Ухвала суду № 141506935, 16.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
160/35708/26
Номер документу
141506935
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 листопада 2026 рокуСправа № 160/35708/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.11.2026 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» з вимогами:

- Визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиплати мені пенсії по інвалідності за період з 01.04.2025 по 30.06.2026, яка полягала у неперерахуванні на мій банківський рахунок сум пенсії, що відображалися в особистому кабінеті ПФУ як нараховані, а також у непоновленні виплати після скасування судом рішення Центру № ЦО-288 та моїх звернень до ПФУ. Дві письмові відповіді ПФУ, включно з листом від 05.10.2026, наводяться як докази позиції відповідача та обставин невиплати; окремої вимоги про скасування цих листів як документів не заявляю.

- Зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області виплатити мені суми пенсії по інвалідності за період з 01.04.2025 по 30.06.2026, які були відображені в особистому кабінеті ПФУ як нараховані, але фактично не зараховані на мій банківський рахунок, у попередньо визначеному розмірі 71 997,45 грн або в іншому розмірі, встановленому за офіційними помісячними даними пенсійної справи, із компенсацією втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV за умови підтвердження, що суми були нараховані та не виплачені з вини пенсійного органу. Якщо ПФУ стверджуватиме, що суми не були формально нараховані, зобов`язати його здійснити належне нарахування та виплату пенсії за цей самий період у фактично належному розмірі, з урахуванням того, що припинення пенсійних надходжень було спричинене рішенням Центру № ЦО-288, яке надалі визнано протиправним і скасовано судом

- Стягнути на мою користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів через Державну казначейську службу України 24 000,00 грн. матеріальної шкоди у вигляді документально підтверджених витрат на правничу допомогу, пов`язаних із необхідністю захищати права після прийняття рішення № ЦО-288

- Стягнути на мою користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів через Державну казначейську службу України 6 162,48 грн. матеріальної шкоди у вигляді документально підтверджених витрат на тест смужки для контролю рівня глюкози, понесених у період припинення пенсійних надходжень. 5. 5

- Стягнути на мою користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів через Державну казначейську службу України 150 000,00 грн. моральної шкоди, пов`язаної з протиправним рішенням № ЦО-288 від 05.03.2025, скасованим судом, тривалою правовою невизначеністю, необхідністю судового захисту та погіршенням загального стану здоров`я на тлі цукрового діабету І типу

- Стягнути на мою користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань 50 000,00 грн. моральної шкоди, пов`язаної з відмовами/бездіяльністю щодо поновлення пенсійної виплати після скасування рішення № ЦО-288, тривалим неотриманням коштів, необхідністю повторних звернень і переживаннями

- Стягнути на мою користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів через Державну казначейську службу України 480,00 грн. документально підтверджених поштових витрат, понесених у зв`язку з направленням документів до Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області та ДНТ «ІОФ» для усунення наслідків протиправного рішення та відновлення порушених прав.

Згідно з ч.ч.1, 2ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160,161цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах перелік який передбачено частиною 1статті 19 КАС України.

Частиною п`ятою статті 160 КАС України, серед іншого, передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З позовної заяви встановлено, що позивачем визначено відповідачами у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Державне некомерційне товариство «Інститут оцінювання функціонування».

Проте, з прохальної частини позову вбачається, що позовні вимоги звернуті лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а вимоги до Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача кошти за рахунок Державного бюджету України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Частиною 4 ст. 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Статтею 5 КАС України передбачено, що особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Отже, Державний бюджет України є фінансовим планом(документом), він не є суб`єктом владних повноважень, не наділений адміністративною правоздатністю, не може бути відповідачем по справі та до нього не можуть бути звернуті позовні вимоги.

Якщо позовні вимоги стосуються стягнення коштів з Державного бюджету, відшкодування шкоди за рахунок бюджету або бюджетного фінансування, належним відповідачем має бути конкретний орган державної влади (суб`єкт владних повноважень), який прийняв оскаржуване рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, що призвели до порушення прав позивача.

Таким чином, суд зазначає, що позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій визначитись з належним колом відповідачів по справі та надати вимоги до кожного з них.

Як вже було вказано судом, відповідно до статті 160 КАС України позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Разом з тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

Отже, вимоги позовної заяви повинні бути викладені чітко і зрозуміло, з урахуванням правил, встановлених процесуальним законодавством, і узгоджуватись з наданими суду повноваженнями за наслідками розгляду справи, та мають бути спрямовані на захист конкретних прав, свобод та інтересів позивача з зазначенням способу їх захисту, який не допускає неоднозначного, довільного тлумачення змісту позовних вимог і дозволить суду максимально якісно здійснити правосуддя.

Обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача.

З матеріалів позовних вимог вбачається, що позивач у другому абзаці позовних вимог зокрема зазначає: «Якщо ПФУ стверджуватиме, що суми не були формально нараховані, зобов`язати його здійснити належне нарахування та виплату пенсії за цей самий період у фактично належному розмірі, з урахуванням того, що припинення пенсійних надходжень було спричинене рішенням Центру № ЦО-288, яке надалі визнано протиправним і скасовано судом.»,

Суд зазначає, що таке формулювання позовної вимоги робить її абстрактною, неконкретизованою та двозначною, оскільки зобов`язання відповідача вчинити певні дії не може залежати від його майбутньої позиції чи тверджень.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги в даній частині та виклати дану вимогу чітко і зрозуміло, визначившись як саме може бути відновлено порушене право позивача та які дії зобов`язального характеру мають бути вчинені відповідачем.

Судом також встановлено, що позивачем у позові самостійно (без подання жодного клопотання) залучено до участі у справі в якості третьої особи Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, однак відповідного обґрунтованого клопотання про необхідність його залучення у позові не викладено та до позову окремо не долучено, всупереч вимогам ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позивачу також необхідно надати обґрунтоване клопотання про залучення третьої особи із викладом обставин щодо необхідності такого залучення, у відповідності до вимог ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

В силу положень частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у вигляді 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 гривень.

Згідно ч. 3 ст.4 Закону України Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Варто зазначити, що ключовим у цій справі є питання характеру заявлених позовних вимог (майнові чи немайнові), як наслідок, визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї позовної заяви та порядок його розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначала, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Судом встановлено, що позовну заяву було подано за допомогою системи "Електронний суд" та позивачем було заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру.

Так, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру(щодо невиплати пенсії та щодо не поновлення виплати після звернень), таким чином позивачу необхідно було сплатити судовий збір за дану вимогу у розмірі 2129,92 грн.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд стягнути:

- 24 000,00 грн матеріальної шкоди у вигляді документально підтверджених витрат на правничу допомогу, пов`язаних із необхідністю захищати права після прийняття рішення № ЦО-288

- 6 162,48 грн матеріальної шкоди у вигляді документально підтверджених витрат на тест смужки для контролю рівня глюкози, понесених у період припинення пенсійних надходжень

- 480,00 грн документально підтверджених поштових витрат, понесених у зв`язку з направленням документів до Соборного відділу ДВС у м. Дніпрі, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області та ДНТ «ІОФ» для усунення наслідків протиправного рішення та відновлення порушених прав.

Отже, загальна ціна позову в частині позовних вимог майнового характеру складає

30624,48 грн.( 24000,00+6 162,48+480)

Таким чином, за вимоги майнового характеру позивачці необхідно сплатити судовий збір у сумі 1064,96 грн. ((1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)х0,8)

Разом з цим, позивач просить суд стягнути:

- 150 000,00 грн. моральної шкоди, пов`язаної з протиправним рішенням № ЦО-288 від 05.03.2025, скасованим судом, тривалою правовою невизначеністю, необхідністю судового захисту та погіршенням загального стану здоров`я на тлі цукрового діабету І типу

- 50 000,00 грн. моральної шкоди, пов`язаної з відмовами/бездіяльністю щодо поновлення пенсійної виплати після скасування рішення № ЦО-288, тривалим неотриманням коштів, необхідністю повторних звернень і переживаннями

Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі №9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі №9901/194/20".

Характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Враховуючи, що позивач просить відшкодувати завдану йому шкоду грошима, така вимога має майновий характер.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути в загальному розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень за заподіяння моральної шкоди отже 1% судового збору від цієї суми становить 2000 грнх0,8 =1600 грн.

Таким чином, враховуючи вище викладене, позивачу необхідно було сплатити за вимоги майнового та немайнового характеру 4794,88 грн., проте відповідної квитанції про сплату судового збору надано не було.

До матеріалів справи надано клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

До вказаного клопотання заявником не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання та звільнення або відстрочення сплати позивачем судового збору.

Відтак, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4794,88 грн. за подання позовної заяви з вимогами майнового та немайнового характеру за наступними реквізитами:

ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код ЄДРПОУ 37988155;

рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632;

МФО - 899998;

код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Щодо строку звернення до суду з вимогами про нарахування пенсії за період з 01.04.2025 по 30.06.2026 року суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Строки звернення до суду з відповідними позовними заявами визначені з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї належить застосовувати відповідні правові наслідки встановлені законом, у цьому випадку статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що 31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) ухвалив постанову, в якій застосував шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справі про перерахунок та виплату заборгованості з пенсії. При цьому, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

У цій справі Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18).

Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній вище справі № 240/12017/19.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Так, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

31 березня 2021 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20) в своїй постанові зазначив, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.

Таким чином, надана відповідачем 15.09.2026 року відповідь позивачу не є тією обставиною, з якою пов`язана можливість поновлення строку звернення до суду.

Також, важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція.

Отже, суддя керується висновком Верховного Суду, викладеного у вказаній вище справі № 240/12017/19.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 27 січня 2025 року в справі № 620/7211/24 та підтримана в постанові від 28.10.2025 року по справі №420/19263/24.

За таких обставин слід зазначити про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив:

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Рищенко А.Ю. у відрядженні в період з 11.11.2026 по 15.11.2026 питання щодо відкриття провадження у справі вирішується у перший робочій день після закінчення відрядження.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 241, 243, 256 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Державного некомерційного товариства «Інститут оцінювання функціонування» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог статей 160, 161 КАС України, в якій:

1. визначитись з належним колом відповідачів по справі та надати вимоги до кожного з них.

2. уточнити позовні вимоги та викласти вимоги чітко і зрозуміло, визначившись які дії зобов`язального характеру мають бути вчинені відповідачем.

- обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи із викладом обставин щодо необхідності такого залучення, у відповідності до вимог ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України.

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) у розмірі 4794,88 грн.

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Копію даної ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Рищенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141506935 ?

Документ № 141506935 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141506935 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141506935 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141506935 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141506935, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141506935, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141506935 відноситься до справи № 160/35708/26

Це рішення відноситься до справи № 160/35708/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141506934
Наступний документ : 141506937