Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про встановлення судового контролю за виконанням рішення
16 листопада 2026 року № 320/37037/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши письмову заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.06.2025 року № 13972/15688/В-02/8-1000/25 у виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
???- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік щомісячно.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 ухвалено позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025, 14.01.2026 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 постановлено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 320/37037/25 залишити без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 письмову заяву представника відповідача про роз`яснення судового рішення повернуто без розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 постановлено у задоволенні письмової заяви представника відповідача про роз`яснення судового рішення відмовити.
Суть клопотання, що розглядається.
01.11.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд») до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
На обґрунтування заяви заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції залишено в силі та набрало законної сили. На його виконання Київським окружним адміністративним судом 24.06.2026 видано виконавчий лист № 320/37037/25, а постановою державного виконавця від 27.08.2026 відкрито виконавче провадження № 81826554 та встановлено боржнику строк для добровільного виконання судового рішення. Однак у встановлений строк рішення виконано не було. У зв`язку з цим постановою державного виконавця від 06.10.2026 на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області накладено штраф у розмірі 5 100 грн та повторно встановлено строк для виконання рішення. Надалі, у зв`язку з повторним невиконанням рішення, постановою від 20.10.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 10 200 грн. У повідомленні державного виконавця від 20.10.2026 також зазначено, що рішення залишається невиконаним, а матеріали щодо можливого вчинення кримінального правопорушення направлено за належністю. Таким чином, позивач наголошує на документально підтвердженому тривалому невиконанні судового рішення, попри відкриття виконавчого провадження та застосування державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання. Крім того, позивач зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 заяву представника відповідача про роз`яснення судового рішення повернуто без розгляду через ненадання доказів її надсилання позивачу, а ухвалою від 02.06.2026 відмовлено в задоволенні повторної заяви про роз`яснення рішення, оскільки визначення конкретної дати початку перерахунку не було предметом розгляду справи, а її встановлення в порядку роз`яснення призвело б до зміни змісту судового рішення. З огляду на це позивач наголошує, що не просить змінювати чи доповнювати резолютивну частину рішення, визначати нові періоди або умови перерахунку чи вирішувати питання, які не були предметом первісного розгляду. Натомість він просить застосувати передбачений процесуальним законом механізм судового контролю за виконанням рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання в межах приписів резолютивної частини судового рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 10.11.2026 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Суд, дослідивши подану письмову про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, вважає необхідним задовольнити таку, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковість судового рішення.
Також відповідно до статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу (стаття 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація №Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов`язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконанні та невиконанні судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до звіту суб`єкта владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд встановив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 320/37037/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено повністю. Зокрема, суд визнав протиправною відмову відповідача від 03.06.2025 та зобов`язав його провести позивачу перерахунок і виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2026 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На виконання судового рішення 24.06.2026 видано виконавчий лист № 320/37037/25. Постановою державного виконавця від 27.08.2026 відкрито виконавче провадження № 81826554 та встановлено відповідачу строк для добровільного виконання рішення.
Оскільки у встановлений строк рішення не було виконано, постановою державного виконавця від 06.10.2026 на відповідача накладено штраф у розмірі 5 100 грн та повторно встановлено строк для виконання рішення. У зв`язку з повторним невиконанням рішення постановою від 20.10.2026 на відповідача накладено штраф у розмірі 10 200 грн. У повідомленні державного виконавця від цієї ж дати зазначено, що судове рішення залишається невиконаним, а матеріали щодо можливого вчинення кримінального правопорушення направлено за належністю.
Отже, станом на момент розгляду заяви позивача, фактичне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не підтверджено, попри відкриття виконавчого провадження та застосування державним виконавцем заходів примусового виконання.
Оцінюючи наведені обставини, суд враховує, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а його тривале невиконання потребує застосування механізму судового контролю, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому предметом такого контролю є саме перевірка фактичного виконання рішення в межах його резолютивної частини, а не зміна її змісту чи встановлення нових умов виконання.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 320/37037/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
З огляду на наведене, на підставі статті 124 Конституції України та керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 320/37037/25.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 320/37037/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
Учасникам справи направити копію ухвали про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області - для виконання.
Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вісьтак М.Я.
Судове рішення № 141508858, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/37037/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: