Рішення № 14150932, 21.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р. Справа № 63/328-10

вх. № 11156/6-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко В.В., довіреність від 10.11.2010 року

відповідача - Капинос Н.В., довіреність № 10 від 10.01.2011 року

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне", с. Безмятежне

про стягнення 59345,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд, з урахуванням наданих уточнень, стягнути з відповідача 59345,35 грн. заборгованості за форвардним контрактом № 9 від 18.02.2003 року.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.02.2011 року до 21.02.2011 року до 14 години 00 хвилин.

21.02.2011 року до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відвід судді Погорелової О.В.

Ухвалою суду від 21.02.2011 року в задоволенні клопотання про відвід відмовлено.

21.02.2011 року до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація АПК", яке просить суд визнати себе третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору та визнати недійсною угоду ВАТ "ХКЗ" про проведення заліку зустрічних вимог на суму 132664,50 грн., що оформлена повідомленням від 01.12.2006 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2011 року ТОВ "Корпорація АПК" відмовлено в прийнятті позовної заяви.

21.02.2011 року до господарського суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши надані доповнення, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, вважає його безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

18.02.2003 року між сторонами був укладений форвардний контракт № 9 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець (відповідач по справі) зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач по справі) прийняти та оплатити товар, а саме: зернові, зернобобові, масляничні культури врожаю 2003 року у кількості та номенклатурі, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту. Зазначений товар передається відповідачем позивачу у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, передбачених контрактом, з фіксуванням ціни такого продажу у час укладання контракту: пшениця 4 клас - 750,00 грн.; пшениця 3 клас - 780,00 грн.; пшениця 5, 6 клас - 660,00 грн.; ячмінь фуражний - 600,00 грн.; кукурудза - 780,00 грн.; жито групи А - 460,00 грн.; соняшник - 1320,00 грн. (пункт 1.2 контракту).

Відповідно до п. 4.1 контракту поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації, а при відсутності в ній необхідних посилань - за базисною умовою СРТ - ВАТ "ХКЗ".

Відповідно до п. 3.2 контракту, товар поставляється за умови здійснення попередньої оплати.

10.09.2003 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до форвардного контракту, відповідно до якої змінено ціну на пшеницю фуражну та визначено її вартість у розмірі 760,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 24.10.2003 року до контракту сторони змінили ціну на соняшник та визначили його вартість у розмірі 1056,00 грн.

28.12.2003 року сторони уклали додаткову угоду до форвардного контракту, відповідно до якої контракт вступає в силу з дати його підписання та дії до 31 грудня 2007 року.

Позивачем, відповідно до платіжних доручень № 92 від 25.02.2003 року, № 147 від 19.03.2003 року, № 156 від 21.03.2003 року, № 166 від 24.03.2003 року, № 1/1 від 25.03.2003 року було перераховано відповідачу 760550,00 грн.

Відповідач передав позивачу товар на загальну суму 701204,65 грн., а саме: пшениця фуражна в кількості 115,06 тон на суму 87445,60 грн., соняшник в кількості 581,2 тон на суму 613759,05 грн.

Факт передачі підтверджується накладними № 1191 від 10.09.2003 року, № 1241 від 24.10.2003 року та № 1403 від 17.11.2003 року.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару повністю не не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 59345,35 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 59345,35 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Безмятежне" (Харківська область, Шевченківський район, с. Безмятежне, код ЄДРПОУ 30755465, р/р 26001030870000 в ТОБО № 9 АКІБ "УкрСиббанк" ХРУ м. Балаклея, МФО 351641) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 236, п/р 260021014141 в ХО № 1 АКБ "Регіон-Банк", МФО 351254, код ЄДРПОУ 00952214) - 59345,35 грн. заборгованості, 593,45 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 лютого 2011 року