Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/6085/26
1-кс/308/6973/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження №12024070000000483 від 04.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України, згідно з яким просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2026 року у справі №308/6186/26, провадження №1-кс/308/3862/26, у кримінальному провадженні №12024070000000483 від 04.10.2024, у частині накладення арешту на: мобільний телефон iPhone 12, IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone, IMEI НОМЕР_2 ; мобільний телефон iPhone 14, IMEI НОМЕР_3 ; транспортний засіб, зазначений в ухвалі як Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_4 , який фактично є автомобілем Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 .
На обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що 09 липня 2026 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/6186/26, провадження №1-кс/308/3862/26, постановленою в межах досудового розслідування кримінального провадження №12024070000000483 від 04.10.2024, накладено арешт на майно, вилучене 18 червня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , зокрема на: мобільний телефон iPhone 12, IMEI НОМЕР_1 ; мобільний телефон iPhone, IMEI НОМЕР_2 ; мобільний телефон iPhone 14, IMEI НОМЕР_3 ; транспортний засіб, зазначений у клопотанні слідчого та ухвалі суду як Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_4 .
Водночас фактично вилученим транспортним засобом є Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_6 , власницею якого є ОСОБА_4 .
Після постановлення зазначеної ухвали процесуальна ситуація істотно змінилася: матеріали щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України були виділені в окреме провадження, яке завершилося ухваленням вироку, а суд, що ухвалив вирок, прямо констатував, що арештоване майно належить до матеріалів кримінального провадження №12024070000000483 і питання про його долю у виділеному провадженні вирішене бути не може. Отже, єдиним органом, уповноваженим вирішити питання про скасування арешту цього майна, є слідчий суддя у кримінальному провадженні №12024070000000483.
Представник вважає, що станом на теперішній час потреба у подальшому застосуванні арешту зазначеного майна відпала, а продовження обмеження права власності є необґрунтованим та непропорційним з огляду на таке.
Правові підстави для скасування арешту та компетенція слідчого судді.
Кримінальне провадження №12024070000000483 від 04.10.2024, у межах якого накладено арешт, перебуває на стадії досудового розслідування. Тому клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою від 09.07.2026, підлягає розгляду саме слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Представник зазначає, що власниця автомобіля ОСОБА_4 не була присутня під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна та не мала можливості навести свої заперечення.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право мирно володіти своїм майном, а втручання держави у таке право повинно бути законним, необхідним та пропорційним поставленій меті.
Виділення матеріалів в окреме провадження та ухвалення вироку.
Постановою прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 06.08.2026 у кримінальному провадженні №12024070000000483 від 04.10.2024 з його матеріалів виділено в окреме провадження матеріали щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263 КК України. Відомості про виділене кримінальне провадження внесено до ЄРДР 06.08.2026 за №12026070000000383.
Обвинувальний акт у виділеному провадженні було направлено до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області (справа №303/7116/26, провадження №1-кп/303/484/26).
03 листопада 2026 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_5 винуватим за у. 1 ст. 261 КК України та застосував до нього ст. 75 КК України.
Під час судового розгляду захисник заявив клопотання про скасування арешту мобільних телефонів та автомобіля. Вироком у задоволенні цього клопотання відмовлено. Водночас суд не досліджував по суті підстави для збереження арешту і не дійшов висновку, що в арешті існує потреба. Відмова мотивована виключно процесуальною підставою належністю майна до іншого кримінального провадження. Зокрема, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що: арешт на телефони та автомобіль накладено ухвалою слідчого судді від 09.07.2026 в межах досудового розслідування кримінального провадження №12024070000000483 від 04.10.2024; постанова прокурора від 06.08.2026 про виділення матеріалів не містить інформації про виділення в окреме провадження саме речових доказів, зокрема мобільних телефонів та транспортного засобу; це свідчить про те, що вказані предмети на теперішній час відносяться до матеріалів кримінального провадження №12024070000000483 від 04.10.2024; як наслідок, вирішити долю вказаних речових доказів у виділеному кримінальному провадженні неможливо.
Крім того, суд у вироку зафіксував, що за актом прийому-передачі від 18.06.2026 на спеціальний майданчик ГУНП в Закарпатській області (м. Мукачево, вул. Об?їзна, б/н) поміщено саме транспортний засіб Audi A3, д.н.з. НОМЕР_4 , білого кольору, а не Audi Q3, як зазначено в ухвалі про арешт.
Питання про скасування арешту підлягає вирішенню в основному провадженні №12024070000000483.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Мукачівський міськрайонний суд такого питання щодо телефонів та автомобіля не вирішив саме тому, що визнав це майно таким, що не перебуває в межах виділеного провадження.
Тим самим судом, який розглядав справу по суті, встановлено обставину, що має значення для визначення компетенції: арештоване майно залишилося в матеріалах основного кримінального провадження №12024070000000483, з якого було виділено провадження за ч. 1 ст. 263 КК України. Саме в цьому провадженні накладено арешт, саме в ньому зберігаються відповідні речові докази і саме в ньому має бути вирішене питання про подальшу необхідність арешту.
Оскільки кримінальне провадження №12024070000000483 перебуває на стадії досудового розслідування, відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України таке питання вирішує слідчий суддя. Іншого суду чи органу, уповноваженого розглянути це питання, не існує.
Представник зазначає, що подане клопотання не є повторним зверненням з тих самих підстав. Попереднє клопотання, заявлене у виділеному провадженні, не було розглянуте по суті: суд відмовив у ньому з мотивів неналежності майна до виділеного провадження і фактично вказав на основне провадження як на належне. Відмова слідчого судді у розгляді цього клопотання по суті призвела б до ситуації, за якої жоден суд не вирішує питання про подальший арешт майна, а обмеження права власності триває невизначено довго без судового контролю. Це суперечило б ст. 55 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які гарантують право на ефективний засіб юридичного захисту.
Вирок підтверджує відсутність зв`язку арештованого майна з правопорушенням за ч. 1 ст. 263 КК України.
Вироком від 03.11.2026 встановлено, що ОСОБА_5 придбав, переніс до місця свого проживання та зберігав без дозволу дві гвинтівки («Вепр» калібру 7,62?39 мм та «ТО3-8-01» калібру .22LR) і 56 патронів, які було виявлено та вилучено 18.06.2026 у будинку АДРЕСА_1 .
Як докази винуватості суд навів визнання ОСОБА_5 своєї вини, протокол затримання від 18.06.2026, висновки судових балістичних експертиз №CE-19/107-26/7563-БЛ та №CЕ-19/107-26/7562-БЛ від 18.06.2026, а також постанову від 18.06.2026 про визнання вилучених заборонених предметів речовими доказами. Речовими доказами у справі визнано та знищено лише зброю і патрони.
Представник вказує, що ні мобільні телефони, ні автомобіль Audi A3 не були доказами у справі за ч. 1 ст. 263 КК України, не досліджувалися судом і не знадобилися для встановлення обставин цього правопорушення. Таким чином, судовим рішенням підтверджено, що це майно не має доказового значення для правопорушення, у зв`язку з яким ОСОБА_5 притягнутий до кримінальної відповідальності.
Відсутність актуальних підстав для арешту в основному провадженні.
Щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України, обставинами яких сторона обвинувачення значною мірою обґрунтовувала необхідність вилучення та арешту телефонів і автомобіля, ОСОБА_5 про підозру не повідомлено, а стороні захисту не відомо про отримання органом досудового розслідування конкретних доказів, які б підтверджували його причетність до цих кримінальних правопорушень.
3 моменту вилучення майна 18 червня 2026 року минуло майже п?ять місяців. Станом на день подання цього клопотання відсутні конкретні фактичні дані, які б підтверджували необхідність подальшого арешту та фактичного утримання трьох мобільних телефонів і транспортного засобу.
Відсутні відомості про те, що у вилучених телефонах встановлено конкретне листування, файли, телефонні з?єднання, геолокаційні дані чи іншу інформацію, яка безпосередньо підтверджує обставини кримінальних правопорушень, передбачених ст. 305, 307 КК України.
Так само відсутні дані про виявлення на автомобілі Audi A3 слідів кримінального правопорушення, предметів, речовин або іншої доказової інформації, яка відповідала б критеріям ст. 98 КПК України та виправдовувала його подальше утримання.
Відповідно до ст. 170, 173, 174 КПК України самого формального визнання предмета речовим доказом недостатньо для невизначено тривалого обмеження права власності.
Представник власника майна зазначає, що необхідність арешту повинна зберігатися та бути обґрунтованою протягом усього часу його застосування.
Щодо автомобіля Audi A3, то представник зазначає, що у клопотанні слідчого та ухвалі суду транспортний засіб визначено як Audi Q3, державний номерний знак НОМЕР_4 . Насправді державному номерному знаку НОМЕР_4 відповідає транспортний засіб Audi A3, VIN НОМЕР_6 , власниця ОСОБА_4 . Те, що вилучено та поміщено на спеціальний майданчик саме Audi A3, підтверджується актом прийому-передачі від 18.06.2026 і зафіксовано у вироку Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2026.
Отже, фактично вилучений автомобіль неправильно ідентифікований як у клопотанні сторони обвинувачення, так і в ухвалі суду, а його VIN-код взагалі не був зазначений. Відповідно до ст. 171, 173 КПК України майно, щодо якого ставиться питання про арешт, повинно бути належним чином визначене та індивідуалізоване.
Крім того, автомобіль належить ОСОБА_4 , яка не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою в жодному з кримінальних проваджень. Стороною обвинувачення не встановлено, що власниця автомобіля була причетна до будь-якої протиправної діяльності або знала про можливе використання належного їй майна у такій діяльності.
Не встановлено також, що саме Audi A3 використовувався як знаряддя чи засіб вчинення кримінального правопорушення; зберіг на собі його сліди; містить предмети чи інформацію, які мають доказове значення; необхідний для проведення конкретної слідчої чи експертної дії.
За таких обставин подальше фактичне позбавлення власниці можливості користуватися транспортним засобом покладає на неї надмірний індивідуальний тягар та не відповідає принципу пропорційності.
Щодо мобільних телефонів представник зазначає, що арешт накладено на три мобільні телефони: iPhone 12, IMEI НОМЕР_1 ; iPhone, IMEI НОМЕР_2 ; iPhone 14, IMEI НОМЕР_3 .
Стороною обвинувачення не було конкретизовано, яку саме доказову інформацію містить кожен із цих пристроїв та який безпосередній зв`язок цієї інформації з конкретним кримінальним правопорушенням. За майже п`ять місяців орган досудового розслідування мав достатній час для проведення огляду пристроїв, копіювання необхідної інформації, створення криміналістичних копій та проведення відповідних експертних досліджень. Якщо необхідна інформація була отримана, подальше фізичне утримання телефонів не має самостійної процесуальної мети. Якщо ж протягом такого строку відповідні дії не проведені з причин, які залежать від органу досудового розслідування, така бездіяльність сама по собі не може виправдовувати невизначено тривале обмеження майнових прав особи. Особливо це стосується ситуації, коли щодо правопорушень, передбачених ст. 305, 307 КК України, ОСОБА_5 про підозру не повідомлено, а виділене провадження за ч. 1 ст. 263 КК України завершено ухваленням вироку без використання телефонів як доказів.
Пропорційність подальшого втручання у право власності.
Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, а не покаранням особи. Зі збільшенням тривалості такого обмеження повинні існувати конкретні та актуальні обставини, які виправдовують його продовження. Первісні припущення, які використовувалися під час накладення арешту, не можуть автоматично виправдовувати його подальше застосування незалежно від результатів розслідування.
Представник зазначає, що станом на теперішній час провадження за ч. 1 ст. 263 КК України щодо ОСОБА_5 виділено та завершено ухваленням вироку від 03.11.2026; телефони й автомобіль доказами в ньому не були; суд, що ухвалив вирок, констатував, що це майно належить до матеріалів провадження №12024070000000483, і не вирішував питання про необхідність арешту по суті; щодо ст. 305, 307 КК України ОСОБА_5 підозру не повідомлено; конкретного доказового значення автомобіля і телефонів для цих правопорушень не встановлено; власниця автомобіля ОСОБА_4 не є підозрюваною чи обвинуваченою; автомобіль в ухвалі про арешт ідентифіковано неправильно; з моменту вилучення майна минуло майже п?ять місяців.
За сукупності цих обставин представник зазначає, що подальше застосування арешту не відповідає критеріям необхідності, розумності та співмірності, передбаченим ст. 132, 170, 173 КПК України, а потреба у його подальшому застосуванні в розумінні ст. 174 КПК України відпала.
Власник майна ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явились, однак останній подав клопотання про розгляд клопотання без їх участі.
Прокурор у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд клопотання без його участі, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Враховуючи те, що ОСОБА_5 вироком Мукачівського міськрайонного суду від 03.11.2026 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України, проти клопотання не заперечує.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Статтями 7, 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Натомість при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.
