Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 183/8605/26
№ 2/183/7000/26
11 листопада 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2026 року позивачі, в інтересах яких діє представник - адвокат Токарєва І.В., звернулися до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, у якому просять визнати за кожним позивачем право власності право власності на 1/3 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за кожним позивачем право власності на 1/6 частку зазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, заведено спадкову справу. До складу спадщини також входить частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачі фактично прийняли спадщину, оскільки на час смерті спадкодавця проживали та були разом з ним зареєстровані за однією адресою. Зазначена квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло належала на праві спільної сумісної власності позивачам та спадкодавцю ОСОБА_3 , їх право власності було зареєстровано в Сєвєродонецькому БТІ, відповідно до законодавства, що діяло на той час. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачі звернулися до державного реєстратора, проте у здійсненні реєстрації права було відмовлено у зв`язку неможливістю отримати інформацію у БТІ з тимчасово окупованої території. Також, постановою нотаріуса позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує реєстрацію права власності спадкодавця на частку вищевказаної квартири. Тому позивачі змушені звернутися до суду та просять задовольнити їх позов.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
21.09.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, у якій просив вирішити справу у відповідності до вимог чинного законодавства; процесуальна позиція щодо позовних вимог - на розсуд суду.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки позивачів по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.47).
Позивачка ОСОБА_1 доводиться спадкодавцю ОСОБА_3 - дружиною, а позивач ОСОБА_2 - сином, що підтверджується копією свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження (а.с.15,16).
Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу №623/2025, номер у спадковому реєстрі 74597645 на підставі заяв, поданих дружиною та сином померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.46 зворот, 51 зворот).
Згідно з наявною у спадковій справі довідкою про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщення осіб №15142 від 29.07.2019, яку надала Сєвєродонецька міська рада, станом на 07.02.2029 спадкодавець ОСОБА_3 та позивачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57 зворот).
Отже, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживали разом зі спадкодавцем на день його смерті, що підтверджується вищевказаною довідкою. Даних про наявність інших спадкоємців, окрім позивачів, матеріали спадкової справи не містять.
Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. від 18.10.2025 відмовлено позивачам у вчиненні нотаріальної дії - видачі на ім`я спадкоємців свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, які виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 (а.с.59).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як встановлено у ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стосовно належності спадкової квартири спадкодавцю ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 26.03.2001, виданого КДП «Житлово-комунальна контора» «Строитель» ВАТ Трест «СХС». Відповідно до зазначеного свідоцтва власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.10).
У наданому свідоцтві про право власності наявний реєстраційний напис, відповідно до якого право власності співвласників зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ, записано в реєстрову кригу за №627 від 11.05.2001.
Свідоцтво про право власності на житло знаходиться у позивачів, на виконання ухвали суду їх представник надала оригінал цього документу, який було оглянуто судом 21.09.2026 у підготовчому засіданні.
Копією Технічного паспорту на квартиру, у якому наявні посилання на документ про право власності, також підтверджується, що позивачі та спадкодавець є власниками вищевказаної квартири.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Як установлено судом, право власності померлого ОСОБА_3 та позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на спірну квартиру зареєстровано у Сєвєродонецькому БТІ на підставі свідоцтва про право власності на житло, а тому право власності спадкодавця ОСОБА_3 на частку спадкової квартири увійшло до складу спадщини, яку прийняли позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
З приводу правомірності набуття права власності позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невизнання їх прав, судом установлено таке.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 07 січня 2026 року № 82765227 позивачам відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що відсутня інформація про зареєстровані речові права станом на 01.01.2013 через втрату доступу до архівів БТІ міста Сіверськодонецька (а.с.19).
Місто Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою територією України, де органи державної влади не здійснюють повноваження. У зв`язку з викладеним, позивачі не можуть підтвердити реєстрацію їх права власності у порядку, що діяв на час приватизації квартири.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Позивачами та спадкодавцем право власності набуте у 2001 році. Надане суду свідоцтво про право власності на житло, видане та посвідчене органом, що здійснював реєстрацію права власності на той час, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1-3 ст. 370 ЦПК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.364 ЦК України установлено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як установлено судом, у свідоцтві про право власності на житло не визначено частки у праві власності. Співвласники заявили вимоги про визнання права на частки квартири. Про існування домовленості між позивачами щодо відступлення від рівності часток у праві спільної сумісної власності не повідомляли. Відтак, заявлення позовних вимог про визнання права власності на частку квартири по 1/3 за кожним позивачем, а також у розмірі 1/6 частки за кожним в порядку спадкування (з урахуванням успадкованої 1/3 частки після смерті ОСОБА_3 ) - не суперечить вищезазначеним вимогам цивільного законодавства.
Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами було доведено їх право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачів на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м.Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивачі не можуть розпоряджатися своїм майном, що порушує їх права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку квартири загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку квартири загальною площею 63,20 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;
позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: Луганська область, м.Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, 32.
Повне судове рішення складено і підписано 11 листопада 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.
Судове рішення № 141502554, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 183/8605/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: