Рішення № 14150657, 04.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2011 р.

Справа № 12/17-22-2011

Позивач: Приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо”

Відповідачі : 1) Одеська залізниця

2) Колективне підприємство збагачувальна фабрика „Центральна”

про стягнення 759,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: Кіташевський Д.А., за довіреністю № 28 від 04.01.2011р.

від відповідача 2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: приватне акціонерне товариство „Вінницяоблпаливо” (далі - ПрАТ "Вінницяоблпаливо") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна”(далі - КПЗФ "Центральна") та Одеської залізниці 759 грн. вартості нестачі вугілля.

24.02.2011р. на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача за вх. №5809/2011 відповідно до якого, ПрАТ "Вінницяоблпаливо" просить суд, розгляд справи призначений на 25.02.2011р. відкласти на іншу дату.

Відповідач 1, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, надав суду відзив на позов від 20.01.2011р., відповідно до якого, відмічає що, навантаження вантажу провадилося на підприємстві вантажовідправника засобами і силами останнього, ним же була визначена маса вантажу, без участі представника залізниці. По прибутті вагонів на станцію Знам’янка, в технічному стані вагони виявилися справними. Ці обставини вказують на те, що залізниця прийняла вантаж масою, у стані, у якому він був переданий до перевезення, доставила і видала вантаж у непошкодженому стані.

Відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, але в судові засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи відповідача 1, суд встановив наступне:

14.05.2010р. між КПЗФ "Центральна" та ВАТ "Вінницяоблпаливо" було укладено договір постачання №14/05-2010 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до протоколу №15 від 10.09.2010р. ВАТ "Вінницяоблпаливо" було змінено на ПрАТ "Вінницяоблпаливо".

22.09.2010р. КПЗФ "Центральна" по залізничній накладній №52613427 напіввагон №67921437 на адресу Оратівського складу ПрАТ "Вінницяоблпаливо" було відвантажено 71 т. вугілля антрацит марки АМ.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.1.1. Договору та на підставі рахунку №357 від 22.09.2010р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням № 7499 від 20.09.2010р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 200000 грн. за поставку вугілля. Показати оплату окремо взятої відправки неможливо, так як оплата проводилась одночасно за поставку партії вугілля.

25.09.2010р. з прибуттям напіввагону на станцію Знам'янка Одеської залізниці у вагоні виявлено поглиблення на поверхні вантажу. На підставі актів загальної форми ст. Знам'янка Одеської залізниці №№ 25441, 25468 від 25.09.2010р. про виявлення у вагоні поглиблення вантажу вагон подано на вагову - перевірку. При перевірці виявилось завантаження рівномірне, на рівні бортів. Відповідно до залізничної накладної завантаження вантажу антрацит АМ навалом нижче бортів рівень відносно висоти бортів не вказано. На поверхні вантажу наявне поглиблення праворуч за рухом потягу: над 1 люком довжиною 1500мм., шириною 1000мм., глибиною 100мм. Просипання вантажу немає. Люка та двері щільно закриті. Є доступ до вантажу. Поверхня вантажу маркована вапном, в місцях поглиблення доступ до вантажу усунений за допомогою маркування вапном. При переважуванні напіввагону на 150 - тонних вагонних вагах ст. Знам'янка ( держповірка ваг 06.09.2010р. ) виявлено: вага брутто 92000кг, тара з брусу 22400 кг, вага нетто 69600 кг., що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 1400 кг. Переважування проводилось двічі, нестача підтвердилась. Недостачий вантаж у вагоні поміститись міг. Виявлена нестача вугілля в кількості 1,4 т зафіксована комерційним актом № АА 056301/821/2 від 26.09.2010р. На станції призначення вантаж видано вантажоодержувачу згідно вказаного комерційного акту.

Так, з посиланням на факт виникнення нестачі, встановлений в комерційному акті, позивач був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача 1, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно п. 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу і затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542, у разі навантаження у вагоні відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється.

З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вимог ч. З ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник.

Із зазначених у залізничній накладній № 52613427 (графа 1, 4) даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано: вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4).

Відповідно до абзацу 7, пункту 3.3 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, залізниця несе за це відповідальність, доки не доведе відсутність своєї вини.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

З матеріалів справи вбачається, що КПЗФ "Центральна" було завантажено, розміщено і закріплено вантаж правильно, однак в процесі його перевезення Одеська залізниця не вжила заходів щодо його зберігання, що призвело до нестачі вантажу у розмірі 1400 кг на загальну суму 759 грн., на яку вказують обставини, відображені у комерційних актах, а саме заглиблення на поверхні вантажу, тобто мала місце крадіжка в процесі перевезення вантажу, оскільки інші докази втрати вантажу в матеріалах справи відсутні.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обов’язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

В підтвердження кількості і вартості відправленого вантажу позивач надав суду рахунок № 357 від 22.09.2010р. від 22.09.2010р., відповідно до якого вартість вугілля АМ складає 1100 грн. за 1 тонну продукції.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1 % маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Судом перевірено розрахунок позивача, відповідно до якого розмір нестачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 759,00 грн., встановлено його правильність та відповідність обставинам справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд, частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв’язку з чим з Одеської залізниці на користь ПрАТ "Вінницяоблпаливо" слід стягнути вартість нестачі вантажу в сумі 759,00 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок Одеської залізниці.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 код ЄДРПОУ 01071315) на користь приватного акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122, код. 01880670) 759,00 грн. –вартості нестачі, 102 грн. –державного мита, 236 грн. –витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 09.03.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.