Під час розгляду даного клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024070000000483 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 (справа №308/6186/26, провадження 1-кс/308/3862/26) задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 погоджене заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12024070000000483, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України. Постановлено накласти арешт на речі та документи з метою збереження речових доказів, які були вилучені 18.06.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено: мобільний телефон Iphone 12 ІМЕІ: НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 14 IMEI: НОМЕР_3 ; 13 патронів з маркуванням tulammo; 2 патрони з маркуванням 711 89; 41 патрон з маркуванням F; 1 патрон з маркуванням 539; оптичний приціл з металу сірого кольору; рушниця з маркуванням ТОЗ-8-01 з оптичним прицілом; рушниця з маркуванням «ВЕПР» НОМЕР_8 ; транспортний засіб марки Audi моделі Q3, д.н.з. НОМЕР_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном.
Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 06.08.2026 заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , постановлено виділити із матеріалів досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2024 за №12024070000000483 в окреме провадження матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 KK України.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2026 (справа №303/7116/26, провадження 1-кс/303/484/26) ухвалено визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі. Зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 строк перебування його під вартою з 18 до 19 червня 2026 року, всього 02 (два) дні. Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік 6-ть (шість) місяців та з покладенням на нього, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України, обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речові докази у провадженні: нарізну вогнепальну зброю, мисливську гвинтівку марки «Вепрь» калібру 7,62?39мм, із серійним позначенням « НОМЕР_9 », нарізну однозарядну вогнепальну зброю - спортивно - мисливську гвинтівку «ТОЗ-8-01», калібру 221R, 15 штук патронів калібру 7,62х39мм та 41 штуку патронів калібру 22LR, знищити.
Тому, питання щодо скасування арешту майна на 13 патронів з маркуванням tulammo; 2 патрони з маркуванням 711 89; 41 патрон з маркуванням F; 1 патрон з маркуванням 539; оптичний приціл з металу сірого кольору; рушниця з маркуванням ТОЗ-8-01 з оптичним прицілом; рушниця з маркуванням «ВЕПР» 1995 ББ 2315 слідчим суддею не вирішується.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення на даній стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024070000000483 не доведено, що є необхідність у забезпеченні кримінального провадження, такого як арешт майна, що накладений згідно з слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 (справа №308/6186/26, провадження 1-кс/308/3862/26), а саме на мобільний телефон Iphone 12 ІМЕІ: НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 14 IMEI: НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки Audi моделі Q3, д.н.з. НОМЕР_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, які були вилучені 18.06.2026 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку розташованому за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК слідчий суддя вважає, що відпала потреба у подальшому арешті вищевказаних речей, оскільки такі належать особі, яка не має відношення до кримінального провадження ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Крім того, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024070000000483 від 04.10.2024 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 305, 307 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що орган досудового розслідування мав достатньо часу з моменту вилучення даного майна для проведення огляду такого та зняття інформації, що міститься на вказаних об`єктах.
Слідчим не надано доказів, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені мобільний телефон Iphone 12 ІМЕІ: НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 14 IMEI: НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки Audi моделі Q3, д.н.з. НОМЕР_4 , які були предметом арешту, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, зокрема можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу, поміщеного на спеціальний майданчик ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2026, передано транспортний засіб марки Audі, моделі A3, д.н.з. НОМЕР_4 .
Слідчий суддя констатує, що положеннями ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що однією із засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 (справа №308/6186/26, провадження 1-кс/308/3862/26) підлягає до задоволення у частині накладення арешту майна на мобільний телефон Iphone 12 ІМЕІ: НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 14 IMEI: НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки Audi моделі Q3, д.н.з. НОМЕР_4 , оскільки представником власника майна доведено, що відпала потреба у накладенні подальшого арешту майно.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Враховуючи, що відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу поміщеного на спеціальний майданчик ГУНП в Закарпатській області від 18.06.2026 передано саме транспортний засіб марки Audі, моделі A3, д.н.з. НОМЕР_4 , а не моделі Q3, поверненню уповноваженій особі підлягає саме транспортний засіб марки Audі, моделі A3, д.н.з. НОМЕР_4 .
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.
Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 (справа №308/6186/26, провадження 1-кс/308/3862/26), у частині накладення арешту майна на речі та документи, які були вилучені 18.06.2026 у ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 12 ІМЕІ: НОМЕР_1 ; мобільний телефон Iphone ІМЕІ: НОМЕР_2 ; мобільний телефон Iphone 14 IMEI: НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки Audi моделі Q3, д.н.з. НОМЕР_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1
Судове рішення № 141510653, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/6085/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: