Рішення № 141498730, 11.11.2026, Господарський суд Волинської області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
903/857/26
Номер документу
141498730
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2026 рокуСправа № 903/857/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м.Луцьк

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м.Київ

до Турійської селищної ради Ковельського району, селище Турійськ, Ковельський район

про витребування земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача: Б`яла І. В. діє в порядку самопредставництва,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: н/з;

від відповідача: н/з,

в судовому засіданні взяла участь Присяжнюк І. Б. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071756 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

11.09.2026 сформовано в системі Електронний суд, а 14.09.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Турійської селищної ради Ковельського району, у якій прокурор просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Турійської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, на те що земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15 га, яка розташована в межах кварталу 43 Мокрецького лісництва Філії «Володимир-Волинське лісомисливське лісогосподарство» Державного підприємства «Ліси України» та належить до лісового фонду (земель лісогосподарського призначення), перебуває у комунальній власності Турійської селищної ради, чим порушується право держави на володіння, розпорядження та використання цієї земельної ділянки за призначенням.

Ухвалою суду від 21.09.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.10.2026; залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу, прокурору подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подати суду пояснення щодо предмета спору.

Ухвала суду від 21.09.2026 доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів 22.09.2026.

08.10.2026 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без участі його представника, зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

12.10.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав пояснення, у яких повідомляє, що позовні вимоги керівника Ковельської окружної прокуратури підтримує у повному обсязі, з доводами, викладеними у позовній заяві, погоджується та просить позов задовольнити.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та відповідач повноважних представників у судове засідання 21.10.2026 не направили.

У судовому засіданні 21.10.2026 прокурор та представник позивача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 21.10.2026 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 11.11.2026 року.

Ухвалу суду від 21.10.2026 надіслано учасникам справи до їх електронних кабінетів та отримано останніми 22.10.2026.

В судове засідання 11.11.2026 представники відповідача та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не з`явилися.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника відповідача та представника третьої особи на стороні позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за їх відсутності.

У процесі розгляду справи встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру (витяг НВ 0700476032013 від 25.10.2023) 25.10.2013 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на підставі матеріалів інвентаризації земель із землеустрою до Державного земельного кадастру внесено відомості про утворення земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1557 площею 57,0439 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16.08.2019 №3-1130/15-19-СГ «Про затвердження документацій із землеустрою» затверджено документацію із землеустрою щодо поділу вказаної вище земельної ділянки.

У результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1557 площею 57,0439 га до Державного земельного кадастру 04.07.2018 внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 площею 43,0319 га, яка розташована за межами населених пунктів Мокрецької сільської ради, із цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15 га з 30.08.2023 перебуває у комунальній власності Турійської селищної ради.

У подальшому Турійською селищною радою на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земель поділено земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 площею 43,0319 га та утворено три земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15 га (схематичне зображення вказаної ділянки під номером 3 аркушу 15 технічної документації).

На підставі рішення Турійської селищної ради від 11.08.2023 №45/15 «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами та проведення аукціону з продажі права оренди» вказану вище новоутворену земельну ділянки виставлено на земельні торги.

За результатами земельних торгів 31.10.2023 між Турійською селищною радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки. Як вбачається зі змісту договору оренди, земельна ділянка надана останній в оренду до 31.10.2030 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.05.2026 у справі №903/1157/25, яке набрало законної сили 27.07.2026, договір оренди від 31.10.2023, укладений між Турійською селищною радою та ОСОБА_1 , визнано недійсним.

Разом з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15 га знаходиться у межах земель лісового фонду (земель лісогосподарського призначення) у межах кварталу 43 Мокрецького лісництва Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України».

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №109 від 12.03.2011 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було надано дозвіл ДП «Турійське ЛГ» на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства згідно додатків.

Згідно з додатком №2 до вищезазначеного розпорядження Мокрецька сільська рада передала 80 га ДП «Турійське лісове господарство». Підставою для передачі вказаної площі слугувало самозаліснення земель природним шляхом.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування щодо 43 кварталу Мокрецького лісництва (фрагменти з планшетів, копії таксаційних описів кварталу, копії фрагменту плану лісонасаджень), спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 площею 15 га (до поділу 0725583100:05:001:1820) розташована у 3 виділі 43 кварталу Мокрецького лісництва ДП «Ліси України».

Згідно з таксаційним описом плану лісонасаджень Мокрецького лісництва у 3 виділі 43 кварталу, де розміщена спірна земельна ділянка, є лісові насадження природного походження віком 15 років (станом на 2013 рік) та діаметром 6 см куб.

Ці обставини підтверджуються також листом з викопіюванням ВО «Укрдержліспроект» №03/990-24 та листами Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» 656/26.1.9-2023 від 28.11.2023 та 670/26.1-2024 від 04.09.2024.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО Укрдержліспроект, як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212 цс 14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а 14, саме планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано й у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.

Актом обстеження земельних ділянок, які накладаються на держлісфонд Мокрецького лісництва Філії «Володимир-Волинське ЛГ» ДП «Ліси України» від 26.08.2024, складеного комісією в складі інженера лісового господарства Омелянчука В.М., лісничого Мокрецького лісництва Савчука В.М., встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 (а отже і новоутворена земельна ділянка) розміщена у 1-4 виділах 43 кварталу Мокрецького лісництва.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України №129948/10897-4-24/9.1.2 від 19.09.2024 спірна земельна ділянка (0725583100:05:001:1820, яка у подальшому поділена на 3 земельні ділянки, в тому числі 0725583100:05:001:0679), відноситься до земель лісогосподарського призначення та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходиться в межах 43 кварталу Мокрецького лісництва. Крім цього, вказана земельна ділянка перебуває фактично у постійному користуванні ДП «Ліси України», водночас відповідне право у встановленому законом порядку зареєстроване не було.

Відповідно до відомостей, отриманих з Державного земельного кадастру, доступ до якого надано органам прокуратури згідно з Порядком його ведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, при використанні інтерактивного шару «Ліси» Публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка позначається зеленим кольором, як землі лісогосподарського призначення. Навколо спірної земельної ділянки інші земельні ділянки також автоматично виділяються зеленим кольором як землі лісового фонду шар "Ліси", оскільки становлять єдиний масив земель лісового фонду, на який розроблено матеріали лісовпорядкування Мокрецького лісництва ДП «Ліси України».

Відведена земельна ділянка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.

Також прокурор звертає увагу суду на два рішення, ухвалені Господарським судом Волинської області у справі № 903/1157/25 від 15.05.2026 та у справі № 903/35/25 від 12.03.2025.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.05.2026 у справі № 903/1157/25, яке набрало законної сили 27.07.2026, визнано недійсними договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0725583100:05:001:0677, 0725583100:05:001:0678 та 0725583100:05:001:0679 (вказані ділянки утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820), що укладалися між Турійською селищною радою та Рабчун О.А..

У рішенні суд зазначив, що земельні ділянки, які надані в оренду Рабчун О.А., розташовані у лісовому масиві, який становить єдину екосистему. Підставою для визнання недійсними договорів оренди слугував той факт, що земельні ділянки, які були предметом спору, не могли бути надані в оренду, оскільки відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.03.2026 у справі №903/35/25, яке набрало законної сили 01.04.2025, задоволено позовну заяву керівника Ковельської окружної прокуратури про витребування з незаконного володіння Турійської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 площею 13,0319 га. У рішенні суду зазначено, що вказана земельна ділянка утворена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820 та межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0725583100:05:001:0677 та 0725583100:05:001:0679. Згідно з висновком суду у вказаній справі, земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:1820, шляхом поділу якої утворилася й спірна земельна ділянка, відноситься до земель лісового фонду.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище (ч.1 ст. 1 Лісового кодексу України).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України).

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо) (частина 5 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства (частина 6 статті 1 Лісового кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Поняття земель лісогосподарського призначення наведено у ст. 55 Земельного кодексу України. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

З аналізу вищезазначених норм лісового та земельного законодавства вбачається, що ліс як тип природного комплексу поєднує як лісову рослинність, так і чагарникову, трав`яну рослинність внаслідок неоднорідності природних комплексів. Аналогічне трактування поняття «землі лісогосподарського призначення», яке включає землі, які вкриті лісового рослинністю, а також не вкриті лісового рослинністю, в тому числі і болота.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом статтей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно із п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції станом на дату прийняття рішень органів влади та місцевого самоврядування) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання про перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 25.01.2015 у справі № 6- 224цс14, від 23.12.2015 № 6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц.

Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц.

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14).

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та наказу) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч.7 цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та наказу) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України в редакції станом на 05.12.2013).

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Турійській селищній раді.

Згідно з інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.09.2024 №129948/10897-4-24/9.1.2 Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у приватну земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0678 (до поділу 0725583100:05:001:1820), що фактично перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», стало відомо із запиту Ковельської окружної прокуратури №52-3329 вих.24 від 22.08.2024.

Водночас, документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області видано наказ № 3-1130/15-19-СГ від 16.08.2019 не містять посилань на рішення Кабінету Міністрів України.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно затвердило технічну документацію із землеустрою та надало земельну ділянку у комунальну власність, що зумовило незаконну її передачу в оренду Рабчун О.А. При цьому рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 Земельного кодексу України не приймались.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 3-1130/15-19-СГ від 16.08.2019 «Про затвердження документацій із землеустрою» прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент його прийняття), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка сформована та зареєстрована 09.06.2023.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу в комунальну власність, а також реєстрацію права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника Волинської обласної державної адміністрації.

На час розгляду справи згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 15 га з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679 зареєстрована на праві комунальної власності за Турійською селищною радою.

Державна реєстрація проведена 30.08.2024 із зазначенням форми власності: комунальна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення визначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Власником земельної ділянки є Турійська селищна рада.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29) дійшла висновку про те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 Земельного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387 та ст. 388 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц. Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 у справі № 504/2457/15-ц.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених вимог законодавства підлягає до задоволення вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Турійської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га.

Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної форми власності, в тому числі і й земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів на території її юрисдикції, а тому є належним позивачем у справі за позовом про витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Турійської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності

Віднесення земельної ділянки до земель комунальної власності, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується в лісогосподарських цілях, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси українського народу.

Захист від порушень права власності українського народу належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі й через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

У процесі розгляду справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування.

У зв`язку із прийняттям розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №109 від 12.03.2011 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 16.08.2019 №3-1130/15-19-СГ «Про затвердження документацій із землеустрою», рішення Турійської селищної ради від 11.08.2023 №45/15 «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу права оренди на них на земельних торгах окремими лотами та проведення аукціону з продажі права оренди» відбулася незаконна зміна цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки на землі сільськогосподарського призначення та вилучення її з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з категорією землі сільськогосподарського призначення, що в силу закону відносить їх до земель комунальної власності, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Крім цього, віднесення частини спірної земельної ділянки до земель запасу створює реальну загрозу передачі вказаних земель у приватну власність, що ускладнить або навіть унеможливить повернення їх до земель державної власності.

Позов подано у зв`язку з необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної реєстрації земельної ділянки державної форми власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як землі сільськогосподарського призначення комунальної форми власності.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями лісогосподарського призначення за межами населених пунктів для всіх потреб, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель вищезазначеної категорії земель делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом від 28.08.2026 № 52-2878ВИХ-26 Ковельська окружна прокуратура Волинської області повідомила Волинську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.

У відповідь на зазначений лист Волинська обласна державна адміністрація інформувала, що вона не заперечує проти подання прокуратурою позову в її інтересах, що підтверджується листом від 08.09.2026 № 1694/12/2-26. Також зі змісту вказаного листа вбачається, що обласна державна адміністрація не має наміру самостійно звертатись з позовом до суду про витребування земельної ділянки.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Ковельська окружна прокуратура Волинської області повідомила Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред`явити позов, що підтверджується листом від 10.09.2026 № 52-3031ВИХ-26.

Оскільки уповноважений орган не вчиняв заходів, спрямованих на усунення порушення, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у прокурора виникло право представляти інтереси держави в суді шляхом подачі позову про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Звертаючись з позовом до суду, Волинська обласна прокуратура у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплатила 3 253,80 грн судового збору як за вимогу майнового характеру з урахуванням нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у розмірі 271 151,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2545 від 01.09.2026.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 3 253,80 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Київський майдан,9, м.Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Турійської селищної ради (майдан Центральний,1, селище Турійськ, Ковельський район, Волинська область, 44801, код ЄДРПОУ 04333052) земельну ділянку з кадастровим номером 0725583100:05:001:0679, площею 15 га.

3. Стягнути з Турійської селищної ради (майдан Центральний,1, с-ще Турійськ, Ковельський район, Волинська область, 44801, код ЄДРПОУ 04333052) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 3 253 грн 80 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 16.11.2026

Суддя І. О. Якушева

Часті запитання

Який тип судового документу № 141498730 ?

Документ № 141498730 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141498730 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141498730 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141498730 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141498730, Господарський суд Волинської області

Судове рішення № 141498730, Господарський суд Волинської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141498730 відноситься до справи № 903/857/26

Це рішення відноситься до справи № 903/857/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141498727
Наступний документ : 141498731