Рішення № 141513597, 13.11.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
725/3179/26
Номер документу
141513597
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 725/3179/26

Провадження № 2/727/2634/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» звернулось до Чернівецького районного суд м. Чернівців із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ціна позову становить 26 240,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та витрати на професійну правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Ухвалою Чернівецького районного суд м. Чернівців від 07 травня 2026 року справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівців.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідачки адвоката Новакова В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21 серпня 2026 року задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів від позивача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання учасники справи не з`явились. У відповідності до частини 3 статті 211 ЦПК України скористались своїм правом та заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позиції учасників справи

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовані такими доводами.

15 липня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 889580 про надання споживчого кредиту згідно з умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 8 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умови кредитного договору, в результаті чого у неї виникла заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».

24 березня 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» уклали договір факторингу № ККЛУ-24032021 згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» , включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 889580 від 15 липня 2020 року.

Відповідачка зі свого боку не виконала умови договору в результаті чого у неї виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яка станом на дату подання позову становить 26 240,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 8 000,00 грн; заборгованості за процентами 18 240,00 грн.

У зв`язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також відповідно до статей 509, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом.

У поданому відзиві представник відповідачки - адвокат Новаков В.В. - заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 15 липня 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 889580, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів, до 14 серпня 2020 року. Водночас позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 26 240,00 грн, яка, на думку представника відповідачки, не відповідає умовам кредитного договору та передбаченій ним загальній вартості кредиту в розмірі 12 560,00 грн.

Представник відповідачки вказав, що нарахування процентів за користування кредитом після закінчення встановленого договором строку кредитування є неправомірним, оскільки право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Також зазначив, що умовами договору не передбачено автоматичного продовження строку кредитування та нарахування процентів після 14 серпня 2020 року, у зв`язку з чим вважає відповідні вимоги позивача безпідставними.

Крім того, представник відповідачки заперечив належність та достатність доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зазначивши, що позивачем не надано всіх первинних документів, які відповідно до умов договору факторингу повинні передаватися новому кредитору, зокрема оригіналу кредитного договору, документів щодо перерахування кредитних коштів та детального розрахунку заборгованості. Також наголосив на відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги новому кредитору та направлення їй досудової вимоги від 10 березня 2026 року.

З огляду на викладене, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 889580 від 15.07.2020у повному обсязі, а всі судові витрати покласти на позивача.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15 липня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» (далі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) був укладений Кредитний договір № 889580 (індивідуальна частина) (далі Договір). Згідно з умовами даного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів на умовах визначених Договором (пункти 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 1.4.1 Договору знижена процентна ставка становить 1,90 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних).

Відповідно до п. 1.4.2 Договору Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних).

Згідно з п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору: за стандартною ставкою становить 12 560,00 грн, за заниженою ставкою 12 560,00 грн.

Відповідно до п. 1.8. Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. 2.1. Договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.3. Договору розмір процентної ставки, встановленої в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.

Вказаний договір був підписаний з боку Товариства директором, а з боку Споживача відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М818.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 889580 від 15.07.2020, сторони погодили графік платежів, загальну вартість кредиту для споживача та процентну ставку за договором про споживчий кредит. Вказаний додаток був підписаний з боку Товариства директором, а з боку Споживача - відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М818.

Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання про надання споживчого кредиту № 889580 від 15.07.2020, сторонами погоджено такі умови: Дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 14.08.2020; Сума кредиту 8 000,00 грн; Сума нарахованих процентів - 4 560,00 грн; Разом до оплати 12 560,00 грн.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту вих. №1-1901 від 19.01.2026, виданої ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», підтверджується факт здійснення платіжної операції на користь ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», а саме: 15.07.2020 о 19:19:11 здійснено платіж у сумі 8 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 60720551, із призначенням платежу зарахування грошових коштів.

Відповідно до інформації, наданої АТ «Ощадбанк» у листі від 19.10.2026 № 46/12.11/164056/2026-БТ, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 , на яку в період з 15.07.2020 по 18.07.2020 було зараховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.

24 березня 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» уклали договір факторингу № ККЛУ-24032021 згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» , включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 889580 від 15 липня 2020 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 889580 від 15 липня 2020, заборгованість ОСОБА_1 становить 26 240,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 8 000,00 грн; заборгованості за процентами 18 240,00 грн.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по отриманому та неповернутому кредиту, відсоткам за користування отриманими коштами.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення кредитного договору

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 15 липня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 889580 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачкою підписаний електронним підписом із застосуванням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) М818.

Також за допомогою цього одноразового ідентифікатора відповідачка підписала Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 15.07.2020, яким Сторони погодили графік платежів, загальну вартість кредиту для споживача та процентну ставку за договором про споживчий кредит. Перед підписанням Договору відповідачка ознайомилася із Паспортом споживчого кредиту, який також підписала одноразовим ідентифікатором М818, в якому зазначені всі істотній умови надання кредиту та користування кредитними коштами, в тому числі строк на який надається кредит, проценти за користування коштами, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитні договори, укладенні в електронній формі, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Щодо стягнення заборгованості за основною сумою боргу та процентам

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 889580 від 15 липня 2020 року відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн.

Кредитні кошти були перераховані відповідачці 15 липня 2020 року у розмірі 8 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 19 січня 2026 року № 1-1901 та інформацією, наданою АТ «Ощадбанк» у листі від 19 жовтня 2026 року № 46/12.11/164056/2026-БТ, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, який обслуговується за допомогою платіжної картки № НОМЕР_5 , на яку в період з 15.07.2020по 18 липня 2020 року зараховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн.

Таким чином, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн підтверджується належними доказами та визнається самою відповідачкою.

Заперечуючи проти нарахованих процентів, представник відповідачки зазначив, що після закінчення строку кредитування, тобто після 14 серпня 2020 року, кредитодавець втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом. Також вказав, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 18 240,00 грн перевищує суму процентів, визначену умовами кредитного договору за 30 календарних днів користування кредитом, яка становить 4 560,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 889580 від 15 липня 2020 року за відповідачкою ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальному розмірі 26 240,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 18 240,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо визначення суми процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає таке.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснувала таке.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Так, судом встановлено, що п. 3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році за методом «факт/факт». Згідно з п. 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та не включається день повернення кредиту, визначений у Графіку платежів, при цьому проценти нараховуються і в день повернення кредиту, визначений у Графіку платежів. Крім того, відповідно до п. 4.6 Договору протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою або за ставкою, погодженою сторонами в Додатковому договорі, яка не може бути більшою за розмір стандартної процентної ставки. Пунктом 9.11 Договору передбачено, що сторони погодили, що проценти, нараховані згідно з цим Договором після закінчення строку користування кредитом, визначеного п. 1.3 Договору, чи продовженого відповідно до розділу 4 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів за понадстрокове користування грошовими коштами здійснюється в момент сплати.

Разом з тим, відповідно до умов договору ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» надало відповідачці кредит у розмірі 8 000,00 грн (п. 1.2 договору) строком на 30 днів (п. 1.3 договору) та відповідно до Графіку розрахунків, який є Додатком № 1 до Кредитного договору № 889580 від 15.07.2020 сторони погодили, що кредит видається на суму 8 000,00 грн, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 14.08.2020, проценти 4 560,00 грн. Разом сума становить 12 560,00 грн.

Доказів того, що сторонами було погоджено продовження строку кредитування або укладено додаткову угоду щодо зміни строку повернення кредиту, матеріали справи не містять.

Отже, тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 4 560,00 грн.

При цьому слід звернуту увагу на те, що укладений між позивачем та відповідачкою кредитний договір містить всі істотній умови договору, в тому числі, і порядок надання кредитних коштів, порядок їх повернення та нарахування процентів за користування кредитними коштам.

З огляду на наведене суд мав можливість належним чином надати оцінку правильності розрахунку заборгованості за даним позовом.

Щодо правомірності стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.

Судом встановлено, що 24 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-24032021 (далі Договір факторингу).

Відповідно до п. 1.1 Договору на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до гл. 73 ЦК України Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнту ( ціна продажу) за плату, а клієнт відступає Факторові права грошової вимоги ( Права вимоги) до Боржників за Кредитним договором (Портфель Заборгованості).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

Як вже зазначалося вище, у частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Отже, суд доходить висновку, що на підставі договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24 березня 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 889580 від 15 липня 2020 року.

Щодо заперечень представника відповідачки з приводу ненадання позивачем належних та достатніх доказів переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за кредитним договором № 889580 від 15 липня 2020 року, зокрема відсутності всіх первинних документів, які підлягали передачі новому кредитору відповідно до умов договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24 березня 2021 року, а також відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги та направлення їй досудової вимоги від 10 березня 2026 року, суд зазначає таке.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 889580 від 15 липня 2020 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та відповідачкою, щодо повернення кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн та сплати процентів за користування кредитом.

Також суд враховує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24 березня 2021 року, його розірвання чи припинення.

Разом з тим відсутність доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги новому кредитору сама по собі не свідчить про недійсність договору факторингу та не спростовує факту переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за умови належного підтвердження такого переходу відповідними доказами.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 889580 від 15 липня 2020 року, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу № ККЛУ-24032021 від 24 березня 2021 року.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 889580 про споживчий кредит від 15 липня 2020 року в розмірі 12 560,00 грн, в тому числі: 8000,00 грн - заборгованість за кредитом; 4 560,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» (далі Адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року сторони домовились, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доручило Адвокатському об`єднанню «АПОЛОГЕТ» надати юридичну допомогу по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження яких долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, копію акту № 919 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09 березня 2026 року, копію детального опису наданих послуг від 09 березня 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року на суму 8 000,00 грн.

Разом з тим, представник відповідачки заперечував проти стягнення з нього 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та відсутність належних доказів їх фактичної сплати.

Суд вважає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи із категорії справи, становить 5 000,00 грн.

Так, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» задоволені частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 1 274,38 грн (2 662,40 * (12 560,00 / 26 240,00)), та витрат на професійну правничу допомогу 2 393,29 грн (5 000,00 * (12 560,00 / 26 240,00)).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Договором № 889580 про надання споживчого кредиту від 15 липня 2020 року в розмірі 12 560,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп.), в тому числі: 8000,00 грн - заборгованість за кредитом; 4 560,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 274,38 грн (одна тисяча двісті сімдесят чотири грн 38 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 393,29 грн (дві тисячі триста дев`яносто три грн 29 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складання повного судового рішення 13 листопада 2026 року.

Суддя Дубець О.С.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141513597 ?

Документ № 141513597 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141513597 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141513597 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141513597 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141513597, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Судове рішення № 141513597, Шевченківський районний суд м. Чернівців було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141513597 відноситься до справи № 725/3179/26

Це рішення відноситься до справи № 725/3179/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141513594
Наступний документ : 141513599