Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.11.2026м. СумиСправа № 920/458/26(583/1465/26)
Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін розглянув матеріали справи № 920/458/26(583/1465/26)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"
(вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032,
код ЄДРПОУ 37356833)
до відповідача: Фізичної особи ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 38 160 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором,
Суть спору: 25.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" звернулося до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 38 160 грн. заборгованості за кредитним договором № 16.07.2025-100000890 від 16.07.2025.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.04.2026 відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; справу визнано малозначною та постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами без проведення судового засідання, а також встановлено процесуальні строки для подання учасниками справи заяв по суті: відповідачу - для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, позивачу - для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня його отримання, а відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня її отримання.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.04.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 16.07.2025-100000890 від 16.07.2025 у розмірі 32160 грн та судові витрати у розмірі 2236, 40 грн, а всього 34396,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.06.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.04.2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та призначено судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 02.07.2026 року о 08 год. 40 хв. з повідомленням сторін.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.07.2026 заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.04.2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано, та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження 20.07.2026 року на 09 год. 20 хв., про що повідомлено сторін.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03.07.2026 постановлено: цивільну справу № 583/1465/26, 2/583/1792/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати до Господарського суду Сумської області, у провадженні якого перебуває господарська справа № 920/458/26 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2026 справу № 920/458/26(583/1465/26) розподілено для розгляду судді Ковтуну В.М.
У провадженні судді Ковтуна В.М. перебуває справа № 920/458/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою від 30.04.2026 суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ввів процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; призначив керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну (свідоцтво № 190 від 12.02.2013, адреса: вул. Миколи Оводова, буд. 38, кім. 305, м. Вінниця, 21050); визначив дату проведення попереднього судового засідання на 09.06.2026, 12:00.
Наразі заява ТОВ «Споживчий центр» з грошовими вимогами до ОСОБА_1 у справі № 920/458/26 про її неплатоспроможність до Господарського суду Сумської області не надходила.
Неподання ТОВ «Споживчий центр» заяви з грошовими вимогами до ОСОБА_1 у справі №920/458/26 про неплатоспроможність останньої в порядку, передбаченому КУзПБ, не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами Господарського процесуального кодексу України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.08.2026 (суддя Ковтун В.М.) постановлено: прийняти матеріали справи №920/458/26(583/1465/26) до розгляду; розгляд справи розпочати спочатку зі стадії відкриття провадження у справі; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 583/1465/26 здійснювати в межах справи № 920/458/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , в окремому позовному провадженні; сторонам встановлені строки для надання процесуальних документів по суті спору.
Ухвала Господарського суду Сумської області від 04.08.2026 у справі №920/458/26(583/1465/26) була направлена ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 до їх електронних кабінеті в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», були доставлені до їх електронних кабінетів 04.08.2026 відповідно о 17:06 та 17:10.
Станом на 16.11.2026 відповідач відзив на позовну заяву суду не надав.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що 26.09.2026 близько 12:00 з території рф завдано авіаудару (попередньо 2 ФАБ) по території міста Суми, внаслідок влучання пошкоджено будівлю Господарського суду Сумської області, у зв`язку з чим роботу суду тимчасово припинено і Господарський суд Сумської області відновив роботу 12.10.2026. Враховуючи означене судом розглянуто справу невідкладно після відновлення роботи суду.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином. Суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами враховуючи норму ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до ст. 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
16.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір (оферти) №16.07.2025-100000890.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е266 .
У пункті 6 договору сторони погодили процентну ставку - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом. Комісія пов`язана з наданням кредиту: 7% від суми кредиту і дорівнює 840 грн (п.8 договору), комісія за обслуговування кредитної заборгованості 840 грн у кожному з 2 чергових періодів (п.9 договору). Неустойка: 180 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п.17 договору).
Згідно з довідкою з платіжної системи «іPAY» 16.07.2025 року, о 12:39 на платіжну картку НОМЕР_2 , яка була зазначена в кредитному договорі, перераховані гроші кошти в розмірі 12000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач кредитні кошти відповідно до умов договору не повернула, у зв`язку з чим станом на день звернення з позовом до суду (24.03.2026) утворилась заборгованість у загальному розмірі 38160,00 грн, що складається з:
- 1200,00 грн - тіло кредиту,
- 17640,00 грн - проценти,
- 840,00 грн комісія
- 1680,00 грн - додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості),
- 6000,00 грн - неустойка.
Враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:
Спір виник внаслідок порушення відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої позивачем заборгованості за кредитом.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" , якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правова позиція щодо застосування вказаних норм чинного законодавства викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу (ЦК) України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом враховується, що згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що позичальник допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно не сплачена. Враховуючи зазначене, з урахуванням обставин та підтверджуючих документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 12000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 вказала, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом здійснений за період з 16.07.2025 по 20.01.2026, суд дійшов висновку, що нарахування здійснено в межах встановленого у договорі розміру, з дотриманням періоду для обрахунку.
Отже вимога про стягнення 17640,00 грн. заборгованості про відсотках підлягає задоволенню.
Так, за змістом п. 3.2 договору сторони визначили, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Отже отриманий кредит є споживчим кредитом.
У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, які включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Оскільки сплата комісії передбачена умовами спірного договору та узгоджується з нормами Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку про обґрунтованість останнього, а тому вимога про стягнення у загальному розмірі 2520,00 грн. боргу по комісії підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення неустойку.
В обґрунтування підстав для стягнення неустойки позивач посилається на п. 7.6 Договору, відповідно до положень якого передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за Договором кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Відповідно до наданої довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором позивачем нараховано відповідачу 6000,00 грн неустойки.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який безперервно продовжувався і триває досі.
Оскільки нарахування 6000,00 грн. неустойки здійснено за порушення грошового зобов`язання відповідно до договору кладеного 16.07.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 6000,00 грн. неустойки за безпідставністю.
При цьому, судом враховується, що при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження про свою неплатоспроможність, ОСОБА_1 визнала існування заборгованості перед ТОВ «Споживчий центр», що визначено нею в доданому Конкретизованому списку кредиторів і боржників ОСОБА_1 у справі №920/458/26.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача 12000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 17640 грн. - процентів, 2520,00 грн. заборгованості по комісії. У стягненні 6000,00 грн. неустойки, суд відмовляє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Отже, судовий збір, що підлягав сплаті позивачем при зверненні до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення 38160,00 грн становить 3028 грн.
ТОВ «Споживчий центр» при зверненні до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з вказаною позовною заявою сплатило судовий збір, з урахуванням понижуючого коефіцієнту, у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.03.2026 № СЦ00089510.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 вказала, що немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи задоволення позову частково, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2243,87 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 38160,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 12000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 17640,00 грн. - процентів, 2520,00 грн. заборгованості по комісії та 2243,87 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення складене та підписане суддею 16.11.2026.
СуддяВ.М. Ковтун
Судове рішення № 141502860, Господарський суд Сумської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 920/458/26(583/1465/26). Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: