Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/30771/25
Провадження № 2/761/3380/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1284-6032 від 09.10.2023 року в розмірі 18 500,00 грн та судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 09.10.2023 року між сторонами за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1284-6032. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 2 500,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 18 днів; промо-ставка - 2,25 % в день; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день. Додатковими угодами № 1 від 14.10.2023 року та № 2 від 16.10.2023 року сторони домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі по 600,00 грн за кожною угодою. Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання в повному обсязі та перерахував кредитні кошти на картковий рахунок відповідача через партнера - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (платіжна система LiqPay), проте відповідач кредит і проценти не повернула. Станом на 17.06.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 36 338,50 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 3 700,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 32 638,50 грн. Разом з тим позивач повідомив, що в межах програми лояльності ним прийнято рішення про часткове списання заборгованості за процентами у сумі 17 838,50 грн, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості - 18 500,00 грн, з яких: 3 700,00 грн - заборгованість за кредитом та 14 800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Позивач вказує, що ним здійснювалося лише нарахування процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, штрафні санкції (штраф, пеня) не нараховувалися.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.01.2026 відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 275 ЦПК України.
23.03.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача - адвокатом Тисячник Р.Р. У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що: позивач не надав належних і допустимих доказів укладення кредитного договору, зокрема підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором, належності відповідачу номера телефону, ідентифікації та реєстрації в системі позивача; копії електронних документів відповідач ставить під сумнів і просить витребувати оригінали; відсутні належні докази перерахування кредитних коштів, оскільки довідки позивача та платіжної системи не є первинними документами, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а розрахунок заборгованості не є належним доказом; умови договору про процентну ставку (від 2,25 % до 3,00 % в день) перевищують граничний розмір денної процентної ставки (1 %), встановлений Законом України «Про споживче кредитування», є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а проценти нараховано за межами строку кредитування; позивач не довів, що відповідача було ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів. Також відповідач просила розглядати справу без участі її та її представника.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09.10.2023 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1284-6032, за умовами якого кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором (пункти 2.1, 2.2 договору).
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору сума кредиту становить 2 500,00 грн, дата видачі кредиту - 09.10.2023 року. Кредит надається шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника з використанням вказаних ним реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6). Строк кредитування - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту, дата повернення кредиту - 03.08.2024 року (п. 4.12). Надання додаткових коштів у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди строк кредитування не змінює (п. 4.12). Умови надання кредиту є незмінними протягом усього строку дії договору (п. 4.16).
Плата за користування кредитом передбачена у формі процентів, тип процентної ставки - фіксована (п. 4.7 договору). Пунктом 4.10 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 3,00 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 10.1 договору промо-ставка становить 2,25 % за кожен день протягом перших 18 календарних днів першого базового періоду, знижена процентна ставка - 2,50 % за кожен день. У разі несплати процентів за пільговою ставкою у встановлений строк проценти за перший базовий період нараховуються за стандартною ставкою (за винятком періоду дії промо-ставки) (п. 10.2).
Умови договору містять також відомості про реальну річну процентну ставку (п. 4.13), орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування - 25 000,00 грн (п. 4.14), а також розрахунок суми до сплати у разі повного погашення кредиту в останній день першого базового періоду (26.10.2023 року): 2 500,00 грн кредиту, 1 012,50 грн процентів, разом 3 512,50 грн (п. 2.3, п. 5.3 договору).
Невід`ємною частиною кредитного договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (п. 11.13 договору). Підписуючи договір, позичальник підтвердила свою повну обізнаність та згоду з усіма, в тому числі істотними, умовами договору та Правил (п. 3.10).
Кредитний договір укладений дистанційно шляхом пропозиції ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укласти договір (оферти) та прийняття ОСОБА_1 цієї пропозиції (акцепту). Договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), номер пароля А0674 (п. 3.10, розділ 12 договору).
У розділі 12 договору зазначено реквізити позичальника, у тому числі електронну адресу та номер електронного платіжного засобу (маска картки НОМЕР_1 ). З боку кредитодавця договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою з позначкою часу, у договорі також зазначено дату і час його укладення (16 год. 02 хв. 09.10.2023 року), адресу вебсайту кредитодавця, спосіб надсилання підписаного договору позичальнику (п. 3.11) та порядок виготовлення засвідченої копії договору на папері (п. 3.12, п. 6.10).
Додатковою угодою № 1 від 14.10.2023 року та додатковою угодою № 2 від 16.10.2023 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1284-6032 від 09.10.2023 року кредитодавець і позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі по 600,00 грн за кожною додатковою угодою.
Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.06.2025 року, підписаною кваліфікованим електронним підписом начальника департаменту банку та скріпленою електронною печаткою банку, за договором № 1284-6032 через платіжний сервіс LiqPay на картку отримувача (маска картки НОМЕР_1 ) перераховано: 09.10.2023 року - 2 500,00 грн (ID платежу 2376430594), 14.10.2023 року - 600,00 грн (ID платежу 2378777870), 16.10.2023 року - 600,00 грн (ID платежу 2379654850), а всього 3 700,00 грн. У довідці зазначено ID платежу, канал, дату, суму, номер договору та маску картки, яка збігається з маскою платіжного засобу, указаного позичальником у розділі 12 кредитного договору.
Станом на 17.06.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 36 338,50 грн, з яких: 3 700,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 32 638,50 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Реалізуючи право, передбачене п. 6.8 та розділом 10 договору, позивач прийняв рішення про часткове прощення заборгованості за процентами та пред`явив до стягнення 18 500,00 грн, з яких: 3 700,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Щодо доводів відповідача про неукладення кредитного договору.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа, як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписання електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі N 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин може бути підписаний з використанням електронного цифрового підпису за умови аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
П. 11.11 Договору лише передбачено, що сторони погодили, що кредитоодавець під час надання позичальнику будь-якої інформації та документів, що пов`язані із виконанням цього Договору, а також у разі укладення додаткових угод до цього Договору має право використовувати аналог власноручного підпису директора кредитодавця, відтвореного за допомогою засобів комп`ютерної техніки. Зразок власноручного підпису директора Кредитодавця наведено нижче.
П.5.2 Правил передбачено, що заявник надає кредитодавцю відповідь на безумовне прийняття оферти (акцепт) щодо укладення Договору в електронній формі в особистому кабінеті позичальника шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом заявника у формі одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатор надсилається кредитодавцем заявникові в СМС- повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказується заявником в заявці. Надання заявником відповіді кредитодавцю про повне та безумовне прийняття оферти (акцепт) в порядку, передбаченому даним пунктом Правил, вважається підписанням Договору відповідно до ч.6 ст.11 та ст.12 Закону України « Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 5.3 Правил після акцептування позичальником оферти, що є укладенням Договору, відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» кредитодавець накладає на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього кредитодавцеь направляє позичальнику для підтвердження вчинення (укладення) Договору у формі електронного документа та примірник Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Як вбачається зі змісту п. 3.3 Договору при поданні інформації відповідно до п. 3.2 цього Договору позичальником вперше, відбувається реєстрація позичальнику ІТС Кредитодавця через веб-сайт Кредитодавця та формується позичальнику його особистий розділ у ІТС Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надається кредитодавцем позичальнику в СМС- повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказується позичальником відповідно до п. 3.2 на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення в розумінні положень ч.8 ст.11 Закону України « Про електронну комерцію».
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19);від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження№ 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20).
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор А 0674 відправлено на номер телефону відповідача та введено ним, що підтверджується індивідуальною частиною договору. Паспорт споживчого кредиту також підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора А 0674. Додаткову угоду до кредитного договору від 16.10.2023 року підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором А 9468. Внесення вказаних змін до кредитного договору додатково підтверджує факт виникнення кредитних правовідносин відповідно до кредитного договору.
Отже, сторони в Договорі погодили підписання договору з використанням аналогу власноручного підпису директора кредитодавця та за допомогою одноразового ідентифікатора з боку позичальника, що відповідає вимогам ст.207 ЦК України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію".
За таких обставин підписання електронного договору з використанням одноразового ідентифікатора, який є різновидом електронного цифрового підпису, з боку позичальника та підписання керівником юридичної особи з боку кредитора за допомогою кваліфікованого електронного підпису зі скріпленням кваліфікованою електронною печаткою є правомірним, а відтак договір не може вважатися неукладеним.
Твердження відповідача про те, що укладення договору в електронній формі можливе лише за наявності кваліфікованого електронного підпису всіх сторін, в той час, коли договір з боку позичальника підписано одноразовим ідентифікатором, не беруться судом до уваги з огляду на те, що як випливає зі змісту статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор є різновидом електронного підпису.
Вимоги до примірника договору, на які відповідач посилається з посиланням на Положення Національного банку України від 03.11.2021 року № 113, щодо кваліфікованого електронного підпису чи печатки кредитодавця з позначкою часу, дати та часу укладення, адреси веб-сайту, способу надсилання підписаного договору й умов виготовлення копій на папері кредитним договором відображено (див. вище), тому доводи відповідача про недотримання форми договору не знайшли підтвердження.
За змістом п. 3.11 Договору кредиту сторони погодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний Договір в особистий кабінет позичальника та на його електронну адресу LenaGrink8@gmail.com.
Твердження представника відповідача про те, що позивачем, в порушення вимог закону, не проведеного її ідентифікацію та верифікацію не береться судом до уваги з врахуванням наступного.
Відповідно до п. 3.5 Договору ідентифікація та верифікація позичальника здійснюється кредитодавцем згідно Правил та в один із способів, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.
За змістом п. 4.13 Правила відкриття кредитної лінії заходи з належної перевірки заявника здійснюються кредитодавцем відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та нормативно-правових актів Національного банку України у сфері фінансового моніторингу.
Ідентифікація та верифікація клієнтів фінансовими установами здійснюється в порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107 (зі змінами) (далі - Положення № 107).
Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції.
Установа як суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язана на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел, здійснювати верифікацію клієнта (абзац перший частини восьмої статті 11 Закону).
Згідно з пунктом 6 додатка 2 до Положення № 107 установа зобов`язана здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел, визначених у додатку 1 до Положення № 107. Під час здійснення верифікації установа має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних.
Відповідно до п.30, 31 Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта) Додаток 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу Установа може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи також шляхом використання одного з таких способів: 1) за допомогою Системи BankID НБУ в такому порядку: отримати ідентифікаційні дані такої фізичної особи за допомогою засобів Системи BankID НБУ; отримати від фізичної особи копію ідентифікаційного документа (копії сторінок ідентифікаційного документа, що містять ідентифікаційні дані), на яку накладений КЕП клієнта; здійснити перевірку ідентифікаційних даних, що містяться в копії ідентифікаційного документа, КЕП та файлі, отриманому за допомогою Системи BankID НБУ від банку, що є абонентом-ідентифікатором, на їх відповідність; 2) шляхом отримання електронної копії ідентифікаційного документа, в такому порядку: отримати е-паспорт / е-паспорт для виїзду за кордон, завірений кваліфікованою електронною печаткою Державного підприємства "ДІЯ" з відповідною кваліфікованою електронною позначкою часу, що відповідатиме даті здійснення установою верифікації особи, та: здійснити фотофіксацію особи із використанням методу розпізнавання реальності особи з подальшим накладенням КЕП уповноваженого працівника установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; або отримати копію ідентифікаційного документа або опитувальника, на який накладений КЕП клієнта.
Установа може вважати верифікацію клієнта - фізичної особи завершеною лише за умови здійснення нею успішної перевірки відповідності отриманих ідентифікаційних даних.
Установа у разі дотримання одночасно всіх умов, визначених у пункті 32 додатка 2 до Положення, може здійснити верифікацію клієнта - фізичної особи шляхом використання будь-якого з таких способів: 1) отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння РНОКПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої КЕП власника ідентифікаційного документа; 2) отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; 3) зчитування ідентифікаційних даних із безконтактного електронного носія, імплантованого до ID-картки, збереження протоколу проведеної автентифікації під час здійснення процедури зчитування (принаймні пасивної автентифікації відповідно до пункту 5.1 частини одинадцятої ІКАО Doc 9303) та збереження протоколу фіксації факту введення особою правильного персонального ідентифікаційного номера, призначеного для ідентифікації та авторизації доступу до безконтактного електронного носія (ПІН1), або здійснення фотофіксації особи з використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото; 4) отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.
Отже, перелік способів верифікації клієнта - фізичної особи є чітким та вичерпним.
Відповідно до п. 1, 11, 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.
Як вбачається зі змісту п. 3.2 Договору, для укладення цього Договору позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.
Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua, , під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками веб-сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Кредитором здійснено ідентифікація/верифікація у спосіб передбачений Постановою НБУ №107 від 28.07.2020р. «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації Клієнта:-отримання через Систему Bank ID НБУ ідентифікаційних даних;-отримання копії ідентифікаційного документа та довідки про присвоєння PHOKПП (якщо немає необхідної інформації в ідентифікаційному документі), засвідченої KEП власника ідентифікаційного документа.
Таким чином, позивач перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірив не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а і платіжну картку, а саме: приналежність платіжної картки Позичальнику.
З кредитного договору, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою, слідує, що він укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Так як відповідачка виконала послідовні дії в інформаційній системі, яка використовувалася ТОВ «Укр Кредит Фінанс», вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо істотних умов цього договору.
Оскільки договір укладено на сайті позикодавця та відповідачка підписала його одноразовим ідентифікатором, відправленим на фінансовий номер позичальника +38 0960599085, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений. Отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.
Відповідачкою не доведено, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору їй не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення.
При цьому, при отриманні кредиту позичальниця заповнила відповідну анкету клієнта, яка містить про неї інформацію, проте відповідачкою не спростовані відповідні відомості й не доведено, що вони не відповідають дійсності.
Крім того, ідентифікація івідповідачки здійснювалася засобами BankID через АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відповідними відомостями верифікації.
Враховуючи вищезазначене, суд підкреслює, що позивачем на підтвердження верифікації та ідентифікації позичальника (відповідача) надано належні та допустимі докази, які вказують на проведення вказаних дій позивачем.
Окрім цього, індивідуальна частина містить електронну печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та підпис директора Резуєва Є.В., що за необхідності можна підтвердити через Єдиний портал державних послуг Дія.
Введення Позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Докази, надані позивачем, підтверджують, що договір підписано саме відповідачем. У договорі зазначено одноразовий ідентифікатор А0674, електронну адресу позичальника та реквізити електронного платіжного засобу (маска картки НОМЕР_1 ). Ці дані збігаються з даними у довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка походить від третьої особи, не залежить від позивача та підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку: кредитні кошти за договором № 1284-6032 тричі перераховано на картку з тією самою маскою. Відповідач не стверджувала, що вказана картка їй не належить, що вона не користувалася електронною адресою, зазначеною в договорі, що її персональні дані використано без її відома, не повідомляла про це кредитодавця, банк чи правоохоронні органи і не надала жодного доказу на підтвердження таких обставин.
Щодо допустимості електронних доказів.
Відповідно до статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього оригіналу, а суд може витребувати оригінал у разі, якщо наявність сумніву в відповідності копії оригіналу обґрунтована.
Позивач у позовній заяві зазначив, що оригінали електронних доказів перебувають у його розпорядженні; документи подано до суду через підсистему «Електронний суд» із підписанням уповноваженим представником позивача кваліфікованим електронним підписом.
Відповідач, ставлячи під сумнів відповідність копій оригіналам, не навела жодних конкретних доводів щодо того, у чому полягає невідповідність поданих копій змісту оригіналів, не заявляла про підроблення чи зміну змісту доказів і не надала власних доказів іншого змісту.
КЦС ВС у постанові від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25) наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.
Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.
В даній справі наявний примірник електронного кредитного договору (паперова копія) з підписом відповідача за допомогою одноразово ідентифікатора, який є різновидом електронного підпису, а відтак суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Зміст договору та інформація про його підписання узгоджуються з довідкою банку. За таких обставин підстав сумніватися у достовірності поданих доказів суд не вбачає, тому клопотання відповідача про витребування оригіналів та визнання копій недопустимими доказами задоволенню не підлягає.
Доводи відповідача про те, що позивач не довів її ознайомлення з Правилами та умовами договору, суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до пп 6 п.1 Правил Договір- це електрониий договір в розумінні п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», який складається з Договору про відкриття кредитної лінії, цих Правил і становить домовленість Кредитодавця і Позичальника, спрямовану на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов`язків щодо надання та обслуговування кредиту.
За змістом п. 1.4 Правил Правила є невід`ємною частиною Договору та разом з Договором про відкриття кредитної лінії складають Єдиний Договір.
Згідно з п. 5.1 Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення у Особистому кабінеті заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення Договору. Оферта (Проект Договору), що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід`ємною частиною Договору, що пропонується до укладення заявнику, в тому числі щодо процентів за користування кредитом та строків сплати процентів.
Згідно з п.5.4 Правил підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальник підтверджує повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії).
Відповідно до п.3.10 кредитного договору підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальник підтверджує повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.
Крім того, умови кредитного договору, в тому числі щодо розміру процентів, викладені безпосередньо в тексті договору (пункти 4.10, 10.1), а не лише в Правилах, і підтверджені позичальником (п. 3.10 договору).
Щодо доводів про відсутність доказів отримання кредитних коштів.
Відповідно до частини другої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до кредитних відносин застосовуються положення про позику, якщо інше не випливає з суті кредитного договору. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
У силу положень ч.2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 200/5647/18 зауважив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Електронні платіжні системи (ЕПС) - це цифрові сервіси для проведення безготівкових розрахунків у мережі Інтернет та через термінали, що дозволяють оплачувати товари, послуги (комунальні, мобільний зв`язок) та здійснювати перекази.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Документом на переказ є електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.
Засіб дистанційної комунікації - засіб комунікації, що використовується у процесі укладання правочинів щодо надання платіжних послуг (у тому числі для надсилання та отримання всіх необхідних для цього документів та відомостей) та/або ініціювання платіжних операцій без фізичної присутності надавача платіжних послуг та користувача.
Еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайрінг.
Еквайрингом в свою чергу є послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі;
Емітентом електронних платіжних засобів вважається банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію електронних платіжних засобів;
Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.
Відповідно до п.п.11 п.3 розділу I Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 , електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
За змістом п. 153, 154 розділу VIII Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням та нормативно-правовими актами Національного банку з питань організації касової роботи.
Згідно п. 159-160 Положення документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Документи за операціями з використанням платіжних інструментів повинні містити такі обов`язкові реквізити:
1) ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра;
2) ідентифікатор отримувача:
для юридичної особи - найменування та код за ЄДРПОУ;
для фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - РНОКПП або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);
для фізичної особи - унікальний (повний) номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/унікальний ідентифікатор, лише якщо унікальний ідентифікатор було зазначено в платіжній інструкції;
3) ідентифікатор платіжного пристрою;
4) дату та час здійснення операції;
5) суму та валюту операції;
6) суму комісійної винагороди еквайра (за наявності);
7) унікальний номер платіжного інструменту держателя [зазначається унікальний (повний) номер платіжного інструменту держателя, включаючи платіжні операції, здійснені на користь фізичної особи]. Унікальний номер платіжного інструменту держателя може зазначатися у форматі, що дозволений правилами безпеки емітента або платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі), у разі здійснення платіжної операції на користь торговця (платіжної операції, метою якої є оплата вартості товарів чи послуг цього торговця).
8) призначення платіжної операції;
9) унікальний код операції/у разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.
Відповідно до п.122 Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 25.09.2018 № 103, надавач платіжних послуг забезпечує формування касових документів, що створюються платіжним пристроєм із застосуванням емітованих платіжних інструментів, які мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) назву платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; 2) ідентифікатор надавача платіжних послуг або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати надавача платіжних послуг; 3) номер платіжного пристрою;
4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) призначення платежу/зміст операції; 7) реквізити емітованого платіжного інструменту; 8) унікальний код операції в разі використання платіжного інструменту в платіжній системі: найменування платіжної системи та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; 9) суму комісійної винагороди.
Унікальний номер платіжного інструменту у форматі безпеки - це замаскований або зашифрований номер картки (PAN), що відповідає стандартам безпеки емітента або платіжної системи (PCI DSS). У фіскальних чеках та при онлайн-оплатах він відображається у вигляді перших 6 та останніх 4 цифр (наприклад, НОМЕР_1 ).
PCI DSS (Payment Card Industry Data Security Standard) - це міжнародний стандарт безпеки, що захищає дані власників карток від шахраїв, маскуючи повний номер, термін дії та CVV. Він вимагає приховувати частину номера (зазвичай залишаючи 6 перших і 4 останні цифри) у чеках, виписках та інтернет-банкінгу. Дотримання є обов`язковим для банків та сервісів, що обробляють платежі
Отже, маска банківської карти - це частково прихований номер картки (зазвичай 16 цифр), де більшість цифр замінено на символи (наприклад, зірочки * або X), щоб захистити персональні дані користувача.
Довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.06.2025 року є документом надавача платіжних послуг, що забезпечує проведення переказів через платіжний сервіс LiqPay, містить ID платежу, канал, дату і суму переказу, номер договору та маскований номер платіжної картки отримувача, підписана кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи банку, тому є належним, допустимим та достовірним доказом перерахування кредитних коштів. Вона підтверджує як факт, так і завершеність переказів на картку, указану позичальником у договорі. Висновки відповідача про те, що такий документ підтверджує лише ініціювання платежу, є припущенням, яке нічим не підтверджено, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідач, яка стверджує про неотримання коштів, не була позбавлена можливості надати виписку за власним рахунком чи картою або довідку емітента картки про відсутність зарахувань, проте таких доказів суду не надала.
Отже, позивач надав докази виконання свого обов`язку з надання кредиту: 2 500,00 грн за договором та по 600,00 грн за додатковими угодами № 1 та № 2, а всього 3 700,00 грн, що відповідає розміру заборгованості за кредитом, заявленому до стягнення.
Щодо наявності заборгованості та її розміру. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язана була повернути кредит не пізніше 03.08.2024 року та сплатити нараховані проценти (пункти 4.12, 5.1 договору). Доказів повернення кредиту чи сплати процентів у будь-якій частині відповідач суду не надала, у відзиві на такі обставини не посилалася. Тому суд вважає встановленим, що відповідач прострочила виконання зобов`язання, а заборгованість за кредитом становить 3 700,00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що проценти нараховані за користування кредитом у межах строку кредитування (300 днів - з 09.10.2023 року по 03.08.2024 року включно). Загальна сума нарахованих процентів становить 32 638,50 грн, що відповідає розміру заборгованості за процентами, зазначеному позивачем. Після 03.08.2024 року проценти не нараховувалися. Тому доводи відповідача про нарахування процентів за межами строку кредитування, в тому числі з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про припинення права нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування, не відповідають обставинам справи. Позивач у межах свого права розпоряджатися предметом позову пред`явив до стягнення лише частину процентів - 14 800,00 грн, що менше за нараховану суму.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості сам по собі не є належним доказом. Висновок суду про наявність заборгованості та її розмір ґрунтується не лише на розрахунку позивача, а на сукупності доказів: умовах кредитного договору та додаткових угод, довідці банку про перерахування коштів і результатах перевірки судом нарахувань на відповідність умовам договору.
Щодо доводів відповідача про перевищення граничного розміру денної процентної ставки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).
Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, дія Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, поширюється на кредитні правовідносини, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір укладено 09.10.2023 року, додаткові угоди - 14.10.2023 року і 16.10.2023 року, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX, а відтак до вказаних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про споживче кредитування», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Строк кредитування (300 днів) та умови щодо процентів визначені при укладенні договору та, за п. 4.12 і п. 4.16 договору, не змінювалися; матеріали справи не містять відомостей про продовження строку кредитування, чи укладення сторонами нових угод після 24.12.2023 року. Отже, умова договору про розмір процентної ставки не є нікчемною з підстав перевищення граничного розміру, встановленого Законом № 3498-IX.
Щодо посилань відповідача на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до цієї статті умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, а нечіткі або двозначні положення договору тлумачаться на користь споживача. Відповідач вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними або несправедливими не заявляла, зустрічного позову не подавала, а у відзиві обмежилася загальними посиланнями на надмірність процентів.
За правовим висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.09.2026 року у справі № 552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності умови суд не може без відповідної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити її та на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів, проте може тлумачити нечіткі чи двозначні положення договору на користь споживача. Умови кредитного договору щодо розміру процентних ставок, типу ставки, строку кредитування, реальної річної процентної ставки і орієнтовної загальної вартості кредиту викладені чітко та однозначно, суперечностей між положеннями договору немає. Крім того, позичальника було прямо поінформовано про вартість кредиту у разі його погашення у перший базовий період (пункти 2.3, 5.3 договору) та про право достроково повернути кредит у будь-який час (п. 5.2). З огляду на це підстав для тлумачення умов договору на користь споживача чи для зменшення нарахованих процентів суд не вбачає. Суд також бере до уваги, що позивач відмовився від частини нарахованих процентів і заявив до стягнення 14 800,00 грн замість 32 638,50 грн.
Позивач не заявляє вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), (стаття 625 ЦК України). Заявлені проценти нараховані як плата за користування кредитом у межах строку кредитування (статті 1048, 1054 ЦК України), а не як відповідальність за прострочення, тому пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким у період воєнного стану позичальника звільнено від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від сплати неустойки, до заявлених вимог не застосовується .
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідач умови укладеного договору належним чином не виконала, кредит та проценти за користування кредитом не сплатила, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1284-6032 від 09.10.2023 року в загальному розмірі 18 500,00 грн, з яких: 3 700,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 800,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позову, у розмірі 2 422,40 грн. Заяв про відшкодування інших судових витрат учасники справи не подавали.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 95, 100, 127, 133, 141, 258 - 261, 263 - 265, 268, 274, 275, 279, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 5, 11, 202, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 639, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055 та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; ст.ст. 3, 11, 12, 13 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 8 та п. 17 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування»; ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) загальну суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1284-6032 від 09.10.2023 року в розмірі 18 500,00 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 3 700,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами - 14 800,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя:
Судове рішення № 141507046, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/30771/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: