Єдиний державний реєстр судових рішень 13.11.2026 Справа № 676/6848/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
13 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість у розмірі 55 252 грн 92 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 січня 2020 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001533103001. Кредитний договір укладено шляхом власноручного підписання Позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, зокрема, і через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). На підставі Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до змісту Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку відповідач підписав власноручно, розмір річної процентної ставки складає 47,88 %. У зв`язку з довготривалим невиконанням відповідачем умов договору 26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «Фінансова компанія «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до відповідача у розмірі 55 252 грн 92 коп., з яких: 30 869 грн 98 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24 382 грн 94 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Процесуальні дії та рішення у справі.
18 серпня 2026 року ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області цивільну справу передано до Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю.
14 вересня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.
15 вересня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
13 жовтня 2026 року на адресу суду від довіреної особи відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій зазначила, що відповідач є діючим військовослужбовцем з березня 2022 року, визнає заборгованість за тілом кредиту та просить надати розстрочку для сплати заборгованості на 12 місяців, справу просили розглядати без їх участі.
22 жовтня 2026 року на адресу суду від довіреної особи відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Позиції учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, від його довіреної особи надійшла заява, в якій зазначено, що відповідач визнає заборгованість за тілом кредиту, є діючим військовослужбовцем з березня 2022 року по теперішній час, у зв`язку із чим не може з`явитись на судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом установлено, що 24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» та підписав заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001533103001, відповідно до якої просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях, надати кредитну картку та встановити кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн строком на 12 місяців. Після закінчення зазначеного строку дія кредитного ліміту продовжується щоразу на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення в порядку, визначеному ДКБО. Стандартна та реальна річна процентні ставки становлять 47,88 %.
Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001533103001 від 24 січня 2020 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 000 грн, який у подальшому збільшувався, а саме: 10 липня 2020 року до 6 500 грн; 17 листопада 2020 року до 11 500 грн; 18 березня 2021 року до 16 500 грн; 22 квітня 2021 року до 28 700 грн; 20 травня 2021 року до 31 800 грн; 16 червня 2021 року до 34 900 грн; 13 грудня 2021 року до 42 900 грн; 12 січня 2022 року до 50 000 грн; 27 лютого 2022 року до 25 881 грн; 3 березня 2022 року до 30 881 грн.
Із виписки за особовим рахунком за період із 24 січня 2020 року до 25 червня 2026 року вбачається, що відповідач активував кредитну картку та користувався кредитними коштами.
Згідно з розрахунком заборгованості АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 2001533103001 від 24 січня 2020 року станом на 25 червня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 55 252 грн 92 коп., яка складається з: 30 869 грн 98 коп. заборгованості за основною сумою кредиту; 24 382 грн 94 коп. заборгованості за процентами. Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дати та суми погашення кредиту і процентів.
26 червня 2026 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача.
Згідно з витягом із реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001533103001 від 24 січня 2020 року в розмірі 55 252 грн 92 коп., з яких 30 869 грн 98 коп. прострочена заборгованість за кредитом.
Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб старшинського складу від 26 березня 2022 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків під час проходження військової служби.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 7 жовтня 2026 року (форма № 5) ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 1 лютого 2025 року до цього часу.
Застосовані норми права.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит)
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.
Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Мотиви і висновки суду.
Судом установлено, що 24 січня 2020 року ОСОБА_1 власноручно підписав заяву № 2001533103001 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ», якою погодив отримання споживчого кредиту. Підписана заява містить істотні умови кредитування, зокрема розмір кредитного ліміту, строк кредитування, процентну ставку та порядок користування кредитними коштами. Факт укладення договору підтверджується особистим підписом відповідача, а виконання банком зобов`язання щодо надання кредитних коштів банківською випискою за відповідним рахунком та довідкою про встановлення і збільшення кредитного ліміту. Отже, факт укладення кредитного договору № 2001533103001 від 24 січня 2020 року та виконання первісним кредитором зобов`язання щодо надання кредитних коштів підтверджуються належними та взаємно узгодженими доказами.
Із розрахунку заборгованості та виписки за особовим рахунком убачається, що відповідач лише частково виконав свої кредитні зобов`язання. Відтак факт порушення кредитного зобов`язання та наявність непогашеної основної суми кредиту в розмірі 30 869 грн 98 коп. підтверджуються належними доказами та не заперечуються самим відповідачем через його довірену особу.
Водночас суд ураховує, що відповідач із 26 березня 2022 року проходить військову службу та відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом у період проходження військової служби.
З огляду на зазначене суд доходить висновку про відсутність у позивача правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих за період проходження відповідачем військової служби, а саме за період із 2 травня 2022 року до 30 листопада 2023 року.
Разом із тим заборгованість за процентами, нарахованими до початку проходження відповідачем військової служби, у розмірі 1 529 грн 66 коп. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
Таким чином, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 32 399 грн 64 коп., що складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 30 869 грн 98 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 1 529 грн 66 коп.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № CF-2001533103001 від 12 серпня 2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.
Із заявлених позовних вимог майнового характеру на загальну суму 55 252 грн 92 коп. судом задоволено вимоги на суму 32 399 грн 64 коп., що становить 58,63 % від загальної ціни позову.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Разом із тим спір у цій справі виник із кредитних правовідносин та стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому не пов`язаний із виконанням відповідачем військового обов`язку чи службових обов`язків.
За таких обставин передбачені пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 1 561 грн 76 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 58,63 %).
Представником позивача також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. На підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, договір про закупівлю послуг клієнтського доступу до підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» ЄСІТС № 20-04/АРІ/2026 від 20 квітня 2026 року, а також акт наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статей 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, зв`язок цих витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність предмету спору.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, під час визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат.
Оцінивши надані докази, суд ураховує, що справа є незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а обсяг виконаної адвокатом роботи обмежувався підготовкою процесуальних документів та аналізом матеріалів справи.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку із чим вважає за необхідне визначити їх розмір у сумі 3 000 грн.
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 58,63 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 758 грн 90 коп. (3 000 грн х 58,63 %).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1 561 грн 76 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 758 грн 90 коп., а всього 3 320 грн 66 коп.
Щодо розстрочення виконання рішення суду.
Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що в разі необхідності в резолютивній частині рішення зазначається про надання відстрочення або розстрочення його виконання.
Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Наведені положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки питання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення врегульовано статтею 435 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення в цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Згідно з частиною четвертою статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також ураховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, а щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан, стихійне лихо та інші надзвичайні події тощо.
Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не можуть перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали чи постанови.
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування статті 435 ЦПК України та статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд ураховує, що довірена особа відповідача в поданій до суду заяві просила, зокрема, розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.
На обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що відповідач на цей час проходить військову службу, у зв`язку із чим не має можливості одноразово сплатити визначену судом суму заборгованості, та просить надати можливість виконати рішення суду шляхом сплати заборгованості частинами.
Зазначені обставини суд ураховує під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення, оскільки відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим, а згідно з частиною четвертою цієї статті під час вирішення такого питання суд, зокрема, ураховує матеріальний стан фізичної особи.
Суд бере до уваги, що відповідач є військовослужбовцем, що об`єктивно ускладнює можливість одноразового виконання рішення суду в повному обсязі.
Водночас розстрочення виконання рішення не звільняє відповідача від обов`язку його виконати, а лише визначає інший порядок виконання з урахуванням обставин, які істотно ускладнюють одноразову сплату присудженої суми.
З огляду на викладене, ураховуючи перебування відповідача на військовій службі, суд доходить висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 399 грн 64 коп. строком на дванадцять місяців шляхом сплати рівними частинами щомісяця.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за договором №2001533103001 від 24.01.2020 року про надання кредиту у розмірі 32 399 грн 64 коп. та судові витрати зі сплати судового збору 1 561 грн 76 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 758 грн 90 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованості за договором №2001533103001 від 24.01.2020 року у розмірі 32 399 грн 64 коп. строком на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати рівними частинами по 2 699 грн 97 коп. щомісяця, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», (ЄДРПОУ 43696954; адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. А, оф. 303).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя С.В. Олійник
Судове рішення № 141477626, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 676/6848/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: