Єдиний державний реєстр судових рішень "10" листопада 2026 р. Справа № 766/5440/26
ЗАОЧНЕ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та просив суд стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 121 000 грн і судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.05.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1199-4091. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 24 200 грн строком на 300 днів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 06.03.2026 становить 135 713 грн 60 коп., з яких: 24 200 грн прострочена заборгованість за кредитом, 107 883 грн 60 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 3 630 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Разом із тим кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості за нарахованою комісією та процентами в загальній сумі 14 713 грн 60 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 121 000 грн. Враховуючи викладене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 000 грн, з яких: 24 200 грн прострочена заборгованість за кредитом, 96 800 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Процесуальні дії та рішення у справі.
28 квітня 2026 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області цивільну справу передано до Вишгородського районного суду Київської області передано за підсудністю.
20 травня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.
22 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
02 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
02 листопада 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі документів та доказів, наявних у матеріалах справи.
Позиції учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення.
Разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання, в якому вона просила розглядати справу за відсутності представника позивача, а також висловила згоду на ухвалення заочного судового рішення за наявності передбачених законодавством підстав.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», а також оголошеннями про виклик у судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада».
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або якщо причину його неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи те, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки в судове засідання без поважних причин, неподання відповідачем відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за її відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1199-4091, який за своєю правовою природою є договором споживчого кредиту та укладений в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Перед укладенням договору відповідач ознайомився з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затвердженими наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 23-П від 11.04.2023.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору кредитодавець відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію та зобов`язався надати грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб позичальника. Своєю чергою, позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити проценти за користування ним у порядку, визначеному договором.
Згідно з пунктами 4.1, 4.34.7, 4.94.11 договору загальний розмір кредитного ліміту становить 24 200 грн, дата надання кредиту 02.05.2023.
Договором передбачено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитними коштами, яка нараховується на суму виданого кредиту за кожен день користування, починаючи з дати його надання до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за винятком періоду застосування зниженої процентної ставки за умовами програми лояльності.
Крім того, умовами договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту.
Строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредитних коштів позичальнику. Дата повернення кредиту відповідно до умов договору 25.02.2024.
Згідно з квитанцією № ab5fd3a5-8051-4681-958a-b120521f8071 від 02.05.2023 на рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 24 200 грн із призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором 1199-4091». Факт перерахування кредитних коштів також підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту.
Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти в погодженому сторонами розмірі.
Водночас відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 06.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 135 713 грн 60 коп., з яких: 24 200 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 107 883 грн 60 коп. заборгованість за нарахованими процентами; 3 630 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Разом із тим кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідно до якої за умови погашення позичальником заборгованості в розмірі 121 000 грн кредитодавець погодився частково списати нараховані проценти та комісію в загальному розмірі 14 713 грн 60 коп. Остаточний розмір заборгованості, який просить стягнути з відповідача, у сумі 121 000 грн, з яких 24 200 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 96 800 грн заборгованість за нарахованими процентами.
Застосовані норми права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).
За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як зазначено в ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В силу ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначено в ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).
За приписами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).
Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти електронний договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що кредитний договір є двосторонньою угодою і має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами. Кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит (певну грошову суму) та набуває право вимоги на повернення наданих грошових коштів і сплати процентів, а позичальник несе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів.
Тобто кредитний договір є відплатним, тому позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Мотиви та висновки суду.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, повно та всебічно дослідивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.
Як установлено судом, 02.05.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1199-4091, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а останній повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у розмірі 1,20 % за кожен день користування кредитом протягом перших 14 днів та 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом наступних 286 днів у порядку і строки, визначені договором.
Строк кредитування відповідно до умов договору становить 300 календарних днів, дата повернення кредиту 25.02.2024.
Таким чином, після отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути їх у встановлений договором строк та сплатити передбачені договором проценти за користування кредитом.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Оцінюючи розмір заявленої до стягнення заборгованості, суд ураховує, що відповідно до розрахунку позивача станом на 06.03.2026 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 135 713 грн 60 коп., з яких: 24 200 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 107 883 грн 60 коп. заборгованість за нарахованими процентами та 3 630 грн заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Перевіряючи розрахунок заборгованості в частині нарахованих процентів, суд установив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору на суму кредиту 24 200 грн проценти нараховуються за ставкою 1,20 % за кожен день користування кредитом протягом перших 14 днів та 1,50 % за кожен день користування кредитом протягом наступних 286 днів.
Таким чином, за перші 14 днів користування кредитом сума процентів становить 4 065 грн 60 коп., а за наступні 286 днів 103 818 грн, що загалом становить 107 883 грн 60 коп.
Отже, наведений розрахунок процентів арифметично відповідає зазначеним умовам договору.
Суд також ураховує, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом.
Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX визначено особливості застосування встановлених цим Законом обмежень до договорів про споживчий кредит, укладених до набрання ним чинності.
Як установлено судом, спірний кредитний договір укладено 02.05.2023, тобто до набрання чинності Законом № 3498-IX. Строк кредитування становить 300 календарних днів, а дата повернення кредиту 25.02.2024. При цьому умовами договору передбачено, що продовження строку кредитування можливе виключно за взаємною згодою сторін у процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.
Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку кредитування або проведення реструктуризації кредитної заборгованості після набрання чинності Законом № 3498-IX.
За таких обставин питання застосування передбачених зазначеним Законом обмежень максимальної денної процентної ставки до спірних правовідносин підлягає вирішенню з урахуванням установлених законом перехідних положень та факту відсутності продовження строку кредитування.
Разом із тим позивачем застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг, у межах якої розмір заборгованості зменшено на 14 713 грн 60 коп. за умови погашення відповідачем решти заборгованості в розмірі 121 000 грн.
Таким чином, позивач обмежив свої позовні вимоги сумою 121 000 грн, яка складається з 24 200 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 96 800 грн заборгованості за нарахованими процентами, не заявляючи до стягнення решту нарахованих процентів та комісію за видачу кредиту.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано договір про відкриття кредитної лінії, документи щодо перерахування відповідачу кредитних коштів, розрахунок заборгованості та відомості щодо застосування програми лояльності. Зазначені докази в сукупності підтверджують факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом на подання відзиву не скористався, заперечень проти позову не подав, доказів на підтвердження повернення кредиту, сплати процентів або відсутності заявленої заборгованості суду не надав. При цьому сама по собі неявка відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву не звільняють суд від обов`язку перевірити обґрунтованість позовних вимог і надати належну оцінку поданим позивачем доказам.
За результатами дослідження матеріалів справи суд доходить висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу кредитних коштів та невиконання останнім передбачених договором зобов`язань щодо їх повернення і сплати процентів за користування кредитом.
Отже, з огляду на встановлені обставини, умови укладеного між сторонами кредитного договору та надані докази, суд вважає доведеним існування у відповідача заборгованості за кредитним договором у заявленому до стягнення розмірі 121 000 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 258259, 263265, 268, 272273, 351352, 354355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 000 грн та судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя С. В. Олійник
Судове рішення № 141496420, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 766/5440/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: