Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/37445/14-ц
Провадження № 6/761/993/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.,
при секретарі: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа у справі № 761/37445/14-ц.
На обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Кей-Колект» зазначило, що 26 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11241805000, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 74 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору становило 376 225 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 26 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 68310. Відповідно до його умов ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 153210, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникли на підставі зазначеного кредитного договору як солідарний боржник.
У подальшому, 13 лютого 2012 року, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, а також нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. На підставі зазначених правочинів ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а також права іпотекодержателя щодо переданого в іпотеку нерухомого майна за іпотечним договором.
Заявник вказує, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором поруки утворилася заборгованість, яка була стягнута з боржників заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2016 року у справі № 761/37445/14-ц.
Водночас зауважує, що після ухвалення зазначеного судового рішення ТОВ «Кей-Колект» не зверталося із заявою про видачу виконавчого листа, оскільки з метою відновлення свого порушеного права товариство звернуло стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідком чого, 24 листопада 2017 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким остання набула право власності на вказану квартиру. Надалі, 08 травня 2021 року, зазначене нерухоме майно було придбане ОСОБА_4 .
Не погоджуючись із вчиненими діями щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, справа № 761/26620/20. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено. Однак постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Заявник зазначає, що внаслідок ухвалення судових рішень у справі № 761/26620/20 правовідносини сторін було відновлено до попереднього стану. Оскільки ОСОБА_1 не вжив заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором, у ТОВ «Кей-Колект» виникла необхідність у пред`явленні виконавчого листа до примусового виконання. Водночас, у зв`язку з викладеними обставинами, виконавчий лист було отримано лише 24 червня 2026 року, після закінчення встановленого строку його пред`явлення, який сплив 01 грудня 2020 року. З огляду на зазначене заявник вважає причини пропуску строку поважними та просить його поновити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 року матеріали заяви передані на розгляд судді Савчук Ю.Н.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.
Представник заявника надав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги, викладені у заяві про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, правом на подання пояснень у справі не скористались.
За приписами норм ч. 3 ст. 433 ЦПК України, заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши і перевіривши матеріали справи, вважає, що подана заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11241805000 в іноземній валюті в сумі 74500 доларів США, що дорівнює еквіваленту 376 225 грн за курсом НБУ на дату укладення договору.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором №11241805000 26 жовтня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 68310, відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 153210, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникли на підставі зазначеного кредитного договору як солідарний боржник.
13 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу №2, та нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, за умовами яких ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги до позивача як позичальника і майнового поручителя за кредитним та іпотечним договорами від 26.10.2007 року.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2016 року у справі №761/37445/14-ц з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Кей-Колект» стягнуто солідарно заборгованості у розмірі 1 322 306, 42 грн.
Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2024 у справі №761/26620/20 витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , що було предметом іпотеки за іпотечним договором № 68310.
Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року вказане рішення залишено без змін.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, встановлені у вищевказаних справах обставини не підлягають доказуванню у даній справі.
Із матеріалів справи убачається, що виконавчий лист від 09 грудня 2016 року у справі №761/37445/14-ц про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Кей-Колект» у розмірі 1322306,42 грн, виданий Шевченківським районним судом м.Києва останньому 24.06.2026. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначено до 01.12.2020.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини перша, третя статті 431 ЦПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що «стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Суд зазначає, що згідно норм ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 166/1472/18 від 23.10.2019, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 року у справі № 2-461/09 зазначено, що поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі судом виконавчого листа у розглядуваній справі та його пред`явлення до виконання врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У п.33 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Жовнер проти України» вказано, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013від 26червня 2013року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
За вимогами частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов`язковість рішень суду (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання ст. 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Щодо поновлення процесуальних строків національними судами Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975р., п. 36) не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герін проти Франції» від 29 липня 1998р., п. 37).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.
Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, суд вважає причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними, оскільки не пред`явлення стягувачем виконавчого листа до виконання та не подання заяви про його видачу було зумовлене зверненням стягнення на предмет іпотеки та погашенням заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів, одержаних від продажу предмету іпотеки. За таких обставин у заявника були відсутні встановлені законом підстави для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки зазначена у ньому сума заборгованості була сплачена. Оскільки внаслідок ухвалення судових рішень у справі № 761/26620/20 сторони були повернуті у попереднє становище, яке існувало до порушення права, ТОВ «Кей Колект» було повернуто кошти, отримані від продажу предмету іпотеки покупцю за Договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором залишилася непогашеною, а відтак у ТОВ «Кей-Колект» виникла необхідність у пред`явленні виконавчого листа до примусового виконання.
При цьому судом береться до уваги той факт, що постанова Верховного Суду у справі № 761/26620/20, яка є остаточною, винесена 12 лютого 2025 року, із заявою про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа заявник стягувач звернувся у серпні 2026 року після вчинення відповідних дій та отриманням виконавчого листа.
З огляду на викладене, з метою забезпечення реалізації прав стягувача та виконання судового рішення, яке набрало законної сили, суд доходить висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, а відтак заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 18, 247, 258-261, 268, 353-355, 433 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 761/37445/14-ц від 09 грудня 2016 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 24 червня 2026 року, щодо боржника ОСОБА_1 у справі про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості в розмірі 1 322 306,42 грн.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Судове рішення № 141507170, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/37445/14-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: