Рішення № 141500061, 26.10.2026, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення
26.10.2026
Номер справи
911/2089/25 (911/2706/26)
Номер документу
141500061
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2089/25 (911/2706/26)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В. розглянувши у судовому засіданні

позовну заяву ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівник-2013»

про визнання договору недійсним

у межах справи № 911/2089/25

про неплатоспроможність ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 26.10.2026

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 07.09.2026 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» звернувся ОСОБА_3 , діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), із позовною заявою (вх. № 12068) до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідач-1, боржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (далі ТОВ «ФК «Фактор Плюс», відповідач-2), в якій просить, зокрема, визнати недійсним договір поруки від 11.10.2021 № 11/10-21П (далі Договір поруки), укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Фактор Плюс», та покласти судові витрати на відповідачів.

Позовну заяву обґрунтовує, зокрема, п. 6 ч. 1 ст. 3, ч.ч. 3, 6 ст. 13, ст. ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та зазначає, що спірний договір має ознаки фраудаторного, оскільки він вчинений усупереч умовам інших правочинів, на шкоду кредитору та під час наявності у боржника прострочених зобов`язань, а також приховує справжній намір учасників правочину і не має очевидної економічної мети.

1.2. 15.10.2026 відповідач-1, скориставшись правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), подав через свого представника ОСОБА_4 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву від 15.10.2026 (вх. № 18857/26), в якому зазначив, зокрема, що, сам факт наявності у ОСОБА_2 інших зобов`язань перед третіми особами (зокрема, за розписками від 2020 року) не позбавляє його цивільної правоздатності та права виступати поручителем за іншими господарськими зобов`язаннями. Також указує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 у справі № 911/2089/25 уже досліджувалися правові підстави виникнення заборгованості ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до боржника. Апеляційний суд визнав грошові вимоги відповідача-2 до ОСОБА_2 у розмірі 40 601 860,02 грн як основне зобов`язання, що випливає саме з Договору поруки. Вважає, що оскільки дійсність вимог та факт існування зобов`язання за спірним договором вже підтверджені судом апеляційної інстанції, правові підстави для визнання договору фіктивним чи удаваним відсутні.

1.3. Відповідач-2 правом, передбаченим ст. 178 ГПК України, не скористався та відзиву на позовну заяву не подав.

1.4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівник-2013» (далі ТОВ «Будівник-2013», третя особа) правом, передбаченим ст. 179 ГПК України не скористалося та відповідних письмових пояснень суду не надало.

1.5.Інших заяв по суті справи іншими учасниками суду надіслано не було.

2. Заяви/клопотання учасників справи та результат їх вирішення. Процесуальні дії суду у справі

2.1. Ухвалою суду від 08.09.2026 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), зокрема: прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду в межах справи № 911/2089/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; відкрито провадження у справі № 911/2089/25 (911/2706/26) та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; задоволено клопотання ОСОБА_1 , викладене у п. 2 її позовної заяви, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів ТОВ «Будівник-2013»; установлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи; призначено судове засідання на 28.09.2026.

2.2. У зв`язку з оголошенням 28.09.2026 у м. Києві сигналу «повітряна тривога», вищевказане засідання не було розпочато та, як наслідок, у встановлений день, не відбулося. За таких обставин суд, ухвалою від 28.09.2026, призначив судове засідання у даній справі на 05.10.2026.

2.3. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 05.10.2026, зокрема: відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи від 30.09.2026 (вх. № 17772/26 від 01.10.2026); розгляд справи на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України відкладений до 26.10.2026 (протокол судового засідання від 05.10.2026).

2.4. Так, у судове засідання 26.10.2026 представники відповідачів та третьої особи не з`явилися, про час та місце судового засідання інформувалися своєчасно та у порядку визначеному ч. 5 ст. 242, п. 21 Перехідних положень ГПК України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (довідки про доставку електронного листа від 05.10.2026, оголошення від 05.10.2026). Водночас, явка учасників справи обов`язковою судом не визнавалася, а тому ураховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.

Разом із цим, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.10.2026, зокрема: на підставі ст.ст. 73, 80, 202, 216 ГПК України відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи від 25.10.2026 № 25/10-26 (вх. № 19526/26 від 26.10.2026); на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України поновлено відповідачу-1 строк для подачі відзиву та долучено останній до матеріалів справи (протокол судового засідання від 26.10.2026).

На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 26.10.2026 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом із посиланням на докази

3.1. 26.06.2017 між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (кредитор) та ТОВ «Будівельник-2013» (боржник) укладений договір про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 (далі Договір врегулювання заборгованості), відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.1.2 яких до 31.08.2017 боржник сплачує кредитору кошти в розмiрi 30 529 646,83 грн у рахунок часткового погашення боргу. Решту боргу в сумі 40 601 860,02 грн боржник сплачує до 26.06.2023. Сплата боржником боргу здійснюватиметься на банківський рахунок кредитора.

11.11.2021 між ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» (кредитор) укладений Договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником у повному обсязі зобов`язань за договором про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 від 26.06.2017 включаючи додаткові угоди, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.

Розмір зобов`язань боржника перед кредитором за договором про врегулювання заборгованості № 26/06-17-1 від 26.06.2017, за який поручається поручитель, становить 40 601 860,02 грн (п. 1.2. Договору поруки).

Порука діє з моменту укладення цього Договору протягом усього часу дії, встановленого основною угодою, та в будь-якому випадку до моменту повного належного виконання зобов`язань боржника за Договором. Непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості боржника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред`явити вимогу поручителю про погашення заборгованості боржника протягом 5 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості боржника (п. 3.1. Договору поруки).

01.09.2023 ОСОБА_2 отримана вимога від 29.08.2023 № 29/08-23-1 про виконання зобов`язань за Договором поруки, в якій ТОВ «ФК «Фактор Плюс» зазначило про невиконання ТОВ «Будівельник-2013» свого зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим вимагало протягом 7 календарних днів з моменту отримання такої вимоги сплатити заборгованість у розмірі 40 601 860,02 грн на відповідний банківський рахунок.

3.2. Водночас із змісту розписки від 17.05.2020 убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 отримали грошові кошти в сумі 470 000,00 дол. США на придбання сільгосптехніки у ОСОБА_6 . Частину коштів зобов`язалися повернути до кінця 2020 року, а решту коштів до кінця 2021 року. За користування коштами зобов`язалися сплачувати відсотки з розрахунку 10 000,00 грн кожні 15 000,00 дол.США.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.10.2021 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із змісту довідки про коло спадкоємців від 05.01.2023 № 01/01-16, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О., вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 .

Указані обставини, а також порушення зазначеними особами свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, підтверджуються рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.11.2024, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2025 у справі № 361/1231/23, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 187 242,00 грн боргу за договором позики (розписка від 17.05.2020) та проценти за користування позикою у розмірі 313 333,33 коп. Також стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6 508,70 грн.

3.3. Ухвалою суду від 21.07.2025, зокрема: відкрито провадження у справі № 911/2089/25 про неплатоспроможність ОСОБА_2 ; введена процедура реструктуризації боргів; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 121 КУзПБ; призначено керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Кирик Оксану Володимирівну (свідоцтво № 144 від 31.01.2013); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; призначено попереднє засідання та вирішено інші процесуальні питання у справі.

За результатами попереднього засідання судом постановлена ухвала від 02.02.2026, якою, зокрема: визнані вимоги ОСОБА_1 до боржника у розмірі 17 440 560,43 грн основне зобов`язання; кредиторські вимоги ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у розмірі 40 607 916,02 грн відхилено у повному обсязі; включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 6 056,00 грн.

Водночас постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026, ухвала суду від 02.02.2026 у частині відхилення кредиторських вимог відповідача-2 скасована, у вказаній частині прийнято нове рішення, яким визнані вимоги ТОВ «ФК «Фактор Плюс» до ОСОБА_2 у розмірі 40 601 860,02 грн - основне зобов`язання. Включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору ТОВ «ФК «Фактор плюс» у розмірі 6 056,00 грн.

3.4. Інших доказів, які б підтверджували ті чи інші обставини, учасниками справи суду надано не було.

4. Висновки суду із посиланням на докази та норми права, які застосовано

4.1. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2026 у справі № 910/9979/24 (910/2845/25).

4.2. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Таким чином, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 918/420/16 (918/685/25).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 щодо природи фраудаторного правочину вказала, що правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним. Правочин не має вчинятися з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій під час задоволення вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Як установлено судом у п. 3.2 даного рішення, зокрема, ОСОБА_2 укладаючи договір позики (розписка від 17.05.2020), взяв на себе зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 470 000,00 дол. США - частину до кінця 2020 року, а решту коштів до кінця 2021 року.

Незважаючи на наявність вказаного зобов`язання боржник, 11.11.2021 уклав з ТОВ «ФК «Фактор Плюс» Договір поруки, за яким став поручителем та отримав нове зобов`язання у розмірі 40 601 860,02 грн.

За таких обставин суд зазначає, що поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Отже, у даному випадку укладання Договору поруки призвело до автоматичного збільшення розміру зобов`язань боржника, який прийняв на себе зобов`язання третьої особи. Як наслідок, уклавши оспорюваний договір, боржник став зобов`язаною стороною з виплати боргу перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс».

При цьому доказів погашення заборгованості за договором позики, а також доказів наявності у боржника фінансової спроможності виконання як договору поруки, так і Договору позики суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до наступних висновків:

спірний правочин збільшив кредиторську заборгованості боржника, у той час коли вже була заборгованість перед іншим кредитором;

на момент укладення спірного договору боржник не мав фінансової можливості для виконання договору поруки;

боржник (фізична особа) не виконавши своє зобов`язання перед наявним кредитором, уклав договір за яким набув багатомільйонний прострочений борг юридичної особи без обґрунтування мети такого поручительства;

боржник всупереч власним фінансовим інтересам набув зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, що свідчить про його сумнівність та відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети.

Ураховуючи викладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про наявність ознак фраудаторності спірного правочину, та, як наслідок, про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для визнання Договору поруки недійсним.

4.3. Щодо твердження представника ОСОБА_2 про те, що дійсність вимог та факт існування зобов`язання за спірним договором вже підтверджені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку ст. ст. 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

У свою чергу, фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом (аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 922/2516/24).

Підсумовуючи зазначене та зміст постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 можна зробити висновок, що питання визнання недійсності Договору поруки апеляційною інстанцією не досліджувалося, а тому твердження про необхідність застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України у даному випадку є помилковим.

5. Щодо судових витрат

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, то судовий збір у даній справі покладається на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст.ст. 2, 7 КУзПБ, ст.ст. 42, 73-77, 86, 129, 233, 237-241, 252 ГПК суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним від 07.09.2026 (вх. № 12068) задовольнити.

2. Визнати недійсним договір поруки від 11.10.2021 №11/10-21П, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 1 331,50 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 50 коп.) судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (вул. Коновальця Євгена, 31, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 37881514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 1 331,50 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 50 коп.) судових витрат.

5. Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повне рішення складене та підписане 16.11.2026.

Станом на 16.11.2026 рішення законної сили не набрало.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141500061 ?

Документ № 141500061 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141500061 ?

Дата ухвалення - 26.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141500061 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141500061 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141500061, Господарський суд Київської області

Судове рішення № 141500061, Господарський суд Київської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141500061 відноситься до справи № 911/2089/25 (911/2706/26)

Це рішення відноситься до справи № 911/2089/25 (911/2706/26). Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141500058
Наступний документ : 141500064