Постанова № 14151127, 17.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/246/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЦарук Я.Ю.

за участю

представника позивачаПоліванова Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016451640/0, №5016441640/0,

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Красноармійсьвугілля», звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016451640/0, №5016441640/0.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку особової картки платника податку з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 30.09.2010 року по 16.12.2010 року, за результатами якої складений відповідний акт. На підставі акту перевірки органом державної податкової служби винесені податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016441640/0, яким, за затримку сплати суми узгодженого податкового зобовязання, до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 480169,97 грн., та №5016451640/0, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31927,79 грн. Вважає, що відповідачем безпідставно визначені розмірі сум сплати податкового боргу з податку на додану вартість та змінено призначення платежу, оскільки в платіжних дорученнях зазначалося цільове призначення платежу. На думку позивача, податковим органом проігноровано призначення платежів, яке вказувалося позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу по податку на додану вартість, чим порушив право підприємства визначати цільове призначення своїх грошових коштів. Крім того, позивач зазначає, що уточнюючий розрахунок не є сплатою податкових зобовязань.

Просить суд визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016441640/0, №5016451640/0.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач надав судові заперечення на адміністративний позов в яких посилається на те, що під час перевірки була встановлена несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість. Посилаючись на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача, в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Димитровської міської ради, ідентифікаційний код32087941, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Димитрові Донецької області.

20 грудня 2010 року посадовою особою ДПІ у м. Димитрові Донецької області проведена невиїзна документальна перевірка особового рахунку ДП «Красноармійськвугілля» з врахуванням вимог пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5., пп. 17.2 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за період з 30.09.2010 року по 16.12.2010 року, за результатами якої складний відповідний акт №316/15-32087941.

20 грудня 2010 року ДПІ у м. Димитрові Донецької області винесені податкові повідомлення рішення:

- №5016451640/0, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 39 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 159638,95 грн., ДП «Красноармійськвугілля» зобовязано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 31927,79 грн.;

- №5016441640/0, яким на підставі акту перевірки, за затримку на 20 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 4821699,56 грн., ДП «Красноармійськвугілля» зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 482169,97 грн.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Перевіряючи законність та обґрунтованість спірних рішень судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.3. та пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16. Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Оскільки спірні правовідносини виникли на протязі 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно правові акти України, які діяли в той період.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1. 2. ст. 1 цього Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобовязання- зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість:

-за серпень 2010 року з виправленням помилок за липень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №8409 від 20.09.2010 року);

-за вересень 2010 року з виправленням помилок за серпень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №9004519340 від 20.10.2010 року);

-22 листопада 2010 року за жовтень 2010 року з виправленням помилок за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №9005349063);

Також позивачем до податкового органу був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок:

-за жовтень 2010 року з виправленням помилок за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №10665 від 29.10.2010 року);

-за листопад 2010 року з виправленням помилок за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №9005129892 від 18.11.2010 року).

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

31 березня 2010 року між ДПІ у м. Димитрові Донецької області та ДП «Красноармійськвугілля» укладений договір про розстрочення податкового боргу на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2010 року. Зазначеним договором підприємству розстрочена сума податкового боргу у розмірі 4311306,00 грн. на 36 місяців з 15.04.2010 року по 15.04.2013 року. Розстрочена сума податкового боргу сплачується протягом 36 місяців щомісячно не пізніше 15 числа в сумі 119758,50 грн.

Відповідно до п. 10. ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що позивачем платіжними дорученнями:

-від 08 листопада 2010 року №126 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 137000,00 грн.;

-від 11 листопада 2010 року №138 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 24579,00 грн.;

-від 03 грудня 2010 року №183 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 33000,00 грн.;

-від 08 грудня 2010 року №199 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 30000,00 грн.;

-від 13 грудня 2010 року №216 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 78000,00 грн.;

-від 14 грудня 2010 року №226 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 82000,00 грн.;

-від 16 грудня 2010 року №227 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113 у розмірі 20000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що зазначеними платіжними документами перерахував податковий борг за договором про розстрочення податкового боргу.

Також, позивачем платіжними дорученнями:

-від 08 листопада 2010 року №128 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно акту перевірки №277/23-11-1-32087941 від 08.11.2010 року у розмірі 50000,00 грн.;

-від 06 грудня 2010 року №187 із визначенням призначення платежу сплачено податок на додану вартість згідно акту перевірки №277/23-11-1-32087941 від 08.11.2010 року у розмірі 50000,00 грн.

У результаті співставлення розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016451640/0 та зворотного боку облікової картки платника податку, судом встановлено, що сплата узгодженого податкового зобовязання, визначеного декларацією з податку на додану вартість від 20.09.2010 року №8409 за серпень 2010 року (з виправленням помилок за липень 2010 року) здійснено платіжним дорученнями від 08.11.2010 року №128 на суму 49964,86 грн. в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 9992,97 грн., та платіжним дорученням від 08.11.2010 року №126 на суму 109674,09 грн. в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 21934,82 грн.

Також у результаті співставлення розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016441640/0 та зворотного боку облікової картки платника податку, судом встановлено:

1)сплата узгодженого податкового зобовязання визначеного уточнюючим розрахунком з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з виправленням помилок за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №10665 від 29.10.2010 року) здійснено:

-уточнюючим розрахунком від 18.11.2010 року №9005129892 за листопад 2010 року (з виправленням помилок за вересень 2010 року) на суму 515932,03 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 51593,20 грн.;

-платіжним дорученням від 11.11.2010 року №138 на суму 19781,97 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 1978,20;

2)сплата узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року з виправленням помилок за серпень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №9004519340 від 20.10.2010 року) здійснено уточнюючим розрахунком від 18.11.2010 року №9005129892 за листопад 2010 року (з виправленням помилок за вересень 2010 року) на суму 3992995,97 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 399299,60 грн.;

3)сплата узгодженого податкового зобовязання, визначеного податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2010 року з виправленням помилок за вересень 2010 року (зареєстрована в податковому органі за №9005349063) здійснено:

-платіжним дорученням від 16.12.2010 року №227 на суму 19997,79 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 1999,78 грн.;

-платіжним дорученням від 14.12.2010 року №226 на суму 81994,58 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 1999,78 грн.;

-платіжним дорученням від 13.12.2010 року №216 на суму 77997,95 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 7799,80 грн.;

-платіжним дорученням від 08.12.2010 року №199 на суму 29999,48 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 2999,95 грн.;

-платіжним дорученням від 06.12.2010 року №187 на суму 49999,79 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 4999,98 грн.;

-платіжним дорученням від 03.12.2010 року №183 на суму 33000,00 грн., в результаті чого були нараховані штрафні санкції на суму 3300,00 грн.

Правовою підставою розподілу сплачених за платіжними дорученнями сум став абзац 2 пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, розподіл податковим органом сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг ( або його частку).

Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п.1.3. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобовязання, самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений законом строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

З наведеного вбачається, що позивач платіжними дорученнями від 08 листопада 2010 року №126, від 11 листопада 2010 року №138, від 03 грудня 2010 року №183, від 08 грудня 2010 року №199, від 13 грудня 2010 року №216, від 14 грудня 2010 року №226, від 16 грудня 2010 року №227 фактично сплатив податковий борг згідно договору від 31.03.2010 року №9/24-113, тому суд вважає, що у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення податкового боргу по іншим періодам та пені.

Право на такий розподіл у податкового органу виникає лише у випадку, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг ( або його частку), не виділяючи у платіжному документі розмір пені та у випадку, якщо платником надана не розуміла або не повністю інформація про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами)- у рівних пропорціях.

Зазначена норма Закону не визначає, хто саме із субєктів зазначених правовідносин - контролюючий орган чи платник податків зобовязаний здійснювати погашення зобовязань у встановленому нею порядку. Ця норма також не встановлює право чи обовязок контролюючого органу (в даному випадку органу державної податкової служби) будь-яким чином змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Таке право податкового органу не передбачено і будь-якими іншими нормами зазначеного Закону, а також інших законів з питань оподаткування.

Щодо погашення податкових зобовязань уточнюючим розрахунком від 18.11.2010 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 7.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, уточнюючий розрахунок подається з метою корегування (усунення) виявленої помилки у раніше поданій декларації, тому, на думку суду, такий розрахунок помилково розцінений податковим органом як документ, на підставі якого здійснено сплату податкового зобовязання позивачем по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, та по декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Що стосується платіжних доручень від 08 листопада 2010 року №128, від 06 грудня 2010 року №187, якими позивачем сплатив податок на додану вартість згідно акту перевірки №277/23-11-1-32087941 від 08.11.2010 року, суд вважає зазначити наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Відповідно до п. 1.3 зазначеного Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Наведене свідчить, що акти перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а тому, не породжують правовідносин.

Крім того, Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2002 №301 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2002 р. за №735/7023) затверджено Порядок заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету.

Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що у разі заповнення поля «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у даній памятці, розрахунковий документ приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує податкове зобовязання (штрафну санкцію) або податковий борг (код виду сплати 101).

У разі виникнення будь-яких питань, за довідками слід звертатися до податкового органу за місцем реєстрації (пункт 6).

Також в зазначеному Порядку наведений види сплати для платників податків та їх коди, які вказуються в полі «Призначення платежу»: сплата суми податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу (код 101); Сплата пені (код 106); Оплата податкового векселя (код 109); Сплата процентів за користування податковим кредитом (код 116); Сплата адміністративного штрафу (код 121); Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів (код 125).

Як встановлено в судовому засіданні, акт перевірки №277/23-11-1-32087941 від 08.11.2010 року органом державної податкової служби не складався, позивач помилково зазначив №277/23-11-1-32087941, замість №276/23-11-1-32087941, будь яких заходів щодо повернення надмірно сплачених сум, заліку зазначених сум в рахунок погашення податкової заборгованості, зверненням до податкового органу за довідками позивачем не здійсненні.

Суд зауважує, що в зазначених платіжних дорученнях, позивач зазначив код виду сплати 101, який відповідає сплаті суми податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу, але суд вважає, що у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» актом перевірки не визначаються податкові зобовязання, штрафні санкції або податковий борг.

Таким чином, суд вважає, що призначення платежу в платіжних дорученнях є реалізацією права позивача, яке передбачено Конституцією та законами України, але позивач з урахуванням вимог законодавства України, повинен надавати повну інформацію, за яку він несе відповідальність, про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд вважає, що під час опрацювання платіжних доручень від 08 листопада 2010 року №128, від 06 грудня 2010 року №187, якими позивачем сплатив податок на додану вартість згідно акту перевірки №277/23-11-1-32087941 від 08.11.2010 року, орган державної податкової служби діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області від 20.12.2010 року №5016451640/0 підлягає визнанню недійсним в частині застосування штрафу у розмірі 21934,82 грн.

Разом з тим, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області від 20.12.2010 року №5016441640/0 підлягає визнанню недійним в частині застосування штрафу у розмірі 477169,99 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016441640/0, №5016451640/0 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив :

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення рішення від 20.12.2010 року №5016451640/0, №5016441640/0 задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області від 20.12.2010 року №5016451640/0 в частині застосування штрафу у розмірі 21934,82 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області від 20.12.2010 року №5016441640/0 в частині застосування штрафу у розмірі 477169,99 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гриві 70 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 лютого 2011 року в присутності представника позивача.

Постанову у повному обсязі складено 22 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.