Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/32019/26
Провадження № 2/761/14962/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Шевченківський районний суд у складі:
головуючої судді - Савчук Ю.Н.,
за участі секретаря - Фортуни М.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кручек О.О.,
представника відповідача Плигань І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кручек О.О. звернулася до суду за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із позовом, в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача 100 000 грн моральної шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача та витрати на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 серпня 2023 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» Овідіопольським районним судом Одеської області видано судовий наказ № 522/13936/23 від 24.08.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 34936,12 грн. та судового збору в сумі 268,40 грн. За заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області 30.08.2023 р. вищевказаний судовий наказ було скасовано. 16 листопада 2023 року представник позивача ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг за спожитий природний газ в розмірі 18 634,48 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн., обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1. об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з грудня 2020 р. по вересень 2023 р. було спожито природний газ на загальну суму 18 634,48 грн., вартість якого залишилась не оплаченою ним. Позивач вважає такі дії відповідача необґрунтованими, оскільки ТОВ «ГК «Нафтогаз України» були зазначені різні суми заборгованості у заяві про видачу судового наказу та у позовній заяві. Крім того, до стягнення було заявлено судовий збір, в той час, коли позивача звільнено від сплати судового збору. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області в справі № 509/6925/23 від 04.06.2024 р. позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 р. в справі № 509/6925/23 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області було скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовлено. Навіть після того, як рішення Одеського апеляційного суду вступило в дію, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виставив рахунок з боргом, який був визнаний судом не законним (рахунок за спожитий газ сформований 13.01.25 року на суму 19539,75 грн.) В особистому кабінеті ОСОБА_1 на сайті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 заборгованість в сумі 18634,48 грн. так і не була вилучена, в рахунках ТОВ «ГК «Нафтогаз України» продовжувало виставляти як борг 18634,48 грн., які вже суд апеляційної інстанції визнав незаконно нарахованими. На звернення ОСОБА_1 від 16.01.2015 року про списання вищевказаної суми боргу з особового рахунку ОСОБА_1 в особовому рахунку № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надало відповідь вих. № 119/4.2.1-7024-2025 від 29.01.2025 р., відповідно до якої в рішенні суду ніякого обов"язку, окрім сплати судового збору на нього не покладено, а тому товариство не повинно нічого виконувати . У зв"язку з цим ОСОБА_1 знову звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом 13.02.2025 року про визнання дій неправомірними та їх припинення, зобов"язання вчинити певні дії, і в справі № 761/6476/25 (провадження № 2/761/5319/2025) рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.20205 р. в задоволенні позову було відмовлено. Проте постановою Київського апеляційного суду в цій справі (провадження № 22- ц/824/4024/2026) від 06.04.2026 р. рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2025 року скасоване та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, задоволено.
Вищевказаною постановою Київського апеляційного суду: визнано неправомірним відображення в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» власника особового рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування та припинити такі дії, які порушують право позивача; зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відсутність заборгованості в сумі 18634,48 грн. без врахування поточного нарахування; зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не відображати в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18634,48 грн. без врахування поточного нарахування, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
Окрім визнання неправомірними дій ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 додатковою постановою Київського апеляційного суду в справі 761/6476/25 було вирішено питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 : стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн. Однак, виконуючи добровільно додаткову постанову в частині виплати витрат на правничу допомогу, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» перерахувало ОСОБА_1 5970 грн., хоч на 30 грн., але недовиконавши рішення суду, що підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_1 . Це стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції з повідомленням про неповне виконання рішення суду в цій частині та за видачею виконавчого листа для примусового виконання рішення суду. Через перебування справи на даний час в Київському апеляційному суді для розгляду питання винесення додаткового рішення з приводу розподілу судових витрат ОСОБА_1 , понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції (не були розподілені апеляційним судом в постанові від 06.04.2026 р. та в додатковій постанові від 27.04.2026 р.), питання видачі виконавчого листа поки не вирішено, але додаткова постанова Київського апеляційного суду в справі 761/6476/25 (провадження 22-ц/824/4024/2026) від 27.04.2026. продовжує бути невиконаною в повному обсязі відповідачем.
Окрім цього, 31.10.2025 р., до набрання законної сили рішенням суду про відмову у задоволенні позову про визнання дій протиправними, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надіслало ОСОБА_1 повідомлення вих. № 119-4.3.1- 82633-2025/250003721 про відключення його домоволодіння по АДРЕСА_2 від газопостачання у зв"язку з наявністю боргу в сумі 18 629,95 грн. за період з 01.05.2022 р. по 30.09.2025 р. І ці дії біли вчинені відповідачем вже під час настання холодів, під час війни, відносно особи з інвалідністю І групи, яка пересувається в інвалідному візку, та членів його родини, при наявності такого, що набрало законної сили рішення суду про відсутність боргу за газ за цей період, під час оскарження дій по відмові відобразити в особистому рахунку відсутність такої заборгованості. Підстав для звернення до суду з позовом з боку відповідача про стягнення суми боргу за 3 роки не було, оскільки судом на той час було вирішено питання про те, що вказана сума була нарахована неправомірно. Однак, розуміючи, що в умовах настання холодів та наближення перших заморозків в листопаді 2025 року будинок через відсутність опалення може зазнати шкоди значно більшої та незворотної, ОСОБА_1 був змушений був 07.11.2025 р. сплатити виставлену відповідачем суму, щоб його будинок не відключити від газопостачання, що підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк" про сплату 18634,48 грн., де в підставі платежу зазначено "За невизнаний борг з 01.05.2022 р. по 30.09.2025 р.(пост одес.апел суда 509/6925/23 від 27.12.2024 р. …"
Таким чином, після грудня 2024 року ОСОБА_1 продовжував перебувати в постійному стані стресу та занепокоєння, жити з відчуттям відсутності справедливості та законності, невиконання рішення суду, прикладати додаткові зусилля для відновлення свого первісного становища, для відновлення відчуття справедливості та законності. Весь цей час він ніс витрати на правничу допомогу, та мав витрачати свій особистий та робочий час на вирішення питань в судових справах.
Отже, вже після визнання Київським апеляційним судом дій відповідача в справі № 761/6476/25 неправомірними і після зобов"язання його вчинити певні дії відобразити в особовому рахунку ОСОБА_1 відсутності заборгованості за газ, ТОВ«ГК «Нафтогаз України» списало суму боргу 18634,48 грн. без наявності заборгованості та поставило як суму переплати за газ, що підтверджується скріншотом особистого кабінету на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , де значиться сума переплати на день подання даного позову в сумі 17534,59 грн. Тобто, відповідач незаконно змусив ОСОБА_1 перерахувати ці кошти та продовжує незаконно користуватися вказаними коштами.
Порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» носить не одноразовий, а систематичний характер. ОСОБА_1 через неправомірні дії відповідача вже 3 роки змушений перебувати в стані хронічного стресу, витрачати свій ресурс, фінансовий та моральний, на відстоювання своїх прав, доводити незаконність дій відповідача. Такі стреси негативно позначаються на стані здоров"я позивача, його моральному стані. Переживанням піддається вся родина ОСОБА_1 , яка проживає з ним в будинку, оскільки питання газопостачання та боргів за ці послуги стосуються не тільки власника особового рахунку по газопостачанню, а й всіх користувачів газом. Відповідач поводить себе зухвало та цинічно по відношенню до фізичної особи з інвалідністю під час війни, така поведінка надавача послуг носить характер знущання та неповаги.
Враховуючи викладене , позивач оцінює розмір завданої йому моральної шкоди у 100 000,00 грн. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 100 000 грн моральної шкоди, а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 07.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
21.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає викладені доводи такими, що не доводять наявності складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, а також будь-яких фактів заподіяння позивачу моральної (немайнової) шкоди товариством, з огляду на те, що визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу позивачу проводиться Оператором ГРМ - АТ «Одесагаз», відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Зазначені обставини також підтверджуються постановою Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року у справі № 509/6925/23. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. поділу природного газу. Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача (пункт 5 .гл.4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем)…». Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. Отже, постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, що також встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року у справі № 509/6925/23 на яку також посилався Київський апеляційний суд при винесенні постанови від 06.04.2026 у справі №761/6476/25. Згідно з резолютивною частиною постанови Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року у справі № 509/6925/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ відмовлено, де предметом спору було саме стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Зазначене судове рішення не містить зобов`язання Товариства здійснювати перерахунок заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_3 у сумі 18634,48 грн або її списання, відтак у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» були відсутні законодавчо визначені підстави для списання або не відображення по особовому рахунку № НОМЕР_3 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння: АДРЕСА_2 , заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування, до винесення Київським апеляційним судом відповідної постанови від 06.04.2026 у справі №761/6476/25 включно. Разом з тим, відповідно до п.п. 3.2. Розділу ІІІ Типового договору постачальник зобов`язується забезпечити якість комерційних послуг, які надаються споживачу за цим Договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання, ціни на природний газ та вартість надаваних послуг, роз`яснення значення актів законодавства, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, докладання всіх можливих зусиль для вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання. Відтак, дотримуючись вимог п.п. 3.2. Розділу ІІІ Типового договору ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювало інформування споживача ОСОБА_1 щодо нарахувань та розрахунків по особовому рахунку № НОМЕР_3 , цим самим не порушуючи умов Типового договору. Доводи позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства зводяться до цитування постанови Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 року у справі № 509/6925/23 та постанови Київського апеляційного суду від 06.04.2026 у справі №761/6476/25. Отже, за умови спростування обставин наявності у діях товариства будь-яких порушень законодавства чи Типового договору наявними у справі належними доказами, обставини, встановлені в судових рішеннях у справі № 509/6925/23 та №761/6476/25, не перешкоджають суду у прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені рішеннями вказаних судів є преюдиційними, проте оцінка підстав, предмету та доказів позову має здійснюватися судом у кожній окремій справі, незалежно від правової оцінки в інших справах. Звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування над час судового розгляду обставин, які були встановлені в іншому судовому рішенні, враховуючи різні предмет і підстави позовів. Тому суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально правових норм. Доводи позивача в частині недовиконання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» постанови Київського апеляційного суду від 06.04.2026 у справі №761/6476/25 є безпідставними, оскільки виконання товариством вказаного рішення суду підтверджується витягом з білінгової системи ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо нарахувань та оплат по особовому рахунку № НОМЕР_3 ; копією платіжної інструкції № 0000040210 від 12.05.2026 про сплату на користь держави судових витрат у розмірі 9 084,00 грн; копією платіжної інструкції № 0000040209 від 12.05.2026 про сплату ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Доводи щодо стягнення з Товариства на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу на суму 30,00 грн, з огляду на те, що: «Оскільки позивач недоотримав частину коштів через комісію за переказ, ці «втрачені» кошти також є його збитками, понесеними внаслідок виконання рішення» є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та уставленим правовим позиціям Верховного Суду, з огляду на те, що банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування. Відтак, стягненню на користь позивача підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано ним самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 523/12032/18). На виконання відповідних судових рішень товариством було відображено по особовому рахунку № НОМЕР_3 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відсутність заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування та повідомлено позивача, що станом на 30.04.2026 по особовому рахунку № НОМЕР_3 обліковується переплата за спожитий природний газ у сумі -18 648,55 грн, що також підтверджується витягом з білінгової системи ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо нарахувань та оплат по особовому рахунку № НОМЕР_3 . Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Правил у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги. Станом на день подання цього відзиву на позовну заяву жодної письмової вимоги від позивача щодо повернення суми переплати від ОСОБА_1 не надходило, що також робить безпідставними доводи останнього щодо незаконного користування товариством коштами позивача, що у свою чергу, на його думку є підставою для стягнення з товариства моральної шкоди. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Позивачем до позовної заяви не наданого жодного документу, що підтверджує спричинення моральної шкоди , не доведено склад правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, а також жодним чином не обґрунтовано визначений позивачем розмір завданої, на його думку, шкоди на суму 100 000 грн.
Позивач і його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення з підстав викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив, просить суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, дійшов висновку позовні вимоги слід задоволити частково.
Судом встановлено наступні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 722,9 кв.м., житловою площею 117,2 кв.м. за адресою: за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2023 року № 349700467.
24.08.2023 року Овідіопольським районним судом Одеської області видано судовий наказ № 522/13936/23 від 24.08.2023 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 34936,12 грн. та судового збору в сумі 268,40 грн
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області 30.08.2023 р. вищевказаний судовий наказ було скасовано.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області в справі № 509/6925/23 від 04.06.2024 р. позов ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ задоволено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 27.12.2024 р. в справі № 509/6925/23 рішення Овідіопольського районного суду Одеської області було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» виставлено рахунок за спожитий газ сформований 13.01.25 року на суму 19 539,75 грн.
В особистому кабінеті ОСОБА_1 на сайті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 заборгованість в сумі 18 634,48 грн. не була вилучена.
16.01.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про списання вищевказаної суми боргу з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6.
29.01.2025 року ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надало відповідь вих. № 119/4.2.1-7024-2025, якою у задоволенні вказаної вимоги було відмовлено.
13.02.2025 року ОСОБА_1 знову звернувся до суду за захистом свого порушеного права про визнання дій неправомірними та їх припинення, зобов"язання вчинити певні дії.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.20205 р. у справі № 761/6476/25 в задоволенні позову було відмовлено.
31.10.2025 р. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надіслало ОСОБА_1 повідомлення вих. № 119-4.3.1- 82633-2025/250003721 про відключення його домоволодіння по АДРЕСА_2 від газопостачання у зв"язку з наявністю боргу в сумі 18 629,95 грн. за період з 01.05.2022 р. по 30.09.2025 р.
07.11.2025 р. позивачем сплачено вказану суму заборгованості, що підтверджується випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 в АТ "Ощадбанк" про сплату 18634,48 грн., де в підставі платежу зазначено "За невизнаний борг з 01.05.2022 р. по 30.09.2025 р.(пост одес.апел суда 509/6925/23 від 27.12.2024 р. …"
Постановою Київського апеляційного суду в цій справі від 06.04.2026 р. рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2025 року скасоване та постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, задоволено.
Вищевказаною постановою Київського апеляційного суду: визнано неправомірним відображення в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» власника особового рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , заборгованості в сумі 18634,48 грн без врахування поточного нарахування та припинити такі дії, які порушують право позивача; зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відсутність заборгованості в сумі 18634,48 грн. без врахування поточного нарахування; зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не відображати в рахунках за газ та в особистому кабінеті на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 заборгованості в сумі 18634,48 грн. без врахування поточного нарахування, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України», на виконання вимог рішення суду, списало суму боргу 18634,48 грн. без наявності заборгованості та поставило як суму переплати за газ, що підтверджується скріншотом особистого кабінету на сайті https://gas.ua ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в особовому рахунку № НОМЕР_1 , ЕІС НОМЕР_6 за адресою домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , де значиться сума переплати на день подання позову в сумі 17 534,59 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини справи щодо протиправності дій відповідача встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили та, відповідно, є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доведення.
Таким чином, такий обов`язковий елемент складу цивільно-правового порушення, як протиправність дій, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, встановлено рішеннями судів, які набрали законної сили.
Доводи представника відповідача щодо того, що визначення об`ємів (обсягів) споживання природного газу позивачу проводилося оператором ГРМ - АТ «Одесагаз», відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України», не беруться судом до уваги з огляду на те, що рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено неправомірність дій саме відповідача.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду в справі 761/6476/25 було вирішено питання розподілу судових витрат ОСОБА_1 : стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і також зазначено, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013р. по справі № 1-7/2013.
Однак ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 12.05.2026 року перерахувало ОСОБА_1 5 970 грн., тобто на 30 грн. менше, аніж визначено рішенням суду, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 від 12.05.2026 року, номер картки НОМЕР_4 .
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання остаточного судового рішення презюмується.
Доводи представника відповідача щодо того, що додаткову постанову суду апеляційної інстанції було повністю виконано відповідачем не беруться судом до уваги, оскільки при перерахуванні суми заборгованості на картковий рахунок слід брати до уваги стягнення банком отримувача комісії за вказаною операцію та, відповідно, відповідачу необхідно було сплатити суму заборгованості із врахуванням цієї комісії, в той час, коли суму комісії в розмірі 30 грн. було вирахувано банком із позивача.
Згідно з приписами ч.1 статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Верховний Суд у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначив, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв`язку з вищевикладеним позивач реалізує право на захист своїх цивільних прав у порядку цивільного судочинства.
Розмір моральної шкоди перебуває у прямому взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями та іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа. Такий розмір не є фіксованою величиною та визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.07.2026 у справі 199/9026/23 виснував таке.
Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц).
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14 зазначено, що розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У постанові ВС від 15.08.2019 року у справі № 823/782/16 зазначено, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і в постанові від 03.08.2020 року у справі № 817/48/18.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Твердження відповідача про відсутність підстав для компенсації моральної шкоди оцінюється судом критично, оскільки в разі заперечення наданих позивачем доказів відповідач має показати, що конкретні заявлені наслідки не перебувають у причинному зв`язку із його неправомірними діями.
Урахувавши наведені вище вимоги закону та встановивши фактичні обставини у справі, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, перенесених позивачем, неможливість поновити попереднє становище, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, доходить до висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим.
При визначенні розміру відшкодування суд враховує: стан здоров`я позивача, якому встановлено інвалідність I групи та який пересувається в інвалідному візку; тривалість та систематичність протиправних дій відповідача.
Суд ураховує характер та обсяг фізичних, душевних, психічних та психологічних страждань перенесених позивачем, глибину та тривалості моральних страждань, обсяг заподіяної шкоди.
Водночас, зважаючи на засади верховенства права, ураховуючи конкретні фактичні обставини справи, керуючись вимогами розумності, виваженості, справедливості, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди в сумі 50 000 грн., що, на переконання суду, є достатнім для розумного задоволення потреб позивача щодо компенсації негативних наслідків морального характеру, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.
Суд ураховує, що розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу та не бути джерелом збагачення.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром такого відшкодування.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до пенсійного посвідчення позивачу встановлено I групу інвалідності довічно.
Таким чином, позивача звільнено від сплати судового збору.
За змістом ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З врахуванням наведеного судові витрати з позивача в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, з позивача не стягуються та компенсуються за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату подання позову,.пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Позивачем заявлено до стягнення 100 000 грн. моральної шкоди. 1% від цієї суми становить 1000 грн.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3 328 грн.
Таким чином мінімальна сума судового збору, яка підлягала б сплаті становить 1331,20 гривень (3 328 грн. х 0,4)
Однак позивачем подано позов через підсистему «Електронний суд».
За змістом ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
1331,20 грн. х 0,8 = 1064,96 грн.
Однак судом задоволено позов в сумі 50 000 грн., тобто на 50 %.
50% х 1064,96 грн. = 532,48 грн.
Отже, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 532,48 грн. судового збору
Таким чином, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" на користь ОСОБА_1 50 000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" на користь держави 532,48 грн. судового збору.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна", код ЄДРПОУ 40121452, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1.
Повний текст рішення суду складений 06.11.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141507161, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 761/32019/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: