Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 357/12256/26
Провадження № 2/357/7985/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кошель Б. І. ,
при секретарі Кардаш О. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні,-
В С Т А Н О В И В :
У липні 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рашкова В.В. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, в якому просила припинити право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право власності від 19 лютого 2004 року № НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з призначенням виплати компенсації вартості за 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 502 000 гривень, та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , є власницею 3/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 19 лютого 2004 року № НОМЕР_1 та Договору дарування 1/2 частки квартири від 27.01.2021 року, серія та номер: 34. ОСОБА_2 (далі - Відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є власницею 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 19 лютого 2004 року № НОМЕР_1 . Протягом тривалого часу, а саме майже 10 років Відповідач не проживала у даній квартирі, не цікавилася її станом, не утримувала, не сплачувала комунальні послуги та не доглядала за квартирою. Згідно Акту №50 про засвідчення підписів співвласників (мешканців) щодо факту не проживання від 12 травня 2026 року ЖЕК 1 засвідченого Позивачем та двома сусідами громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4 засвідчено, що Відповідач фактично не проживає за вказаною адресою: АДРЕСА_1 з червня 2017 року і по теперішній час. Позивач протягом всього цього часу утримувала майно, здійснила там ряд поліпшень, ремонтних робіт, сплачувала комунальні послуги самостійно, Відповідач, як співвласниця жодних обов`язків не виконувала, станом майна не цікавилася та з сім`єю не спілкувалася. Останнім часом, імовірно з особистих причин, Відповідач стала в агресивній манері вимагати від Позивача впустити її у квартиру, ніби то за якимись її речами, хоча з огляду на довготривале не проживання у квартирі жодних речей Відповідача там нема, та вимагала передати їй ключі від спірної квартири. На даний момент у провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області знаходиться справа №357/3352/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення. Відповідач вимагає зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом передачі ОСОБА_2 ключів від вхідних дверей спірної квартири та вселити ОСОБА_2 в спірну квартиру. Проте, яким саме чином Відповідач бажає реалізувати свою вимогу у позовній заяві не вказано. Як зазначено раніше Позивачу належить більша частка у спірній квартирі, а саме: 3/4 частини, Відповідачу належить 1/4 частина, при цьому вказані частини не виділені у натурі. Позивач звернулася до ФОП ОСОБА_5 з метою виготовлення Звіту про оцінку майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , згідно наданого звіту від 14 січня 2026 року вартість майна становить 2 008 000 (два мільйони вісім тисяч) гривень. Відповідач, яка хоче проживати у спірній квартирі не вказує, яку саме територію вона вимагає у користування, згідно технічного паспорту на будинок, загальна площа будинку складає: 62,30 м2, оскільки у власності Відповідача знаходиться 1/4 частина квартири, вона має право на користування лише належною їй частиною, оскільки спільне користування квартирою унеможливлюється з огляду на напружені стосунки між Позивачем та Відповідачем. На даний момент частки квартири не виділені у натурі і враховуючи особливості побудови квартири таке виділення є не можливим, технічні передумови для розподілу квартири, з облаштуванням окремих входів при цьому зберігаючи природнє користування приміщенням, із збереженням всіх зручностей не можливе, відповідно 1/4 частини квартири об`єктивно виділена бути не може. Спільне проживання Позивача з Відповідачем та їх сімей також є не можливим, разом з Позивачем у спірній квартирі проживає малолітня донька, наскільки Позивачу відомо у Відповідача є двоє синів і яким чином Відповідач із двома дітьми буде проживати у належній їй частині квартири невідомо. Враховуючи неприязні стосунки між Позивачем та Відповідачем близькі родинні стосунки зруйновано, а від так мирне співіснування у одній квартирі без виділення часток в натурі не є можливим. Крім того, Представником Позивача було направлено адвокатський запит до Територіального сервісного центру МВС №3242 з метою визначення дійсного матеріального стану Відповідача та наявності у неї рухомого та не рухомого майна. Як вбачається із наданої відповіді на адвокатський запит у період з травня 2016 року по травень 2026 року за ОСОБА_2 , були зареєстровані транспортні засоби, а саме: 28.02.2026 року, автомобіль марки RENAULT, моделі MEGANE, 2011 року випуску, об`єм двигуна 1461 см. Куб., на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.02.2026 року №3242/2026/5975607, реєстраційні дії здійснювалися в ТСЦ МВС №3242; 31.01.2026 року, автомобіль марки SKODA, моделі ROOMSTER, 2012 року випуску, об`єм двигуна 1390 см. Куб., на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 31.01.2026 року №3242/2026/5922513, реєстраційні дії здійснювалися в ТСЦ МВС №3242. З огляду на викладене вбачається, що Відповідач має достатній рівень доходу аби бути в змозі забезпечити себе житлом, враховуючи наявність дітей, яким також необхідний власний простір та окремі кімнати, чого фізично не можливо забезпечити на площі, яка складає 1/4 частину спірної квартири, а також враховуючи напружені стосунки між сторонами, таке співмешкання буде суперечити інтересам усіх вказаних сторін, а задоволення даної позовної заяви не буде порушувати інтересів Відповідача та її сім`ї та не завдасть істотної шкоди інтересам Відповідача та її сім`ї. Більше того, Відповідачка з дітьми постійно поживає в місті Фастів, діти там навчаються, Відповідачка має роботу, тому Позивач вважає за доцільне та можливе компенсувати частку у власності Відповідачу в рахунок визнання права власності на її частку у квартирі, що відповідатиме інтересам обох сторін і сприятиме уникненню конфліктних ситуацій в майбутньому.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 15.07.2026 головуючим суддею по справі було визначено Кошеля Б.І.
Ухвалою судді від 23 липня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи до розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Судом 05.11.2026 р. за вх.№73738 отримано клопотання, в якому представник позивача адвокат Рашкова В. В. просила розгляд справи проводити у відсутності позивача та представника. Просила долучити до матеріалів справи квитанцію про внесення на депозитний рахунок коштів в рахунок компенсації вартості за 1/4 частку квартири Відповідача та рішення Фастівського районного суду Київської області від 23.09.2025. Проти задоволення заяви про відкладення розгляду справи заперечує, у зв`язку з неодноразовим відкладення засідань за клопотаннями відповідача та умисним затягуванням розгляду справи. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача адвокат Ничик А. В. подала до суду заяву, яка була зареєстрована канцелярією суду 05.11.2026 р. за вх.№73641, в якій просила відкласти розгляд справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.
Ухвалою суду від 05.11.2026, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача повторно не з`явилася в судове засідання.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). (ч. 4 ст. 223 ЦПК України)
Крім того, неявка представника не перешкоджає самому відповідачу з`явитися в судове засідання особисто або подати письмові пояснення по суті спору.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності сторін та прийняття судового рішення на підставі наявних матеріалів, оскільки всі учасники справи були належним чином та завчасно у відповідності до вимог ЦПК України повідомлені по дату, час та місце слухання справи, представник позивача подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі сторони позивача, відповідач повторно не з`явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, заяви та клопотання до суду не направив, відзиву на позовну заяву, в якому висловив свою позицію щодо позову не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить на праві власності 3/4 частки квартири під АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 19 лютого 2004 року за № НОМЕР_1 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.01.2021 р. за №242035308.
Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності 1/4 частки квартири під АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 19 лютого 2004 року за № НОМЕР_1 .
Згідно відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні №15.2-03/188/ від 05.05.2026 р., за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 з 04.02.2021, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка позивача) з 21.01.2015, відповідач ОСОБА_2 з 05.12.2025.
Згідно Акту №50 про засвідчення підписів співвласників (мешканців) щодо факту не проживання від 12 травня 2026 року засвідченого ЖЕК 1, позивачем та двома сусідами громадянином ОСОБА_3 та громадянкою ОСОБА_4 засвідчено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_4 з червня 2017 року і по теперішній час.
Згідно технічного паспорту на квартиру під АДРЕСА_3 від 25.11.2011 р., загальна площа квартири складає 62,30 м2, житлова площа 45,00 м2, квартира розташована на 5 поверсі 5 поверхового будинку та складається з 3 житлових кімнат.
Відповідно до Звіту про оцінку майна: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 від 14 січня 2026 року, ринкова вартість спірної квартири становить 2 008 000 (два мільйони вісім тисяч) гривень.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач зазначає, що враховуючи неприязні стосунки між Позивачем та Відповідачем, близькі родинні стосунки зруйновано, а від так мирне співіснування у одній квартирі без виділення часток в натурі не є можливим. Крім того, частки квартири не виділені у натурі і враховуючи особливості побудови квартири таке виділення є не можливим, технічні передумови для розподілу квартири, з облаштуванням окремих входів при цьому зберігаючи природнє користування приміщенням, із збереженням всіх зручностей не можливе, відповідно 1/4 частини квартири об`єктивно виділена бути не може.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.
Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Отже, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12.
Частиною 1 статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Аналіз статті 365 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 303/4849/16-ц.
Такий правовий висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) в якій зазначено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
У вказаній справі, в якій заявлено вимоги про припинення права на частку у спільній власності та визнання права власності, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що лише відмова у задоволенні вимоги позивача про припинення права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно (визнати право на яку за собою позивач просив суд) є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності позивача на цю частку (пункт 64).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) від вказано, що «право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України)».
У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 01 червня 2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 766/18974/18 (провадження № 61-6657св21) зроблено висновок «Виходячи з аналізу положень статті 364 ЦК України, з урахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Слід також зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаних вище обставин оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).
Як встановлено судом, квартира щодо якої існує спір є нерухомим майном та одночасно неподільною річчю.
Сторона позивача обґрунтовує свої позовні вимоги неможливістю спільного із відповідачем володіння і користування спірною квартирою, яка є неподільною річчю, - єдиним варіантом вирішення такого спору (конфлікту) бачить припинення права на частку у спільному майні відповідача за умови сплати нею відповідачеві компенсації за її частку у спільному майні та визнання за нею права власності на квартиру.
Так, під час розгляду справи не було встановлено, а з боку відповідача відповідно не доведено, що є можливим виділ належної відповідачу (1/4) частки в натурі або чи допускається такий виділ згідно із законом.
В свою чергу, під час розгляду справи було встановлено та відповідно підтверджено матеріалами справи та не спростовано з боку відповідача, що остання, як співвласник користується спільним майном та несе витрат по його утриманню.
Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України (визнання права).
Для уникнення правової невизначеності судам доцільно одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні задовольняти й вимогу про визнання права власності на таку частку за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.
Такий висновок зробила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, забезпечуючи єдність судової практики (постанова від 9 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23)).
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ч. 2 ст. 365 Цивільного кодексу України).
Депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Так, згідно до Звіту про оцінку майна від 14 січня 2026 року: трикімнатної квартири АДРЕСА_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача, ринкова вартість спірної квартири становить 2 008 000 гривень, тобто орієнтовна ринкова вартість 1/4 частини квартири становить 502000 гривень.
На виконання вимог п.4 ч.1 ст. 365 ЦК України позивачка кошти у розмірі 502000,00 гривень для компенсації частки майна ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, що підтверджується квитанцією № N1MHU5631M від 28.09.2026 на суму 251000,00 грн та квитанцією № N1MHU4371M від 30.10.2026 на суму 251000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що спільне володіння і користування даним майном є неможливим, оскільки кожна із сторін має свої погляди та переконання, що призводить до постійних конфліктів і робить співжиття неможливим, відповідачка не утримує квартиру, не сплачує комунальні платежі, а припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, тому наявні підстави для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірній квартирі зі стягненням на її користь із співвласника відповідної грошової компенсації. У такому разі відповідачка отримує справедливу компенсацію вартості частки у майні й це не призведе до порушення її прав як власника майна.
За таких обставин отримання відповідачем повної ринкової вартості належної їй частки у грошовій формі є більш ефективним способом реалізації її майнових прав, ніж подальше збереження за нею права на 1/4 частку спірного майна, яким вона фактично не користується та не може самостійно розпоряджатися.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що реалізація права позивача щодо виплати компенсації належної відповідачу частки у спірному майні жодним чином не порушить прав відповідача та відповідатиме інтересам співвласників спірного майна, а тому позовні вимоги про виплату грошової компенсації вартості частки в майні та припинення права власності на цю частку підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 183, 316, 317, 319, 321, 346, 356, 358, 365 ЦК України, ст. ст.4, 12, 76, 81, 142, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному майні, - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_3 .
Виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за 1/4 частку ринкової вартості квартири АДРЕСА_3 , у розмірі 502000,00 (п`ятсот дві тисячі) грн, внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду (квитанція № N1MHU5631M від 28.09.2026 на суму 251000,00 грн та квитанцією № N1MHU4371M від 30.10.2026 на суму 251000,00 грн, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Київській області, рахунок отримувача: UA768201720355259001000018661, код отримувача: 26268119).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 16 листопада 2026 року
СуддяБ. І. Кошель
Судове рішення № 141496222, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 357/12256/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: