Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" листопада 2026 р. Справа № 911/490/26
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 25.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Садівничого товариства «Хімік»
до ОСОБА_1
про зобов`язати вчинити дії,
без повідомлення (виклику) сторін,
ВСТАНОВИВ:
Садівниче товариство «Хімік» (далі позивач, СТ «Хімік») звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 23.02.2026 до ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ), у якій просить суд зобов`язати ОСОБА_1 передати голові правління СТ «Хімік» в оригіналі всю наявну у нього документацію і матеріальні цінності згідно з наведеним у позові переліком.
Суд рішенням від 20.07.2026 відмовив повністю у задоволенні позову.
Через підсистему «Електронний суд» 27.07.2026 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.07.2026), у якій відповідач просить суд здійснити розподіл судових витрат шляхом стягнення з СТ «Хімік» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 21700,00 грн.
Обґрунтовуючи заяву, відповідач зазначає, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 22.05.2026 адвокатом Ковальовим В.М. надано правничу допомогу у справі № 911/490/26 на загальну суму 21700,00 грн, що підтверджується звітом про виконання договору, актом приймання-передачі наданих послуг та рахунком від 25.07.2026. При цьому, посилаючись на погоджену сторонами відстрочку оплати послуг до набрання судовим рішенням законної сили та спливу 90 днів після цього, відповідач вважає відсутність платіжного документа такою, що не перешкоджає розподілу судових витрат, оскільки відповідні кошти підлягають сплаті в майбутньому. З огляду на викладене просить стягнути з позивача 21700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 29.07.2026 суд прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Через підсистему «Електронний суд» 29.07.2026 від СТ «Хімік» надійшли заперечення на заяву.
Позивач заперечує проти задоволення заяви, зазначаючи, що відповідачем не дотримано вимог статті 221 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), оскільки не наведено поважних причин неможливості подання доказів судових витрат до закінчення судових дебатів, хоча останні послуги адвокатом надано ще 18.06.2026. Крім того, позивач вважає заявлену суму витрат у розмірі 21700,00 грн необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи й обсягом фактично виконаної роботи, оскільки окремі послуги (правовий аналіз, консультації, підготовка технічних процесуальних документів) охоплюються іншими видами правничої допомоги, а заперечення на відповідь на відзив значною мірою дублюють доводи відзиву. Також просить врахувати неприбутковий статус СТ «Хімік» та особливості його фінансування за рахунок членських внесків. З огляду на викладене позивач просить відмовити у задоволенні заяви, а в разі встановлення підстав для відшкодування витрат зменшити їх до розумного та співмірного розміру.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що в майбутньому можуть бути понесені витрати на правничу допомогу по 35000,00 грн - 50000,00 грн за представництво інтересів відповідача (в т.ч. складання процесуальних документів) в суді кожної інстанції. Докази майбутньої фактичної оплати будуть надані додатково, як то передбачено частиною восьмою статті 129 ГПК.
Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення суду в цій справі ухвалено 20.07.2026, а отже п`ятиденний строк для подання до суду доказів, які підтверджують розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 27.07.2026 (з урахуванням того, що останній п`ятий день строку припадав на вихідний день).
Із заявою про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесення витрат на правничу допомогу, ОСОБА_1 звернувся до суду 25.07.2026, про що свідчить дата формування документа в системі «Електронний суд».
Отже відповідач дотримався передбаченого частиною восьмою статті 129 ГПК України строку для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріали справи свідчать про те, що правова допомога ОСОБА_1 у цій справі надавалась адвокатом Ковальовим Віктором Михайловичем, який діє на підставі ордеру серії АІ № 2102803, виданого 22.05.2026 Адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту» (далі АО «Агенція правового захисту»).
Суд установив, що 22.05.2026 АО «Агенція правового захисту» (виконавець) і Саркісян Мелкон (замовник) уклали договір про надання правничої допомоги (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник в порядку і на умовах, визначених цим договором, надає завдання, а виконавець бере на себе зобов`язання відповідно до завдання замовника надавати йому правову допомогу (адвокатські послуги), які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Метою укладання договору є надання правничої допомоги (адвокатських послуг) щодо представництва інтересів замовника у справі № 911/490/26, провадження якої відкрите у Господарському суді Київської області, та інших супутніх/пов`язаних справах (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.3 Договору строк надання послуг виконавцем за цим договором сторони встановили до 22.05.2028.
Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного або письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, листів, заяв, скарг, претензій, позовних заяв, клопотань, апеляційних чи касаційних скарг тощо; складання проектів договорів (правочинів), адвокатських запитів тощо; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади.
У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги замовник сплачу є виконавцю грошові кошти/винагороду у наступному розмірі:
- здійснення правового аналізу документів у спірних правовідносинах та надання консультаційних послуг 3000,00 грн;
- складання проекту позовної заяви до суду/зустрічного позову/відзиву на позов у суді першої інстанції 10000,00 грн за кожен документ;
- складання відповіді на відзив, заперечень, пояснень та інших процесуальних документів 7500,00 грн за кожний;
- здійснення представництва інтересів у суді 4000,00 грн за кожне судове/підготовче засідання;
- надання правничої допомоги поза межами судового засідання (збирання доказів, ознайомлення з матеріалами судової справи тощо) 2400,00 грн за 1 годину надання послуг.
Згідно з пунктом 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом видачі виконавцю готівкових грошових коштів або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця після надання відповідних послуг та набрання рішенням суду у справі законної сили (якщо інше не буде домовлено сторонами).
Відповідно до пункту 6.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань (з врахуванням строку надання послуг).
25.07.2026 старший партнер АО «Агенція правового захисту» адвокат В.М. Ковальов і Саркісян Мелкон підписали звіт про виконання договору щодо надання правової допомоги (детальний опис правничої допомоги), а також акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до яких на виконання умов договору про надання правової допомоги від 22.05.2026 були надані наступні послуги (правнича допомога):
- 22.05.2025 подано клопотання про надання доступу до матеріалів справи № 911/490/26 та відкладання судового засідання, ціна/вартість згідно з пунктом 4.1 Договору 600,00 грн (2400 грн/1 год. х 15 хв. = 600 грн);
- ознайомлено з матеріалами судової справи 911/490/26; здійснено правовий аналіз документів у спірних правовідносинах та надано консультацію щодо судової практики у справах за участю товариств до колишніх керівників про витребування документів, ціна/вартість згідно з пунктом 4.1 Договору 3000,00 грн;
- 04.06.2026 підготовлено і подано до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву у справі № 911/490/26, ціна/вартість згідно з пунктом 4.1 Договору 10000,00 грн;
- 06.06.2026 подано заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, ціна/вартість згідно з пунктом 4.1 Договору 600,00 грн (2400 грн/1 год. х 15 хв. = 600 грн);
- 18.06.2026 підготовлено і подано до Господарського суду Київської області заперечення на відповідь відзив у справі № 911/490/26, ціна/вартість згідно з пунктом 4.1 Договору 7500,00 грн.
Результатом надання правничої допомоги є ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2026 у справі № 911/490/26, яким відмовлено в задоволенні позову СТ «Хімік» до Саркісяна Мелкона про зобов?язання вчинити певні дії (про витребування документів).
В акті прийому-передачі наданих послуг зафіксовано, що замовник отримав надані послуги без зауважень на загальну суму 21700,00 грн без ПДВ.
За домовленістю сторін оплата здійснюється шляхом видачі готівкових грошових коштів або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (адвоката) після надання відповідних послуг, але не раніше ніж через 90 днів після набранням судовим рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/490/26 законної сили.
Для оплати правової допомоги за договором від 22.05.2026 АО «Агенція правового захисту» сформувало рахунок від 25.07.2026 на суму 21700,00 грн.
Досліджуючи подані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих Саркісяном М.А. доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Ковальовим В.М. професійної правничої допомоги відповідачу у цій справі. Отже витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вже було зазначено, позивач, не погоджуючись із розміром заявлених відповідачем витрат, подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Розглядаючи доводи позивача про недотримання відповідачем вимог статті 221 ГПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже наведена процесуальна норма передбачає можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору за умови дотримання встановлених нею вимог, зокрема щодо подання відповідної заяви до закінчення судових дебатів та наявності поважних причин, які перешкоджали стороні своєчасно подати докази на підтвердження розміру судових витрат.
Суд взяв до уваги викладену в постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21 позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, в якій, із посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголошено, що сторона, яка з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає такі докази разом із відповідною заявою після ухвалення рішення по суті позовних вимог, повинна обґрунтувати поважність причин неподання цих доказів суду до закінчення судових дебатів. У разі відсутності такого обґрунтування або визнання наведених причин неповажними суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.06.2025 у справі № 912/2005/24.
Водночас суд врахував, що у цій справі відповідач просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені у зв`язку з розглядом справи, проте документальне оформлення фактично наданих послуг сторонами здійснено після ухвалення рішення суду від 20.07.2026.
Зокрема, звіт про виконання договору щодо надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату датовані 25.07.2026, тобто складені після ухвалення судового рішення.
За таких обставин суд розмежовує момент фактичного надання адвокатом правничої допомоги та момент документального оформлення результатів її надання і визначення остаточної вартості відповідних послуг.
Як убачається із наданих відповідачем документів, остання послуга, а саме підготовка та подання заперечень на відповідь на відзив, була надана 18.06.2026, тоді як акт приймання-передачі послуг, у якому сторони зафіксували їх обсяг, вартість та відсутність зауважень замовника, складено 25.07.2026.
Таким чином, до ухвалення рішення суду 20.07.2026 остаточний обсяг правничої допомоги, її вартість та прийняття замовником усіх наданих послуг не були оформлені відповідним двостороннім документом.
При цьому суд врахував, що положення статті 221 ГПК України спрямовані на забезпечення процесуальної визначеності та недопущення зловживання правом на відшкодування судових витрат, однак не можуть тлумачитися без урахування характеру правовідносин між адвокатом та клієнтом, зокрема погодженого сторонами порядку визначення та документального оформлення вартості правничої допомоги.
Отже, з огляду на те, що акт приймання-передачі наданих послуг, який підтверджує остаточний обсяг та вартість правничої допомоги, складений після ухвалення рішення суду від 20.07.2026, суд вважає за можливе здійснити перевірку цього доказу та надати йому відповідну оцінку під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Аналогічної правової позиції щодо можливості оцінки доказів, оформлених після ухвалення судового рішення, дотримується Верховний Суд у постановах від 01.07.2025 у справі № 911/2191/24 та від 25.08.2025 у справі № 914/3455/23.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для відмови у розгляді заяви відповідача виключно з мотивів дати складення документів, якими підтверджується обсяг та вартість наданої правничої допомоги.
Позивач також заперечує проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та значенням спору.
На думку позивача, окреме визначення вартості правового аналізу документів та надання консультаційних послуг є необґрунтованим, оскільки такі дії охоплюються процесом підготовки відзиву та заперечень на відповідь на відзив.
Крім того позивач вважає, що клопотання про надання доступу до матеріалів справи та заява про розгляд справи без участі відповідача мають технічний характер, а тому не повинні компенсуватися окремо. Додатково позивач вказує на завищену вартість підготовки відзиву та заперечень на відповідь на відзив.
Оцінивши наведені доводи, суд частково погоджується із запереченнями позивача з огляду на таке.
Так, предметом спору у справі № 911/490/26 була вимога немайнового характеру про зобов`язання колишнього голови правління передати документацію та окремі матеріальні цінності садівничого товариства.
Водночас, незважаючи на немайновий характер позову, справа не була суто формальною. Зокрема, позовні вимоги охоплювали значний перелік документації управлінського, фінансово-бухгалтерського, технічного та договірного характеру, а також матеріальних цінностей. Розгляд спору потребував дослідження обставин зміни керівника юридичної особи, обсягу повноважень колишнього голови правління, порядку передання документації та майна, а також оцінки доказів щодо фактичного володіння відповідачем відповідними документами.
Крім того, правова позиція відповідача ґрунтувалася на запереченнях щодо існування та перебування у його володінні окремих документів, передачі частини документації на відповідальне зберігання третій особі, а також фактичного передання частини документів новому керівництву товариства.
Отже підготовка відзиву на позовну заяву вимагала від адвоката ознайомлення з матеріалами справи, аналізу фактичних обставин та правового регулювання спірних відносин, формування правової позиції й належного її процесуального оформлення.
З огляду на це суд вважає, що підготовка відзиву на позовну заяву була необхідною правничою послугою, безпосередньо пов`язаною з розглядом справи, а тому витрати на її надання підлягають врахуванню під час розподілу судових витрат.
Водночас погоджена сторонами вартість підготовки такого документа у розмірі 10000,00 грн, з урахуванням характеру спору, фактичного обсягу підготовленого документа, відсутності необхідності проведення експертних досліджень, складних розрахунків чи дослідження спеціальних питань, не може бути покладена на позивача в повному обсязі.
Суд також враховує, що значна частина доводів відзиву стосувалася оцінки фактичних обставин, на які посилався позивач у позовній заяві, та заперечення необхідності витребування документів, які, за твердженням відповідача, йому не передавалися, були передані на зберігання або перебували у володінні позивача.
З огляду на це суд вважає співмірною та обґрунтованою вартість підготовки відзиву на позовну заяву в розмірі 6000,00 грн.
Щодо вартості підготовки заперечень на відповідь на відзив суд зазначає, що такий процесуальний документ також є безпосередньо пов`язаним із розглядом справи та спрямований на реалізацію права відповідача на подання своїх пояснень і заперечень щодо доводів іншої сторони.
Разом із тим, зі змісту поданих відповідачем заперечень убачається, що їх основна аргументація значною мірою ґрунтується на правовій позиції, яка вже була сформульована у відзиві на позовну заяву.
Зокрема, повторно наведено доводи щодо відсутності у відповідача частини витребуваних документів, передання документації на відповідальне зберігання, відсутності доказів перебування окремих документів у володінні відповідача та необхідності належної інвентаризації майна і документації самим позивачем.
Таким чином, хоча підготовка заперечень на відповідь на відзив потребувала від адвоката опрацювання додаткових процесуальних доводів позивача та формулювання відповіді на них, обсяг такої роботи не був співмірним із первинною підготовкою відзиву на позовну заяву.
Суд також взяв до уваги, що заявник не навів конкретних відомостей, які б свідчили про необхідність виконання значного додаткового обсягу роботи для підготовки зазначених заперечень, а їх зміст переважно відтворює вже сформовану правову позицію відповідача.
За таких обставин суд вважає, що вартість підготовки заперечень на відповідь на відзив у розмірі 7500,00 грн є завищеною, а співмірною вартістю цієї послуги з урахуванням її фактичного змісту та обсягу роботи адвоката є 4000,00 грн.
Щодо послуги з правового аналізу документів та надання консультацій у розмірі 3000,00 грн суд зазначає, що аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справи, дослідження судової практики та формування правової позиції є необхідними складовими підготовки відзиву на позов.
Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідач навів значний обсяг фактичних обставин, проаналізував документи щодо передачі документації на зберігання, навів заперечення стосовно фактичного володіння спірними документами, а також дослідив питання належності способу захисту та можливості виконання судового рішення.
Очевидно, що підготовка такого процесуального документа передбачала попереднє ознайомлення адвоката з матеріалами справи, аналіз документів та судової практики.
Отже зазначені дії за своєю суттю охоплюються послугою з підготовки відзиву на позовну заяву та не можуть бути повторно враховані як самостійний вид правничої допомоги, що підлягає додатковій компенсації за рахунок позивача.
Тому суд погоджується із запереченнями позивача в цій частині.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.10.2025 у справі № 910/11640/24, відповідно до якої не підлягають покладенню на іншу сторону витрати на оплату таких послуг, як правовий аналіз документів, що стосуються предмета спору та наявні у клієнта для підготовки відповідного процесуального документа, узагальнення й аналіз судової практики щодо спірних правовідносин, збір доказів для формування правової позиції клієнта, оскільки такі послуги є нерозривно пов`язаними та охоплюються послугою з підготовки і складання відповідного процесуального документа.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 13.10.2026 у справі № 916/4306/25, у якій зазначено, що ознайомлення з матеріалами судового провадження, правовий аналіз та формування правової позиції за своєю суттю є складовими підготовки відповідного процесуального документа та не можуть розглядатися як окремі самостійні послуги, вартість яких додатково компенсується за рахунок іншої сторони.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 914/2234/21 та від 05.10.2022 у справі № 910/17228/19.
Щодо вартості підготовки клопотання про надання доступу до матеріалів справи та відкладення судового засідання, а також заяви про розгляд справи без участі відповідача суд зазначає, що такі документи мають допоміжний процесуальний характер.
Їх підготовка не вимагала складного правового аналізу, дослідження значного обсягу доказів або формування самостійної правової позиції щодо предмета спору.
Крім того, зазначені дії за своїм характером є організаційно-процесуальними та безпосередньо не спрямовані на вирішення спору по суті.
За таких обставин суд вважає, що окреме відшкодування їх вартості у розмірі 600,00 грн за кожну дію не є достатньо обґрунтованим з огляду на критерії співмірності та пропорційності судових витрат.
При цьому суд враховує, що сама по собі належність певної дії до процесуального супроводу справи не виключає можливості її компенсації, однак у конкретних обставинах цієї справи заявник не довів необхідності окремого відшкодування зазначених допоміжних дій за рахунок позивача.
Позивач також посилається на те, що СТ «Хімік» є неприбутковою організацією, діяльність якої фінансується переважно за рахунок членських внесків, а тому стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу створить додаткове фінансове навантаження на його членів.
Суд взяв до уваги наведені доводи, однак зазначає, що сам по собі статус юридичної особи як неприбуткової організації не звільняє її від обов`язку відшкодувати іншій стороні судові витрати у випадках та порядку, передбачених ГПК України.
Водночас положення статей 126 та 129 ГПК України передбачають необхідність оцінки розумності, обґрунтованості та пропорційності витрат з урахуванням конкретних обставин справи.
Тому обставини фінансового становища сторін можуть братися до уваги в межах загальної оцінки пропорційності судових витрат, однак не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.
У цій справі суд врахував неприбутковий статус позивача як одну з обставин, що характеризує його діяльність та джерела фінансування, однак не розглядає її як самостійну підставу для звільнення від компенсації витрат відповідача.
Визначаючи розмір витрат, які підлягають відшкодуванню, суд насамперед виходить із критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України, а саме складності справи, обсягу фактично наданих послуг, їх необхідності та співмірності з предметом спору.
Суд зазначає, що право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу не означає обов`язку іншої сторони відшкодувати всі суми, які сторона сплатила або зобов`язалася сплатити своєму адвокату.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен забезпечити баланс інтересів обох сторін, з одного боку, не позбавляючи сторону, на користь якої ухвалено рішення, права на компенсацію необхідних витрат на професійну правничу допомогу, а з іншого не покладаючи на іншу сторону обов`язку відшкодовувати надмірні та неспівмірні витрати.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що заявлений розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та значенням справи для сторони.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що домовленості щодо сплати гонорару за надання правничої допомоги виникають між адвокатом та клієнтом, однак під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність таких витрат та їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21, у якій наголошено на необхідності оцінки не лише фактичного надання правничої допомоги, а й необхідності та обґрунтованості витрат, які заявляються до компенсації за рахунок іншої сторони.
Також суд враховує правові висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен ураховувати не лише критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, а й критерії обґрунтованості та пропорційності витрат, передбачені статтею 129 цього Кодексу.
У цій справі суд взяв до уваги, що відповідач залучив адвоката, який здійснював правничий супровід справи, ознайомився з матеріалами справи, підготував відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, що в сукупності сприяло реалізації процесуальних прав відповідача та формуванню його правової позиції.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2026 у справі № 911/490/26 у задоволенні позову СТ «Хімік» відмовлено повністю, тобто судове рішення ухвалено на користь відповідача.
Разом із тим суд враховує немайновий характер спору, відсутність необхідності проведення експертиз, виконання складних розрахунків, дослідження спеціальних питань, а також те, що частина заявлених адвокатом послуг мала допоміжний характер або за своїм змістом була взаємопов`язана з підготовкою основних процесуальних документів.
Крім того, суд врахував, що окремі аргументи, наведені у запереченнях на відповідь на відзив, повторювали доводи відзиву, нових доказів на підтвердження правової позиції відповідача до заперечень не додавалося, а їх підготовка не вимагала проведення додаткового складного правового аналізу чи дослідження нових обставин справи.
З огляду на це суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 21700,00 грн є завищеним та не цілком відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 126 ГПК України.
Таким чином, суд визначає співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, у загальній сумі 10000,00 грн, з яких 6000,00 грн за підготовку та подання відзиву на позовну заяву, 4000,00 грн за підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив. Такий розмір витрат суд вважає розумним, справедливим і пропорційним з огляду на характер спору, складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зміст підготовлених процесуальних документів та їх значення для розгляду справи.
У решті заявлених витрат, а саме у частині 11700,00 грн, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки їх розмір не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, визначеним статтями 126 та 129 ГПК України.
Отже, оцінивши доводи заявника та заперечення позивача в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення із СТ «Хімік» на користь ОСОБА_1 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною третьою статті 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 від 25.07.2026 про ухвалення додаткового рішення.
2. Стягнути із Садівничого товариства «Хімік» (08070, Київська обл., Фастівський р-н, с. Новосілки, Боярська ТГ; код ЄДРПОУ 25564258;) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін
Судове рішення № 141500064, Господарський суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/490/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: