Рішення № 141496228, 16.11.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
357/3336/26
Номер документу
141496228
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 357/3336/26

Провадження № 2/357/4122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району батальйону №1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району батальйону №1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просив: 1) відшкодувати витрати на правничу допомогу в розмірі 66000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень; 2) відшкодувати матеріальну шкоду завдану неправомірними діями інспекторів Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 у розмірі 67500 грн; 3) відшкодувати моральну шкоду отриману внаслідок неправомірних дій інспекторів Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 у розмірі 10000 грн; 4) відшкодування провести шляхом стягування з Відповідача - Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 код ЄДРПОУ 40108646, витрати на правничу допомогу, матеріальну та моральну шкоду за рахунок посадової або службової особи органу державної влади; органу місцевого самоврядування відшкодовується державою, або органом місцевого самоврядування з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень та перерахувати на рахунок позивача.

В обґрунтування позову вказав, що у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду перебувала справа про адміністративне правопорушення № 357/13138/25 за ст. 130 КУпАП. В судовому засіданні 29.10.2025 р. суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський розглядав справу про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП справа № 357/13138/25. Суддя дійшов висновку, провадження по справі № 357/13138/25 відносно ОСОБА_1 за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити. Постанова набрала чинності 10.11.2025. З метою захисту в суді під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 було укладено Договір від 23.07.2025 року та додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 23.09.2025 року з Юридичною компанією «ПРАСОЛОВ, ШОХ І ПАРТНЕРИ» щодо надання правничої допомоги у вигляді захисту його в справі про притягнення до відповідальності за правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП справа № 357/13138/25. ОСОБА_1 було понесені витрати на правничу допомогу в сумі 66000 грн, які були понесені у зв`язку з веденням справи. Позивач зазначає, що неправомірними діями інспекторів Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 фактично було незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності та позбавлено його права на роботу і отримання прибутку, що забезпечував його коштами для існування, чим завдано йому матеріальної шкоди. Його робота на таксі з 7 ранку до 23 вечора давала можливість заробляти 1500 грн у день за вирахуванням витрат на експлуатацію транспортного засобу. Він працював 15 днів на місяць і відповідно заробляв 22500 грн з розрахунку 15дн* 1500грн = 22500грн. В наслідок незаконних та неправомірних дій інспекторів Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 він був позбавлений можливості керування транспортним засобом на протязі трьох місяців з 22.07.2025 р. по 29.10.2025 р., тобто виходячи з вище наведеного матеріальні збитки склали 67500 грн, з розрахунку 22500грн/міс*3 міс = 67500 грн. Окрім матеріальної шкоди йому було завдано моральну та репутаційну шкоду неправомірними діями, оскільки було порушено нормальний спосіб життя, він був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав. Завдану моральну шкоду позивач оцінюю у 10000 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, про що повідомлено сторони. Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.

Судом 25.03.2026 р. за вх.№19193 отримано через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту патрульної поліції Петухов С. С., який діє на підставі довіреності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначено, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності моральної шкоди у розмірі 143500 гривень. Позивачем жодним чином не доведено, в чому саме виражались протиправні дії, грубе порушення поліцейського та моральне страждання. Позивач стверджує, що дії поліцейських є безпідставними. Але при цьому не додав як доказ ні довідку від лікаря, психолога чи висновок спеціаліста щодо морального або душевного страждання, тобто в чому саме виразилось страждання Позивача не наведено належним чином. В деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, позивачем не надано доказів на підтвердження причинно наслідкового зв`язку між подією щодо складання відносно нього протоколу та отримання моральної шкоди. Вважає, що за відсутності доказів, якими би підтверджувався факт заподіяння Позивачу моральних чи фізичних страждань поліцейським, враховуючи також, що Позивачем не наведено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір такої шкоди, - вказана позовна вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає. Щодо Постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025 у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП провадження було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, тобто, повноваження суду в справах про адміністративні правопорушення є встановлення факту вини особи, а не визнання дії поліцейських чи інших осіб які складали протокол незаконно, оскільки визнання дії посадових осіб органів державної влади незаконними є повноваженнями судів, в рамках Кодексу адміністративного судочинства України а не Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивачем не надано жодних доказів наявності вини відповідачів у спричиненні моральної шкоди та наявності такої шкоди. Позивач додав документи, де розписані найменування дії та їх вартість, не стосуються цивільного позову і даної справи, адже в документах чітко вказано, що правнича допомога надавалась по справі №357/13138/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що взагалі не відноситься до цивільного позову. В документі приймання-передавання послуг, де розписані найменування дії та їх вартість є неспівмірні, адже ця справа відноситься до категорії справ невеликої тяжкості, заявлена сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом. Заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 55 000 грн є такою, що не відповідає критеріям розумності та співмірності, з огляду на характер та складність справи. Зазначені у звіті дії адвоката фактично зводяться до підготовки кількох стандартних процесуальних документів (адвокатських запитів та клопотань) та участі в одному судовому засіданні. При цьому вартість окремих дій (зокрема підготовка адвокатських запитів по 5 000 грн, підготовка клопотань по 5 00015 000 грн) є явно завищеною та не співмірною з фактичним обсягом виконаної роботи, що не потребувала значного часу або складних правових досліджень. Крім того, акт приймання-передачі наданих послуг не містить детального розрахунку фактично витраченого часу адвоката, що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявлених сум. З огляду на це заявлені витрати не відповідають принципу розумності та співмірності.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 22.07.2025 стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 399765 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 у справі №357/13138/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито. Вказана постанова набрала законної сили 10.11.2025.

За змістом постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2025 у справі №357/13138/25, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за ст.130 КУпАП було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. «Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності. В судовому засіданні встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення від 22.07.2025 серії ЕПР1 № 399765 та всі матеріали справи складено капралом поліції Перехрестенком Р. Д., який прибув на місце події після проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Тому виникають обґрунтовані сумніви щодо упередженості патрульних поліції під час складання протоколу про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Крім цього, досліджений відеозапис не містить достатніх обґрунтованих обставин, якими була викликана необхідність зупинки автомобіля Renault Megan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи показник приладу Drager Alcotest 7510 у 0,27 проміле, суддя приходить до висновку, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП потрібно значення 0,2 проміле, плюс допустима сума похибки, яка згідно Інструкції до приладу складає ± 0,04%, а також враховуючи, що ОСОБА_1 задував у прилад декілька разів, при цьому муштук не змінювався та ОСОБА_1 заперечував факт вживання алкогольних напоїв, що викликає сумніви у справності вказаного приладу та у достовірності вказаного результату, а тому даний показник приладу у 0,27 проміле не може бути визначений беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, який перевищує допустиму норму. До уваги також слід взяти й те, що самі по собі показники газоаналізатора не можуть свідчити про винуватість, якщо їх результат заперечується. Його показники можуть бути недостовірні, перевищення допустимої концентрації алкоголю незначне, може бути в межах похибки або пов`язане з недоліками приладу, і тому вони також під сумнівом. При цьому, враховуючи обставини, встановлені в судовому засіданні, при яких водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, суддя зазначає, що працівник поліції не може свавільно звинувачувати будь-яку особу в тому, що вона перебуває в стані сп`яніння. Так, огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням зазначеного у ст. 266 КУпАП порядку вважається недійсним, і не є доказом по справі про адміністративне правопорушення.»

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди шкоди є, зокрема незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб`єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.

Велика Палата Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Узагальнюючи висновки у питанні визначення правової природи протоколу про адміністративне правопорушення та функції патрульних поліцейських під час його складання, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов`язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.

Водночас на патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.

Невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, в цій справі судом не встановлена.

У п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року по справі № 335/6977/22.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності винуватості необхідно тлумачити на користь особи, яка притягається до відповідальності, тобто відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, однак, ця обставина сама по собі не свідчить про очевидну невідповідність протоколу вимогам закону чи наявність інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Так, у згаданій постанові від 22 січня 2025 року по справі №335/6977/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

Враховуючи те, що у спірних правовідносинах закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через невідповідність протоколу вимогам закону або через інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Білоцерківським міськрайоним судом Київської області суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи №357/13138/25 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області позивач надав: Договір від 23.07.2025 та додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 23.09.2025 укладені з Юридичною компанією «ПРАСОЛОВ, ШОХ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 щодо надання правничої допомоги у вигляді захисту його в справі про притягнення до відповідальності за правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП справа № 357/13138/25; Акт приймання-передачі наданих послуг від 14.11.2025; Звіт про приймання-передавання наданих послуг від 14.11.2025; платіжні інструкції, з яких вбачається, що адвокатом була надано послуги на загальну суму 66000,00 грн.

Разом із тим, процесуальні витрати, понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи №357/13138/25 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку ст. 11 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди. Більше того, процесуальний закон не встановлює обов`язку для кожного користуватися правовою допомогою, а лише надає особі відповідне право. Тоді як шкода, завдана особі в порядку ст. 1166 ЦК України є невідворотним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди і не може бути поставлена в залежність від вчинення/ невчинення потерпілою особою певних дій.

Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана матеріальна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та вини відповідача в заподіянні такої шкоди; необхідність нести витрати на правничу допомогу, та як наслідок виправданість понесених матеріальних втрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивач оцінює завдану йому матеріальну шкоду у 67500,00 грн. проте позовна заява не містить жодного обґрунтування та розрахунку вказаної суми.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що у зв`язку з неправомірними діями інспекторів Департаменту патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1 фактично було незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності та позбавлено його права на роботу і отримання прибутку, оскільки він був позбавлений права керування транспортним засобом на протязі трьох місяців,

Суд критично оцінює доводи позивача, оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження вказаного та не підтверджено безпосередній причинно-наслідковий зв`язку з діями відповідача.

Матеріальна шкода в розумінні ст. 1174 ЦК України це знецінення майна, втрата доходів або витрати, які особа змушена була понести через порушення її права.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог як у частині стягнення матеріальних збитків, так і в частині відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району батальйону №1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: невідомий.

Відповідач: Департамент патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківського району батальйон №1; адреса: вул. Сухоярська, буд. 18А, м. Біла Церква, Київська обл., 09109; ЄДРПОУ: 40108646.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2026 року.

СуддяБ. І. Кошель

Часті запитання

Який тип судового документу № 141496228 ?

Документ № 141496228 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141496228 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141496228 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141496228 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141496228, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Судове рішення № 141496228, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141496228 відноситься до справи № 357/3336/26

Це рішення відноситься до справи № 357/3336/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141496224
Наступний документ : 141496229