Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 10.11.2026
Справа № 334/4877/26
Провадження № 2/334/3634/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
25.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «Юніт Капітал» за довіреністю Кукса К.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позові посилалися на те, що 18.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №549568342 на суму 29900 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора ЕЕСС-8867.
Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 29900 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.
18.02.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/22. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № Б/Н від 18.02.2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/1225-01. Відповідно реєстру прав вимоги № 2 від 04.12.2025 року за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 106091,18 грн.
Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.
Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 106091,18 грн., яка складається з: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61241,18 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 14950 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 04.12.2025 - 18.03.2026.
Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 91141,18 грн.
Повідомили, що судові витрати позивача складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року у розмірі 91141,18 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість за тілом, 61241,18 грн. - заборгованість за відсотками; судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. покласти на відповідача; розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.
29.05.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судове засідання на 25.06.2026 року в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
25.06.2026 року ухвалою суду клопотання ТОВ «Юніт Капітал» про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ КБ «Приватбанк»: 1) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска карти: НОМЕР_3 - про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_3 за період від 18.11.2024 до 23.11.2024 в сумі 29900 грн.; емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска карти: НОМЕР_3 , та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ). 2) у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_3 ; за період від 18.11.2024 до 23.11.2024 в сумі 29900 грн.; емітент карти АТ КБ "Приватбанк"; витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок маска карти позичальника) повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): маска картки: НОМЕР_3. 3) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_4 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_3 витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_3. 4) у випадку, якщо картковий рахунок за: маска картки: НОМЕР_3 не належить позичальнику ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска картки: НОМЕР_3 .
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію: за яким призначенням платежу з 18.11.2024 до 23.11.2024 надійшли грошові кошти в сумі 29900 грн. на карту (маска карти) НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), та хто є відправником вказаних коштів (найменування, код ЄДРПОУ). Витребувано в АТ «Райффайзен Банк» інформацію: за яким призначенням платежу з 18.11.2024 до 23.11.2024 з рахунку № НОМЕР_5 , який належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246) було зроблено переказ на карту НОМЕР_3 в сумі 29900 грн., та хто є отримувачем вказаних коштів (найменування, рнокпп).
03.07.2026 року АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомили, що рахунок № НОМЕР_5 не належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246). Вказаний рахунок належить ТОВ "ПРОФІТГІД" (ЄДРПОУ 39932827). Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_5 платіж на суму 29900 грн. за період з 18.11.2024 року по 23.11.2024 року не здійснювався.
07.07.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 з додатковими поясненнями, в яких посилалися на те, що в платіжному дорученні № 154f7f29-a54f-48c9-8095-48a092b46954 наявна технічна описка. Проте, надано довідку та пояснення від первісного кредитора, відповідно якої надавач платіжних послуг платника: АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528, ЄДРПОУ 21685166); особа платника: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246); рахунок платника № НОМЕР_6 .
Прохали: витребувати в АТ "ОТП БАНК" інформацію: за яким призначенням платежу з 18.11.2024 року до 23.11.2024 року з рахунку № НОМЕР_6 , який належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246), було зроблено переказ на карту НОМЕР_3 в сумі 29900 грн., та хто є отримувачем коштів (найменування, рнокпп).
10.07.2026 року АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомили, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_7 за період 18-11-2024-23-11-2024: номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим, знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) було зарахування коштів на суму 29900 UAH 18.11.2024 року. Надали виписку по рахунку № НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) за період з 18.11.2024-23.11.2024.
14.07.2026 року АТ «Райффайзен Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомили, що банківська картка № НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_1 не знайдена.
06.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Ференець О.Є. з запереченнями, в яких посилалися на те, що не доведено укладення та незмінність електронного договору саме у поданій редакції: відповідач не заперечує, що закон допускає укладення кредитного договору в електронній формі та застосування одноразового ідентифікатора. Однак допустимість такого способу не звільняє позивача від доказування того, хто, коли, з якого технічного середовища і до якого незмінного тексту приєднав одноразовий ідентифікатор. Поданий PDF містить надрукований запис про ідентифікатор «EECC», час його відправлення 18.11.2024 о 18:50:35 та введення о 18:51:19. Проте сам надрукований рядок не є журналом подій інформаційної системи, підтвердженням доставки SMS конкретному абоненту або доказом введення коду саме відповідачем. У матеріалах немає повного машинозчитуваного оригіналу договору з метаданими, журналу створення оферти, журналу сесії, IP-адреси, device-ID, даних про авторизацію в особистому кабінеті, первинного повідомлення оператора зв`язку про доставку одноразового коду та первинного електронного листа з незмінним вкладенням договору. У тексті договору позичальник нібито підписав документ «електронним підписом одноразовим ідентифікатором», який не є КЕП або УЕП і сам по собі не забезпечує криптографічну перевірку незмінності всього тексту. Наданий загальний «Порядок дій споживача» 2021 року описує типову процедуру, але не підтверджує її фактичне проходження конкретною особою 18.11.2024.
Не доведено фактичне надання 29900 грн. саме відповідачу: у поданій позивачем платіжній інструкції № 154f7f29-a54f-48c9-8095-48a092b46954 від 18.11.2024 зазначено переказ 29900 грн. за договором № 549568342 на картку НОМЕР_3. Однак ініціювання переказу ще не доводить його успішне завершення і зарахування кінцевому отримувачу. Належний ланцюг доказування має охоплювати списання коштів з рахунку ТОВ «Манівео», проходження платежу, його унікальний ідентифікатор і призначення, зарахування саме 29900 грн. на картковий рахунок та належність рахунку відповідачу на дату операції. Ухвалою від 25.06.2026 суд витребував в АТ «Райффайзен Банк» відомості щодо переказу з рахунку № НОМЕР_10 , який позивач пов`язував із ТОВ «Манівео». У відповіді банк офіційно повідомив: цей рахунок належить не ТОВ «Манівео», а ТОВ «ПРОФІТГІД», а за випискою з рахунку платіж 29900 грн. у період 18.11.2024-23.11.2024 не здійснювався. Отже, відповідь банку не просто не підтвердила, а безпосередньо спростувала вихідні реквізити доказу, на якому ґрунтувався позов.
Після одержання негативної відповіді АТ «Райффайзен Банк» позивач у додаткових поясненнях визнав, що в первісній платіжній інструкції щодо рахунку міститься «технічна описка», і навів уже іншу версію платежу: банк платника АТ «ОТП БАНК», рахунок ТОВ «Манівео» № НОМЕР_6 . Для доведення надання кредиту необхідні узгоджені первинні документи АТ «ОТП БАНК» і банку-емітента картки одержувача, які збігаються за унікальним ідентифікатором операції, датою і часом, сумою, платником, отримувачем та призначенням. Підтвердження лише належності картки відповідачу не доводить надходження кредиту; підтвердження лише вихідного списання без підтвердження успішного зарахування також є недостатнім. До одержання й дослідження такого безперервного ланцюга факт надання 29900 грн. не може вважатися доведеним.
Відповідач не заперечує, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу суду підтверджує належність йому карткового рахунку та факт зарахування на цей рахунок 18.11.2024 коштів у сумі 29900 грн. Водночас вказана відповідь не підтверджує, що платником було ТОВ «Манівео», не містить рахунку та банку платника, призначення платежу, номера кредитного договору або ідентифікатора, який давав би змогу зіставити операцію з платіжною інструкцією позивача. Отже, відповідь підтверджує лише факт надходження коштів, але не доводить їх кредитну природу та виконання первісним кредитором договору.
Розрахунок процентів та внутрішні суперечності документів кредитора: наданий розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» дає змогу відтворити арифметичний спосіб отримання суми 61241,18 грн.: щоденна сума 293,02 грн. дорівнює 29900 грн. * 0,98 %; на дату набуття вимоги 18.02.2025 зазначено 18167,24 грн., тобто 62 * 293,02 грн.; за період 19.02.2025-15.07.2025 додано ще 43073,94 грн., тобто 147 * 293,02 грн. Разом 209 днів за період 19.12.2024-15.07.2025 включно. Проте арифметична відтворюваність не доводить правомірність нарахування. Договір передбачає дисконтну ставку 0,20 % на день, індивідуальну ставку 0,98 % на день за визначених умов та можливість ретроспективної втрати знижки. Позивач має довести фактичне надання кредиту, відсутність платежів, настання конкретних договірних умов для застосування саме 0,98 % у кожен із 209 днів та правомірність одноразового внесення на 18.02.2025 накопиченої суми 18167,24 грн. Первинні облікові регістри ТОВ «Манівео», які відображали б щоденну базу, платежі та підстави зміни ставки, не подані. Матеріали містять істотну арифметико-правову суперечність. У повідомленні ТОВ «Таліон Плюс» від 16.07.2025 зазначено, що «заборгованість по оплаті процентів» становить 76191,18 грн., а загальна сума 106091,18 грн. У позові ті самі 106091,18 грн. розкладено інакше: 61241,18 грн. процентів + 14950 грн. штрафних санкцій + 29900 грн. тіла. Різниця між двома сумами «процентів» становить рівно 14950 грн. Отже, один і той самий компонент у досудовому повідомленні названо процентами, а в позові - санкціями.
Санкції 14950 грн. нараховано 18.02.2025, тобто під час дії воєнного стану. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняє позичальника від відповідальності за ст.625 ЦК України та від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення в цей період, а нараховані з 24.02.2022 неустойка та інші платежі за прострочення підлягають списанню кредитодавцем. Те, що позивач формально не включив 14950 грн. до ціни позову, не усуває дефекту розрахунку і досудової вимоги, де цю незаконно нараховану суму включено до загального боргу та названо процентами.
Не доведено законність дострокового стягнення всього тіла кредиту: зі змісту договору випливає загальний строк кредитування до 1826 днів, тобто на дату позову кінцевий строк повернення всієї суми ще не настав. Тому стягнення повного тіла можливе лише за умови належної реалізації права на дострокове повернення.
Межі нарахування договірних процентів після дострокової вимоги: у наданому розрахунку проценти закінчуються 15.07.2025, тобто до повідомлення від 16.07.2025, тому окремого післявимогового нарахування в заявленій сумі не вбачається. Водночас позивач повинен чітко розмежувати проценти, санкції та можливі вимоги за ст.625 ЦК України. Документи змішують 14950 грн. санкцій із процентами, а правові та первинно-облікові передумови застосування ставки 0,98 % не підтверджено. Тому заявлені 61241,18 грн. не можуть бути стягнуті лише на підставі підсумкових внутрішніх записів.
Комісія та інші платежі не можуть приховано включатися до боргу: договір передбачав комісію за надання кредиту 1495 грн., тоді як позов формально вказує заборгованість за комісією 0,00 грн. Оскільки в матеріалах відсутня прозора звірка складових, позивач має довести, що комісія 1495 грн. не була фактично капіталізована, повторно нарахована, включена до процентної бази або приховано врахована в іншому компоненті. Відсутність окремої позовної вимоги про комісію не усуває необхідності такої перевірки.
Документи про факторинг не доводять вимогу в заявленому розмірі: позивач посилається переважно на копії договорів, витяги з реєстрів, акти та платіжну інструкцію. Для перевірки правонаступництва потрібні оригінали або належно засвідчені повні документи з усіма додатками, критеріями ідентифікації вимоги, підписами та електронними мітками часу. Витяг, підготовлений заінтересованою особою для суду, не замінює повного реєстру в частині, необхідній для перевірки дати, суми та складу відступленої вимоги. Навіть якщо сам факт переходу права буде підтверджений, цесія не виправляє дефектів первісної вимоги. До позивача не могли перейти права, яких первісний кредитор не набув або розмір яких не доведено. Внутрішні розрахунки первісного та наступного кредиторів не є первинними банківськими доказами отримання кредиту.
Виписка та односторонній розрахунок позивача не є достатнім доказом: виписка ТОВ «Юніт Капітал» за період 04.12.2025-18.03.2026 відображає лише облік нового кредитора після другого відступлення. Вона не може підтверджувати події 18.11.2024, надання траншу, акцепт договору або правильність нарахувань первісного кредитора й ТОВ «Таліон Плюс» за попередні періоди. Розрахунок заборгованості є поясненням сторони щодо арифметики її вимоги, а не самостійним доказом факту виникнення боргу. Його доказове значення залежить від первинних документів і правомірності вихідних даних. Суперечності між 76191,18 грн. «процентів» у вимозі та 61241,18 грн. процентів + 14950 грню санкцій у позові, відображення всіх сум як «сплачених» 04.12.2025, а також відсутність первинних облікових регістрів не дають визнати цей документ достатнім доказом заявленого боргу.
Заперечення щодо судових витрат: за відмови в позові судові витрати позивача не підлягають покладенню на відповідача. Крім того, заявлені 7000 грн. витрат на правничу допомогу мають бути підтверджені договором, конкретним замовленням, актом, детальним описом робіт, доказами сплати або обов`язку сплатити та співмірністю зі складністю справи. Позов є типовим, значна частина його тексту складається з шаблонного викладу норм права, а підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів була необхідна через відсутність у позивача первинних доказів власної вимоги. Такі витрати не можуть безумовно перекладатися на відповідача. У разі часткового задоволення позову відповідач просить зменшити витрати до розумного та пропорційного розміру.
Прохали: у задоволенні позову відмовити повністю; у разі якщо суд вважатиме наявні копії недостатніми для остаточного вирішення спору, витребувати й безпосередньо дослідити оригінали електронних та письмових доказів, перелічених у розділі 14 заперечення до їх дослідження не визнавати відповідні обставини доведеними; у разі подання позивачем нових банківських документів на виконання ухвали суду надати відповідачу достатній строк для ознайомлення з ними та подання додаткових заперечень; відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивача; альтернативно - зменшити їх до співмірного розміру та розподілити пропорційно фактично задоволеним вимогам; судові витрати відповідача, докази яких будуть подані у строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України, покласти на позивача.
Вказані заперечення відповідача суд розцінює як відзив на позов.
06.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю Кукса К.О. з додатковими поясненнями, в яких посилалися щодо укладення кредитного договору: при заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20, від 2006.2022 року у справі № 757/40396/20.
Щодо використання електронного підпису та факту надання позивачем оригіналу кредитного договору: одноразовий персональний ідентифікатор EECC-8867 направлено відповідачу 18.11.2024 о 18:50:35 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_11, одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 18.11.2024 о 18:51:19. Верховний Суд у Постанові від 04.12.2023 №212/10457/21 прийшов висновку, щопозивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Позивач надав беззаперечні докази того, що відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на викладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.
Щодо тверджень відповідача про подання позивачем електронних копій електронних доказів позивачем до позовної заяви долучено документи у електронній формі, а саме: кредитний договір № 549568342 від 18.11.2024; платіжне доручення № 154f7f29-a54f-48c9-8095-48a092b46954 від 18.11.2024; довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. Кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Наданий позивачем до позовної заяви кредитний договір № 549568342 від 18.11.2024 є оригінальним документом.
Щодо перерахування кредитних коштів: відповідно умов кредитного договору ТОВ «Манівео» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 29900 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 154f7f29-a54f-48c9-8095-48a092b46954 від 18.11.2024 з відміткою Товариства. Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачу. ТОВ «Манівео» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Відповідач ставить під сумнів згадані факти, проте в той же час ним не надано: будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить; будь-яких належних і допустимих доказів того, що сторонні особи мали доступ до його банківського рахунку на яку зараховані кредитні кошти; виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. Отже, позивач підтвердив факт укладання кредитного договору та наявність заборгованості у боржника.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача: відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.
Щодо нарахування відсотків за кредитним договором: відповідно п.8.7.1 за період від 18.11.2024 до 18.12.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 79,59 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,20 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 73 % річних; Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 29900 грн. (сума виданого кредиту) * 30 (строк кредиту) * 0,20 (процентна ставка) / 100 = 1794 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів). 1794 / 30 = 59,80 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 18.11.2024-18.12.2024. 18.12.2024 року відповідач здійснив погашення за нарахованими відсотками на суму 1794 грн. Згідно п.8.7.2 у разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 18.12.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 29900 грн. (сума виданого кредиту) * 0,98 (процентна ставка) / 100 = 293,02 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 19.12.2024-17.01.2025. До того ж, відповідно п.8.3 Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних. 29900 грн. (сума виданого кредиту) * 0,98 (процентна ставка) / 100 = 293,02 грн. (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 18.01.2025-15.07.2025. Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.
Враховуючи порушення відповідачем норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно ст.625 ЦК України).
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу: позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Прохали позов задовольнити в повному обсязі.
Вказані додаткові пояснення позивача суд розцінює як відповідь на відзив.
06.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Ференець О.Є. з запереченнями на додаткові пояснення, в яких посилалися на те, що відповідач підтримує в повному обсязі раніше подані заперечення. Позивач не спростував офіційні банківські відомості та не довів джерело коштів.
Додаткові пояснення не закривають доказових розривів, наведених у запереченнях відповідача. Вони не містять банківського підтвердження нової версії щодо АТ «ОТП БАНК», не спростовують офіційну відповідь АТ «Райффайзен Банк», не дозволяють зіставити вхідну операцію АТ КБ «ПриватБанк» з платіжною інструкцією кредитодавця, не підтверджують цілісність електронного договору та конкретний акцепт, не доводять заявлену оплату 1794 грн. і повну процедуру пролонгації, не розмежовують проценти за ст.1048 ЦК України і відповідальність за стт.625 ЦК України, не підтверджують одержання досудової вимоги та не усувають суперечностей реєстрів і розрахунків. Ключова нова версія позивача про оплату 1794 грн. не підтверджена первинним документом і суперечить поданому розрахунку, в якому немає відповідного платежу. Навіть за умови такої оплати позивач не довів сплату 1495 грн. комісії та активацію пролонгації, передбачені пунктами 3.2-3.3 договору. Тому правова підстава для нарахування 0,98 % на день з 19.12.2024 залишається недоведеною. Сукупність доказів позивача не утворює безперервного, внутрішньо узгодженого ланцюга від укладення і виконання договору до заявленого розміру боргу та переходу конкретної вимоги. Усунути ці недоліки посиланням на абстрактну допустимість електронної форми або покладенням на відповідача обов`язку спростувати односторонні записи суд не вправі.
Прохали: оцінити додаткові пояснення ТОВ «Юніт Капітал» у сукупності з офіційними відповідями банків та раніше поданими запереченнями і визнати, що вони не усувають недоведеність підстав та розміру позову; у задоволенні позову відмовити повністю; якщо суд вважатиме наявні матеріали недостатніми для остаточного вирішення спору, витребувати у позивача та/або первісного кредитора й безпосередньо дослідити: оригінал електронного договору № 549568342 у первинному форматі з метаданими і засобами перевірки цілісності; оригінали оферти та акцепту; повний журнал сесії 18.11.2024; підтвердження генерації, доставки й введення OTP; оригінал електронного листа з технічними заголовками та вкладенням; первинні банківські документи АТ «ОТП БАНК» про списання 29900 грн. із рахунку НОМЕР_6 , які збігаються з даними АТ КБ «ПриватБанк» за унікальним ідентифікатором операції; первинний банківський документ про оплату 1794 грн. 18.12.2024 і документ про сплату 1495 грн. комісії; технічне підтвердження активації пролонгації; повні облікові регістри щодо процентів і санкцій; оригінал повідомлення від 16.07.2025 та доказ його одержання; оригінали договорів факторингу, реєстрів і актів у частині спірної вимоги; до подання та дослідження зазначених оригіналів не визнавати відповідні обставини доведеними; у разі подання нових доказів надати відповідачу достатній строк для ознайомлення та подання додаткових заперечень; відмовити у стягненні з відповідача 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивача; альтернативно зменшити їх до розумного й співмірного розміру та розподілити пропорційно фактично задоволеним вимогам; судові витрати відповідача, докази яких будуть подані в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, покласти на позивача.
Вказані заперечення на додаткові пояснення відповідача суд розцінює як заперечення.
06.10.2026 року ухвалою суду клопотання ТОВ «Юніт Капітал» про витребування доказів задоволено. Витребувано в АТ «ОТП Банк» інформацію: за яким призначенням платежу з 18.11.2024 року до 23.11.2024 року з рахунку № НОМЕР_6 , який належить ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (ЄДРПОУ 38569246), було зроблено переказ на карту НОМЕР_3 в сумі 29900 грн., та хто є отримувачем вказаних коштів (найменування, рнокпп).
Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано в ТОВ «Юніт Капітал» та в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: 1. Оригінал електронного договору № 549568342 у первинному форматі з усіма мета даними, файлом/контейнером підпису, контрольними сумами та відомостями про час створення; 2. Оригінали електронної оферти й акцепту, повний журнал сесії 18.11.2024 року (IP-адреса, device-ID, час входу, сторінки/редакції умов, дії користувача, створення та введення OTP); 3. Підтвердження генерації, відправлення, доставки та введення одноразового ідентифікатора з первинної системи та/або від оператора зв`язку; 4. Оригінал електронного листа, яким примірник договору нібито надіслано відповідачу, разом із повними технічними заголовками та оригінальним вкладенням; 5. Первинні банківські документи АТ «ОТП Банк» щодо списання 29900 грн. з рахунку № НОМЕР_6 та банку-емітента картки щодо зарахування на картку № НОМЕР_3 , зі збіжними унікальним ідентифікатором операції, датою і часом, сумою, платником, отримувачем та призначенням; 6. Первинні облікові регістри ТОВ «Манівео» і ТОВ «Таліон Плюс» щодо нарахування 61241,18 грн. процентів, застосування ставки 0,98 %, відсутності платежів, запису 14950 грн. санкцій та відображення всіх сум як «сплачених» 04.12.2025 року; 7. Оригінал повідомлення від 16.07.2025 року, доказ його фактичного одержання відповідачем і технічні дані доставки; 8. Оригінали договорів факторингу № МВ-ТП/22 та № 04/1225-01, реєстрів/актів у частині спірної вимоги та доказів моменту переходу права.
08.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 з додатковими поясненнями.
20.10.2026 року АТ «ОТП Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомили, що з 18.11.2024 року по 23.11.2024 року перекази на суму 29900 грн. з рахунку № НОМЕР_6 відсутні.
22.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю Кукса К.О. з додатковими поясненнями.
10.11.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Ференець О.Є. з заявою, в якій прохали: застосувати передбачені ч.10 ст.84 ЦПК України наслідки неподання позивачем витребуваних судом доказів; на підставі ч.6 ст.95 та відповідних положень ст.100 ЦПК України не брати до уваги копії письмових і електронних доказів, оригінали яких витребувані судом, але позивачем не подані, а відповідність копій оригіналам і їх достовірність поставлені відповідачем під сумнів; не визнавати платіжну інструкцію № 154f7f29-a54f-48c9-8095-48a092b46954 та внутрішні довідки кредиторів належними і достатніми доказами фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів; розглянути справу за наявними доказами та в задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю факту надання кредиту, виникнення зобов`язання та розміру заборгованості; вирішити питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України.
Згідно ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно ч.1,2 ст.278 ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Таким чином, суд не бере до уваги додаткові пояснення позивача, які подано до суду 08.10.2026 року та 22.10.2026 року, оскільки останні не є заявами по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
10.11.2026 року в судовому засіданні представник відповідача: адвокат Ференець О.Є. заперечував проти задоволення позову, прохав відмовити у задоволенні позову.
10.11.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розгляд справи проводити без участі представника позивача.
10.11.2026 року відповідач в судове засідання не з`явився.
Суд, вислухавши думку представника відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №2787620 від 26.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
18.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №549568342, згідно умов якого загальний розмір кредиту становить 29900 грн., дата надання кредиту 18.11.2024 року, кредит надається на платіжну картку позичальника № НОМЕР_9 , комісія за надання кредиту 1495 грн., строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 30 днів з можливістю продовження та поновлення), базова процентна ставка 357,70%.
Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «ЕЕСС-8867», який направлено на його номер телефону НОМЕР_11 .
Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора «ЕЕСС-8867».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в загальній сумі 29900 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_7 в АТ КБ «Приватбанк».
Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рахунок останнього зараховано грошові кошти в сумі 29900 грн.
Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 18.02.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 63017,24 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 18167,24 грн. - заборгованість за відсотками; 14950 грн. - неустойка. Сплачено в добровільному порядку 18.12.2024 року 3289 грн., з яких зараховано в рахунок погашення відсотків за кредитом - 1794 грн. та в рахунок комісії - 1495 грн.
18.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/22.
Згідно копії реєстру прав вимоги №б/н від 18.02.2025 року до Договору факторингу № МВ-ТП/22 від 18.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року на загальну суму 63017,24 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 18167,24 грн. - заборгованість за відсотками; 14950 грн. - неустойка.
Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року ТОВ «Таліон Плюс» станом на 04.12.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 106091,18 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61241,18 грн. - заборгованість за відсотками; 14950 грн. - неустойка.
04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/1225-01.
Згідно копії реєстру прав вимоги №2 від 04.12.2025 року до договору факторингу № 04/1225-01 від 04.12.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року на загальну суму 106091,18 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61241,18 грн. - заборгованість за відсотками; 14950 грн. - неустойка.
Згідно копії виписки з особового рахунку за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року ТОВ «Юніт Капітал» станом на 18.03.2026 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 106091,18 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61241,18 грн. - заборгованість за відсотками; 14950 грн. - неустойка.
Позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 91141,18 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 61241,18 грн. - заборгованість за відсотками.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами договору кредитної лінії № 549568342 від 18.11.2024 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Як встановлено судом, відповідач, уклавши 18.11.2024 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договір кредитної лінії № 549568342, отримав кредит в загальному розмірі 29900 грн. на платіжну картку № НОМЕР_7 в АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.
Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору є підтверджений.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів отримання кредитних коштів за кредитним договором, оскільки останні не підтверджені встановленими судом обставинами.
В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором № 549568342 від 18.11.2024 року перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал».
Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності доказів переходу права вимоги за кредитним договором, оскільки останні не підтверджені встановленими судом обставинами.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: згідно розрахунків заборгованості відповідачем тіло кредиту не сплачено, отже заборгованість за основною сумою боргу складає 29900 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками:
Відповідно умов договору (п.3.1) позичальнику надається Дисконтний період кредитування, який складає 30 днів, також (п.3.2 та п.3.3) сторони погодили, що встановлений строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані проценти 1794 грн. та нараховану комісію 1495 грн.
Відповідно п.8.7 договору за період від 18.11.2024 до 18.12.2024 (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 79,59 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,20 % від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 73 % річних.
Відповідно п.8.7.2 договору у разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2 договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 18.12.2024 кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 % річних
У матеріалах справи наявні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного періоду оплати всіх нарахованих процентів та комісії, зокрема, згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора відповідачем 18.12.2024 року сплачено: нараховані відсотки за період з 18.11.2024 року по 18.12.2024 року в розмірі 1794 грн. та нараховану комісію на надання кредиту в розмірі 1495 грн., тобто вчинено дії з метою продовження дисконтного періоду на 30 днів до 17.01.2025 року.
Отже, позивач довів факт продовження дисконтного періоду, визначеного договором, на 30 днів, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом становив загалом 60 днів з 18.11.2024 року по 17.01.2025 року.
Таким чином, розмір відсотків за 60 днів користування кредитом в сумі 29900 грн. (з урахуванням продовження дисконтного періоду) за період з 18.11.2024 року по 18.12.2024 року складає в розмірі 1794 грн. за відсотковою ставкою 0,2% в день (59,80 грн. в день) та з 19.12.2024 року по 17.01.2025 року складає в розмірі 8790,60 грн. за відсотковою ставкою 0,98% в день (293,02 грн. в день), що підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 18.11.2024 року до 17.01.2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п.6.19).
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 17.01.2025 року (більше 60 днів), тобто поза межами строку кредитування.
Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.
При цьому, суд зазначає, що пролонгація строку кредитування, на яку вказує позивач, не дає можливості позичальнику користуватися кредитними коштами, а лише дає можливість кредитору нараховувати відсотки необмежену кількість часу, що безумовно призводить до дисбалансу договірних відносин.
До аналогічних висновків щодо розміру відсотків, строку кредитування та продовження дисконтного періоду за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», дійшов Запорізький апеляційний суд у Постанові від 24.12.2025 року у справі № 334/9553/24.
Заборгованість за відсотками до стягнення з урахуванням сплати відповідачем 18.12.2024 року відсотків в сумі 1794 грн. складає в розмірі 8790,60 грн.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 38690,60 грн., з яких: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8790,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 91141,18 грн. задоволено вимоги на суму 38690,60 грн., тобто на 42,45 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1130,18 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року між АБ «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; копію додаткової угоди №25771518492 від 21.01.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10 від 26.08.2010 року на ім`я Тимошенко О.О.
Так, згідно копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026 року сторони погодили перелік наданих правових та юридичних послуг та їх вартість: 1) складання позовної заяви - 2 години на суму 5000 грн.; 2) вивчення матеріалів справи - 2 години на суму 1000 грн.; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн.; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 1 година на суму 500 грн., всього в сумі 7000 грн.
Таким чином, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 7000 грн.
Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 91141,18 грн. задоволено вимоги на суму 38690,60 грн., тобто на 42,45 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2971,50 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії №549568342 від 18.11.2024 року в розмірі 38690,60 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто гривень 60 копійок), яка складається з: 29900 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8790,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1130,18 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2971,50 грн.
В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 16 листопада 2026 року.
Суддя: С.М. Телегуз
Судове рішення № 141511662, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 334/4877/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: