Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
10.11.2026 Справа № 914/2804/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали заяви (вх.№5176/26 від 05.11.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк"
про забезпечення позову
у справі №914/2804/26
за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс"
до відповідача-2 ОСОБА_1
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс сервіс"
про стягнення солідарно 3100026,71 грн
за участю представників:
від позивача Гончарова У. І.
від відповідача-1 Шегинський Р. А.
від відповідача-2 не з`явився
від відповідача-3 не з`явився
ВСТАНОВИВ
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2804/26 за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісла сервіс", до відповідача-2 ОСОБА_1 та до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс сервіс" про стягнення солідарно 3100026,71 грн.
05.11.2026 на розгляд суду надійшла заява (вх.№5176/26 від 05.11.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк" про забезпечення позову у справі №914/2804/26, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу-1 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Ісла Сервіс», на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах та які будуть ним відкриті в межах суми позовних вимог у розмірі 3100026,71 грн, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою суду від 09.11.2026 заяву (вх.№5176/26 від 05.11.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк" про забезпечення позову у справі 914/2804/26 призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2026.
Представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав, просив задовольнити її.
Представник відповідача-1 проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив, просив відмовити у її задоволенні з підстав, що наведені у поданому запереченні на заяву.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, Акціонерне товариство "Кредобанк" зазначило, що на даний час існують обґрунтовані підстави вважати, що відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на відчуження належних йому коштів та зменшення активів, за рахунок яких може бути виконане майбутнє рішення суду.
Зокрема, як зазначив позивач, з руху коштів по рахунку відповідача-1 за період з 29.08.2026 по 04.11.2026 вбачається, що відповідач-1 при наявності коштів на рахунку розпоряджається цими коштами на власний розсуд і здійснює наступні платежі.
23.09.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 60000,00 грн від ПП "Патмос" в якості оплати по договору вiд 31.08.2026, з яких спрямував на погашення процентів по кредиту в розмірі 45,00 грн, а решту коштів в сумі 59950,00 грн використав на власні потреби - переказ коштів на інший власний рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк".
02.10.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 68154,96 грн від продажу власної іноземної валюти в сумі 1356,35 євро та кошти в сумі 70000,00 грн від ТзОВ "Квантум маркетинг" в якості оплати за транспортні послуги згідно з договором вiд 07.04.2025, з яких спрямував на погашення боргу за кредитним договором в сумі 44,96 грн, а решту коштів в сумі 138100,00 грн використав на власні потреби - переказав коштів в сумі 68100,00 грн на інший власний рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк" та здійснив оплату на рахунок ПП "Укрпалетсистем" в сумі 70000,00 грн за поповнення електронного рахунку.
15.10.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 159978,92 грн від продажу власної іноземної валюти в сумі 3185,00 євро, з яких спрямував на погашення процентів по кредиту в розмірі 13,92 грн, а решту коштів в сумі 159950,00 грн використав на власні потреби - переказ коштів на інший власний рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк".
20.10.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 150500,00 грн у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги вiд засновника ОСОБА_2 , з яких спрямував на погашення боргу за кредитним договором 485,00 грн, а решту коштів в сумі 150000,00 грн використав на власні потреби - здійснив оплату на рахунок ПП "Укрпалетсистем" за поповнення електронного рахунку.
24.10.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 152500,00 грн у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги вiд засновника ОСОБА_2 , з яких використав на власні потреби - переказав кошти в сумі 80000,00 грн на рахунок, відкритий в АТ "ПУМБ" з метою погашення кредиту згідно з іншим кредитним договором та здійснив оплату на рахунок ПП "Укрпалетсистем" в сумі 70000,00 грн за поповнення електронного рахунку.
03.11.2026 відповідач-1 отримав кошти в сумі 143000,00 грн у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги вiд засновника ОСОБА_2 , з яких спрямував на погашення боргу за кредитним договором 385,02 грн, а решту суми використав на власні потреби - переказав кошти в сумі 42604,98 грн на рахунок, відкритий в АТ "ПУМБ" з метою оплати згідно з договором фінансового лізингу та здійснив оплату на рахунок ПП "Укрпалетсистем" в сумі 100000,00 грн за поповнення електронного рахунку.
Також позивач зазначив, що наявні на рахунку кошти, а саме 24000,00 грн відповідач-1 02.11.2026 скерував на надання поворотної фінансової допомоги засновнику ОСОБА_3 .
Відповідно до частин 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно із частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на яку посилається позивач, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що можливість відповідача розпорядитися належними йому коштами та майном є очевидною, а покладення на заявника обов`язку доводити таку можливість свідчить про застосування завищеного стандарту доказування.
Водночас Верховний Суд у постанові від 14.09.2026 у справі №910/16578/25 вказав, що наведений висновок не звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати необхідність забезпечення позову та підтвердити фактичні обставини, з якими він пов`язує ризик істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.
У вказаній постанові Верховний Суд звернув увагу, що наявність судових рішень про стягнення з відповідача коштів на користь інших осіб та можливість розпорядження коштами на рахунках самі по собі не доводять ризику невиконання рішення за конкретним позовом. Твердження про потенційну можливість ухилення від виконання рішення мають оцінюватися з урахуванням наданих доказів та обґрунтувань.
Отже, можливість застосування арешту коштів у спорі про стягнення заборгованості не означає необхідності його застосування в кожному такому спорі. Визначальним є те, чи дають установлені обставини в сукупності достатні підстави для обґрунтованого припущення про істотне ускладнення або неможливість виконання майбутнього рішення.
В даному випадку банк обґрунтовує необхідність забезпечення позову із простроченням виконання зобов`язання за кредитним договором, а також із використанням відповідачем-1 надходжень на інші потреби.
Перш за все необхідно зазначити, що частина банківських операцій відповідача-1, про які зазначає позивач у заяві про забезпечення позову, стосуються перерахування коштів на інший власний рахунок в іншому банку. Тобто в такому випадку власник грошових коштів не змінюється, а тому твердження позивача про виведення активів з метою уникнення реального виконання рішення у майбутньому є безпідставним.
Позивач у заяві про забезпечення позову зазначив, що інформація про рух коштів по рахунку, зокрема за останні 2 місяці, свідчить про те, що відповідач-1 умисно і свідомо та цілеспрямовано спрямовує кошти на власні потреби, окрім погашення боргу за кредитом, виводить активи з метою уникнення реального виконання рішення у майбутньому.
Так, із доводів позивача вбачається, що відповідач-1 здійснив оплати на рахунок ПП "Укрпалетсистем" (70000,00 грн, 150000,00 грн, 70000,00 грн та 100000,00 грн) за поповнення електронного рахунку. Також позивач зазначив, що відповідач-1 переказав 80000,00 грн на рахунок, відкритий в АТ "ПУМБ" з метою погашення кредиту згідно з іншим кредитним договором та переказав 42604,98 грн на рахунок, відкритий в АТ "ПУМБ" з метою оплати згідно з договором фінансового лізингу.
Однак суд зазначає, що сам факт здійснення таких платежів не свідчить, що відповідач-1 має на меті уникнути реального виконання рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову. Докази, які б могли свідчити про наявність у відповідача-1 умислу уникнути виконання своїх грошових зобов`язань в матеріалах справи відсутні. При цьому необхідно зазначити, що сума здійснених переказів на рахунки інших осіб є значно меншою ніж розмір заявленої до стягнення заборгованості, що враховується судом разом з іншими встановленими обставинами під час оцінки достатності підстав для забезпечення позову.
Також позивач зазначив, що відповідач-1 виводить кошти на рахунок засновника шляхом надання фінансової допомоги, оскільки 02.11.2026 наявні на рахунку кошти, а саме 24000,00 грн відповідач-1 скерував на надання поворотної фінансової допомоги засновнику ОСОБА_3 .
Однак суд зазначає, що сам факт перерахування 24000,00 грн на рахунок ОСОБА_4 також не свідчить про умисне виведення коштів зі свого рахунку. При цьому судом береться те, що відповідач-1 отримав кошти у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги вiд засновника ОСОБА_2 , а саме 20.10.2026 в сумі 150500,00 грн, 24.10.2026 в сумі 152500,00 грн та 03.11.2026 в сумі 143000,00 грн, про що зазначив сам позивач у заяві про забезпечення позову. Разом з тим, позивач не обґрунтовував необхідність арешту коштів саме у зв`язку з пов`язаністю відповідача-1 з ОСОБА_1 .
Згідно з правовою позицією, що наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не доведено того, що відповідачем-1 вчиняються чи будуть вчинятися певні дії щодо ухилення від виконання судового рішення, у випадку задоволення позову у даній справі.
Також судом береться до уваги заперечення відповідача-1, зокрема та обставина, що ТзОВ «Ісла Сервіс» є компанією, яка надає послуги з перевезення вантажів з основним видом діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт і є власником двадцяти трьох вантажних транспортних засобів. Тобто відповідач-1 є власником достатньої кількості майна за рахунок якого позивач зможе задовільнити свої вимоги у разі ухвалення судом рішення на користь позивача. Докази того, що відповідач-1 вчиняє певні дії спрямовані на відчуження вказаного майна, незважаючи на пред`явлення позову про стягнення коштів, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на переконання суду, співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів є неспівмірним.
Так, суд бере до уваги доводи відповідача з приводу специфіки його господарської діяльності, яка вимагає оперувати коштами на поточних рахунках з метою здійснення оплати паливно-мастильних матеріалів, заробітної плати, тощо, однак у разі вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти в розмірі суми позовних вимог може призвести до блокування господарської діяльності відповідача-1, оскільки він не зможе у повній мірі здійснювати свій основний вид діяльності, а відповідно отримувати прибутки, які, зокрема, спрямовуватимуться на погашення кредитних зобов`язань перед позивачем.
Частиною 1 статті 73 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, розглянувши заяву про забезпечення позову та подані заявником матеріали, судом не встановлено наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на встановлені судом обставини та подані заявником докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ
1. У задоволенні заяви (вх.№5176/26 від 05.11.2026) Акціонерного товариства "Кредобанк" про забезпечення позову у справі №914/2804/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 16.11.2026.
Суддя Петрашко М.М.
Судове рішення № 141501978, Господарський суд Львівської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 914/2804/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: