Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 199/15619/25
Номер провадження2/205/2059/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
12 жовтня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
До Новокодацького районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19.11.2025 року надійшла вищевказана цивільна справа для розгляду за підсудністю. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883, відповідно до умов якої відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитний ліміт у розмірі 15000 грн на строк 48 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 13.10.2022 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги №114/2-52. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ОСОБА_1 за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 21177,16 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 20742,42 грн, заборгованість за процентами 434,74 грн. Відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте вказану заборгованість відповідачем не погашено. З цих підстав, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року у розмірі 21177,16 грн, та понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29.01.2026 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, натомість надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
09.03.2026 до суду від імені відповідача ОСОБА_1 через електрону пошту надійшла заява, в якій останній зазначає, що не має можливості з`явитися у судове засідання. Однак така заява подана з порушенням ч. 8 ст. 43 ЦПК України, а саме вхідний документ не містив файл кваліфікованого сертифіката електронного підпису, який використовується для здійснення ідентифікації підписанта з засвідченим кваліфікованим електронним підписом автора (КЕП), а тому, зважаючи на вимоги п.7 ч. 1 ст. 183, ч. 8 ст. 43, ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд не бере до уваги подану заяву. Будь-яких інших заяв (клопотань) від нього не надходило, тому суд за наявності письмової згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 24.10.2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883, відповідно до умов якої відповідачу було відкрито картковий рахунок та надано кредитний ліміт у розмірі 15000 грн на строк 48 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору (а.с. 10-15).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов`язаний надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (видаткових) операцій за КР або шляхом Договірного списання Банком коштів Кредиту у КР у випадках, визначених Договором.
Згідно з п. 11 кредитного договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнає та підтверджує, що на взаємовідносини Сторін за цією Заявою поширюються положення Договору, Правил, в тому числі розділу 6 Правил. Клієнт зобов`язується дотримуватись умов Договору, Правил, зокрема, тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання Банком Кредитів. Підписання цієї Заяви Клієнт підтверджує, що до відносин Сторін за цією Заявою застосовуються всі положення Договору, в тому числі Розділу 6 Правил так само як би цей текст Правил був би власноруч підписаний Клієнтом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало відповідачу кредит у сумі 15000,00 грн шляхом встановлення відповідного кредитного ліміту на платіжний засіб у вигляді банківської картки, що підтверджується випискою за рахунком № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 (а.с. 16-23).
Відповідно до розрахунку заборгованості по картковому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року станом на 14.10.2022 заборгованість відповідача перед первісним кредитором становить 21177,16 грн, з яких: з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом 16274,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом 4466,42 грн, заборгованість за відсотками 434,74 грн, заборгованість по штрафу - 0 грн (а.с. 23-25).
Судовим розглядом також встановлено, що 13.10.2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-52, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ОСОБА_1 за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року (а.с. 27-31).
Згідно з платіжною інструкцією №68664 від 13.10.2022 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь АТ «Райффайзен Банк» 9469167,80 грн за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення права вимоги №114/2-52 від 13.10.2022 (а.с. 32, зворот).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №114/2-52 від 13.10.2022 заборгованість ОСОБА_1 за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року становить 21177,16 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 20742,42 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 434,74 грн (а.с. 32).
Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого станом на дату подання позову за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року виникла заборгованість на загальну суму 21177,16 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 20742,42 грн та заборгованості за процентами 434,74 грн.
Відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (вих. №21950475 від 11.11.2025), проте вказану заборгованість відповідачем так і не погашено (а.с. 33).
Отже, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит та відсотки за договором у строки та в розмірах, встановлених договором, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість.
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року на підставі укладеного між ним та АТ «Райффайзен Банк» Договору відступлення права вимоги №114/2-52 від 13.10.2022 року. Відтак, у нього виникло право вимоги до відповідача.
Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, а відповідач заборгованість не погасив, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до частин 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В даному випадку, на підтвердження фактичного надання кредитних коштів відповідачеві, як позичальнику, та не виконання такою особою своїх зобов`язань щодо повернення отриманих на умовах строковості грошових кредитних коштів, з боку банку суду представлено банківську виписку по руху коштів по картці, що була видана банком на ім`я відповідача.
Суд із цього приводу вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.п.1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.
Згідно п. 62 такого Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
В даному випадку надана позивачем виписка по руху коштів по картці є первинним документом, який беззаперечно свідчить про надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак, у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.
Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, у тому числі на предмет його узгодженості із вказаною випискою руху грошових коштів по картковому рахунку, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого тілу кредиту.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникало зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитних договорах, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд вказує на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В даному випадку вказаним кредитним договором передбачено обов`язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, однак із матеріалів справи вбачається те, що відповідач свої договірні і зобов`язання зі сплати таких відсотків не виконує, що тягне за собою наявність підстав про стягнення заборгованості за відсотками.
Також суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів, належний розрахунок кредитної заборгованості, проведений первісним кредитором, та договір відступлення прав вимоги (факторингу) за спірним кредитним договором новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача ні на рахунки попереднього кредитора.
Суд погоджується із стягненням з відповідача тіла кредиту та процентів в частині їх нарахування, оскільки суду надані достатні докази отримання кредиту відповідачем, порядку їх нарахування та встановлено, що відповідач із вказаними умовами погодився, однак належним чином їх не виконував, що спричинило виникнення заборгованості, яку позивач стягує у судовому порядку.
За правилами ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вище викладене та дослідивши всі наявні докази, судом приймається до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, при цьому суд зауважує, що відповідач у свою чергу не надав до суду заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем та підтверджували належне виконання зобов`язань за кредитним договором.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем належним чином не виконано умови кредитного договору та не погашено заборгованість у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи, що використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, наданий позивачем розрахунок боргу не спростований, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року станом на дату подання позову в розмірі 21177,16 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 20742,42 грн та заборгованості за процентами 434,74 грн, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал»; копію Акту №1352 наданих послуг від 10.11.2025 року з детальним описом наданих послуг до Акту №1352 (а.с. 35 зворот-36).
Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок довести неспівмірність заявлених витрат покладається на відповідача.
Відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та доведення їх неспівмірності не скористався.
Суд, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції та надає послуги позивачу щодо стягнення з боржників заборгованості.
З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, витрачений адвокатом час (адвокат не брав участь у судових засіданнях), значення справи для сторін, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в сумі 5000 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
Згідно зі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка» №010/0137/82/0571883 від 24.10.2018 року в розмірі 21177 (двадцять одна тисяча сто сімдесят сім) грн 16 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 20742,42 грн, заборгованості за процентами 434,74 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2442 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп., а всього 28619 грн 56 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Столецького, буд. 1, корп. 28, наявний електронний кабінет ЄСІТС;
представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 року, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №13813777 від 02.07.2025, адреса: 79029, м. Львів, вул.Смаль-Столецько, буд. 1, корп. 28, наявний електронний кабінет ЄСІТС;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , відсутній електронний кабінет ЄСІТС.
Суддя Г.В. Дорошенко
Судове рішення № 141490349, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 12.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 199/15619/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: