Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/35102/20
Провадження № 2/761/180/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючої судді Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2020 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.12.2007 року на підставі Заяви ОСОБА_1 між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого позивачем було відкрито відповідачу картковий рахунок із кредитним лімітом та видано кредитну картку. Між тим, відповідач порушила умови договору, не повертала отриманий кредит своєчасно, не сплачувала кошти (відсотки) за користування ним. У зв`язку з порушенням умов договору відповідач станом на 31.08.2020 року повинна сплатити заборгованість у розмірі 40116,25 грн., що складається із: 7164,06 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 29648,79 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 1428,40 грн. - нарахованої пені; 1875,00 грн. - нарахованої комісії. Зазначену суму боргу позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі, а також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
30.10.2020 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року була передана до провадження судді Макаренко І.О. Згідно з розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 01-08-1496 від 25.04.2025 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року в провадження судді Савчук Ю.Н. надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено її право пред`явити зустрічний позов.
Відзив на позов відповідач не надала, інших заяв та клопотань від неї також не надходило.
Зважаючи на відсутність відзиву на позов та клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув справу за наявними матеріалами, як передбачено ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.12.2007 року на підставі заяви ОСОБА_1 між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено договір № б/н, який, за твердженням позивача, складається із заяви відповідача, Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів Банку. Заява заповнена відповідачем власноруч, містить її персональні дані, адреси проживання та реєстрації, відомості про місце роботи, а також зазначення про те, що, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами ПриватБанку, відповідач просить відкрити рахунок і надати перераховані в Заяві послуги. Копія Заяви засвідчена представником Банку (штамп «Згідно з оригіналом» від 21.09.2020).
Як зазначає позивач, відповідно до п. 6.5 Договору відповідач зобов`язалась погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених Договором, зокрема щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу.
Згідно з довідкою про видані картки за кредитним договором відповідачу видано кредитну картку ( НОМЕР_1 , дата відкриття - 10.12.2007. Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що 25.12.2007 встановлено кредитний ліміт у розмірі 7500,00 грн., 23.12.2008 його збільшено до 8100,00 грн., надалі розмір ліміту змінювався (зменшувався) до 7170,00 грн., а 31.10.2019 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. Згідно з випискою по рахунку за договором № б/н станом на 02.09.2020 відповідач користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість шляхом поповнення картки, останнє поповнення відбулося 04.05.2018 у сумі 371,77 грн.
Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, відкрив відповідачу картковий рахунок, видав кредитну картку та надав можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач, скориставшись кредитними коштами, не виконала зобов`язань щодо їх повернення, чим порушила умови щодо погашення кредиту.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки, нараховані на прострочений кредит, пеню та комісію. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 03.12.2007 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи Банку» як невід`ємні частини спірного договору.
При цьому в заяві від 03.12.2007 року визначено лише розмір базової процентної ставки за користування кредитним лімітом (2,5 % на місяць) та розмір кредитного ліміту (7500 грн.). Умов щодо відсотків на прострочений кредит, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розміру, а також щодо сплати комісії не містить.
До матеріалів справи позивачем додано лише копію примірника «Умов та правил надання банківських послуг» та копію наказу Банку про їх затвердження, які відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови, Правила та Тарифи розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Заяву, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, відсотків на прострочений кредит, пені, комісії саме у тих розмірах і порядках нарахування, які зазначені в документах, доданих Банком до позовної заяви.
Крім того, умови та правила банківського обслуговування, а також Тарифи, є документами, які залежать від волевиявлення та дій однієї сторони - Банку, яка може вносити і вносить до них зміни; такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростований позивачем.
Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зазначено, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Також, Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зауважено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які Банк вважає узгодженими. За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами погодження сторонами умов щодо розміру процентів за користування кредитом та процентів на прострочений кредит, неустойки (пені) та комісії, їх розміру і порядку нарахування, а тому вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 29648,79 грн., пені у розмірі 1428,40 грн. та комісії у розмірі 1875,00 грн. задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав Банку, позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Так, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач свої зобов`язання за Заявою від 03.12.2007 року належним чином не виконувала, а отже зобов`язана повернути позивачу борг за вказаним договором у розмірі коштів, що були фактично отримані, тобто суму основної заборгованості (тіла кредиту) в розмірі 7164,06 грн., яка підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по рахунку, довідкою про видані картки та довідкою про зміну умов кредитування, і розмір якої відповідачем не спростований.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн. З огляду на те, що позов задоволено на суму 7164,06 грн. із заявлених 40116,25 грн. (17,86 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 375,38 грн.
Керуючись ст.61 Конституції України, ст. 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 612, 1054 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.12.2007 року в розмірі основної суми заборгованості (тіла кредиту) 7164,06 грн та судовий збір у розмірі 375,38 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.11.2026 року.
Реквізити сторін:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя:
Судове рішення № 141507043, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/35102/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: