Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 674/2088/26
Провадження № 2/674/1575/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
13 листопада 2026 року м. Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., з участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 7756,34 грн за кредитним договором № 22.02.2025-100001048 від 22.02.2025 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн і витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 120,18 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надав відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн, однак відповідач зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено. Правомірність нарахування неустойки позивач обґрунтовує тим, що кредитний договір укладено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023, яким виключено п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", а цей Закон як спеціальний має перевагу над Цивільним кодексом України.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України "Про споживче кредитування".
Позовну заяву подав через підсистему "Електронний суд" представник позивача Балюх Є.О., який просив розглядати справу без участі позивача та його представника, зазначив, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а також повідомив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою судді від 09.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Представник позивача Балюх Є.О. у судове засідання не з`явився.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причин неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Зважаючи на те, що відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила та відзиву на позов не подала, суд, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, постановив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, проти чого сторона позивача не заперечує.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
22.02.2025 між позивачем та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір (кредитну лінію), складовими якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка до кредитного договору та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). Згідно з умовами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 3000,00 грн строком на 140 днів з дати його надання з поверненням кредиту 11.07.2025 та з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку кредитування, а також встановив комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 600,00 грн, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту (п. 1-4, 6, 7 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку (п. 11 заявки). Кредит, проценти та комісія повертаються десятьма черговими платежами по 666,83 грн (останній платіж 666,67 грн) кожні 14 днів у період з 07.03.2025 по 11.07.2025 згідно з графіком платежів (п. 12 заявки). Загальні витрати за споживчим кредитом визначено в сумі 3668,14 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача 6668,14 грн, денну процентну ставку 0,87% (п. 10, 14 заявки). За невиконання чи неналежне виконання кожного окремого зобов`язання встановлено неустойку в розмірі 30,00 грн за кожен день (п. 15 заявки). Додаткових та супутніх послуг кредитодавець не надає (п. 9 заявки). Продовження строку кредитування можливе лише за ініціативою позичальника шляхом укладення додаткового договору (п. 5 заявки); відомостей про продовження строку кредитування матеріали справи не містять.
Пропозицію про укладення кредитного договору, заявку та акцепт відповідач підписала 22.02.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E555, надісланим на номер телефону, вказаний відповідачем. Ідентифікацію відповідача під час укладення кредитного договору здійснено через Систему BankID Національного банку України.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав: 22.02.2025 перерахував кредитні кошти у сумі 3000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , реквізити якої відповідач зазначила в заявці, з призначенням платежу "Видача за договором кредиту №22.02.2025-100001048", що підтверджується листом надавача платіжних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні платіжні рішення" від 17.04.2026 № 1-1704 про виконання платіжної операції.
На погашення заборгованості за кредитним договором відповідач 11.03.2025 сплатила 786,83 грн і 24.03.2025 756,83 грн, які позивач зарахував у погашення процентів за користування кредитом у сумі 840,00 грн, комісії за надання кредиту у сумі 493,66 грн та неустойки у сумі 210,00 грн, після чого платежів не здійснювала.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 16.09.2026 позивач нарахував відповідачу проценти за користування кредитом за період з 22.02.2025 по 11.07.2025 (140 днів) за ставкою 1% на день у загальній сумі 4200,00 грн, з яких з урахуванням сплачених 840,00 грн несплаченими залишились 3360,00 грн; комісію за надання кредиту в сумі 600,00 грн, з якої несплаченими залишились 106,34 грн; неустойку в розмірі 30,00 грн за кожен день прострочення за періоди з 08.03.2025 по 11.03.2025, з 22.03.2025 по 24.03.2025 та з 05.04.2025 по 17.05.2025 у загальній сумі 1500,00 грн, з якої несплаченими залишились 1290,00 грн. Починаючи з 12.07.2025 проценти не нараховувались, проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України позивач не нараховував.
У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 7756,34 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3360,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 106,34 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 1290,00 грн заборгованість за неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.
Досліджуючи надані докази, аналізуючи наведені доводи, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеним нею кредитним договором.
Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України.
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.
Відповідач, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути, сплатити проценти та комісію на умовах та у строки, передбачені укладеним договором, тобто згідно з графіком платежів не пізніше 11.07.2025. Однак відповідач, сплативши 11.03.2025 та 24.03.2025 частину заборгованості, надалі зобов`язань за кредитним договором не виконувала, що випливає з розрахунку заборгованості. Доказів погашення заборгованості в матеріалах справи немає.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.
Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 22.04.2024 включно до 19.08.2024 включно) та з 20.08.2024 включно та надалі 1%.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях. Відповідно до ч. 3 цієї статті обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У даному випадку кредитний договір укладено 22.02.2025, тобто після 20.08.2024, з якого максимальний розмір денної процентної ставки становить 1%. Встановлена договором процентна ставка у розмірі 1% в день цього граничного розміру не перевищує, а денна процентна ставка, обчислена відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" з урахуванням процентів за користування кредитом за графіком платежів та комісії за надання кредиту, становить 0,87% ((3668,14 грн / 3000,00 грн) / 140 днів х 100%). За таких обставин нарахування процентів за такою ставкою протягом строку кредитування є правомірним.
Згідно з п. 3, 4 заявки до кредитного договору кредит надано строком на 140 днів з 22.02.2025, відтак термін (дата) повернення кредиту визначено 11.07.2025. Отже, на час ухвалення рішення строк повернення кредиту настав (ст. 530 ЦК України), а тому вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 3000,00 грн є обґрунтованою.
Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 22.02.2025 по 11.07.2025, тобто виключно в межах строку кредитування: за процентною ставкою 1% в день на неповернуту суму кредиту 3000,00 грн за 140 днів нараховано 4200,00 грн, з яких відповідач сплатила 840,00 грн, а несплаченими залишились 3360,00 грн. Те, що нарахована сума перевищує розмір процентів, визначений графіком платежів, зумовлено тим, що відповідач не повертала частини кредиту у строки, встановлені графіком, а за умовами кредитного договору проценти нараховуються на фактичний залишок кредиту за кожен день користування ним (п. 11 заявки). Нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалось. За таких обставин нарахування відсотків відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 3360,00 грн є правомірною.
Комісія, пов`язана з наданням кредиту, у сумі 600,00 грн передбачена п. 7 заявки до кредитного договору, нараховується одноразово за ставкою 20% від суми виданого кредиту, врахована в загальних витратах за споживчим кредитом та в денній процентній ставці (п. 10, 14 заявки) і не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. З урахуванням сплачених відповідачем 493,66 грн вимога про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту у сумі 106,34 грн є правомірною.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на підставі п. 15 заявки до кредитного договору нараховано неустойку в розмірі 30,00 грн за кожен день невиконання зобов`язання за періоди з 08.03.2025 по 11.03.2025, з 22.03.2025 по 24.03.2025 та з 05.04.2025 по 17.05.2025, загалом 1500,00 грн, з яких несплаченими залишились 1290,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування неустойки мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а вимоги про стягнення неустойки у сумі 1290,00 грн задоволенню не підлягають. Доводи позивача про те, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 виключено п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", цього висновку не спростовують, оскільки п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зазначеним Законом не змінювався і є чинним, а Закон України "Про споживче кредитування" не містить норм, які б виключали його застосування до договорів про споживчий кредит, тож колізії між цими нормами, яку позивач пропонує розв`язати на користь спеціального закону, немає.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 3360,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 106,34 грн, загалом 6466,34 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 1290,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.
Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За п. 4 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення. Відповідач електронного кабінету не має, тому позивач 18.09.2026 направив їй копію позовної заяви з додатками реєстрованим листом з описом вкладення через Товариство з обмеженою відповідальністю "Поштова служба "Е-Пост" за адресою зареєстрованого місця проживання, сплативши 120,18 грн, що підтверджується квитанцією № 2266851 та описом вкладення. Ці витрати пов`язані з вчиненням процесуальної дії, необхідної для розгляду справи.
Позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 6466,34 грн, що становить 83,37% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог судовий збір у сумі 2219,60 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 100,19 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтовний) розмір яких позивач визначив у сумі 6000,00 грн, суд зазначає, що доказів їх понесення разом із позовом не подано, а представник позивача заявив, що такі докази буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. За таких обставин питання про розподіл цих витрат може бути вирішено після надходження відповідних доказів у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141, ст. 246, 270 ЦПК України.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 43, 76, 81, 89, 133, 141, 247, 258-260, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 549, 617, 627, 628, 629, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", Законом України "Про електронну комерцію", суд
у х в а л и в :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 22.02.2025-100001048 від 22.02.2025 у сумі 6466,34 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3360,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 106,34 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір у сумі 2219,60 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у сумі 100,19 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Давид БАРАТЕЛІ
Судове рішення № 141494772, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 674/2088/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: