Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 рокуСправа № 160/32991/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
УСТАНОВИВ:
14.10.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївський елеватор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якій позивач просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївський елеватор» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 105 963,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2025 році відповідач не виконав установлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а визначені позивачем у розрахунку адміністративно-господарські санкції у встановлений строк самостійно не сплатив.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Ремез К. І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.11.2026. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Копію ухвали від 15.10.2026 відповідачу, який не має зареєстрованого електронного кабінету, надіслано за його місцезнаходженням поштою.
Поштове відправлення повернулося до суду 02.11.2026 з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам-підприємцям за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 у справі № 215/1719/24 зазначив, що положення статей 126 і 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають однакові юридичні наслідки, а повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами поштового зв`язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу. Іншої адреси відповідач суду не повідомив. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Встановлений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив. Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений строк не подав, про поважні причини його неподання не повідомив і клопотань не заявляв. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною 1 статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомиколаївський елеватор" є суб`єктом господарювання, який використовує найману працю.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2025 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 17 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце, фонд оплати праці штатних працівників - 1 801 385,68 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 105 963,86 грн, сума адміністративно-господарських санкцій - 105 963,86 грн.
Зазначений розрахунок 10.03.2026 розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 10.03.2026.
Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2026 або на час розгляду справи матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом України від 15.01.2025 № 4219-IX, який введено в дію з 01.01.2026, змінено механізм фінансування заходів соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виключено. Водночас відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219-IX нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.
Отже, до спірних правовідносин щодо адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік підлягають застосуванню норми Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-XII) у редакції, чинній до 01.01.2026.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць; при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 цього Закону).
Відповідно до частини дванадцятої статті 19 Закону № 875-XII (у редакції, чинній у 2025 році) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу; позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 сформував висновок про те, що з 06.11.2022, з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю застосовує адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення перевірок. Цей висновок підтримано у постановах Верховного Суду від 22.04.2026 у справі № 160/19526/24 та від 13.07.2026 у справі № 160/11423/23, у яких також зазначено, що належними засобами доказування щодо середньооблікової чисельності працівників і працевлаштованих осіб з інвалідністю є саме дані зазначених реєстру та банку даних.
Суд встановив, що за даними, на підставі яких позивач здійснив розрахунок, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 17 осіб. Отже, відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становив одне робоче місце, яке у 2025 році не було зайняте особою з інвалідністю.
Оскільки у відповідача працювало понад 15 осіб, сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі середньої річної заробітної плати за це незайняте робоче місце: фонд оплати праці 1 801 385,68 грн, поділений на середньооблікову чисельність 17 осіб, - 105 963,86 грн, що відповідає частині першій статті 20 Закону № 875-XII.
Доказів того, що розрахунок позивача є неправильним, що відповідач виконав норматив робочих місць або вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідач не надав.
Позов пред`явлено до спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII, який обчислюється з 15.04.2026.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат позивач не поніс, а сплачений ним судовий збір до переліку, визначеного цією нормою, не входить, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївський елеватор» (49083, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Павла Вірського, 1, код ЄДРПОУ 38199598) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новомиколаївський елеватор» (код ЄДРПОУ 38199598) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978) суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 105 963,86 грн (сто п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 86 копійок).
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез
Судове рішення № 141506934, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/32991/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: