Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 205/9417/26
Номер провадження2/205/5659/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
05 жовтня 2026 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
До Новокодацького районного суду міста Дніпра звернувся представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року в розмірі 15500 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 01.12.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №01072-12/2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00% в день на залишок заборгованості. Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав. 24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 24032025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року. Відповідно до умов Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 року та Витягу з Реєстру прав вимоги до нього ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора за вказаним зобов`язанням. Станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року становить 15500 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6000,00 грн; заборгованість за штрафом - 4500,00 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у добровільному порядку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 15500 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 31.07.2026 року відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію: - чи належить банківська карта № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- чи була успішною транзакція, здійснена в період з 01.12.2024 року по 06.12.2024 року, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 5000 грн;
Якщо так, то:
- чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ;
- чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 , обґрунтовуючи дане клопотання належністю встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи.
13.08.2026 на виконання вищевказаної ухвали суду від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація (лист №БТ/Е-35127 від 13.08.2026 року).
Представник позивача в судове засідання не з`явився, натомість надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов у встановлений судом строк суду не надав, у зв`язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів та за згоди представника позивача постановити заочне рішення.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.12.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №01072-12/2024, згідно з умовами якого фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 5000 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % в день на залишок заборгованості (а.с. 23-25).
Вказаний договір підписаний сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W5312».
Факт підписання відповідачем договору одноразовим ідентифікатором «W5312» підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Стар Файненс Груп» із номером телефону, на який було відправлено ідентифікатор «+380997076448» (а.с. 25).
У цей же день сторони підписали паспорт споживчого кредиту та Графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с. 22-23, 25).
Відповідно до п. 1.3 Договору сума кредиту за договором становить 5000,00 грн.
Згідно з п. 1.1. Договору, Товариство надало Клієнту фінансовий кредит у сумі 5000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору строк кредиту 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту 30.03.2025.
У п.2.1. Договору зазначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Згідно з п. 1.4.1. Договору денна процентна ставка становить 1,00% в день на залишок заборгованості, тип ставки: фіксована.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується листом фінансово-розрахункової установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту за договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року в розмірі 5000 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , транзакція №582120072 (а.с. 26).
Надання коштів ТОВ «Стар Файненс Груп» підтверджується також листом АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-35127 від 13.08.2026 року, наданим на виконання ухвали суду від 31.07.2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , транзакція, здійснена в період з 01.12.2024 року по 06.12.2024 року на вказану банківську картку в сумі 5000 грн, була успішною, грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки (а.с. 52).
24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників (а.с. 27-30).
Пунктом 1.4. договору факторингу №24032025 передбачено, що права вимоги переходять до Фактора з набрання чинності даним Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Відповідно до п. 6.1 Клієнт передав Фактору Права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів та які входять до Портфелю Звборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 60410765,47 грн станом на дату підписання сторонами цього договору.
Згідно з п. 6.2.3. договору відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників.
Відповідно до п.7.1 Договору за придбання (відступлення) Прав вимоги, Фактор сплачує Клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перераування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 5108698,47 грн без ПДВ.
Виконання вищевказаного договору підтверджується самим договором факторингу №24032025, актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 24 березня 2025 року та платіжною інструкцією №5943 від 24 березня 2025 року.
З Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 24 березня 2025 року до Договору факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року вбачається, що Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 24 березня 2025 року кількістю боржників 4872 на загальну суму заборгованості 60410765,47 грн (а.с. 30).
Факт сплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» коштів за вказаним договором факторингу №24032025 від 24 березня 2025 року підтверджується копією платіжної інструкції №5943 від 24 березня 2025 року (а.с. 30).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року (а.с. 30).
У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024, яка становить 15500 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн; заборгованість за процентами - 6000 грн; штрафні санкції - 4500 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Стар Файненс Груп» станом на 03.03.2026 (а.с. 26-27).
Оскільки позивач наполягає на наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором та просить стягнути її у судовому порядку, а відповідач свої зобов`язання не виконав та відзиву на позов не подав, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину та підтверджує волевиявлення особи на його укладення.
Судом встановлено, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, шляхом накладення відповідачем аналогу ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «W5312».
Без здійснення вказаних дій відповідачем щодо введення отриманого ідентифікатора «W5312» кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
За правилами ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт укладення між сторонами Договору про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року знайшов своє належне підтвердження під час судового розгляду.
Крім того, судом встановлено факт належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів.
Суд враховує, що лист АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-35127 від 13.08.2026 року наданий безпосередньо банківською установою, яка здійснює обслуговування відповідного рахунку, містить відомості про рух грошових коштів та є належним і допустимим письмовим доказом факту отримання відповідачем кредитних коштів. Оцінюючи цей доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що він підтверджує фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, передбаченому кредитним договором.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено не лише факт укладення кредитного договору, але й факт отримання відповідачем кредитних коштів.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів суду не надав.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, який перевірений судом та не спростований відповідачем, заборгованість за тілом кредиту станом на дату закінчення строку кредитування становить 5000,00 грн.
Враховуючи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів та відсутність доказів їх повернення, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що сторонами при укладенні Договору про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року було погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 1,00% в день на залишок заборгованості.
Оскільки відповідач користувався кредитними коштами та не виконав взяті на себе зобов`язання щодо їх своєчасного повернення, вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору та вимогах закону.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума нарахованих процентів становить 6000,00 грн. Даний розрахунок судом перевірений, відповідачем не спростований та відповідає умовам кредитного договору.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 6000,00 грн також підлягають задоволенню.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн штрафу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Заявляючи вимогу про стягнення штрафу, позивач посилався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.
Проте позивачем не враховано положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповненого згідно із Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4500,00 грн.
Також судом встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24032025, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.
Оцінюючи Договір факторингу №24032025 від 24.03.2025 року та Витяг з Реєстру боржників до нього з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що зазначені документи підтверджують перехід до ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року.
Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право на звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи вище викладене та дослідивши всі наявні докази, судом приймається до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, при цьому суд зауважує, що відповідач у свою чергу не надав до суду заперечень та/або відзиву на позовну заяву, а також не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем та підтверджували належне виконання зобов`язань за кредитним договором.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем належним чином не виконано умови кредитного договору та не погашено заборгованість у добровільному порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту №01072-12/2024 від 01.12.2024 року належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 6000,00 грн, а всього 11000,00 грн, тоді як у задоволенні вимог про стягнення штрафу у розмірі 4500,00 грн слід відмовити.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація адвоката, витрачений час та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та співмірним виконаній роботі.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал»; копію Акту №1391 наданих послуг від 11.05.2026 року з детальним описом наданих послуг до Акту №1391 (а.с. 32-33).
Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги.
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на суму 11000,00 грн із заявлених 15500,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1889,45 грн (11000,00 грн ? 2662,40 грн / 15500,00 грн) та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5677,42 грн (8000,00 грн ? 11000,00 грн / 15500,00 грн).
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 01072-12/2024 від 01.12.2024 року станом на дату закінчення строку кредитування у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за відсотками - 6000,00 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 1889 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5677 (п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 42 коп., а всього 18566 грн 87 коп.
В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4500,00 грн - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Новокодацьким районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Столецького, буд. 1, корп. 28, наявний електронний кабінет ЄСІТС;
представник позивача: адвокат Усенко Михайло Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 року, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №13813777 від 02.07.2025, адреса: 79029, м. Львів, вул.Смаль-Столецько, буд. 1, корп. 28, наявний електронний кабінет ЄСІТС;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , відсутній електронний кабінет ЄСІТС.
Суддя Г.В. Дорошенко
Судове рішення № 141490067, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 05.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 205/9417/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: