту та процентів 5 100,00 грн. На думку відповідача, нарахування додаткових 5 850,00 грн процентів є безпідставним, оскільки позивачем не надано належних доказів продовження строку кредитування. Відповідач вказав, що умова договору про його дію до повного виконання зобов`язань не свідчить про автоматичне продовження строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати договірні проценти після його закінчення.

Від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс», Романенка М.Е., надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких останній заперечив проти доводів відповідача ОСОБА_1 , викладених у відзиві на позовну заяву, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх пояснень представник позивача зазначив, що на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію договору факторингу, платіжну інструкцію № 8041 від 19.04.2024 та витяг із додатка № 1 до договору факторингу, який містить відомості про відповідача та розмір його заборгованості. При цьому представник позивача вказав, що зміна кредитора не впливає на обсяг зобов`язань боржника та не звільняє його від обов`язку повернення отриманих кредитних коштів.

Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунку заборгованості представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 1.3 кредитного договору процентна ставка становить 5 % на день, а пунктом 3.3 договору передбачено нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня його надання до дня повного погашення заборгованості включно. На думку позивача, зазначені умови були погоджені відповідачем під час укладення договору, а тому нарахована заборгованість за процентами в розмірі 7 950,00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню в повному обсязі. Крім того, представник позивача заперечив проти доводів відповідача щодо розбіжностей в одноразових ідентифікаторах, зазначивши, що відповідна неточність у довідці має технічний характер та не спростовує факту укладення кредитного договору. Також наголосив, що відповідач не заперечує самого факту укладення договору та отримання кредитних коштів.

З огляду на викладене представник позивача просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28.09.2022 між ТОВ «Займер» (після зміни назви ТОВ «»Клай Інвест») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 227432 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 14 днів, тобто до 11.10.2022. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Відповідно до п. 1.3. Договору за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Відповідно до п. 1.5. Договору, датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта.

Відповідно до п. 3.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Відповідно до п. 4.3.7. Договору клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом. Продовження (пролонгація) строку погашення заборгованості за Договором (строку виконання грошового зобов`язання) / строку кредитування / строку дії договору здійснюється без змін умов попередньо укладеного Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору № 227432 від 28.09.2022 сторони погодили Графік розрахунків, який включає: суму платежу за розрахунковий період, яка складається з погашення суми кредиту та проценти за користування кредитом.

Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідач підписав електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) CL9281.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «Клай Інвест», 28.09.2022 о 00:34 через платіжного провайдера ТОВ «ПрофітГід» було здійснено переказ кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн на банківську картку отримувача № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Номер транзакції 36431-44472-70044, код авторизації 950302, RRN 003618199653, призначення платежу «Видача кредиту #227432».

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» в листі від 12.10.2026 № 20.1.0.0.0/7-261006/76004-БТ, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 відкрито рахунок НОМЕР_3 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 , на яку 28.09.2022 були зараховані кошти в розмірі 3 000,00 грн.

19.04.2024 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 згідно з умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Клай Інвест», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 227432 від 28.09.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 227432 від 28.09.2022, укладеним між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , заборгованість за вказаним договором становить 10 950,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 7 950,00 грн заборгованість за процентами.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є спірні відносини між сторонами, які виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, і як наслідок виникнення заборгованості .

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 28.09.2022 між ТОВ «Займер» (після зміни назви ТОВ «»Клай Інвест») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 227432 в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора CL9281.

Також сторонами було підписано Додаток № 1 до кредитного договору № 227432 від 28.09.2022, яким визначено графік розрахунків, що передбачає порядок повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Додаток № 1 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора CL9281.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачкем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, укладенні в електронній формі, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Крім того, у суду немає підстав для застосування наслідків статей 95, 100 ЦПК України, оскільки надані позивачем копії електронних доказів не викликають сумнів щодо відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Доказів протилежного відповідачем не надано.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентам

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 28.09.2022 між ТОВ «Клай Інвест» (до зміни назви ТОВ «Займер») та ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту № 227432 відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 28.09.2022 у розмірі 3 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою, наданою ТОВ «ПрофітГід», та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» у листі від 12 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-261006/76004-БТ.

Таким чином, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн підтверджується належними доказами.

Крім того, відповідачем факт отримання кредитних коштів не оспорюється.

Заперечуючи проти нарахованих процентів, відповідач зазначив, що після закінчення строку кредитування, тобто після 11.10.2022, кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Також вказав, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 7 950,00 грн перевищує суму процентів, визначену умовами кредитного договору за 14 календарних днів користування кредитом, яка становить 2 100,00 грн.

Вирішуючи питання щодо визначення суми процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала таке.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.3 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 5 % на добу, що становить 1 825 % річних.

Згідно з пунктом 1.2 договору строк кредитування становить 14 календарних днів, тобто до 11 жовтня 2022 року. При цьому загальна сума кредиту та процентів за користування ним протягом погодженого сторонами строку кредитування становить 5 100,00 грн, з яких 3 000,00 грн сума основного боргу та 2 100,00 грн проценти за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами до дня повного погашення заборгованості, у тому числі за період прострочення виконання зобов`язання.

Однак сама по собі наявність у договорі умови про нарахування процентів до повного погашення заборгованості не свідчить про продовження погодженого сторонами строку кредитування та не є безумовною підставою для стягнення договірних процентів після його закінчення.

Доказів того, що сторонами було погоджено продовження строку кредитування відповідно до положень п. 4.3.7 договору, або укладено додаткову угоду щодо зміни строку повернення кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 2 100,00 грн.

При цьому слід звернуту увагу на те, що кредитний договір, який є предметом даного позову, містить всі істотній умови договору, в тому числі, і порядок надання кредитних коштів, порядок їх повернення та нарахування процентів за користування кредитними коштам.

З огляду на наведене суд мав можливість належним чином надати оцінку правильності розрахунку заборгованості за даним позовом.

Щодо правомірності стягнення заборгованості на користь ТОВ «Діджи Фінанс»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Судом встановлено, що 19.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 227432 від 28.09.2022.

Відповідно до п. 2.1 Договору на умовах, цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначений в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування таке відступлення на умовах, визначеним Договором.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Як вже зазначалося вище, у частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Отже, суд доходить висновку, що на підставі договору відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 від 19.04.2024 ТОВ «Клай Інвест» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 227432 від 28.09.2022 щодо заборгованості в загальному розмірі 10 950,00 грн, з яких: за тілом кредиту 3 000,00 грн, за процентами 7 950,00 грн.

Щодо заперечень відповідача з приводу ненадання позивачем належних та достатніх доказів переходу до ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги за кредитним договором № 227432 від 28.09.2022, зокрема необхідності дослідження договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, реєстру боржників та документів, що підтверджують розмір переданої заборгованості, а також сумнівів щодо правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування, суд зазначає таке.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту № 227432 від 28.09.2022 щодо повернення кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн та сплати процентів за користування кредитом.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 від 19.04.2024, його розірвання чи припинення.

Разом із тим судом встановлено, що на підтвердження переходу права грошової вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс» позивачем надано договір відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 від 19.04.2024 та витяг із додатка № 1 до зазначеного договору, який містить відомості про відповідача та розмір його заборгованості.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 227432 від 28.09.2022, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору відступлення прав вимоги № 568/ФК-24 від 19.04.2024.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідача та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 5 100,00 грн, в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками 2 100,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» (далі Клієнт) та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №42649746/02 від 01.06.2026.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги №42649746/02 від 01.06.2026 сторони домовились, що ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» доручило ФОП ОСОБА_2 надати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до детального опису виконаних робіт (наданих послуг) ФОП ОСОБА_2 та акта надання послуг від 21 липня 2026 року, позивачу надано професійну правничу допомогу, яка включала: усну консультацію щодо обставин справи 250,00 грн, письмову консультацію щодо спірних правовідносин 750,00 грн, правовий аналіз спірних правовідносин та надання рекомендацій щодо захисту інтересів 1 500,00 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості 3 000,00 грн, формування додатків до позовної заяви 500,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач заперечував проти стягнення з нього 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та відсутність належних доказів їх фактичної сплати.

Суд вважає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи із категорії справи та ціни позову, становить 3 000,00 грн.

Так, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволені частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 1 240,02 грн (2 662,40 * (5 100,00/ 10 950,00)), та витрат на професійну правничу допомогу 1 397,26 грн (3 000,00 * (5 100,00/ 10 950,00)).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про надання кредиту № 227432 від 28.09.2022 в розмірі 5 100,00 грн (п`ять тисяч сто грн 00 коп.), в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 3 000,00 грн; заборгованість за відсотками 2 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 240,02 грн (одна тисяча двісті сорок грн 02 коп.) та послуги на професійну правничу допомогу в розмірі 1 397,26 грн (одна тисяча триста дев`яносто сім грн 26 коп.).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення 13 листопада 2026 року.

Суддя Дубець О.С.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141513599 ?

Документ № 141513599 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141513599 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141513599 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141513599 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141513599, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Судове рішення № 141513599, Шевченківський районний суд м. Чернівців було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141513599 відноситься до справи № 725/8170/26

Це рішення відноситься до справи № 725/8170/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141513597
Наступний документ : 141513607